- У Сумській області розробляють заходи які сприятимуть підвищенню родючості ґрунтів
- Гумус і родючість ґрунтів
- Родючість української землі захищатиме закон
- Збережемо наші ґрунти
- Родючі ґрунти - здорова нація
Родючість Ґрунтів потребує охорони
Територія України має істотні регіональні відмінності в природних і економічних умовах, складі й характері використання сільськогосподарських угідь та ґрунтового покриву. В її межах близько 650 видів ґрунтів.
Нині це країна з високим рівнем сільськогосподарського освоєння угідь (70,4%). Основна їх площа - чорноземи, чорноземно-лучні і лучно-чорноземні ґрунти - 23,7 млн. га (60%). Друге місце займають сірі лісові ґрунти - 21,3%.
Стан ґрунтового покриву сільськогосподарських ландшафтів є головним джерелом, що забезпечує сталий розвиток держави. Охорона відтворення родючості ґрунтів, захист їх від деградації - фундаментальна пріоритетна проблема, розв'язання якої є неодмінною умовою сталого і високопродуктивного розвитку не тільки агровиробництва, а й існування людини, збереження навколишнього середовища.
Тому одним із пріоритетів Уряду в галузі АПК є забезпечення охорони і раціонального використання ґрунтів на землях сільгосппризначення, адже ґрунти України за сучасних умов господарювання втрачають свою родючість. Причини цього:
- господарства фактично припинили внесення органічних і мінеральних добрив, роботи з вапнування й гіпсування ґрунтів, їх захист від вітрової та водної ерозії. Від'ємний баланс поживних речовин і гумусу призводить до агрохімічної деградації та дегуміфікації ґрунтів;
- земельну реформу проведено без економічного та екологічного обґрунтування. Паювання земель виконано без урахування рельєфу, ступеня деградації ґрунтів. Все це різко знижує екологічну стійкість ландшафтів і зменшує родючість ґрунтів;
- висока розораність ґрунтів й недотримання сівозмін, зокрема збільшення площ посіву енергонасичених культур (соняшник, ріпак, кукурудза), призводить до активного розвитку ерозійних процесів, які стали причиною щорічних втрат показників родючості ґрунтів і погіршення фітосанітарного стану ґрунтів;
- зменшені обсяги хімічної меліорації, що призводить до зростання площі кислих і засолених ґрунтів;
- спостерігається тенденція до збільшення накопичення токсичних речовин і важких металів;
- значні площі не використовуються, заростають бур'янами, втрачають свою цінність як основний засіб агровиробництва;
- конституційна вимога щодо необхідності особливої охорони державою основного національного багатства - землі - залишається нереалізованою;
- кошти земельного податку, призначені для охорони земельного фонду, використовуються на інші цілі.
Розробка і впровадження заходів із підвищення родючості ґрунтів на землях сільгосппризначення, їх охорона й відтворення потребують всебічної достовірної інформації про їх агрохімічний стан. У процесі реформування земельних відносин виникла велика кількість землевласників і землекористувачів, часом без спеціальної освіти і досвіду роботи на землі, що викликало ще більшу необхідність здійснення контролю за якісними показниками родючості ґрунтів.
Агрохімічна паспортизація земель сільгосппризначення здійснюється відповідно до Указу Президента "Про суцільну агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення", законів України "Про охорону земель", "Про державний контроль за використанням та охороною земель", "Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року".
Ця робота є важливою складовою моніторингу ґрунтів і проводиться для визначення їх якісного стану, їх оцінки, запобіганню негативним процесам та пом'якшенню їх наслідків, розробленню науково обґрунтованих рекомендацій щодо охорони родючості ґрунтів і застосування агрохімікатів.
Результати останніх турів агрохімічної паспортизації земель сільгосппризначення свідчать: стан родючості ґрунтів щороку погіршується, і в останні десятиліття ми констатуємо факт не збереження й відтворення родючості ґрунтів, а їх втрату.
Недотримання основних законів землеробства в останні роки, роздрібнення полів на паї, надмірна розораність угідь, недотримання науково обґрунтованих сівозмін, розширення посівів енергонасиченими культурами, зменшення бобових культур у сівозмінах призвели до зниження вмісту рухомих сполук поживних речовин, зменшення вмісту гумусу в ґрунтах всіх ґрунтово-кліматичних зон, підвищення кислотності ґрунтів у поліській та лісостеповій зонах.
Середньозважений показник вмісту гумусу за даними восьмого туру обстеження порівняно з сьомим туром зменшився на 0,04 абсолютних відсотки, найбільші втрати - в зоні Полісся - 0,05%, що для такої категорії ґрунтів є надзвичайно високими (рис. 1).
Рис. 1. Динаміка вмісту гумусу у ґрунтах України за турами обстеження
Площі ґрунтів із низьким вмістом гумусу складають 15%, середнім - 28, підвищеним - 34, високим вмістом гумусу - 23 відсотка. При цьому відмічається негативна тенденція зменшення площ із високим вмістом гумусу і перерозподілом їх у підвищену та середньо-забезпечену групи.
Під урожай агрокультур торік внесено 10,5 млн. т органічних добрив (по 0,6 т/га), що у 17 разів менше, ніж потрібно для забезпечення бездефіцитного балансу гумусу. Для стабілізації процесів гумусоутворення щорічно потрібно вносити 186 і більше млн. тонн органічних добрив (10 т/га посівної площі).
Дані агрохімічної паспортизації останніх двох турів обстеження свідчать про зниження вмісту рухомих сполук фосфору за останні 5 років на 6 мг/кг ґрунту (рис.2).
Рис.2. Динаміка вмісту у ґрунтах України рухомих сполук фосфору за турами обстеження
В Україні близько 2,7 млн. га орних земель мають низький вміст рухомих сполук фосфору, що складає 11% до обстеженої площі і ще 41% площ відчувають нестачу фосфору.
Кожних п'ять років ґрунти України втрачають від 5 до 7 мг/кг рухомих сполук калію. Лише у лісостеповій зоні не відбулося зменшення вмісту цих елементів (рис. 3).
Рис.3. Динаміка вмісту у ґрунтах України рухомих сполук калію за турами обстеження
Порівняно з попереднім туром обстеження збільшилась частка ґрунтів із низьким та середнім його вмістом і, відповідно, зменшились площі з високим вмістом калію. 11% ґрунтів мають низький вміст рухомих сполук калію, 25 - середній, 35 - підвищений та 29% - високий.
У 2008 році внесено 1065 тис. т поживних речовин міндобрив (57,9 кг/га, з них азоту - 39,6 кг, фосфору - 9,3 кг і калію - 8,4 кг), що у 2,5 рази менше, ніж вносили у 90-х роках минулого сторіччя. Для забезпечення бездефіцитного балансу NPK необхідно внести 2973 тис. тонн поживних речовин міндобрив.
У землеробстві країни, починаючи з 90-х років минулого століття, прискореними темпами почав формуватися від'ємний баланс поживних речовин. В останні роки він, за розрахунками Центрдержродючості, становить понад 110 кг/га посівної площі.
Результати агрохімічної паспортизації за останніх 5 років вказують на значне підкислення ґрунтів Полісся і Лісостепу (рис. 4). Більше 25% обстежених площ займають землі з сильно-, середньо- і слабокислою реакцією ґрунтового розчину, 30 - близькі до нейтральних. Процеси підкислення тривають і в зонах поширення нейтральних ґрунтів, що пов'язане, в першу чергу, з призупиненням робіт з хімічної меліорації.
Рис.4. Заміна реакції ґрунтового розчину за турами обстеження
Призупинення робіт із вапнування ґрунтів призвело до закислення ґрунтів, які займають близько третини обстежених площ і є у 17 областях різних ґрунтово-кліматичних зон України. Першочергового вапнування потребують 1351,0 тис. га кислих ґрунтів поліської й лісостепової зон. Торік провапновано лише 59,7 тис. га, що у 23 рази менше, ніж потрібно.
Також першочергового гіпсування потребують 247,0 тис. га солонцевих ґрунтів переважно південних областей, яких прогіпсовано приблизно 7 тис. га (у 35 разів менше, ніж потрібно).
Отже, для вирішення проблеми покращення і відтворення родючості ґрунтів та їх охорони потрібно:
- створити Державну службу охорони родючості ґрунтів у складі Мінагрополітики України, яка б взяла під жорсткий контроль всі питання раціонального, заощаджуючого і екологічного безпечного використання ґрунтів;
- розробити комплексну програму охорони й відтворення родючості ґрунтів на період 2010-2015 років (реально обґрунтувати сучасний стан ґрунтів; проведення їх моніторингу та агрохімічної паспортизації; використання мінеральних, органічних та інших видів альтернативних добрив; проведення хімічної меліорації);
- на більших площах впроваджувати органічне (або біологічне) землеробство. Це, у свою чергу, сприятиме впровадженню сівозмін землекористувачами і землевласниками;
- відновити ґрунтозахисну систему землеробства з контрольно-меліоративною організацією території;
- проводити дистанційне зондування ґрунтового покриву території (дасть можливість оперативно спостерігати за деградаційними процесами);
- розро***ти та впроваджувати дієві національні, галузеві та регіональні програми охорони та відтворення родючості ґрунтів;
- розро***ти та впроваджувати національні, галузеві стандарти України у галузі охорони й відтворення родючості ґрунтів;
- вжити дієвих заходів щодо консервації еродованих і малопродуктивних земель.
Олександр ДЕМИДОВ,
кандидат с.-г. наук, директор Департаменту ринків рослинництва Мінагрополітики
В.О. ГРЕКОВ, Л.В. ДАЦЬКО,
кандидати с.-г. наук, Державний технологічний центр охорони родючості ґрунтів
