- Сорти ячменю ярого для лісостепу України
- Україна може втратити більше половини орних земель через зміну клімату
- У двадцяти регіонах України тривають жнива.
- Розвиток зрошення – шлях до процвітання
- Посухи. Як їм заподіяти
Посухи. Як їм заподіяти
Одна з великих загроз агросектору - посухи. Яскравий приклад цьому - 2011 рік. У країнах Африканського Рогу (Сомалі, Кенії, Ефіопії, Уганді й Джибуті) спостерігається жорстка посуха, яка виявилась найсильнішою за останні 60 років. Тут потерпають від голоду і браку питної води майже 12 мільйонів людей.
Восени потерпіла від посухи й Україна. Безводна стихія вразила посіви південних регіонів. Природно, постає питання про небезпеку та шкодочинність цього явища.
Україна має надзвичайно сприятливі природно-соціальні умови для розвитку сільського господарства, зокрема - помірний клімат, родючі ґрунти, великі площі орних земель, хліборобські традиції. Вона справедливо вважається житницею світового виміру. Так, у 2008 році валовий збір зерна в Україні становив 53,3 млн. т (значно перевищує її власні потреби і дає змогу виділити значну частину врожаю для експорту). За розрахунками вчених-аграріїв, потенційні можливості збору зерна - 60-80 млн. тонн і більше. Вже нині понад 50 агропідприємств досягли врожайності 10-11 т/га. На їх основі створено «Клуб 100 центнерів». Чисельність таких господарств зростає щороку. А Україна займає чільне місце у світі з експорту пшениці: 2,6-6,5 млн. т щорічно (США – близько 50, Канада – 18, ЕС – 14, Австралія – 12, Аргентина – 4,3 млн. т).
Водночас в окремі роки Україні притаманні посухи, які негативно впливають на агровиробництво, вносячи істотні корективи в агростатистику. Так, у сильно посушливому 2003-му валовий збір зерна становив лише 22 млн. т, а експорт пшениці впав з 6,5 млн. т до 0. Більше того, зерно довелось імпортувати.
Загалом посухи належать до небезпечних природних явищ, які супроводжуються підвищенням температури повітря і ґрунту, сильною спекою, призводячи до зневоднення територій, пригнічення і навіть загибелі сільгоспкультур на великих площах, вигорання травостоїв, браку корму та масового скорочення кількості худоби, вітрової ерозії, зниження рівня ґрунтових вод, висихання озер, водойм і боліт, міління річок, порушення роботи гідроелектростанцій, систем водопостачання та промислових підприємств, лісових пожеж, загорання торфовищ, погіршення стану здоров’я населення і навіть до людських жертв. Особливо потерпає від посух агросектор, і в першу чергу - зернове господарство.
За останні 120 років в Україні зафіксовано понад 70 посух. Особливо жорсткими і катастрофічними за наслідками були посухи 1891, 1921 і 1946 року, які призвели до загибелі урожаю, голоду і людських жертв. В окремі періоди посухи відбувались майже щорічно протягом 6-13 років: у 1888-1894, 1929-1936, 1944-1954, 1999-2010. За роки незалежності України сталося 11 посух: 1992, 1994, 1996, 1999, 2000, 2002 (у Криму), 2003, 2005 (друга половина року), 2007, 2009 (на Буковині), 2010; з них 3 жорсткі - 2003, 2007, 2010 роки.
Надзвичайно сильна і жорстка посуха спостерігалась у весняно-літній період 2007 року. В зону її поширення потрапили близько дві третини території країни, понад третина посівів, що нанесло агросектору мільярдні збитки. Від посухи в Україні постраждало 10 млн. га посівів зернових, на площі 1,1 млн. га сільгоспкультури загинули. Постраждало 11,5 тис. сільгосппідприємств. Несприятливі погодні умови завдали значної шкоди кормовиробництву. Виникли проблеми з формуванням кошика соняшнику. Зазнав недобору врожай винограду та фруктів. Зменшились надої молока. АПК країни потрапив у форс-мажорні обставини. Ця критична подія привернула увагу влади, політиків, науковців, практиків, а також громадськості.
Важливо відмітити, що господарства, які зберегли зрошувальні системи та дощувальну техніку (або купили нову) і поливали сільгоспкультури, посуху практично не відчули, зокрема, агрофірма «Промінь» у Біляївському районі Одеської області (керівник Ольга Вовченко), сільгосппідприємство «Веселий Кут-111», СП «Нібулон» у Снігірівському районі Миколаївської області (урожай зернових на круг - 53 ц/га), дослідне господарство «Асканійське» у Чаплинському районі Херсонської області (директор Віра Найдьонова).
Сучасна аграрна наука і практика володіють низкою науково обґрунтованих і ефективних методів і способів захисту від посух у різних природно-кліматичних умовах. Посухозахисний комплекс включає систему агротехнічних, лісомеліоративних, гідромеліоративних та організаційно-господарських заходів.
Агротехнічні заходи передбачають застосування систем землеробства, які забезпечують накопичення і зберігання вологи, снігозатримання, мульчування поверхні землі, сівбу високоякісними і посухостійкими сортами і гібридами рослин, відповідні сівозміни та системи обробітку ґрунту, боротьби з бур’янами, добрив, хімічної меліорації тощо. У складі агротехнічних заходів заслуговують уваги ряд нових технологій і засобів, які успішно пройшли багаторічну виробничу перевірку або дали позитивні результати в умовах посухи, зокрема:
- нульова технологія обробітку ґрунту, так звана No-till, яка окрім ресурсозбереження і підвищення стійкості посівів до посухи, відтворення родючості та підтримання біологічної активності ґрунту забезпечує збереження вологи;
- зовнішній обробіток насіння різними способами (мікрохвильовим, радіоактивним, лазерним, світловим, хімічним, біологічним тощо), які позитивно впливають на живу клітину, пригнічують насіннєві інфекції, формують стійкість рослин до посух та морозів тощо;
- використання для обробітку насіння і посівів біостимуляторів росту рослин вітчизняного виробництва, перевірених на практиці в різних регіонах УкрНДІ «Агроресурси» (нині підрозділом Інституту гідротехніки і меліорації НААН України);
- сівба генетично-модифікованого насіння, яке застосовується за умови гарантії безпеки для людини;
- технологія інженерної біомеліорації посівного матеріалу, яка передбачає інокуляцію (введення у тканину) біопрепаратів з азотфіксуючими мікроорганізмами та ін.;
- внесення в ґрунт гранульованих абсорбентів, які забезпечують акумуляцію вологи, аерацію і дренування ґрунту (вермикуліт, силевіт, аргініт та ін.).
Лісомеліоративні заходи передбачають розвиток системи полезахисних лісосмуг і лісових насаджень до оптимальних 8-10% (проти існуючих 4-6%), відновлення та належний догляд вже створених систем.
До складу гідромеліоративних заходів входять відновлення і подальший розвиток зрошуваного землеробства та обводнення територій. Ще донедавна в Україні зрошувальні системи покривали площу 2,6 млн. га, створено 6 дніпровських і 1100 інших водосховищ, 28,5 тис. ставків, обводнювальних систем площею понад 5 млн. гектарів. Крім державних систем, широке застосування мали так звані супутники і мале зрошення. Так, на Північно-Кримському каналі господарники додатково ставили понад 180 пересувних насосних станцій для поливу прилеглих земель на площі близько 65 тис. гектарів. У Мар’їнському районі Донецької області за місцевою ініціативою успішно практикувалось мале зрошення, яке базувалось на акумуляції води у ставках на малих річках і балках. У водогосподарській галузі працював 35-тисячний загін меліораторів.
Дмитро САВЧУК,
завідувач лабораторії шкідливої дії вод, кандидат технічних наук
Інститут водних проблем і меліорації НААН
Далі буде.
