ЗЕМЛЯ МАЄ ПЕРЕБУВАТИ ПІД КОНТРОЛЕМ ДЕРЖАВИ

15 March, Розділ Агрополітика / Гаряча тема, переглядів 6 918

Ресурси. Як відомо, українські землі надзвичайно родючі. 71% площ – землі сільськогосподарського призначення. А це – 43 млн. га відбірних земель, що у поєднанні зі сприятливими кліматичними умовами є справжньою природною скарбницею. Тому існувала думка, що за таких умов сільське господарство не потребує жодних капіталовкладень. Заступник директора центру Держродючості Оксана Дзюба спростовує це твердження та коментує питання земельних відносин і якості ґрунтів.

ЗЕМЕЛЬНЕ ПРАВО В УКРАЇНІ. З набуттям Україною незалежності почалося формування законодавчої бази охорони родючості ґрунтів. Українським законодавством земельні ресурси визначено як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави.
Разом з тим, законодавство, яким регламентувалося проведення земельної реформи, залишило поза увагою як урахування рівня родючості сільськогосподарських угідь при їх розпаюванні та необхідність попереднього вилучення малопродуктивних і деградованих земель, так і здійснення контролю стану родючості ґрунтів у процесі їх господарського використання.
Водночас, з 1991 року, в Україні було припинено реалізацію програм підвищення родючості ґрунтів усіх рівнів: від національного до місцевого. Головна причина – відсутність фінансової підтримки заходів з охорони ґрунтів. Як наслідок, у ґрунті знижується вміст гумусу та поживних елементів, збільшуються площі еродованих ґрунтів.

РОДЮЧІСТЬ ҐРУНТІВ У ЗАКОНОДАВЧОМУ АСПЕКТІ. Перший вагомий крок у напрямку законодавчого вирішення проблеми охорони родючості ґрунтів було зроблено 1995 року, коли Верховна Рада прийняла Закон України «Про пестициди і агрохімікати». Статтею 12 цього Закону передбачено проведення агрохімічного обстеження ґрунтів, видачу агрохімічного паспорта земельної ділянки (поля).
З метою реалізації цього закону був прийнятий Указ Президента України від 2 грудня 1995 року «Про суцільну агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення». Вже починаючи з 1996 року, державні проектно-розвідувальні станції хімізації сільського господарства, які згодом перетворилися на державні проектно-технологічні центри охорони родючості ґрунтів і якості продукції Автономної Республіки Крим і областей (регіональні центри «Облдержродючість»), почали перший тур агрохімічної паспортизації сільськогосподарських угідь. Досліджувалися не лише агрохімічні показники, а й забруднення важкими металами, залишками пестицидів, радіонуклідами кожної земельної ділянки.
Подальша реалізація закону забезпечувалася низкою постанов. Зокрема, особлива увага надавалася якості дитячого та дієтичного харчування. Для його виробництва передбачалося створення спеціальних сировинних зон, які визначалися за результатами агрохімічної паспортизації сільськогосподарських угідь.

ПОТЕНЦІАЛ Є – РЕАЛІЗАЦІЯ ВІДСУТНЯ. Одним зі шляхів охорони сільськогосподарських угідь, відтворення родючості ґрунтів є забезпечення дотримання ґрунтозахисних технологій. Це завдання охоплює низку питань: від розробки ґрунтозахисних технологій до запровадження економічного стимулювання сільськогосподарських товаровиробників за покращення стану ґрунту.
Україна має науковий потенціал, спроможний розробити ґрунтоохоронні технології вирощування різних сільськогосподарських культур у різних агрокліматичних зонах та навчити їм сільськогосподарських товаровиробників. Проте механізм економічного стимулювання ще не розроблено. Не встановлено також і повноваження щодо здійснення технологічного контролю за вирощуванням сільськогосподарських культур.
Не має таких повноважень і Міністерство аграрної політики. Відповідно до Законів України «Про охорону земель», «Про державний контроль за використанням та охороною земель» повноваження міністерства обмежуються здійсненням моніторингу земель, зокрема, агрохімічної паспортизації сільгоспугідь.
Окрім того, вітчизняне законодавство містить певні суперечності. Здавалося б, Законом України «Про охорону земель» чітко визначено, що дані агрохімічної паспортизації земель мають використовуватися в процесі регулювання земельних відносин. Однак, Законом України «Про оцінку земель» не передбачається використання даних агрохімічної паспортизації ані при бонітуванні ґрунтів, ані при економічній чи експертній грошовій оцінці земельних ділянок.

АГРОХІМІЧНИЙ ПАСПОРТ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ. Агрохімічна паспортизація земель сільськогосподарського призначення є основним критерієм достовірної та якісної вартісної оцінки земельних ресурсів як у цілому, так і кожного окремого поля, земельної ділянки. Адже агрохімічний паспорт земельної ділянки передбачає визначення її фактичного агроекологічного стану за сукупністю агрохімічних і біологічних властивостей та забрудненості ґрунтового покриву. Тож альтернативи для використання даних агрохімічної паспортизації сільськогосподарських угідь при їхній вартісній оцінці практично немає. Об'єктивне бонітування можливе лише за умови інтегрування даних ґрунтового обстеження та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення. Але використання для вартісної оцінки землі застарілих даних ґрунтового обстеження (майже шістдесятирічної давнини) є досить відносним, оскільки зміни, що відбулися за цей період у ґрунтах України, можуть суттєво вплинути на їхній бонітет. Проведення нового ґрунтового обстеження передбачено Загальнодержавною програмою використання та охорони земель. Проект Закону України про її затвердження вже понад два роки Держкомзем України, за нашої участі, доопрацьовує та погоджує з урядом, який перманентно змінюється.
Але ж нинішній чи майбутній землевласник повинен мати змогу реально оцінити земельну ділянку, а це можливо лише на підставі даних її агрохімічного паспорта.

ЯКІСТЬ ҐРУНТІВ МАЄ БУТИ КОНТРОЛЬОВАНА. «Центрдержродючість» та мережа регіональних центрів «Облдержродючість» представляють єдину із служб, яка досліджує якісний стан ґрунтів. Вони мають для цього необхідну інфраструктуру та професійні кадри. Водночас, центри не мають і не можуть мати повноважень щодо державного контролю у цій сфері.
Наразі держава потребує ще одну розгалужену структуру, наділену правами та спроможну здійснювати технологічний контроль за раціональним використанням та охороною земель сільськогосподарського призначення.
Як прототип доцільно використати досвід США, де вже майже 70 років діє Служба охорони ґрунтів, під проводом якої здійснюються всі роботи з вивчення, використання, охорони й управління земельними ресурсами. Служба володіє картографо-аналітичною інформацією про стан земельних ресурсів країни, постійно її оновлює, визначає пріоритетні проблемні питання, формує пропозиції конгресу щодо бюджетного фінансування заходів з охорони ґрунтів і ґрунтоохоронних законодавчих актів.
Тож вважається за необхідне утворити у складі міністерства Державну службу охорони ґрунтів – як урядовий орган державного управління.
Питання запровадження державного контролю за додержанням ґрунтозахисних технологій вирощування сільськогосподарських культур потребує нагального вирішення. Адже у зв'язку з реформуванням земельних відносин власниками землі стають юридичні та фізичні особи з недостатнім рівнем агрономічних та агрохімічних знань, яким байдужа не тільки якість землі, а й її подальша доля.
Для забезпечення нормального функціонування зазначеної служби, назвемо її Держґрунтоохороною, та виконання покладених на неї повноважень слід внести зміни до Земельного Кодексу України, законів України «Про охорону земель» і «Про державний контроль за використанням та охороною земель» та до Закону України «Про оцінку земель».

ПЕРШОЧЕРГОВІ КРОКИ НА ШЛЯХУ ДО АГРОХІМІЧНОЇ ПАСПОРТИЗАЦІЇ. Перш за все необхідно прийняти Закон України «Про державну агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення». В існуючому законопроекті передбачено видачу власникам землі документа державного зразка, визначено та розподілено функції як Центрдержродючості з мережею регіональних центрів «Облдержродючість», так і Держґрунтоохорони та її територіальних органів. У проекті також визначено проведення сертифікації земель сільськогосподарського призначення як добровільного (на відміну від Російської Федерації) заходу. Наявність такого сертифікату на сільгоспугіддя дасть змогу належним чином підтвердити якість вирощеної на них сільгосппродукції та визначити наявність умов для ведення органічного виробництва, а також для виготовлення продукції дитячого та дієтичного харчування.
Слід зазначити, що основні заходи з агрохімічної паспортизації сільськогосподарських угідь, як і передбачено чинним законодавством, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету. Таким чином, держава, з одного боку, підтримує вітчизняного сільгосптоваровиробника, дає йому можливість отримати рекомендації щодо раціонального використання агрохімікатів, що актуально в сучасних економічних умовах. З іншого боку, за умови внесення вищезазначених змін до актів законодавства, під контролем держави постійно перебуватиме її найцінніше багатство – земля.

ДО ТЕМИ: Що має робити новий держорган...
Напрямки діяльності, які охоплюватимуться Державною службою охорони ґрунтів:
n організація розроблення та контроль за впровадженням загальнодержавних і регіональних програм з державної агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення;
n здійснення державного контролю у сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення за додержанням ґрунтозахисних технологій вирощування сільськогосподарських культур, за зміною показників якісного стану ґрунтів унаслідок проведення господарської діяльності на землях сільськогосподарського призначення, а також за станом забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами земель сільськогосподарського призначення;
n організація проведення за результатами державної агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення бонітування ґрунтів та на основі його даних – економічної та нормативної грошової оцінки земельних ділянок;
n участь у розробленні, сприянні впровадженню механізму економічного стимулювання заходів щодо використання й охорони земель та підвищення родючості ґрунтів згідно з даними державної агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення;
n організація підготовки за даними державної агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення Національної доповіді про стан родючості ґрунтів;
n подання органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування клопотання про обмеження чи припинення робіт, які ведуться з порушенням агротехнічних та ґрунтозахисних технологій;
n підготовка експертних висновків щодо порушень законодавства України про пестициди та агрохімікати у сфері охорони і відтворення родючості ґрунтів.

Підготувала Оксана ШАПОВАЛ