КРОЛІВНИЦТВО: ЖИТТЄВИЙ ПРИКЛАД

28 March, Розділ Аналітика, переглядів 11 116

Звичайно, побачити і зрозуміти проблеми та перспективи будь-якої галузі можна на конкретних прикладах, тому ми завітали в господарство «РОДО»,
що у Броварському районі Київської області.

Воно виникло в 2000 році, за словами директора підприємства Станіслава Рожковського, з невеликого кролячого стада. Для тих, хто стояв у витоків створення ферми, спочатку це було хобі, яке з часом переросло в серйозну справу: нині ТОВ «РОДО» має статус племрепродуктора. На сьогодні в господарстві вирощують близько 5000 штук кролів породи «сріблястий». Красиві звірята, треба сказати!
«РОДО» неодноразово брало участь у численних вітчизняних та міжнародних виставках, за що не раз діставало нагороди й дипломи.
Втім, не все так безхмарно в кролячому «царстві». За словами директора «РОДО», галуззю практично ніхто не опікується. Досі не виписана загальнодержавна програма подальшого розвитку кролівництва, тому воно й тримається на плечах небагатьох відданих справі ентузіастів. Завітавши на кролеферму, ми не побачили сучасного – європейського рівня – приміщення, обладнання (адже це потребує неабияких коштів!), хоча кролі мають вгодований та охайний вигляд. При дбайливому догляді та доброму годуванні дорослий кріль досягає ваги близько 7 кг! А це непоганий показник для породи, виведеної ще за радянських часів, коли генетичні експерименти ще не використовувались. Щоправда, Станіслав Анатолійович зазначає: «нема щастя без нещастя». Адже саме відсутність достатнього фінансування дозволила зберегти найприродніші умови вирощування кролів – без використання генетично модифікованих порід та штучних кормів. А тому м'ясо кролів вітчизняного виробництва цінується за свої високі смакові якості та вміст поживних речовин.
Як стверджують учасники ринку, зараз на м'ясо кролів попит зростає, попри вищу (майже втричі) ціну порівняно з м'ясом птиці (у торговій мережі 1 кг кролятини коштує 45-47 грн.). Проте споживачі починають усвідомлювати, що за якісну продукцію треба й платити добре. А з урахуванням того, що певним чином зросла купівельна спроможність окремих прошарків населення, то покупці хочуть отримувати за власні гроші корисне та якісне м'ясо. Відчутним став розвиток торговельної мережі: у великих супермаркетах вже представлений широкий асортимент кроля в тушках або розділеного, що полегшує покупцеві вибір й дозволяє придбати саме те, що хочеться. Водночас, кролятина ніколи не була соціально вагомим продуктом, як та ж курятина. Отже, обирати покупцю.
Разом з тим, виробники зазначають, що ринок на сьогодні ще не насичений м'ясом кроля, тому є до чого прагнути та які вершини підкорювати.
Недостатнє фінансування, застаріле обладнання, непристосовані приміщення – типові проблеми для цієї галузі тваринництва. До цього Стас Рожковський звик. Непокоїть молодого директора нетипова на сьогодні проблема – брак робочих рук. Селяни здають в оренду свої паї за досить велику ціну й не бажають йти працювати. А можливо, близькість до Києва заважає: у великому місті завжди можна знайти роботу. Втім, у «РОДО» з обслуговуючого персоналу працює лише кілька робітниць та слюсар. Навантаження на кожного з них відчутне, адже доглядати потрібно майже 5000 пухнастих звірів!
Станіслав Анатолійович та його невеличкий колектив мріє про часи, коли буде визначено загальнодержавну політику в кролівництві, стануть доступними дотації на утримання довговухих, потрібним буде завезення сучасних європейських кросів, новітнього обладнання. Проте, слід все це робити дуже обережно та продумано: щоб не змінити, не погіршити якість м'яса.

Станіслав РОЖКОВСЬКИЙ, директор фірми «РОДО»:
– За кордоном окремо виділено два напрямки кролівництва: розведення м'ясної породи та вирощування батьківського й прабатьківського стада. Думаю, що ми також повинні йти цим шляхом. На сьогодні поки що все вкупі: і товарне, і племінне вирощування. Від нас вимагають якісних показників. Звідки можуть бути європейські показники, якщо «срібляста» порода виведена ще за радянських часів? Отже, показники розвитку галузі вдвічі гірші за світові.
Водночас нині зростає попит на м'ясо кроля, збільшується купівельна спроможність населення. Нам довелося практично з нуля привчати населення до продукції кролівництва. І хоча ми продаємо м'ясо тушками (так вимагає ГОСТ), умови продажу нашої продукції покращилися: вона закуповується великими супермаркетами, а далі фасується відповідно до попиту споживача.
Ще одна проблема, яка не дозволяє нам ефективно розвиватися, – ми не маємо змоги проводити селекцію продуктивних якісних порід кролів. Якщо ж займатися виключно цим напрямком, то можна, як-то кажуть, «прогоріти», адже попит на живих кролів значно гірший. Є ще один фактор, який необхідно враховувати. Кролі – це тварини, яким потрібен режим утримання, кліматичний контроль повітря тощо. Скажімо, за кордоном вже давно використовують спеціальні технології: регулюється світло, температура, створюються комфортні умови для вирощування пухнастих. Тоді й виробництво буде ефективним, а в результаті – якіснішим, дешевшим, доступнішим м'ясо.
Поки що ніяк не вирішене питання з реалізацією шкурок. Хоча колись саме хутро кролів мало надзвичайно широкий попит. Нині ж покупця знайти дуже важко, шкурки доводиться віддавати майже за безцінь. Самим виконувати весь цикл робіт від селекції, вирощування кролів на м'ясо аж до пошиття хутряних виробів – нереально. Тому необхідно усвідомити і виробити чітку спеціалізацію: одні господарства займаються товарним виробництвом, а інші – племінним вирощуванням.
Вже настав час загальнодержавної політики в цій галузі. Цей ринок хтось повинен курувати чи регулювати: тому, хто найкраще працює, потрібна підтримка й допомога, а декому варто забороняти займатись кролівництвом через недотримання вимог. Поки що ж кожен працює на свій розсуд, хоча й замислюється: а як далі?

Надія ФІГОЛЬ
Фото «Аграрний тиждень.ua»