- 7,8 млрд грн сплатили до бюджету підприємства агропромислового комплексу
- Підсумки роботи агропромислового комплексу за 2008 рік
- Аналізуймо дані та робімо висновки
- Інвестиційний розвиток АПК
- АПК. РІК 2006-Й
Підсумкова колегія
Днями колегія Мінагрополітики розглянула підсумки роботи агропромислового комплексу України у 2007 році та завдання на рік 2008-й. Члени колегії та керівники обласних управлінь агропромислового розвитку облдержадміністрацій отримали всі необхідні матеріали, в т.ч. аналітичні довідки та проекти протокольних рішень, аби висловити свої пропозиції, зауваження, коментарі до обговорюваних питань.
Відкриваючи нараду, міністр аграрної політики Юрій Мельник закликав всіх присутніх детально проаналізувати уроки минулого року, зробити висновки і докласти всіх зусиль для того, щоб розвиток аграрного сектору і сільських територій став результативним.
Юрій Мельник також повідомив, що нині вже повністю сформовано увесь керівний склад міністерства і представив учасникам засідання своїх заступників. Функції кожного з них затверджено відповідним наказом Мінагрополітики, як і структура самого міністерства. Також оновлено склад колегії Мінагрополітики і сплановано її засідання на перший квартал поточного року.
Про підсумки роботи агропромислового комплексу України у 2007 році доповів та презентував завдання на 2008 рік перший заступник міністра аграрної політики Юрій Лузан (тези його виступу читайте нижче і в наступних номерах нашої газети).
В обговоренні доповіді взяли участь Віктор Ситник, перший віце-президент Української академії аграрних наук; Ярослав Гадзало, заступник міністра; Павло Акімов, міністр аграрної політики Автономної Республіки Крим; Володимир Воєводін, голова Державного агентства земельних ресурсів України; Володимир Снітинський, ректор Львівського державного аграрного університету; Михайло Руденко, директор Департаменту зовнішньоекономічного співробітництва; Василь Ярошовець, заступник голови Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств; Олександр Васильченко, генеральний директор об´єднання підприємств хлібопекарської промисловості «Укрхлібпром»; Тетяна Корост, Герой України, керівник агрофірми «Маяк» (Полтавська область).
Колегія також заслухала стан виконання рішень попередньої колегії.
Учасники наради прийняли протокольне рішення, яким зобов’язано аграрних керівників усіх рівнів здійснити ряд конкретних заходів для підвищення конкурентоспроможності АПК, забезпечення стабільності його розвитку та гарантування продовольчої безпеки держави у 2008 році.
Перший заступник міністра аграрної політики України Юрій Лузан:
«Про підсумки роботи агропромислового комплексу в 2007 році та завдання на 2008 рік».
Розглядаючи підсумки роботи АПК в 2007році та завдання на 2008 рік, сьогоднішнє засідання колегії дає нам можливість ще раз, але більш детально проаналізувати сучасний стан справ у аграрному секторі, принципово і виважено визначити та об’єктивно оцінити те, що вдалося і що не вдалося вирішити торік. Але мабуть головне завдання колегії – визначати основні завдання, над вирішенням яких ми працюватимемо в нинішньому році.
Уже неодноразово констатувалось, що 2007-й сільськогосподарський рік з різних причин був одним із найскладніших за останні роки. Ускладнення були викликані, перш за все, аномальними погодними умовами, політичною нестабільністю в нашій державі та ціновими збуреннями, які відбулися як на світовому, так і на внутрішньому продовольчому ринках.
При цьому слід зазначити: не дивлячись на названі й інші проблеми, аграрний сектор загалом забезпечив формування необхідних продовольчих балансів і сировинних ресурсів на поточний маркетинговий рік, а також зростання темпів нарощування експорту агропродукції.
Цьому сприяло і збільшення обсягів державної підтримки, і удосконалення механізмів використання бюджетних коштів між регіонами й товаровиробниками, і збільшення майже в 2 рази видатків державного бюджету в першому півріччі (тобто підтримка селян весною до формування врожаю), і деяке поліпшення діяльності Аграрного фонду, і краща, ніж у попередні роки, організація регіональних закупівель, і суттєве розширення державних продовольчих й фінансових інтервенцій, і зростання підтримки для розширення обсягів кредитування та інші організаційні заходи, які приймалися як на рівні держави, так і безпосередньо на місцях.
На наш погляд, до позитиву 2007 року слід віднести наступні узагальнюючі макроекономічні тенденції.
Перше. Не дивлячись на те, що в цілому виробництво сільгосппродукції зменшилося до попереднього року на 5,6%, завдяки зміні структури виробництва, збільшення товарності та якості основних видів агропродукції забезпечено приріст виробництва продуктів харчової промисловості на 10%. При цьому зростання обсягів виробництва валової продукції сільського господарства відбулося в 14-ти, продукції харчової промисловості – в 22 регіонах. Оцінюючи роботу областей за темпом приросту (зниження) виробництва валової продукції сільського господарства, не враховуючи регіони, які надзвичайно постраждали від несприятливих кліматичних умов, з 19 по 15 місце займають відповідно Донецька, Вінницька, Житомирська, Черкаська та Луганська області. Слід зазначити, що названі регіони мають не тільки потужний аграрний, але і загальноекономічний потенціал. Тому, безумовно, зайняті місця в 2007 році вказують на певні упущення і прорахунки в діяльності аграрного сектору даних областей.
Разом з тим, від 5 до 14,3% мають темпи зростання по сільському господарству в Чернігівській, Чернівецькій, Харківській, Хмельницькій областях та АР Крим. Показовою є стабільність щорічного нарощування виробництва в Полтавській області, де негативним погодним явищам протиставляють випробувані системи землеробства. По харчовій галузі приріст від 14 до 34% забезпечено в Чернівецькій, Івано-Франківській, Волинській, Черкаській, Миколаївській областях та АР Крим.
Дуже важливим є те, що зберігаються позитивні тенденції збільшення обсягів виробництва продукції великотоварними підприємствами. Їх частка у загальних обсягах валової продукції сільського господарства порівняно з 2003 роком збільшилася на 10% і становить майже 40%. Сьогодні мабуть уже всім зрозуміло, що більшість галузей сільського господарства можуть бути конкурентними на внутрішньому і зовнішньому ринках при відповідній концентрації виробництва. Це стосується, перш за все, індустріальних технологій і в тваринництві, і в рослинництві: виробництво молока, м’яса, зерна, цукрових буряків, соняшнику і деяких інших видів продукції. Та зазначу, що ми повинні думати й про ефективне поєднання дрібно- і крупнотоварного виробництва.
Друге. За оцінками Мінагрополітики відмічаються помітні позитивні структурні зміни в агровиробництві. Чітко відслідковується активна й адекватна реакція виробників на виробництво конкурентоспроможних її видів, які мають нині високий попит й високий рівень цін на внутрішньому та зовнішньому ринках. Це сприяє зростанню доходності сільгоспвиробників, зміцненню їх матеріально-технічної бази.
Зокрема, як і в минулих роках, у 2007 році зросли обсяги виробництва ріпаку (у 1,7 разів), винограду (на 20%) плодів і ягід (на 32%), м`яса птиці (на 26%), в т.ч. м’яса бройлерів (на 27%), м’яса свиней (на 36%). Те ж відбувається і у харчовій промисловості. Зокрема, активний розвиток в останні роки мають оліє-жировий комплекс, кондитерська й пиво-безалкогольна промисловість, м'ясо-молочна переробка, плодоовочевий комплекс, алкогольна промисловість, виробництво цигарок і деякі інші галузі.
Третє. Торік в агросекторі продовжувалася активізація залучення кредитів та інвестицій, що вказує на зростання його привабливості й впевненості кредиторів і інвесторів в ефективному використанні залучених коштів та забезпечення гарантій повернення запозичень.
За даними Нацбанку, обсяги залучення кредитних ресурсів агро- і переробними підприємствами на 1 грудня 2007 року становили 35,6 млрд. гривень і зросли порівняно з 1999 роком у 89 разів. Зазначу, що на сьогодні – це 15% від усіх кредитних вкладень в національну економіку, майже сто банків кредитували торік потреби агропромислового комплексу. Рівень повернення кредитів підприємствами АПК сягає 95%. Це ще раз вказує на те, що АПК з кожним роком стає все надійнішим партнером банківського бізнесу. При цьому дуже важливим є те, що 60% – це довгострокові кредитні ресурси, тобто капітальні інвестиції як в сільське господарство, так і в харчову промисловість. Нині ці інвестиції вже працюють на перспективу.
Крім того, завдяки удосконаленню механізмів щорічно на 1 гривню бюджетних коштів залучається від 18 до 23 гривень банківських кредитів. Це сприяє поліпшенню інвестиційного клімату в державі, більш ефективному використанню державної підтримки по даній програмі.
Не дивлячись на несприйняття в минулих роках окремими міністерствами та політиками запропонованих нашим міністерством механізмів стимулювання кредитування АПК, торік по цьому шляху пішли практично всі галузеві міністерства. Ми вдячні перш за все Мінфіну та Мінекономіки за підтримку розвитку цієї надзвичайно важливої програми для розвитку аграрного сектору держави.
Більше того, намітилась ще одна тенденція: кошти сільгосппідприємств, які покладені на депозити в комерційних банках на кінець 2007 року, становлять більше 6 млрд. гривень. Це вдвічі більше, ніж в 2006 році, і майже в 1,5 разів більше за річні обсяги прямої державної фінансової підтримки галузі.
Слід також відмітити, що в 2007 році вітчизняні інвестиції в основний капітал у сільському господарстві збільшилися в 5 разів порівняно із 2000 роком і становлять 4,9 млрд. гривень. Іноземні інвестиції на початок 2008 року становили: в сільському господарстві – більше 500 млн. дол., у харчовій промисловості – понад 1,5 млрд. дол. США. За попередніми прогнозними оцінками в 2007 році їх обсяг зріс на 17%.
2007 рік надав нам і нові приклади розміщення цінних паперів та запозичень українських агропромислових компаній не тільки на вітчизняному, але і на світових ринках капіталу. Серед них можна назвати: «Немиров», «Наша ряба», Українська молочна компанія, «Укррос», «Креатив Груп», «Кернер», «Агро-Регіон», «Ленд Вест Компані», «Лендком Юкрейн», «Торчин продукт» та інші. Це свідчить про те, що АПК України стає все більш цікавим і у глобальному фінансовому просторі, а з іншого боку – і українські бізнесмени виходять на рівень господарювання, що відповідає високим світовим стандартам інвестиційного капіталу.
А головне, що нині такі кошти вкладаються в ефективні бізнес-проекти, в сучасні технології. Це вказує на конкурентне утвердження вітчизняних агровиробників, що важливо в умовах інтеграції України до світового продовольчого ринку, вступу до СОТ, взагалі адаптації до міжнародного конкурентного середовища.
Четверте. До позитивних тенденцій слід віднести збереження темпів нарощування експортного потенціалу, які спостерігалися в попередні, більш сприятливі для розвитку аграрної галузі роки. Обсяг експорту продукції аграрного сектору за рік збільшився на 31% і досяг рівня 6,8 млрд. дол. США. Важливим для держави, для продовольчого ринку є те, що забезпечено позитивне зовнішньоторговельне сальдо, яке становить майже 2,5 млрд. дол. США. Наголошу, що АПК є чи не єдиною галуззю народного господарства, яка більш ніж 10 років поспіль забезпечує позитивне зовнішньоторговельне сальдо. Ці результати були б ще більш вражаючими, якби Уряд не був вимушений два останні роки обмежувати експорт зернових для гарантування продовольчої безпеки держави.
Важливим також є те, що в 2007 році на європейський ринок поставлено української аграрної продукції на 32% або на 500 млн. дол. США більше, ніж було у 2006 році. До країн СНД в цілому експортовано продукції 40% від загального її експорту, до країн ЄС – 31%, до африканських країн – 7%, інших країн світу – 22%.
Загалом порівняно із 2000 роком обсяги експорту зросли більше ніж у 4,2 рази. Отже, зростає конкурентоспроможність вітчизняних товарів на зовнішніх ринках. І це, мабуть, сигнал для вітчизняної аграрної економіки. Слід відзначити, що у 2007 році Україна стала найбільшим експортером олії у світі, потужним експортером олійних культур, зерна (навіть в умовах 2007 року – 4,2 млн. т), продукції тваринного походження. Тому державна політика й надалі спрямовуватиметься на стимулювання виробництва експортноорієнтованої продукції аграрного сектору.
П'яте. Не дивлячись на певні проблеми в 2007 році із нарощуванням обсягів виробництва, підприємства АПК забезпечили зростання на 19% суми надходжень податкових платежів до Зведеного бюджету (сплачено майже 12,4 млрд. грн.), суттєво зменшено податковий борг, на 17% зменшилася прострочена заборгованість по платежах до Пенсійного фонду.
Зрозуміло, що з нічого нічого не буває. Тому зростання обсягів платежів до бюджету є яскравим свідченням якісних структурних змін в галузі й взагалі нарощування аграрного потенціалу.
Важливим є також те, що у 2007 році скоротилася заборгованість по виплаті заробітної плати на економічно активних підприємствах усіх галузей АПК, зокрема, в сільському господарстві – на 76%, рибному господарстві – на 44%, харчовій промисловості – на 16 відсотків. Середньомісячна заробітна плата штатного працівника в сільському господарстві порівняно з 2006 роком підвищилася на 32% і становить 733 гривні. Це безумовно низький рівень оплати праці, але активними темпами відбувається зростання її рівня.
Шосте. За даним статистики, відбулися суттєві зміни у пропорційності індексів зростання цін на продукцію та ресурси на користь аграрного сектору. Це сталося вперше за останні 6 років. Зростання цін на сільгосппродукцію у минулому році становить 138%, на ресурси – 124,3%. Це однин із основних факторів підвищення доходності та прибутковості агровиробників. Як результат, за попередніми оцінками по сільгосппідприємствах у 2007 році очікується отримати майже 6,2 млрд. грн. прибутків, забезпечити рівень середньої рентабельності близько 20 відсотків. Далеко не другорядну роль тут відіграли також зростання обсягів державної підтримки, поступове відродження великотоварного виробництва, більш системний підхід до вирішення проблем аграрного сектору. Акцентую увагу, що основи таких підходів до розвитку аграрного сектору економіки було закладено ще в попередніх роках, що є ще одним підтвердженням особливостей агровиробництва, де відбувається уповільнений перехід кількісних змін у якісні.
Ще раз хочу звернути увагу на індекси цін на сільгосппродукцію. Оці значні перепади дуже яскраво характеризують стихійність нашого сільськогосподарського ринку, характеризують перш за все адміністративні методи, які породжують нестабільність ринку, відлякують інвесторів.
І ще одне. Спільними зусиллями держави та регіонів створена непогана база для формування врожаю 2008 року.
За даними Держкомстату, під урожай 2008 року посіяно 8,1 млн. га озимих на зерно і зелений корм, з них на зерно – 8,0 млн. га, що на 1,1 млн. га або на 16% більше, ніж було посіяно під урожай 2007 року. Озимого ріпаку посіяно 1,5 млн. га, що в 1,9 разів більше, ніж торік. Підкреслю, що це найбільші обсяги за всі роки незалежності України.
Більше, ніж у 2006 році здійснено зяблевої оранки, підвищується технологічна якість сільгоспробіт, зростає кількість внесених міндобрив. Нині сільгоспвиробники продовжують накопичення мінеральних добрив та засобів захисту рослин: на 1 лютого на складах агропідприємств – у 2 рази більше міндобрив, ніж торік (43% до потреби).
За оцінками Української академії аграрних наук, переважна більшість озимих культур – в доброму і задовільному стані, що дає можливість прогнозувати непоганий урожай озимих зернових і ріпаку.
І ще одне: завдяки державній підтримці зроблено непогану основу для розвитку садівництва та виноградарства. На вказані цілі торік виділено 333 млн. грн. бюджетних асигнувань, що дало змогу закласти 5,8 тис. га виноградників, 3,8 тис. га садів та ягідників, спорудити шпалери на площі 6,9 тис. га та ввести в експлуатацію 5,5 тис. га систем краплинного зрошення.
Взагалі за період дії цієї державної програми для підтримки розвитку садівництва і виноградарства уже спрямовано 1,3 млрд. гривень. Це дало можливість закласти 33,4 тис. га плодово-ягідних та 32,7 тис. га виноградних насаджень, підкреслю, за сучасними технологіями. На сьогодні ці насадження виходять на проектні показники експлуатації, що дозволить стабілізувати виробництво плодів і винограду, а також вина та іншої продукції галузі.
Безумовно, можна називати ще цілий ряд важливих тенденцій, які відмічаються як на рівні держави, так і на рівні регіонів й окремих аграрних підприємств. Але це, мабуть, тема окремої розмови.
Міністерство сьогодні більше хвилюють проблемні питання, над вирішенням яких потрібно активно працювати всім державним органам управління АПК.
Серед них, на наш погляд, найбільш актуальними є питання ефективності використання сільськогосподарських земель, проблеми формування ринкового середовища, здійснення заходів по виведенню з кризового стану перш за все молочного та м’ясного скотарства, здійснення заходів по активізації інвестування, забезпечення вирішення проблем розвитку сільських територій, облаштування українських сіл, наукове та кадрове забезпечення розвитку галузі, удосконалення податкової політики та структури управління АПК, розвиток альтернативних шляхів енергетичного забезпечення і цілий ряд інших.
Нашим спільним завданням є, щоб всі ці заходи були спрямовані на створення сприятливих умов для розвитку аграрного бізнесу в Україні.
На засіданні Уряду схвалені пріоритетні першочергові завдання, над виконанням яких нам потрібно буде працювати у 2008 році. Це питання вже розглядалося на засідання Громадської ради міністерства, де було надано багато важливих пропозицій, і сьогодні вам роздані матеріали щодо пріоритетних завдань міністерства на поточний рік. Прохання опрацювати їх, якнайшвидше визначити своє бачення і надати міністерству свої офіційні пропозиції.
На жаль, деякі позитивні зрушення, про які я говорив на початку свого виступу, ще не стали критичною межею для загального зростання та підвищення загальної конкурентоздатності агросектору. За середніми статистичними даними, на макрорівні приховується складна ситуативна конфігурація невирішених економічних та соціальних проблем.
За підсумками роботи останніх років відмічається дуже велика строкатість у показниках не тільки між господарствами, але й між окремими регіонами, що вимагає більш глибокого і системного аналізу спеціалістами головних і районних управлінь АПК. Перш за все потрібно дати відповідь на запитання: чому відмічається така нелогічна строкатість показників?
Скажімо, чому у Донецькій, Дніпропетровській, Закарпатській та Тернопільській областях агропідприємства у 2007 році залучили на 1 га ріллі від 400 до 850 гривень кредитних ресурсів, а у Житомирській, Вінницькій, Сумській, Чернівецькій, Чернігівській областях та АР Крим – від 94 до 200 гривень? Чому у Запорізькій, Луганській, Миколаївській, Сумській, Харківській областях отримують бюджетну підтримку розвитку за сільськогосподарськими програмами 56-64 грн. на 1 га, а Київська, Івано-Франківська, Черкаська області – від 161 до 214 грн. на 1 га?
Дуже значні коливання відслідковуються і по залученню інвестицій на 100 га, і по доходах, і по прибутках.
Аналогічна статистична строкатість між регіонами відмічається і по виробництву валової продукції, особливо між господарствами населення на 100 га сільгоспугідь (у 3,5 разів), між Полтавською і Харківською областями-сусідами коливання у 1,5 разів. Просто немає логічного пояснення.
Вважаємо, що у 2008 році спільними зусиллями Держкомстату, Мінагрополітики та Мінекономіки потрібно здійснити проведення дослідження щодо формування деяких статистичних даних по регіонах аби привести їх до реальних обсягів.
Шановні колеги! Задля об’єктивності варто також підняти ще одну проблему. Аналізуючи діяльність АПК в 2007 році, необхідно констатувати: на жаль, зменшення обсягів виробництва основних видів продукції не завжди супроводжувалось лише об'єктивними факторами, про що ми дуже часто заявляємо.
Безперечно, несприятливі кліматичні умови, ґрунтова посуха, яка охопила близько 10 млн. гектарів у південних та південно-східних регіонах держави, градобій, весняні пилові буревії на півдні, інші природні фактори дійсно не дали можливості селянам отримати прогнозований рівень виробництва, а також очікувані доходи.
Але є й інші суб'єктивні чинники. Серед них – недотримання технологій та сівозмін, порушення строків і якості посівів, недостатня увага розвитку меліорації, системи захисту рослин, упущення в організації насінництва, ігнорування впровадження наукових рекомендацій та інші фактори, які поряд із природними чинниками зумовили суттєвий спад виробництва агропродукції.
Підтвердженням цього є те, що питома вага посівів зернових в структурі у 2007 року на 10-14% вища від науково-обгрунтованих в Одеській, Сумській та Тернопільській областях, а в АР Крим зернові уже займають 73%. Посіви соняшнику у 2,0-2,5 разів перевищують оптимальні обсяги в Луганській, Запорізькій, Миколаївській, Херсонській та Донецькій областях. Про яку систему землеробства, про які наукові засади ведення сільського господарства тут можна говорити? Скажіть, будь ласка, шановні керівники головних управлінь, як завтра на цих земельних масивах можна буде вирощувати високі врожаї?
Загалом це уже призвело до втрати кращих попередників, втрачаються захисні механізми нормального вологозабезпечення і інші фактори. По регіонах недотримуються інші важливі технологічні вимоги, зокрема, по посіву озимих під урожай 2007 року: майже 30% посіяно після допустимих строків; від 3 до 15% - насінням нижче третьої репродукції; від 5 до 32% площ посіяно без внесення мінеральних добрив. Прикро, що такий стан характерний практично для більшості областей.
В результаті, через різні об’єктивні та суб’єктивні причини, за даними статистики, торік вирощено зерна майже на 15% менше, цукрових буряків зібрано на 24% менше порівняно з 2006 роком. Соняшнику – на 22% менше, овочів – на 15% менше, ніж торік. Безумовно, це відчутні обсяги зменшення. Вони оцінюються майже в 7 млрд. гривень. Для порівняння: в середньому одна область виробляє 3,6 млрд. грн. валової продукції. Отже, є над чим замислитись.
Матеріал надано прес-службою МінАП
Продовження читайте в наступному номері газети.
