Аграрний тиждень. Україна
» » Соя - годувальниця
» » Соя - годувальниця

    Соя - годувальниця


                 Вже багато століть соя належить до головних сільськогосподарських рослин поряд із пшеницею, кукурудзою та рисом. Про те, як сьогодні розвивається виробництво цієї важливої стратегічної культури в Україні, йшлося під час круглого столу, проведеного в рамках виставки «Агро-2008».

     

    Соя підвищує економічність сільського господарства

    Давно відомо, що соя має унікальні властивості. В ній поєднуються два найважливіші процеси – фотосинтез та біологічна фіксація азоту, завдяки чому рослина покращує родючість і азотний баланс ґрунту. Феномен сої пояснюється її рідкісним хімічним складом: високою концентрацією в бобах білка – 38-42%, жиру – 18-22%, вуглеводів – 25-30%, а також вітамінів, мінеральних речовин, ферментів. Завдяки цьому соя стала однією з головних культур світового землеробства в ХХ столітті. Якщо в 1960 році сої виро***лося 31 млн. т, то у 2003 цей показник сягнув 189,2 млн. т, а в 2006-2007 маркетингових роках – 221,6 млн. тонн.

    Довідково: у США сої вирощується 71,5 млн. т, у Бразилії – 61,0 млн. т, в Аргентині – 47 млн. т, у Китаї – 15,2 млн. т, Індії – 7,9 млн. т., Україні – 0,89 млн. т, Росії – 0,78 млн. тонн.

    Практично соя забезпечила динамічний розвиток сільського господарства в тих країнах світу, де вона культивується на мільйонах і десятках мільйонів гектарах. Відомо, що в США за рахунок введення сої у сівозміну отримують 40% приросту економічної ефективності сільського господарства.

     

    Програма «Соя України 2008-2015»

    Актуальність збільшення виробництва рослинного білка гостро поставлена часом і перед Україною.

    «Соя – культура завтрашнього дня», - виголосив директор Департаменту ринків рослинництва Мінагрополітики Олександр Демидов під час круглого столу. Проінформувавши присутніх, скільки та яких технічних культур засіяно в Україні у поточному році, Олександр Анатолійович привернув їх увагу до суттєвого збільшення посівів сої. «В останні роки вирощування сої в Україні має динаміку постійного зростання: з 73 тис. га у 2001 році до 714 тис. га в 2006 році, - констатував директор департаменту, - а до 2015 року заплановано збільшити посіви сої до 1000,0 тис. га».

    Науковці в свою чергу наголосили на тому, що соя вкрай потрібна для погашення дефіциту білка у кормовиробництві, який складає на сьогодні понад 2 млн. т, особливо у птахівництві та свинарстві. Констатували, що нині попит на сою суттєво перевищує пропозицію. Президент «Української асоціації виробників та переробників сої» Віктор Тимченко заявив, що для динамічного розвитку виробництва сої в Україні необхідно впровадити галузеву програму «Соя України 2008-2015». «В основі цієї програми, - повідомив Віктор Наумович, - лежить розширення посівних площ сої в Україні як шлях до зміцнення економіки, підвищення родючості ґрунтів та нарощування продовольчих ресурсів». Присутніх поінформували, що метою програми є наступні стратегічні завдання: підвищення продуктивності тваринництва, птахівництва, рибництва на основі використання сої у кормовиробництві; значне підвищення родючості ґрунтів; вирішення проблеми дефіциту харчового білка; збільшення використання сої на технічні цілі; збільшення валютних надходжень в Україну від виробництва сої тощо.

     

    Українська соя може стати конкурентоспроможною

             Виробники сої переконані: необхідно вирішити питання підвищення врожайності культури. Адже сьогодні українська соя помітно поступається за показниками якості європейській.

    За даними Департаменту ринків рослинництва Мінагрополітики, середня врожайність сої в Україні за останні 5 років коливалась від 11,7 ц/га до 14 ц/га. Основною причиною цьому названо несприятливі кліматичні умови – насамперед кількість опадів та їх випадання протягом періоду вегетації рослини. Наприклад, у 2007 році за відсутності опадів у Кіровоградській області середня врожайність склала 7,0 ц/га при фактично зібраній площі 71,2 тис. га; Запорізькій – 8,0 ц/га, зібрана площа – 10,1 тис. га; Дніпропетровській – 7,1 ц/га, зібрана площа – 24,6 тис. га. Однак на зрошуваних землях ці показники значно вищі. Зокрема, в умовах Херсонщини на поливі середня врожайність коливалась в межах 20,7- 23, 1 ц/га.

    Водночас, за словами Віктора Наумовича, окремі господарства отримують стабільні врожаї на рівні 30-40 ц/га. Такими здобутками, наприклад, може похвалитися ЗАТ «Фрідом Фарм Інтернешнл». Генеральний директор підприємства Михайло Медолиз повідомив, що врожаю сої менше ніж 30 ц/га у господарстві не було. Він переконаний, що цих результатів підприємство досягло завдяки використанню високопродуктивних сортів та грамотному дотриманню сівозмін. Тому порадив прислухатися до рекомендацій науковців і в якості попередників сої висівати зернові та олійні культури. Михайло Михайлович висловив свою впевненість у тому, що українська соя може стати конкурентоспроможною за умови грамотного агротехнічного обробітку.

    Трансгенна соя низьковрожайна

    Не залишилися поза увагою учасників круглого столу проблеми селекції. Науковці порадили кожному господарству для одержання максимальних врожаїв вирощувати кілька сортів, які б відрізнялися довжиною вегетаційного періоду, стійкістю до хвороб, шкідників та стійкістю до осипання.

    В результаті багаторічних досліджень, проведених в Інституті кормів УААН, Інституті землеробства південного регіону та ТОВ «Науково-дослідний інститут сої», створено нові сорти з високими господарсько-цінними ознаками. Під час круглого столу презентовано кілька з них, зокрема сорти Полтава, Інна, Таврія, Ірина, Ворскла, Анжеліка, Легенда та ін.

    Щодо використання трансгенних сортів сої, розбіжностей у поглядах не було. Науковці запевнили, що всі трансгенні сорти досить пізні й відрізняються низькою врожайністю – в середньому не більше 3-5 ц/га. Отож їх використання вважають недоцільним. Було зазначено, що в Україні насіння трансгенної сої не розповсюджується. Хоча й припустили, що, купуючи насіння у маловідомих фірм, застрахуватися від подібного придбання неможливо.

     

    Соя в розрізі органічного землеробства

    Відомо, що сучасним вимогам ведення галузі землеробства в економічному, екологічному та соціальному аспектах відповідає технологія Noill. Численні дослідження довели, що зазначена технологія здійснює більш позитивний вплив на хімічні, фізичні та біологічні властивості ґрунту, ніж традиційний обробіток.

    Науковці поінформували присутніх, що за біологічними особливостями та вимогами до екотопічних умов соя чудово відповідає технології Noill. Тому в усьому світі дана технологія застосовується насамперед при вирощуванні цієї культури.

    Для сої характерна вища стійкість до фітотоксичних речовин порівняно з іншими сільськогосподарськими рослинами. У сої менше проблем зі шкідниками і хворобами за умови правильного дотримання сівозмін. Останні дозволяють порушити цикли розвитку шкідливих організмів, які характерні для сівозмін з високим насиченням зерновими колосовими культурами. Широкий спектр гербіцидів, які дозволені для застосування на даній культурі, дає змогу розробити ефективні та екологічно безпечні програми контролю забур’яненості посівів сої.

    Соя набагато швидше компенсує повільний ріст та потребу в мінеральних елементах живлення на початку вегетації порівняно з кукурудзою. Водночас рослини сої не відчувають негативного впливу більш щільного ґрунту за технології Noill. Широкому запровадженню цього напрямку сприяє також удосконалення сівалок для суцільного способу сівби за нульових технологій.

    Відзначалося, що в цілому технологія Noill вимагає від користувачів не спрощення, а більшої суми наукових знань для вірної оцінки стану агрофітоценозу та прийняття відповідних рішень. Вчені акцентували увагу на тому, що в даній технології виправити помилки значно складніше, ніж у традиційній, адже вона передбачає проведення обмеженої кількості технологічних операцій на полі – збирання попередників, посів, внесення пестицидів. Та за умови грамотного застосування технології нульового обробітку ґрунту при вирощуванні сої можна отримати чудові результати.

    Отож сою сміливо можна назвати справжньою годувальницею, здатною значно покращити раціон людини, забезпечити високоякісним білком кормовиробництво та покращити склад ґрунту.

     

                                                   Дарина ПОЛІЩУК





    Схожі новини
  • У 2013 році прогнозується розширення посівів пшениці.
  • Роль гороху в рисових сівозмінах півдня України
  • Актуальні проблеми оптимізації технологій вирощування сої
  • Виробництво та використання сої у молочному скотарстві, відгодівлі тварин і вирощуванні птиці
  • Соя: маємо всі умови

  • Додати комментар
    reload, if the code cannot be seen

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

Соя - годувальниця


             Вже багато століть соя належить до головних сільськогосподарських рослин поряд із пшеницею, кукурудзою та рисом. Про те, як сьогодні розвивається виробництво цієї важливої стратегічної культури в Україні, йшлося під час круглого столу, проведеного в рамках виставки «Агро-2008».

 

Соя підвищує економічність сільського господарства

Давно відомо, що соя має унікальні властивості. В ній поєднуються два найважливіші процеси – фотосинтез та біологічна фіксація азоту, завдяки чому рослина покращує родючість і азотний баланс ґрунту. Феномен сої пояснюється її рідкісним хімічним складом: високою концентрацією в бобах білка – 38-42%, жиру – 18-22%, вуглеводів – 25-30%, а також вітамінів, мінеральних речовин, ферментів. Завдяки цьому соя стала однією з головних культур світового землеробства в ХХ столітті. Якщо в 1960 році сої виро***лося 31 млн. т, то у 2003 цей показник сягнув 189,2 млн. т, а в 2006-2007 маркетингових роках – 221,6 млн. тонн.

Довідково: у США сої вирощується 71,5 млн. т, у Бразилії – 61,0 млн. т, в Аргентині – 47 млн. т, у Китаї – 15,2 млн. т, Індії – 7,9 млн. т., Україні – 0,89 млн. т, Росії – 0,78 млн. тонн.

Практично соя забезпечила динамічний розвиток сільського господарства в тих країнах світу, де вона культивується на мільйонах і десятках мільйонів гектарах. Відомо, що в США за рахунок введення сої у сівозміну отримують 40% приросту економічної ефективності сільського господарства.

 

Програма «Соя України 2008-2015»

Актуальність збільшення виробництва рослинного білка гостро поставлена часом і перед Україною.

«Соя – культура завтрашнього дня», - виголосив директор Департаменту ринків рослинництва Мінагрополітики Олександр Демидов під час круглого столу. Проінформувавши присутніх, скільки та яких технічних культур засіяно в Україні у поточному році, Олександр Анатолійович привернув їх увагу до суттєвого збільшення посівів сої. «В останні роки вирощування сої в Україні має динаміку постійного зростання: з 73 тис. га у 2001 році до 714 тис. га в 2006 році, - констатував директор департаменту, - а до 2015 року заплановано збільшити посіви сої до 1000,0 тис. га».

Науковці в свою чергу наголосили на тому, що соя вкрай потрібна для погашення дефіциту білка у кормовиробництві, який складає на сьогодні понад 2 млн. т, особливо у птахівництві та свинарстві. Констатували, що нині попит на сою суттєво перевищує пропозицію. Президент «Української асоціації виробників та переробників сої» Віктор Тимченко заявив, що для динамічного розвитку виробництва сої в Україні необхідно впровадити галузеву програму «Соя України 2008-2015». «В основі цієї програми, - повідомив Віктор Наумович, - лежить розширення посівних площ сої в Україні як шлях до зміцнення економіки, підвищення родючості ґрунтів та нарощування продовольчих ресурсів». Присутніх поінформували, що метою програми є наступні стратегічні завдання: підвищення продуктивності тваринництва, птахівництва, рибництва на основі використання сої у кормовиробництві; значне підвищення родючості ґрунтів; вирішення проблеми дефіциту харчового білка; збільшення використання сої на технічні цілі; збільшення валютних надходжень в Україну від виробництва сої тощо.

 

Українська соя може стати конкурентоспроможною

         Виробники сої переконані: необхідно вирішити питання підвищення врожайності культури. Адже сьогодні українська соя помітно поступається за показниками якості європейській.

За даними Департаменту ринків рослинництва Мінагрополітики, середня врожайність сої в Україні за останні 5 років коливалась від 11,7 ц/га до 14 ц/га. Основною причиною цьому названо несприятливі кліматичні умови – насамперед кількість опадів та їх випадання протягом періоду вегетації рослини. Наприклад, у 2007 році за відсутності опадів у Кіровоградській області середня врожайність склала 7,0 ц/га при фактично зібраній площі 71,2 тис. га; Запорізькій – 8,0 ц/га, зібрана площа – 10,1 тис. га; Дніпропетровській – 7,1 ц/га, зібрана площа – 24,6 тис. га. Однак на зрошуваних землях ці показники значно вищі. Зокрема, в умовах Херсонщини на поливі середня врожайність коливалась в межах 20,7- 23, 1 ц/га.

Водночас, за словами Віктора Наумовича, окремі господарства отримують стабільні врожаї на рівні 30-40 ц/га. Такими здобутками, наприклад, може похвалитися ЗАТ «Фрідом Фарм Інтернешнл». Генеральний директор підприємства Михайло Медолиз повідомив, що врожаю сої менше ніж 30 ц/га у господарстві не було. Він переконаний, що цих результатів підприємство досягло завдяки використанню високопродуктивних сортів та грамотному дотриманню сівозмін. Тому порадив прислухатися до рекомендацій науковців і в якості попередників сої висівати зернові та олійні культури. Михайло Михайлович висловив свою впевненість у тому, що українська соя може стати конкурентоспроможною за умови грамотного агротехнічного обробітку.

Трансгенна соя низьковрожайна

Не залишилися поза увагою учасників круглого столу проблеми селекції. Науковці порадили кожному господарству для одержання максимальних врожаїв вирощувати кілька сортів, які б відрізнялися довжиною вегетаційного періоду, стійкістю до хвороб, шкідників та стійкістю до осипання.

В результаті багаторічних досліджень, проведених в Інституті кормів УААН, Інституті землеробства південного регіону та ТОВ «Науково-дослідний інститут сої», створено нові сорти з високими господарсько-цінними ознаками. Під час круглого столу презентовано кілька з них, зокрема сорти Полтава, Інна, Таврія, Ірина, Ворскла, Анжеліка, Легенда та ін.

Щодо використання трансгенних сортів сої, розбіжностей у поглядах не було. Науковці запевнили, що всі трансгенні сорти досить пізні й відрізняються низькою врожайністю – в середньому не більше 3-5 ц/га. Отож їх використання вважають недоцільним. Було зазначено, що в Україні насіння трансгенної сої не розповсюджується. Хоча й припустили, що, купуючи насіння у маловідомих фірм, застрахуватися від подібного придбання неможливо.

 

Соя в розрізі органічного землеробства

Відомо, що сучасним вимогам ведення галузі землеробства в економічному, екологічному та соціальному аспектах відповідає технологія Noill. Численні дослідження довели, що зазначена технологія здійснює більш позитивний вплив на хімічні, фізичні та біологічні властивості ґрунту, ніж традиційний обробіток.

Науковці поінформували присутніх, що за біологічними особливостями та вимогами до екотопічних умов соя чудово відповідає технології Noill. Тому в усьому світі дана технологія застосовується насамперед при вирощуванні цієї культури.

Для сої характерна вища стійкість до фітотоксичних речовин порівняно з іншими сільськогосподарськими рослинами. У сої менше проблем зі шкідниками і хворобами за умови правильного дотримання сівозмін. Останні дозволяють порушити цикли розвитку шкідливих організмів, які характерні для сівозмін з високим насиченням зерновими колосовими культурами. Широкий спектр гербіцидів, які дозволені для застосування на даній культурі, дає змогу розробити ефективні та екологічно безпечні програми контролю забур’яненості посівів сої.

Соя набагато швидше компенсує повільний ріст та потребу в мінеральних елементах живлення на початку вегетації порівняно з кукурудзою. Водночас рослини сої не відчувають негативного впливу більш щільного ґрунту за технології Noill. Широкому запровадженню цього напрямку сприяє також удосконалення сівалок для суцільного способу сівби за нульових технологій.

Відзначалося, що в цілому технологія Noill вимагає від користувачів не спрощення, а більшої суми наукових знань для вірної оцінки стану агрофітоценозу та прийняття відповідних рішень. Вчені акцентували увагу на тому, що в даній технології виправити помилки значно складніше, ніж у традиційній, адже вона передбачає проведення обмеженої кількості технологічних операцій на полі – збирання попередників, посів, внесення пестицидів. Та за умови грамотного застосування технології нульового обробітку ґрунту при вирощуванні сої можна отримати чудові результати.

Отож сою сміливо можна назвати справжньою годувальницею, здатною значно покращити раціон людини, забезпечити високоякісним білком кормовиробництво та покращити склад ґрунту.

 

                                               Дарина ПОЛІЩУК





Схожі новини
  • У 2013 році прогнозується розширення посівів пшениці.
  • Роль гороху в рисових сівозмінах півдня України
  • Актуальні проблеми оптимізації технологій вирощування сої
  • Виробництво та використання сої у молочному скотарстві, відгодівлі тварин і вирощуванні птиці
  • Соя: маємо всі умови

  • Додати комментар
    reload, if the code cannot be seen

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.