Міністерство юстиції береться за реформування... національної системи харчової безпеки

16 January, Розділ Агрополітика, переглядів 4 310

Міністерство юстиції України розробило Концепцію з реформування національної системи харчової безпеки. Вперше про неї журналісти дізналися під час прес-конференції в останні дні грудня в київському офісі Міжнародної фінансової корпорації (IFC), бо один з її проектів опікується харчовою безпекою. Звідси і його назва - «Безпечність харчової продукції в Україні».

Проект IFC в нашій країні представлений нещодавно: свою роботу він почав розгортати лише торік. Та alt вже за цей час, за його активної участі в Україні вже підвищили свою кваліфікацію кілька сотень ветеринарних лікарів.

Співпраця Проекту IFC з Мінюстом у журналістів не викликала здивування. Зрештою, яке це має значення, з ким ти кооперуєшся, головне - добитися вагомих результатів. Саме таким принципом керувалися спеціалісти IFC, завдання яких - прискорити впровадження в Україні найдієвішої, за визнанням багатьох закордонних і вітчизняних експертів, системи харчової безпеки НАССР - Hazard Analysis and Critical Control Point. Не випадково ж її активно використовують країни Євросоюзу та США.

Та чому за реформування національної системи харчової безпеки взявся саме Мінюст? Логічно виглядало б, якби він і в подальшому приділяв увагу правничим питанням, а кураторські функції у цій вельми важливій справі передав контролюючим органам, в тому числі Державному комітету ветеринарної медицини, Санітарно-епідеміологічній службі.

Ситуацію прояснила Олена Зеркаль, яка в Мінюсті обіймає посаду директора Державного департаменту з питань адаптації законодавства. За її словами, відомство вже 5 років займається вивченням відповідності вітчизняного законодавства європейському.

Україна спільно з Євросоюзом активно проробляє питання створення зони вільної торгівлі. Для нас це є реальний шанс вийти на континентальні та світові ринки зі своєю агропродукцією і з готовими продуктами харчування. Йдеться не лише про зерно, соняшник, ріпак чи інші культури, а й про продукцію тваринницького походження, кондитерські вироби тощо, які нині через відсутність системи контролю над харчовою продукцією НАССР ми не спроможні запропонувати європейцям або американцям.

Тож якщо наші аграрії і переробники хочуть почуватися впевнено в Європі або в США, то мусять прийняти їх правила гри. І нам треба прискорювати процес втілення НАССР.

На думку Олени Зеркаль, цьому має посприяти згадана концепція. У подальшому вона стане підґрунтям для розвитку вітчизняного «харчового» законодавства, здатного підлаштуватися до нових потреб і підходів, які народжує триваюча інтеграція до світової економіки.

Перед розробниками проекту концепції було поставлене завдання - «створити м'яку реформу в сфері харчової безпеки», яка покликана згармонізувати роботу контролюючих інституцій: вони повинні діяти злагоджено, а не так, як нині - розрізнено, керуючись здебільшого вузькогалузевими інтересами.

Очікується, що реформування національної системи харчової безпеки здійснюватиметься впродовж 4-х років і проходитиме у два етапи. Перший передбачає модернізацію правової бази держконтролю безпечності харчових продуктів, створення центрального органу виконавчої влади з питань ветеринарії, безпечності харчових продуктів та інформування споживачів про їх властивості, започаткування реформи лабораторної мережі. Таку роботу планували завершити вже на початку цього року.

Другий етап триватиме до 2014 року і включатиме початок реалізації національного довгострокового плану контролю харчових продуктів, закінчення реформ лабораторної мережі.

Всі без винятку фахівці під час прес-конференції зазначали, що створення єдиного центрального органу виконавчої влади з питань ветеринарії, безпечності харчових продуктів та інформування споживачів про їх властивості є наріжним каменем реформи національної системи харчової безпеки. Цю ідею послідовно відстоювали й спеціалісти Проекту IFC alt «Безпечність харчової продукції в Україні». Зокрема, його представник Юрій Зваженко доводив: такий підхід, практикований багатьма країнами з розвиненою економікою, дозволяє чітко визначити, хто і які контролюючі функції здійснює, а також уникнути дублюючих перевірок, які вже давно стали звичною нормою.

Журналістів повідомили, що новостворюваній контролюючій структурі «мають бути передані відповідні повноваження з нормування і контролю харчових продуктів, тварин, кормів і рослин Санітарно-епідеміологічної служби МОЗ, Держкомітету ветмедицини, підрозділам Мінагрополітики та Держспоживстандарту».

За твердженням експерта з питань якості та безпечності продуктів харчування Проекту ЄС «Виконання Україною зобов'язань щодо членства в СОТ та європейської політики добросусідства в сільському секторі» Тоні Віла, реформа української системи харчової безпеки не тільки не потребуватиме значних капіталовкладень, а, навпаки, сприятиме суттєвій економії державних коштів «за рахунок зменшення кількості існуючих лабораторій».

Нині в Україні функціонує близько 1300 держлабораторій і ще приблизно стільки ж надають свої послуги на ринках. Здебільшого вони не акредитовані і тому їх результати не визнаються на зовнішніх ринках.

Потреба у великій кількості лабораторій, які утримуються за державний кошт, відпаде, оскільки основна відповідальність за харчову безпеку в ринкових умовах покладатиметься вже не на державу, а на виробників продуктів харчування. Наприклад, Литві тепер вистачає лише чотирьох лабораторій, хоча донедавна їх було набагато більше.

За даними Тоні Віла, на утримання існуючої системи харчової безпеки держбюджет щорічно витрачає 744 млн. гривень. Якщо ж її реформувати у відповідності до концепції, то ця сума зменшиться до 430 мільйонів.

Чи справдяться ці очікування? Залежить від того, чи буде схвалена концепція Урядом.

Тарас ТЕРНІВСЬКИЙ,

Національний прес-клуб «Українська перспектива»