- Думка експерта: Земельні питання вирішуються "через коліно"
- «Дуже непевна й ризикована справа — господарювати під відкритим небом»
- «За» та «проти» мораторію
- FATA MORGANA УКРАЇНСЬКОГО СЕЛА
- Фірташ готовий кредитувати агровиробників під заставу землі
ХТО ШУКАЄ, ТОЙ ЗНАХОДИТЬ. ІНВЕСТОРА
Відповідь. Коли немає грошей на якісне насіння, обробіток землі, техніку, можна заручитися фінансовою допомогою інвестора. Треба лише знайти його. А потім придивитися...
«Я завжди був оптимістом, завжди був націлений виходити в поле», – з цих слів почалося наше знайомство з Григорієм Степановичем Штефаном. І вже після того, як він розповів історію господарства, яке очолює 14 років, стало зрозуміло, що саме оптимізм допоміг йому працювати всі ці роки. Адже він є директором ТОВ «Агрофірма Сошників плюс», а це зовсім не те, чим колись був радгосп «Сошниківський», відомий передовим досвідом далеко за межами України. Численні реорганізації 90-х швидко розвіяли його колишню добру славу, натомість виросла гора проблем. Григорію Штефану вдалося уникнути найбільшої з них – попри все він зумів зберегти земельний та майновий комплекс. Тож у поле всі ці роки виходили регулярно, працювали власною технікою. Та, звісно, вже вичерпала свій ресурс, але зусиллями сільських кулібіних її повертали до життя. Сіяти, щоправда, доводилося насінням не лише першої, а й другої та, нема де правди діти, й третьої репродукції. «Із року в рік я відчував, що не можу своєчасно виплатити зарплату, не можу взяти кредити і розрахуватись за них, не можу поновити техніку, зернові комбайни. Ті ринкові відносини поставили селянина у скрутне становище, не може він сам вижити. І у 2006-му я вирішив шукати інвестора», – згадує Григорій Штефан. По допомогу звернувся до районної ради.
Підтримку знайшов у голови Бориспільської райради Віктора Єрмакова, який пам'ятав найкращі часи господарства і бачив, що воно й нині намагається якось вижити. Натомість у районі є чимало прикладів того, як поля кидають напризволяще, мабуть, у розрахунку при першій нагоді їх продати. Ця ситуація непокоїть і заступника голови Бориспільської райради Івана Недогибченка: «Звичайно прикро, що у відповідності до земельного кодексу, яким ми сьогодні користуємось, райрада майже не причетна до вирішення земельних питань у районі. За земельним кодексом, землями за межами населеного пункту розпоряджається райдержадміністрація, а якщо точніше, то одноосібно голова райдержадміністрації. Землями в межах населеного пункту відає сільрада. Необхідно внести зміни до земельного кодексу з тим, щоб громада району була справді причетна до виділення земель і їх ефективного використання. Є такі фермери, які мають по 100 га луків, що отримали ще 2004 року, а й досі ніхто виробничої діяльності не веде. Тому й треба допомагати у першу чергу таким господарям, як Григорій Штефан».
На жаль, проблема земель, які взяті «в запас», виходить далеко за межі окремо взятого району.
«Це проблема всієї України, – переконаний депутат Київської обласної ради Вадим Марисенко. – Землі сільськогосподарського призначення попри законодавство всілякими шляхами продаються під забудову. А потім у той самий Київ везуть продукти за сотні кілометрів, що значно їх здорожує. Землі ж на Київщині для аграрного виробництва непогані, хоч і в занедбаному стані. Землю треба годувати, щоб і вона когось годувала».
Про це Вадим Марисенко знає з власного досвіду. Адже вже п'ятий рік господарює на семи гектарах землі у Жашківському районі Черкащини. Збирають з гектара по 500 центнерів цукрових буряків, по 50 – пшениці, понад 30 – соняшнику. Він переконаний, що в аграрний сектор треба вкладати кошти. І краще, щоб інвестори були українські. «Це ж наша земля і хотілося б її зберегти, щоб на ній працювали наші люди», – каже він. І наводить приклад – поруч з однією із філій їхнього господарства на Черкащині, де працює 160 чоловік, – схоже господарство німецького інвестора, який взяв на роботу всього 23 працівників. Вадим погоджується, що це економічно доцільніше, але ж він, на відміну від іноземця, дбає про своїх співвітчизників, яких не може залишити безробітними. Як шкода йому стало і господарство Григорія Штефана, яке з останніх сил змагалося з економічними труднощами та не здавалося на ласку обставин.
Тому пропозиція Вадима Марисенка про співпрацю напередодні осінньо-польових робіт стала для селян дуже своєчасною. Але пристали на неї не одразу. Після двох зборів вони зібрали делегацію з п'ятьох чоловік, щоб на власні очі побачити своє майбутнє.
Серед делегатів був й Іван Недогибченко: «На полях – жодної бур'янини! А найбільше мене вразило те, що всі польові дороги грейдеровані. Не завжди вулиці в селі грейдеровані, а там – поля. Врожаї, звичайно! Їхні чорноземи не порівняти із землями Бориспільського району, але надіємося, що та культура землеробства, яка є у них, буде задіяна і на землях «Сошників плюс».
«Не бачивши Марисенка, а тільки його поля, зрозумів, що люди з любов'ю ставляться до землі, вкладають кошти у засоби захисту рослин, міндобрива, зерно високих кондицій. Керівник господарства, де ми були, казав, що інвестори прийшли надійні. Тож я вже був готовий до зустрічі з Вадимом Миколайовичем», – розповідає Григорій Штефан.
Із 860 пайовиків 528 віддали свою землю в оренду Марисенку на п'ять, сім, десять років. Залежно від цього й орендна плата становитиме від 1,5 до 2% як в зерновому, так і в грошовому еквіваленті. Разом з інвесторами восени практично на 99,9% виорали земельні площі (2006 га), адже допомога була пальним, запчастинами, насінням. Озимини засіяли 322 га. На ярі культури – як зернові, так і технічні – планується насіння еліти або першої репродукції. У жодному разі другої! Наступного року, можливо, вирощуватимуть ще й кукурудзу, ріпак.
«Те, що ми прийшли на Київщину, це більш ідеологічний, аніж економічний крок, бо на Черкащині маємо налагоджене виробництво, а тут ще вкладати і вкладати кошти, – пояснює Вадим Марисенко. – Зважаючи на те, що земля тут давно не годована, на гектар треба дати 2 тис. грн., щоб мати віддачі у 1,5 тис. грн., це хороша рентабельність. Тож чотири мільйони треба вкласти одразу, це повністю із заділом на наступний рік. Працюючих залишилося небагато – це одна із проблем. Доведеться залучати техніку, ремонтувати. Купувати нову теж можна, але відверто, як підприємець, скажу вам так: коли великі кошти вкладаєш, а треба розраховувати на 10-15 років, воно повинно бути твоїм. Поки що ми землю орендуємо. Взагалі я проти мораторію на продаж землі, але на сьогоднішній час його підтримую. Чому? Тому що немає нормального законодавства. Закон повинен зробити цей ринок цивілізованим».
У ТОВ «Сошників плюс» збереглися ферми, де утримується невелике поголів'я великої рогатої худоби та свині. Інвестора у такому вигляді тваринництво не цікавить. Вадим Марисенко має досвід вирощування індиків (підприємство на 40 тис. голів на Черкащині), тому приміщення ферм з часом перепланують під пташники, ще й робочі місця додадуться. «Птахівництвом, на мій погляд, сьогодні ефективніше займатися, ніж великою рогатою худобою, – пояснює свою позицію В.Марисенко. – Вкладаєш менше, а маєш більше. А щодо органіки, то курячий послід – теж гарне біологічне добриво. Але якщо тільки на біологічне добриво будемо звертати увагу, цього буде замало». Інвестор має право обирати, куди ефективно вкладати кошти. Але при цьому дослухаються вони і до керівника Григорія Штефана: «Відбулася важлива розмова, інвестори сказали, що свинарство залишають. Я їх переконував, що без цього не можна, коли вийдуть люди в поле. Треба, щоб працювала їдальня цілодобово».
Для ТОВ «Сошників плюс» історія матиме щасливе продовження. Але скільки ще господарів чекають на ефективну співпрацю з інвесторами? Чи вистачить на всіх підприємців з коштами?
«Сьогодні треба вміти захистити те, що ти робиш, – переконує Вадим Марисенко. – Треба мати політичну силу, яка б могла захистити не на словах, а на ділі малий і середній бізнес. Великий і сам за себе постоїть. Силу, яка дасть змогу працювати ефективно не тільки на себе, а й на рівні держави. Це – відповідні закони, податкова політика тощо. А люди наші працювати хочуть і вміють, я в цьому впевнений».
Вікторія ЗОРКА
КОМЕНТАР ФАХІВЦЯ
Михайло ЗУБЕЦЬ, президент Української академії аграрних наук:
Спекулянти паразитуватимуть в аграрному бізнесі доти, доки парламентарі не напрацюють дієве земельне законодавство, що дасть змогу скасувати мораторій на продаж сільськогосподарських земель і створити цивілізований земельний ринок. Держава дала селянам землю, але не забезпечила можливість розпоряджатися нею на власний розсуд, а відтак малий і середній бізнес, який, до речі, в розвинутих країнах світу формує левову пайку ВВП, не може використовувати орендовану землю як заставу для отримання дуже потрібних їм кредитів. А понад 10 млн. гектарів ріллі взагалі не обробляється, оскільки орендна плата така мізерна, що власника землі, який не може чи не хоче обробляти її, вона навіть не цікавить. І заростають українські чорноземи бур'яном.
Додає оптимізму те, що Верховна Рада серйозно налаштована впродовж поточного року напрацювати всі потрібні законодавчі документи, які наведуть порядок в операціях купівлі-продажу землі, врегулюють земельні відносини, в тому числі сприятимуть запровадженню єдиного реєстру прав власності на землю, ефективному контролю за державними актами та розпайованими землями. За таких умов до кінця 2007-го мораторій на продаж сільськогосподарського призначення знімуть.
Схожі новини
Комментарі
Фотозвіти
Новини техніки
-
Два крила, що забезпечують зростання
Подальший розвиток АПК потребує створення інноваційних технологій виробництва, післязбиральної обробки та зберігання
Докладніше
