ХТО ШУКАЄ, ТОЙ ЗНАХОДИТЬ. ІНВЕСТОРА

Відповідь. Коли немає грошей на якісне насіння, обробіток землі, техніку, можна заручитися фінансовою допомогою інвестора. Треба лише знайти його. А потім придивитися...

«Я завжди був оптимістом, завжди був націлений виходити в поле», – з цих слів почалося наше знайомство з Григорієм Степановичем Штефаном. І вже після того, як він розповів історію господарства, яке очолює 14 років, стало зрозуміло, що саме оптимізм допоміг йому працювати всі ці роки. Адже він є директором ТОВ «Агрофірма Сошників плюс», а це зовсім не те, чим колись був радгосп «Сошниківський», відомий передовим досвідом далеко за межами України. Численні реорганізації 90-х швидко розвіяли його колишню добру славу, натомість виросла гора проблем. Григорію Штефану вдалося уникнути найбільшої з них – попри все він зумів зберегти земельний та майновий комплекс. Тож у поле всі ці роки виходили регулярно, працювали власною технікою. Та, звісно, вже вичерпала свій ресурс, але зусиллями сільських кулібіних її повертали до життя. Сіяти, щоправда, доводилося насінням не лише першої, а й другої та, нема де правди діти, й третьої репродукції. «Із року в рік я відчував, що не можу своєчасно виплатити зарплату, не можу взяти кредити і розрахуватись за них, не можу поновити техніку, зернові комбайни. Ті ринкові відносини поставили селянина у скрутне становище, не може він сам вижити. І у 2006-му я вирішив шукати інвестора», – згадує Григорій Штефан. По допомогу звернувся до районної ради.
Підтримку знайшов у голови Бориспільської райради Віктора Єрмакова, який пам'ятав найкращі часи господарства і бачив, що воно й нині намагається якось вижити. Натомість у районі є чимало прикладів того, як поля кидають напризволяще, мабуть, у розрахунку при першій нагоді їх продати. Ця ситуація непокоїть і заступника голови Бориспільської райради Івана Недогибченка: «Звичайно прикро, що у відповідності до земельного кодексу, яким ми сьогодні користуємось, райрада майже не причетна до вирішення земельних питань у районі. За земельним кодексом, землями за межами населеного пункту розпоряджається райдержадміністрація, а якщо точніше, то одноосібно голова райдержадміністрації. Землями в межах населеного пункту відає сільрада. Необхідно внести зміни до земельного кодексу з тим, щоб громада району була справді причетна до виділення земель і їх ефективного використання. Є такі фермери, які мають по 100 га луків, що отримали ще 2004 року, а й досі ніхто виробничої діяльності не веде. Тому й треба допомагати у першу чергу таким господарям, як Григорій Штефан».
На жаль, проблема земель, які взяті «в запас», виходить далеко за межі окремо взятого району.
«Це проблема всієї України, – переконаний депутат Київської обласної ради Вадим Марисенко. – Землі сільськогосподарського призначення попри законодавство всілякими шляхами продаються під забудову. А потім у той самий Київ везуть продукти за сотні кілометрів, що значно їх здорожує. Землі ж на Київщині для аграрного виробництва непогані, хоч і в занедбаному стані. Землю треба годувати, щоб і вона когось годувала».
Про це Вадим Марисенко знає з власного досвіду. Адже вже п'ятий рік господарює на семи гектарах землі у Жашківському районі Черкащини. Збирають з гектара по 500 центнерів цукрових буряків, по 50 – пшениці, понад 30 – соняшнику. Він переконаний, що в аграрний сектор треба вкладати кошти. І краще, щоб інвестори були українські. «Це ж наша земля і хотілося б її зберегти, щоб на ній працювали наші люди», – каже він. І наводить приклад – поруч з однією із філій їхнього господарства на Черкащині, де працює 160 чоловік, – схоже господарство німецького інвестора, який взяв на роботу всього 23 працівників. Вадим погоджується, що це економічно доцільніше, але ж він, на відміну від іноземця, дбає про своїх співвітчизників, яких не може залишити безробітними. Як шкода йому стало і господарство Григорія Штефана, яке з останніх сил змагалося з економічними труднощами та не здавалося на ласку обставин.
Тому пропозиція Вадима Марисенка про співпрацю напередодні осінньо-польових робіт стала для селян дуже своєчасною. Але пристали на неї не одразу. Після двох зборів вони зібрали делегацію з п'ятьох чоловік, щоб на власні очі побачити своє майбутнє.
Серед делегатів був й Іван Недогибченко: «На полях – жодної бур'янини! А найбільше мене вразило те, що всі польові дороги грейдеровані. Не завжди вулиці в селі грейдеровані, а там – поля. Врожаї, звичайно! Їхні чорноземи не порівняти із землями Бориспільського району, але надіємося, що та культура землеробства, яка є у них, буде задіяна і на землях «Сошників плюс».
«Не бачивши Марисенка, а тільки його поля, зрозумів, що люди з любов'ю ставляться до землі, вкладають кошти у засоби захисту рослин, міндобрива, зерно високих кондицій. Керівник господарства, де ми були, казав, що інвестори прийшли надійні. Тож я вже був готовий до зустрічі з Вадимом Миколайовичем», – розповідає Григорій Штефан.
Із 860 пайовиків 528 віддали свою землю в оренду Марисенку на п'ять, сім, десять років. Залежно від цього й орендна плата становитиме від 1,5 до 2% як в зерновому, так і в грошовому еквіваленті. Разом з інвесторами восени практично на 99,9% виорали земельні площі (2006 га), адже допомога була пальним, запчастинами, насінням. Озимини засіяли 322 га. На ярі культури – як зернові, так і технічні – планується насіння еліти або першої репродукції. У жодному разі другої! Наступного року, можливо, вирощуватимуть ще й кукурудзу, ріпак.
«Те, що ми прийшли на Київщину, це більш ідеологічний, аніж економічний крок, бо на Черкащині маємо налагоджене виробництво, а тут ще вкладати і вкладати кошти, – пояснює Вадим Марисенко. – Зважаючи на те, що земля тут давно не годована, на гектар треба дати 2 тис. грн., щоб мати віддачі у 1,5 тис. грн., це хороша рентабельність. Тож чотири мільйони треба вкласти одразу, це повністю із заділом на наступний рік. Працюючих залишилося небагато – це одна із проблем. Доведеться залучати техніку, ремонтувати. Купувати нову теж можна, але відверто, як підприємець, скажу вам так: коли великі кошти вкладаєш, а треба розраховувати на 10-15 років, воно повинно бути твоїм. Поки що ми землю орендуємо. Взагалі я проти мораторію на продаж землі, але на сьогоднішній час його підтримую. Чому? Тому що немає нормального законодавства. Закон повинен зробити цей ринок цивілізованим».
У ТОВ «Сошників плюс» збереглися ферми, де утримується невелике поголів'я великої рогатої худоби та свині. Інвестора у такому вигляді тваринництво не цікавить. Вадим Марисенко має досвід вирощування індиків (підприємство на 40 тис. голів на Черкащині), тому приміщення ферм з часом перепланують під пташники, ще й робочі місця додадуться. «Птахівництвом, на мій погляд, сьогодні ефективніше займатися, ніж великою рогатою худобою, – пояснює свою позицію В.Марисенко. – Вкладаєш менше, а маєш більше. А щодо органіки, то курячий послід – теж гарне біологічне добриво. Але якщо тільки на біологічне добриво будемо звертати увагу, цього буде замало». Інвестор має право обирати, куди ефективно вкладати кошти. Але при цьому дослухаються вони і до керівника Григорія Штефана: «Відбулася важлива розмова, інвестори сказали, що свинарство залишають. Я їх переконував, що без цього не можна, коли вийдуть люди в поле. Треба, щоб працювала їдальня цілодобово».
Для ТОВ «Сошників плюс» історія матиме щасливе продовження. Але скільки ще господарів чекають на ефективну співпрацю з інвесторами? Чи вистачить на всіх підприємців з коштами?
«Сьогодні треба вміти захистити те, що ти робиш, – переконує Вадим Марисенко. – Треба мати політичну силу, яка б могла захистити не на словах, а на ділі малий і середній бізнес. Великий і сам за себе постоїть. Силу, яка дасть змогу працювати ефективно не тільки на себе, а й на рівні держави. Це – відповідні закони, податкова політика тощо. А люди наші працювати хочуть і вміють, я в цьому впевнений».
Вікторія ЗОРКА


КОМЕНТАР ФАХІВЦЯ
Михайло ЗУБЕЦЬ, президент Української академії аграрних наук:
Спекулянти паразитуватимуть в аграрному бізнесі доти, доки парламентарі не напрацюють дієве земельне законодавство, що дасть змогу скасувати мораторій на продаж сільськогосподарських земель і створити цивілізований земельний ринок. Держава дала селянам землю, але не забезпечила можливість розпоряджатися нею на власний розсуд, а відтак малий і середній бізнес, який, до речі, в розвинутих країнах світу формує левову пайку ВВП, не може використовувати орендовану землю як заставу для отримання дуже потрібних їм кредитів. А понад 10 млн. гектарів ріллі взагалі не обробляється, оскільки орендна плата така мізерна, що власника землі, який не може чи не хоче обробляти її, вона навіть не цікавить. І заростають українські чорноземи бур'яном.
Додає оптимізму те, що Верховна Рада серйозно налаштована впродовж поточного року напрацювати всі потрібні законодавчі документи, які наведуть порядок в операціях купівлі-продажу землі, врегулюють земельні відносини, в тому числі сприятимуть запровадженню єдиного реєстру прав власності на землю, ефективному контролю за державними актами та розпайованими землями. За таких умов до кінця 2007-го мораторій на продаж сільськогосподарського призначення знімуть.

Схожі новини

Комментарі

---

Оксана 18 лютого 2008 19:42

Цитата

Додати комментар

Додати

Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.