ПОЗИТИВНІ ТЕНДЕНЦІЇ – У ПРОМИСЛОВОМУ ПТАХІВНИЦТВІ ТА СВИНАРСТВІ, СЛАБКЕ МІСЦЕ – СКОТАРСТВО

10 April, Розділ Аналітика, переглядів 5 756

ПОЗИТИВНІ ТЕНДЕНЦІЇ НА РИНКУ М'ЯСА.
– До позитивних тенденцій слід віднести те, що ми спостерігаємо стабільне нарощування власного виробництва м'яса. Торік, наприклад, його обсяги зросли на 7% або на 158 тис. тонн, причому за рахунок великотоварних господарств. Ще краща ситуація в сільгосппідприємствах, тут зростання виробництва сягнуло 24%.
Якщо класифікувати дані за сегментами видів продукції, то найстабільніша ситуація на ринку м'яса птиці. Більше того, можна констатувати, що у 2006 р. споживання м'яса птиці на душу населення становило близько 16 кг, а це – рівень раціональної норми. Загалом було реалізовано 800 тис. т, з них майже дві третини – м'ясо бройлерів. Як позитивний момент слід відзначити те, що почалося промислове виробництво м'яса індиків. У нас, наприклад, є господарства, які мають такі показники: за 130 днів в умовах нормальної відгодівлі, без застосування стимуляторів, жива вага індика сягає 18-19 кг, індичок – 12. (Таким позитивним прикладом може похвалитися, зокрема, господарство «Шахта ім.О.Ф.Засядька»). В Україні вже три подібних господарства – отже, цей напрям має перспективи.
Ще одна ознака його розвитку – приватні вітчизняні інвестиції, що вже сьогодні вкладені в промислове птахівництво. Тож маємо всі підстави прогнозувати, що й 2007-й буде роком збільшення промислового виробництва м'яса птиці. А зростання планується на рівні 20% – це близько 150 тис. т. Якщо торік ми отримали 2 млн. 550 тис. т м'яса худоби та птиці в живій вазі, а цьогоріч планується близько 2 млн. 800 тис. т, маємо всі підстави стверджувати: Україна може обійтися без імпорту м'яса птиці.
Спостерігаються також позитивні тенденції у розвитку промислового свинарства. На сьогодні в сільгосппідприємствах налічується 3,3 млн. голів свиней, і виробництво рік у рік зростає. Лише у 2006-му – на 65 тис. т. Позитивний момент цього профілю – господарства, які спеціалізуються на вирощуванні свиней м'ясного напряму. Колись було б дивом за півроку отримати свиней нормальної кондиції. Це прекрасні показники. І цього року планується збільшити виробництво свинини на 100 тис. т.

ПРОБЛЕМНИЙ СЕГМЕНТ – ЯЛОВИЧИНА.
– На жаль, зберігаються негативні тенденції щодо м'яса яловичини. І в молочному скотарстві проблем чимало. Тому виникла потреба у розробці нової, окремої програми розвитку молочної галузі. Вона, в свою чергу, буде пов'язана з виробництвом м'яса яловичини, адже 50% приплоду йде на відгодівлю, забій.
Хоча й тут є певні труднощі, та завдяки збільшенню товарності та імпорту дефіциту м'яса яловичини на ринку не очікується. Держава започаткувала національну підтримку на вирощування поголів'я м'ясного напряму. Це справді затратне виробництво, адже молока від таких порід не отримують. Проте м'ясо якісніше: так зване «мармурове». На сьогодні такого поголів'я у нас – 100 тис. З них понад 40 тис. голів – корови м'ясного напряму. На утримання однієї такої тварини держава виділяє понад 1000 грн. на рік. Це й сьогодні окремий напрям м'ясного скотарства, а в перспективі буде окремим сегментом виробництва якісного м'яса.

ПОТРЕБИ ВЛАСНОГО РИНКУ ТА НЕДОБРОСОВІСНИЙ ІМПОРТ.
– Потреби власного ринку виходять з багатьох чинників. У зв'язку з тим, що збільшується складова заробітної плати та пенсій, планується і збільшення споживання м'яса. Найближчим часом цей показник зросте на 150 тис. т. Якщо згадати Радянський Союз, то тут припадало аж 68 кг на душу населення. У 2006 р. ми мали 41,5 кг і приріст 1,5 кг. У поточному році планується збільшення вже на 2-2,5 кг. Відтак споживання становитиме 43,5-44 кг.
Між тим потреби ринку дедалі зростають: нарощується виробництво, зростає й попит. Цей баланс можна врегулювати за рахунок двох складових: імпорту й експорту м'яса. Відомо, що основним нашим торговельним партнером була Російська Федерація. Туди ми експортували продукції найбільше. На жаль, росіяни ввели заборону на ввезення нашого товару, тож 2006-й був несприятливим у цій галузі. Нині ж експорт поновлено з 12 м'ясопереробними підприємствами, і діалог з російською стороною триває.
Натомість маємо багато імпортного м’яса в Україні. А разом з ним і проблем для вітчизняного виробника: країна отримала 231 тис. т низькоякісного м'яса, з них понад 150 тис. т птиці. Такий імпорт породив недобросовісну конкуренцію між вітчизняним виробником й імпортером. Аби протистояти цьому, наш уряд вживає рішучих заходів, адже закупівельні ціни знизилися до межі, коли виробництво стає для селянина збитковим. Це завдасть великої шкоди розвиткові промислового виробництва м'яса, згортатимуться й інвестиційні програми. Зокрема, у промислове птахівництво за роки незалежності вітчизняний інвестор вклав близько 12 млрд. грн. – це серйозні суми. Тож сьогодні уряд детально вивчає всі плюси й мінуси співпраці з імпортерами. Вже проведено низку нарад і дано доручення керівникам міністерств агрополітики, економіки, Державної митної служби, Служби безпеки України – ведеться серйозна робота в рамках чинного законодавства над створенням сприятливого поля для конкуренції імпортера та українського товаровиробника.
Ми провели дослідження і побачили: якщо оптові ціни на яловичину знизилися на 18%, то роздрібні – лише на 7-8%. Тому обласним адміністраціям надані повноваження відстежувати, на якому етапі зростає рівень націнок. Ці та інші проблеми віднині – у компетенції спеціальної комісії з питань ринку тваринництва, створеної при віце-прем'єр-міністр України.

ПРОБЛЕМИ ПЕРЕРОБНОЇ ГАЛУЗІ.
– Щодо переробної галузі, то слід сказати, що в період реформування аграрного сектора, економіки загалом почали, мов ті гриби, з'являтися ковбасні, переробні цехи. Природно, постало питання, як забезпечити контроль за якістю такої продукції. Ви знаєте, що на переробних підприємствах запроваджена офіційна посада лікаря ветеринарної медицини, який повинен забезпечувати незалежний контроль, щоб гарантувати показники безпеки м'ясної продукції. Сьогодні вже спостерігається тенденція зменшення переробних підприємств, і я думаю, що це правильно. Адже ті потужності, що були, якби їх використовувати на 100%, забезпечували б повністю потребу нашого ринку в якісній готовій продукції. По-друге, ви знаєте, що зараз відбувається переоснащення наших підприємств. Ми йдемо до СОТ. Певна річ, хотілося б торгувати нашою продукцією із зарубіжними партнерами. Я вже не кажу про ЄС, де вимоги до санітарного стану підприємств, обладнання, технологій надзвичайно суворі. Тому, безперечно, потрібно вкладати кошти в переоснащення. Більшість підприємств сьогодні в приватній власності, господарі мають бізнес-плани, інвестують у закупівлю обладнання, у впровадження новітніх технологій. Міністерство аграрної політики теж не стоїть осторонь, впливає на ці процеси. Хоча переробники нам також ставлять запитання з цього приводу. Наприклад, в державному бюджеті є стаття про відшкодування відсотків за взяті кредити. І якщо сільгоспвиробник має таку можливість, то переробник жодних преференцій не має. Взагалі, якщо взяти рівень державної підтримки українського сільгоспвиробника та західноєвропейського, то ми, на жаль, далеко не в рівних умовах. Ви знаєте відоме порівняння: український фермер поряд з польським виглядає приблизно так, як Кличко та пересічний чоловік на рингу. Там одразу на 1 га – 200 євро, ми ж сьогодні платимо 100 грн. на 1 га. Тому нині, дійсно, потребує державної підтримки той, хто виробляє сировину, але хотілося б, щоб таку підтримку мав і переробник.

ДОВІЧНИЙ КОНФЛІКТ: ПЕРЕРОБНИК І ТОРГІВЛЯ.
– Безумовно, нас дуже бентежать стосунки переробника і торгівлі. Адже торгівля тепер переважно приватна, тому кажуть: ми беремо продукцію, а розраховуватися будемо за місяць-півтора. Це для переробника та для сільгоспвиробника абсолютно не прийнятно. Та ще – плати за бренд, за рекламу. Отже, стосунки між приватною торгівлею та приватним виробником не сприяють здешевленню проходження переробки до торгівлі. Так, коли ціни на м'ясну сировину знизилися до такої міри, що виробництву загрожує збитковість, то зниження роздрібних цін не стало особливо відчутним. Тому, безперечно, держава буде усіма можливими важелями впливати на ринок: щоб він був насичений, щоб продукція була якісна, щоб не допустити необґрунтованого підвищення цін на харчові продукти.

Записала Надія ФІГОЛЬ