РАДІОЛОГІЧНА СЛУЖБА: ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ

20 March, Розділ Агрополітика / Екологія, переглядів 7 600

Недостатність фінансування радіологічних служб створює проблеми для майбутніх поколінь.

28 лютого відбулася нарада-семінар «Підсумки роботи радіологічних служб Мінагрополітики України за 2006 рік. Проблеми і перспективи». Захід проходив з участю представників державних установ, начальних закладів, науково-дослідних інститутів, причетних до розв'язання проблеми забруднення земель після катастрофи на ЧАЕС: Національної комісії з радіаційного захисту населення України, Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Міністерства охорони природного середовища, Міністерства аграрної політики, радіологічних служб областей, Національного аграрного університету, Інституту агроекології та біотехнології УААН тощо. Предметом обговорення на нараді стала проблема ведення сільського господарства на забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи землях. (Подібна програма вже була розроблена відповідними установами, втілена у проекті Закону України «Про Загальнодержавну програму ведення сільського виробництва на території, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 2008-2012 рр.», проте ветована Президентом України та направлена на доопрацювання, про що йшлося в «Аграрному тижні. Україна» №3 за 2007 р.). На думку представників Міністерства аграрної політики, зауваження, зроблені Міністерством економіки, Мінфіном, вже враховано, а отже, законопроект найближчим часом можна подавати на повторне читання.
Крім того, на нараді підбито підсумки роботи радіологічної служби Мінагрополітики за 2006 р., заслухано звіти про роботу радіологічних служб Волинської, Житомирської, Київської, Рівненської, Чернігівської, Черкаської областей, вислухано поради науковців щодо розв'язання проблеми забруднення земель.
Відкрив нараду заступник міністра аграрної політики Петро Вербицький, який звернув особливу увагу на необхідність законодавчого забезпечення ведення сільського господарства на забруднених територіях: «Сьогодні є абсолютно сформоване бачення, як захистити населення на забруднених територіях, щоб люди, які там живуть, споживали якісну продукцію, щоб така продукція виходила й на інші ринки.
Загалом, має бути передбачено фінансування, яке б забезпечувало безпечне ведення сільського господарства на забруднених землях. Держава повинна гарантувати здоров'я населення, яке проживає на цих територіях. Потрібно прийняти відповідний закон, бо велика територія земель потребує залуження та інших заходів».
Зі звітом про роботу Радіологічної служби Мінагрополітики України у 2006 р. виступив заступник начальника відділу аналізу та координації розвитку тваринництва з Головдержплемінспекцією О.Дутов, який повідомив, що, незважаючи на труднощі, в цілому робота радіологічної служби за минулий рік виконана: вживалися необхідні заходи, проводився радіологічний контроль готової продукції. Так, було досліджено близько 82 тис. зразків продуктів харчової промисловості, з них трохи більш як 2% перевищують норму, що приблизно відповідає показникам минулого року. Перевищення норми радіонуклідів здебільшого спостерігалося в Житомирській (4,8%) і Рівненській (2%) областях; у Київській, Чернігівській та Черкаській таких відхилень практично не було. Фінансування хоча й було на недостатньому рівні, проте закрито по всіх регіонах на 100%. На думку О.Дутова, щоб таке фінансування було ефективним, його потрібно збільшити в 5-8 разів, а також не розпорошувати кошти по всіх регіонах, адже тоді вони стають просто мізерними й неефективними, а спрямувати в найбільш потерпілі зони, щоб вирішити проблеми там.
Проведені радіологічною службою дослідження продукції також показали, що найбільше перевищення спостерігається по молоку – 60% порівняно з іншою продукцією, на другому місці – продукція лісу (ягоди, гриби тощо) і лише на 3% відхиляється від норми м'ясна продукція та продукція рослинництва. Якщо розглядати показники перевищення допустимого рівня в регіональному зрізі, то у Волинській області молоко перевищує показники на 70%, м'ясна та рослинницька продукція – на 1%; у Житомирській – молоко – 42%, продукти лісництва – 51%, м'ясо, рослини – 3-4%; Рівненська обл., відповідно, – 81%, 12%, та 8%.
Підсумовуючи, О.Дутов звернув увагу на те, що «останнім часом увага до проблем Чорнобильської катастрофи зменшується, знижується дорадча робота, що призводить до поганої поінформованості населення». Серед нагальних проблем, які потрібно вирішувати, він назвав: недостатнє фінансування, необхідність чіткого визначення ролі та підпорядкування радіологічної служби, які юридично не прописані, потребу вдосконалення самої системи радіологічного контролю, питання забезпечення та ремонту обладнання, а також забезпечення комплексних заходів з дорадництва. Проте комплексне розв'язання проблем можливе лише за умови прийняття закону.
Водночас, заступник начальника управління з питань радіаційного захисту населення МНС України А.Можар повідомив, що необхідні заходи вживаються: «діємо відповідно до закону», а також заспокоїв присутніх, що «радіаційна ситуація абсолютно стабільна і йде на покращення», рівень забруднення перевищував дозу 2004 р. в 319 населених пунктах, а 2006 р. – в 111. Фінансування на протирадіаційні заходи майже досягло 8 млн. грн., недофінансування становило 1 млн. грн., із них на 300 тис. грн. недофінансовано вапнування. Серед недоліків у роботі А.Можар звернув увагу лише на необхідність обов'язкового складання документації на всі роботи.
Представники радіологічних служб областей подали звіти роботи цих служб за 2006 р. Показники забруднення продукції, проведені заходи, можливо, дещо й відрізнялися, а от проблеми в усіх регіонів виявилися спільні. Так, представник радіаційної служби Волинської області Р.Хуктій повідомив, що 2006 р. був складний для Волині ще й через підтоплення, проте область впоралася з цією проблемою. Було проведено 175 радіологічних досліджень, за останні роки поремонтовано 280 приладів, однак це не вирішує цілком проблему забезпечення приладами, яка виявилася актуальною не лише для волинян. Р.Хуктій запропонував зробити хоча б кілька пересувних лабораторій, які могли б виїхати в область, район, зробити дослідження, адже до віддалених сіл просто немає змоги добратися.
Начальник радіологічної служби Житомирської області М.Мартенюк зосередив увагу на такій проблемі, як недофінансування по різним напрямам, зокрема на доставці добрив та запізнілому забезпеченні коштами. Мінімальне фінансування, а також невиплата заробітної платні працівникам радіологічних служб веде до скорочення кадрів (у службі Житомирської області із 150 залишилось 48 чоловік), небажання людей працювати в службі. Ліквідацію ж радіологічних служб М.Мартенюк вважає передчасним заходом, адже потім набагато важче їх буде відновлювати. Тому він гадає, що радіологічну службу слід узаконювати та концентрувати.
До обговорення радіаційних проблем долучилися також науковці. Головний науковий співробітник Інституту агроекології І.Ясковець звернув увагу на те, що дуже часто спостерігається значний різнобій у показниках радіологічного навантаження, зроблених різними службами та в різних місцевостях одного населеного пункту, що бракує системного підходу, є лише «спорадичні вимірювання, а немає досліджень». Також вчений запропонував визначати показники забруднення як у колективних, так і в приватних господарствах, і сказав, що для ведення системних досліджень потрібна достатня кількість приладів, працівників та розвинена інфраструктура.
Завідувач кафедри агротехнологій та екологічної безпеки Інституту післядипломної освіти Національного університету харчових технологій А.Соболєв підкреслив необхідність гармонізації законодавства щодо виробництва радіологічно безпечної сільськогосподарської продукції з міжнародними нормативами. Адже при вступі до СОТ без стандартизації продукції не можна буде продовжувати не лише зовнішню торгівлю, а й продаж продукції на внутрішньому ринку.
Підсумовуючи, слід зазначити, що всі регіональні служби стикаються з однаковими проблемами: недостатнє фінансування, застарілі прилади, відсутність транспорту, брак кваліфікованих працівників, затримка заробітної платні. Отже, можна зробити висновок, що, долаючи перешкоди, радіаційна служба поки що діє. Проте, чи надовго вистачить сил та натхнення у людей працювати без достатніх коштів, часом без зарплатні, на застарілих прострочених приладах, а лишень на власному ентузіазмі?

Надія ФІГОЛЬ