- Важливі питання розвитку особистих селянських господарств
- В Україні проведено навчання 9687 голів сільських та селищних рад
- Про подальший розвиток аграрної сфери України
- НА СЬОГОДНІ МОЛОЧНЕ СКОТАРСТВО ОПИНИЛОСЬ У СКРУТНОМУ СТАНОВИЩІ
- АГРАРНА НИВА КАНАДИ
БІО-ОРІЄНТОВАНЕ СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО – ПРИХОВАНІ РИЗИКИ
Сільське господарство України сьогодні – дуже перспективна галузь економіки. Про неї цікаво писати, цікаво проводити дослідження, адже постійні зміни і розвиток спрямовані на певну модель: кращу, досконалу. Безумовно, свою власну думку стосовно розвитку АПК мають вчені. Та, виявляється, сільське господарство є об'єктом дослідження не лише вчених-аграріїв. З однією такою людиною мені вдалося познайомитися на нараді в м.Біла Церква.
Його ім'я – Валерій Михайлович Геєць. Це визнаний вчений у галузі макроекономіки, економіко-математичного моделювання та прогнозування економічного розвитку, Заслужений діяч науки і техніки України, лауреат Державної премії України. З 1997 року очолює Інститут економіки та прогнозування НАН України. Сподіваюсь, наша розмова буде цікавою і вам.
? Валерію Михайловичу, які тенденції сьогодні переважають в українському сільському господарстві?
– Що можна сказати? Головне – земельна реформа у нас до кінця не завершена. Вона сформувала певний процес зміни земельних стосунків. І це, зрозуміло, викликало відповідні процеси формування сільськогосподарського виробництва. Об'єктивним наслідком процесу розпаювання стало, з одного боку, розпорошення земельних ресурсів, та разом із тим, з іншого – розпочався процес серйозної концентрації земельних ресурсів в одних руках, тобто укрупнення господарств. Кількість великих господарств, що володіють понад 10 тис. га землі, збільшується, в той час як інших, порівняно дрібних, – зменшується. Такий процес має позитивні й негативні сторони.
Позитивним моментом є відносно висока ефективність обробітку землі. Якщо її порівнювати у господарствах, що працюють на 500 гектарах і в господарствах, де концентрація землі – понад 10 тис. гектарів, то маємо показники відповідно 16 і 4 людей. Отже, великі господарства мають менші трудозатрати, що веде до певного підвищення ефективності на 100 гектарів сільгоспугідь. Однак є і деякі проблеми, оскільки формується серйозний потенціал знеземелення селянства й зростає (і вже є реальною) загроза безробіття. Тож створення і розвиток великих підприємств має певний економічний ефект. Проте підходити до справи треба виважено, бо існує ймовірність виникнення негативних соціальних наслідків з втратою великої кількості сільських поселень України. А це вже не тільки соціальна, а й гуманітарна проблема для нашої країни.
? Які види діяльності переважають у великих господарствах?
– На превеликий жаль, виробництва із високою концентрацією земельних ресурсів у своїй питомій вазі мають невелику частку діяльності, пов'язаної з тваринництвом. Питома вага тваринництва в них в середньому близько 12%. Такий низький відсоток створює загрозу відсутності органічних добрив і всього, що з цим пов'язано. Формується від'ємний потенціал забезпечення внутрішнього ринку продуктами тваринництва і, відповідно, низький рівень споживання цих продуктів національного виробництва. Це може спровокувати збільшення попиту на імпортну продукцію, насамперед на м'ясо. Масова спроба, наприклад, сіяти таку технічну культуру як ріпак для виробництва біопалива незабаром призведе до росту цін на традиційні види сільгосппродукції.
Експерти наукових організацій, які працюють у європейських структурах, вважають, що приблизно у 2008 році Україна вийде на ефективність праці в сільському господарстві на рівні 50% від європейської. Тобто, щоб досягнути продуктивності праці європейського рівня, нам навіть 10-15 років не вистачить. І у зв'язку з цим є побоювання, що Україна може серйозно зайнятися використанням своїх земельних ресурсів для продукування зеленої маси (в широкому розумінні) для використання в енергетичній сфері. Це призведе до втрати традиційних виробництв, а значить – до серйозної залежності.
? Але ж і перспективи для біопалива у світі дуже привабливі, в чому ж тоді проблема?
– Розцінюється, що від однієї третини до половини земельних ресурсів у даних умовах може бути використано в Україні для виробництва продуктів енергетики. Але в принципі ми не маємо потреби у вирощуванні біомаси у таких обсягах, отже вироблятимемо для європейських потреб. Це означає, що ми можемо сформуватись як певний сільськогосподарський придаток. Якщо це станеться, то традиційне аграрне виробництво в Україні, маючи порівняно низьку ефективність, скорочуватиметься, а відтак внутрішній ринок потрапить у залежність від імпорту. Я вважаю це не раціональним, бо внутрішній ринок потребує значного нарощування традиційних виробництв. А якщо цього не відбуватиметься, то ціни на імпортні продовольчі товари в Україні зростатимуть і матимуть високу динаміку, а значить ми отримаємо відповідну диспропорцію між національним виробництвом, споживчими цінами й імпортом.
Таким чином перспектива для аграрного сектора економіки відкривається різноспрямована, по-різному зорієнтована, а це потребує серйозної роботи у сфері стратегічного розвитку агропромислового виробництва і використання земельних ресурсів. А якщо врахувати, що в Україні надзвичайно висока розораність землі, то для національного землекористування нам потрібно вивести до 12 млн. га із щорічного обробітку, беручи до уваги необхідність проведення відновлювальних процесів.
Отже спостерігається значний дисонанс між власними інтересами і зовнішніми стратегічними умовами, які для нас складатимуться. Це означає, що нам потрібно дуже серйозно пропрацювати стратегію і земельної реформи, і агропродовольчого виробництва, і у зв'язку з цим, соціальні проблеми, бо як я вже зазначав, за таких сценаріїв у нас досить жорстко постануть проблеми безробіття сільського населення і його масової міграції із сіл у міста і за кордон. Це формує певні негаразди у селі.
Тобто сьогодні перспективи аграрної реформи й аграрного виробництва розвитку сільських територій ми маємо розглядати у комплексі.
Питання це потребує детальної проробки. Наші оцінки свідчать: якщо нині найбільш проблемними з точки зору стану сільських територій є Чернігівська і Сумська області, то з часом до них можна буде віднести й ряд інших. Фактично безпроблемними залишаться тільки два регіони – Закарпаття і Крим.
Це означає, що 90% сільських територіальних утворень матимуть складнощі з демографією. Відтак чимало з них перебуватимуть на шляху до повного зникнення. Це доволі серйозна проблема.
Українська ментальність багато в чому формувалася за рахунок села. Тож в гуманітарному просторі всієї України нам загрожують радикальні перетворення: від зміни поведінки до зміни світосприйняття. І якщо не будуть зроблені певні кроки, то розвиток України на основі певних традицій українства не відбудеться. Триватиме урбанізація, вестернізація територій, виникатиме більше інших негативних і, на жаль, домінуючих тенденцій, на які ми змушені будемо зважати.
Я говорю не для того, щоб сформувати якусь негативну песимістичну оцінку в разі, якщо не будуть вжиті певні заходи. Адже всього цього ще можна уникнути.
? Тоді у зв'язку із можливими сценаріями розвитку, яких заходів вживає Національна академія наук?
– Розуміючи всю складність ситуації, наш інститут виніс на засідання Президії Національної академії наук України це питання. Моя доповідь мала назву: «Аграрні трансформації та перспективи українського села». Ця проблема обговорювалася і викликала неабиякий інтерес, оскільки були присутні вчені УААН, а також віце-прем'єр-міністр України В.Слаута і міністр аграрної політики Ю.Мельник. Я доповідав і на виїзній колегії міністерства в Білій Церкві.
Співпрацюючи із міжнародними науковими організаціями, які ведуть дослідження перспектив розвитку нашого агровиробництва, ми ставимо на порядок денний зовсім нові схеми розрахунків, які вже розпочато за нашою участю. Варто знати: європейці нині не відмовляються від традиційних видів діяльності на своїх землях, а використовують і планують розширювати непридатні для цього землі.
Ми співпрацюємо з цілим рядом інститутів, у т.ч. з тими, що мають досвід глобальних розробок. Вже маємо спільний проект із Нідерландами. Триває робота над національною моделлю розвитку сільського господарства, де враховувалися б не тільки земельні, а й екологічні, людські та інші ресурси.
На даний час в нашому інституті створено 2 нових відділи, в яких ретельно вивчатимуть цю гостру тематику.
Спілкувався Дмитро ПЕКАРЧУК
