КРЕДИТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ CІЛЬГОСПВИРОБНИКІВ

20 March, Розділ Аналітика, переглядів 4 962

Продовження. Початок у №8/2007

Банк – комерційна установа, яка залучає грошові кошти юридичних та фізичних осіб і розміщує їх на умовах повернення, платності, забезпеченості й строковості, а також здійснює розрахункові, комісійно-посередницькі та інші операції.
Головними нормативно-правовими актами, якими регулюється діяльність банків, є:
1. Закон України «Про банки та банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. №2121 – ІІІ (зі змінами, внесеними згідно із Законом №2740-ІІІ (2740-14) від 20.09.2001);
2. Закон України «Про заставу» №2654 -ХІІ від 2.10.1992 р.
Комерційні банки можуть надавати кредити всім суб'єктам господарської діяльності незалежно від їх галузевої приналежності, статусу, форм власності у разі наявності в них реальних можливостей та правових форм забезпечення своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків (комісійних) за користування кредитом.
Забороняється надання кредитів на:
– покриття збитків господарської діяльності позичальника;
– формування та збільшення статутного фонду господарських товариств.
Обмежується фінансування проектів підприємств, що передбачають виробництво з високим екологічним ризиком та небезпечне виробництво, через небезпеку для довкілля. До виробництв із високим екологічним ризиком належать: виробництво і зберігання добрив, гербіцидів, пестицидів, лісозаготівля, переробка деревини, целюлозне виробництво, виробництво шкіри, переробка м'яса і м'ясопродуктів, об'єкти переробки відходів, автозаправки, виробництво гуми тощо. Небезпечними вважають: поширення генетично модифікованих організмів, виробництво, поширення та продаж заборонених пестицидів та гербіцидів, радіоактивні продукти тощо.
Кредити в іноземній валюті надаються юридичним особам-резидентам, фізичним особам-резидентам, які провадять підприємницьку діяльність, резидентам за операціями, що здійснюються ними з використанням платіжних карток міжнародних платіжних систем, та юридичним особам-нерезидентам – банківським установам.
До принципів банківського кредитування належать: повернення, забезпеченість, строковість, платність та цільова спрямованість.
Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має повернути позичальник банку у визначений у кредитному договорі термін з відповідною сплатою за користування кредитом.
Цільовий характер використання передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором.
Кредити, які надаються банками, поділяються за термінами користування на:
– короткотермінові – до 1 року (такі кредити залучають у разі тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв'язку із витратами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідному періоді; на поповнення обігових коштів; витрати поточної виробничої діяльності: закупівля товарів, сировини, матеріалів, запчастин, напівфабрикатів, оплати послуг тощо);
– середньотермінові – до 3 років (на оплату обладнання, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень);
– довготермінові – понад 3 роки (для формування основних фондів; на капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів; на нове будівництво; на приватизацію; фінансування довгострокових інвестиційних проектів та інше).
Кредити надаються:
– у разовому порядку;
– відповідно до відкритої кредитної лінії;
– гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою надання, за потребою, зі стягненням комісії за зобов'язання).
Сільськогосподарські підприємства беруть кредити головним чином у разовому порядку. Проте все частіше банки відкривають кредитні лінії. Кредитна лінія – це згода банку надавати кредит протягом певного періоду часу, визначеними договором частинами у межах завчасно встановленого ліміту. Відкрита кредитна лінія дає змогу оплатити за рахунок кредиту будь-які розрахункові документи, передбачені у кредитному договорі. Протягом терміну дії кредитної лінії підприємство може будь-коли одержати позику без додаткових переговорів з банком. Кредитна лінія відкривається, як правило, на рік, але її можна відкрити й на коротший період. Кредит у формі кредитної лінії – такий, що надається на певний відрізок часу окремими траншами (частками) в межах встановленого ліміту кредитування без проведення додаткових спеціальних переговорів. Кредитні лінії бувають різних видів. Найчастіше використовується кредитна лінія, за якою підприємство самостійно обирає графік отримання та погашення кредиту в межах встановленого ліміту залежно від його поточних потреб у кредитних коштах. При цьому перевагою кредитної лінії над звичайним кредитом є гнучка система його отримання та погашення, що дозволяє зменшити загальну вартість кредиту.
Процес кредитування складається з 8 етапів:
Перший – попередні переговори між підприємством і банком щодо укладання кредитної угоди. Підприємству на цьому етапі бажано подати на розгляд банку бізнес-план.
Другий етап – подання в банк заяви та інших документів, необхідних для отримання кредиту.
Третій етап – оцінка банком кредитоспроможності позичальника. Банк вивчає характер виробничої діяльності підприємства, перспективи його розвитку, фінансовий стан і питання платоспроможності. Банк визначає міру ризику (ймовірність своєчасного і повного повернення) та клас надійності підприємства-позичальника.
Четвертий етап – згода банку на надання кредиту.
П'ятий етап – підписання кредитного договору між підприємством і банком. У кредитному договорі вказується мета кредитування, порядок надання і погашення кредиту, забезпечення кредиту, плата за кредит, права, обов'язки та відповідальність сторін, порядок вирішення суперечок, термін дії договору, юридичні адреси сторін та інші умови.
Шостий етап – надання кредиту.
Сьомий етап – контроль банку за виконанням умов договору (своєчасним поверненням кредиту, сплатою відсотків), поточним фінансовим станом клієнта.
Восьмий етап – погашення кредиту.
Для отримання кредиту позичальник звертається в банк. Форма звернення може бути у вигляді листа, клопотання, заявки, заяви. В документах зазначається необхідна сума кредиту, його мета, терміни погашення та форми забезпечення. Якщо розрахунковий рахунок позичальника відкритий в іншому банку, то він подає в банк установчі документи із зазначенням юридичної адреси, картку із зразками підписів, завірену банком, та довідку банку про залишки коштів на рахунках і наявності заборгованості за позичками.
Кожний банк розробляє свої вимоги до змісту заяви, але основними є нижченаведені:
– найменування позичальника;
– адреса;
– вид діяльності;
– наявність бізнес-плану;
– витяги з поточних і валютних рахунків;
– вид кредиту: новий чи відновлювальний;
– обсяг кредиту;
– тип кредиту;
– цільове спрямування;
– відсоткова ставка;
– графік погашення;
– форма забезпечення (вартість, якість застави, дані про гарантів);
– термін повернення;
– інформація про користування позиками в минулому;
– джерела погашення кредиту, інформація про грошові потоки (рух коштів по рахунках клієнта);
– результати фінансово-господарської діяльності;
– акт аудиторської перевірки (за останні три-п'ять років);
– сильні та слабкі сторони позичальника;
– висновки банку на заяву клієнта.
Разом із заявою на отримання кредиту підприємством подаються:
1. Статут підприємства (нотаріально засвідчений);
2. Установчий договір (нотаріально засвідчений);
3. Свідоцтво про реєстрацію в органах державної виконавчої влади (нотаріально засвідчене);
4. Договір оренди або документи, які підтверджують право власності на землю (нотаріально засвідчені);
5. Контракти між продавцем та покупцем або договори між замовником і підрядчиком;
6. Фінансова звітність: баланс (форма 1), звіт про фінансові результати (форма 2);
7. Техніко-економічне обґрунтування ефективності використання та своєчасності погашення кредиту (або бізнес-план);
8. Розшифровка дебіторсько-кредиторської заборгованості;
9. Довідка з банку про розмір сплаченого статутного фонду, а також надходження коштів на поточні і валютні рахунки за останні 12 місяців.
10. Висновок аудиторської фірми щодо фінансового стану підприємства;
11. Ліцензія на проект, який кредитується;
12. Підтвердження наявності виробничих площ і потужностей;
13. Підтвердження наявності складських приміщень;
14. Договір застави або поручительства.
15. Документи, що підтверджують право власності на заставлене майно.
16. Перелік майна, що передається у заставу, із зазначенням його вартості;
17. Страхові поліси про страхування майна у заставі на користь банку;
18. Графік погашення боргу.
Враховуючи репутацію позичальника, перелік документів може бути змінений на розсуд банку.
Інколи, при потребі, з метою уникнення ризику, банк збирає додаткову інформацію, яка детальніше характеризує діяльність підприємства.
При вирішенні питання про доцільність надання кредиту банки вважають за необхідне відвідати підприємство з метою проведення обґрунтованого аналізу й оцінки бізнесу позичальника.
Перелік додаткових документів, що необхідно подати в банк на його вимогу:
1. Анкета позичальника.
2. Завірені підприємством, а коли треба, нотаріально завірені, копії контрактів, які планується сплатити за рахунок кредиту. Умови платежу за цими контрактами повинні передбачати переважно акредитивну форму розрахунків або оплату за фактично отриманий товар і, в окремих випадках, попередню оплату (остання забороняється при оплаті імпортних контрактів).
3. Копії контрактів, надходження виручки за якими підтверджує окупність проекту.
4. Річний звіт, баланс підприємства і форми бухгалтерської звітності №№2, 3 за останні три роки діяльності, звіт про дебіторсько-кредиторську заборгованість (ф.1-б), а також на останню звітну дату. За умови короткотермінового кредитування: фінансову звітність за останні 4 квартали; поквартальний обсяг продажу продукції за останній рік.
5. На запит банку: розшифровки дебіторської та кредиторської заборгованостей з обов'язковим зазначенням термінів їх виникнення і погашення, а також предмету заборгованості. При наявності простроченої кредиторської і дебіторської заборгованостей, окрім вказаного вище, необхідно надати перелік конкретних заходів, що вживаються з метою їх погашення.
6. Розрахунок помісячного грошового потоку на термін надання кредиту (за всіма видами діяльності).
7. Звіт про проведення перевірок аудиторськими фірмами, якщо такі проводилися.
8. Перелік майна та розрахунок вартості застави, що передається в заставу із визначенням залишкової балансової вартості, року будівництва чи випуску, місця розташування, характеристики та відповідні документи, які підтверджують право власності на майно.
9. Документи, що підтверджують повноваження осіб, які представляють інтереси позичальника.
10. Нотаріально засвідчені копії ліцензій на право здійснення діяльності, яка передбачена статутом, якщо такі вимагаються.
11. Якщо позичальник не є клієнтом банку, то додається довідка про рух коштів по всіх рахунках або виписки із цих рахунків позичальника, завірені банком, в якому обслуговується позичальник (розрахункові та валютні) за останні 6-12 місяців.
12. Довідка податкової адміністрації або банку позичальника про відсутність обов'язкових до сплати документів.
13. Довідка про відсутність заборгованості за кредитами банку та терміни повернення позичальником раніше одержаних кредитів.
14. Нотаріально завірені зразки підписів та відбитки печатки.
15. Згода всіх співвласників на отримання кредиту та передачу повноважень визначеним особам на підписання всіх необхідних документів з оформлення кредиту.
16. Заява позичальника, що погоджена з керівником податкової інспекції, про надання права представникам банку знайомитися в будь-який час з документами, які характеризують стан фінансової та господарчої діяльності позичальника.
17. Інші документи на вимогу банку.

Олена ГУДЗЬ,
доцент НАУ, кандидат економічних наук, с.н.с. ННЦ (Інститут аграрної економіки)

Далі буде…