- Урожайність можна підвищити і без хімії
- Медичні інновації - на півдорозі до хворих
- УРОКИ ВЕСНЯНОЇ ПОСУХИ НА ЧЕРКАЩИНІ
- ПОШУК ОБ’ЄКТИВНОЇ ОЦІНКИ СИСТЕМ ОБРОБІТКУ ГРУНТУ В УКРАЇНІ
- Світоч науково-освітньої агрономії
Відвага наукової думки
До сузір’я видатних Українських вчених-грунтознавців, які присвятили своє життя розв’язанню проблеми захисту грунтів від ерозії, належить ім’я професора Миколи Кіндратовича Шикули.
16 травня 2007 року минає сумна дата для всіх, хто знав і тривалий час працював з цією неповторно талановитою та щедрою на добрі справи людиною.
Вважаючи обробіток ґрунту без обертання скиби принциповою основою ґрунтозахисних технологій вирощування сільськогосподарських культур на чорноземах степових просторів, він першим з позиції “генетичного” ґрунтознавства показав необхідність переходу землеробської галузі на засади ґрунтозахисних технологій.
За 50 років діяльності проф. М. К. Шикула створив наукову школу ґрунтозахисного і біологічного землеробства, а це - 14 докторів та більш як 50 кандидатів наук. Хронологічний покажчик наукових праць з 1953 по 2006 рік налічує понад 650 публікацій, з них 20 авторських свідоцтв та патентів, 15 монографій. Науковий доробок вченого був відзначений почесними званнями лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1991р) «За розробку базової моделі і впровадження ґрунтозахисної системи землеробства з контурно-меліоративною організацією території» та Заслужений діяч науки і техніки України (1996р).
Заповіт професора Шикули
У рік свого 80-річчя та 50-річчя наукової діяльності, наче передбачаючи наближення трагічної дати, на сторінках ювілейної Персоналії професор М. К. Шикула виклав Заповіт до своїх учнів, в якому фактично було запропоновано шляхи вирішення науково-обгрунтованих проблем, які в будь який час їхнього впровадження у виробництво можуть стати Державними науково-технічними програмами в масштабах України:
1. Національна програма з розробки і впровадження ґрунтозахисних, енерго-, ресурсо-, і вологозберігаючих технологій вирощування с.-г. культур в Україні.
2. Концепція біологічного землеробства на чорноземах України.
Професор М. К. Шикула заповідав своїм соратникам-однодумцям продовжити подальшу розробку в цих напрямах, як у сфері наукового обґрунтування, так і широкого впровадження у виробництво. Адже це дасть можливість аграрному сектору України набути провідного статусу серед країн Європи протягом короткого часу та забезпечити валовий збір зерна на рівні 50 млн. тонн щорічно.
«В науці несміливому робити нічого»
Як і всі талановиті та обдаровані люди, Микола Кіндратович був скромною людиною. Багато його колег та учнів досягли набагато більших кар’єрних висот, ніж він – стали керівниками наукових установ, здобули академічних звань, тоді як професор М.К Шикула аж понад 25 років працював завкафедрою ґрунтознавства та охорони грунтів НАУ. Хоча ще у 70-х роках минулого сторіччя мав реальну перспективу очолити академічний науково-дослідний інститут та сягнути значних висот в академічній науці, та доля вирішила по-іншому. В основу наукової діяльності Миколи Кіндратовича було покладено принцип: “У науці несміливому робити нічого”, тому все життя пішло на захист своїх переконань, відстоювання наукових принципів, доказ власної правоти.
Ціна істини
На першому етапі точилася боротьба за те, що на чорноземах України взагалі можна відмовитися від глибокої оранки та перейти до ґрунтозахисного безполицевого обробітку. Результати 14-річного широкомасштабного експерименту на Полтавщині засвідчили: можна! Висновки з впровадження ґрунтозахисного обробітку в Полтавській області в 1995 році захищені Ф.Т Могуном докторською дисертацією, а нині ця людина є академіком УААН.
Офіційна наука погодилася лише на мінімальний обробіток при вирощуванні пшениці озимої. Ціна цього протистояння – інфаркт міокарда з висновком лікарів про цілковиту непрацездатність і другу групу інвалідності Миколи Кіндратовича. Проте рівно за 4 роки - присудження Державної премії України в галузі науки і техніки. Що це? Це висока ціна істини та історії розвитку наукової думки про грунтозахисний обробіток на Україні.
Практичний доказ наукової думки
Незважаючи на трагічні обставини, наукова робота М.К. Шикули триває і формує ідею про те, що майже вся територія України придатна для виконання мінімального обробітку. Це доведено на прикладі, По-перше, - господарства “Агроекологія” Шишацького району Полтавської області, де понад 30 років не застосовується оранка, а останні 5-7 років виконується мінімальний обробіток на глибину заробки насіння при сівбі практично всіх культур в сівозмінах. По-друге, - господарства “Агро-Союз”, де майже 10 років застосовується нульовий обробіток. Такі господарства існують і в інших регіонах України. Чи це не доказ часом? Чи потребує це додаткового вивчення і об’єктивної оцінки? Мабуть, потрібно широке впровадження та роз”яснення шляхів переходу до такої системи ведення землеробства.
Для майбутніх поколінь
Згадуються останні півроку життя професора М.К. Шикули. Тоді він з глибоким розчаруванням говорив: “Даваймо працювати на майбутні покоління науковців! Даваймо якомога більше опублікуємо для прийдешніх поколінь! Вони зрозуміють та оцінять наш науковий доробок, який ми залишимо для них”. Микола Кіндратович завжди говорив «ми», маючи на увазі створену ним Наукову школу ґрунтозахисного та біологічного землеробства.
Для прийдешніх поколінь залишено понад 650 друкованих наукових праць, а це понад 3 тисячі сторінок. Не кожен іменитий академік може похвалитися подібним науковим доробком.
Фундаментальні дослідження професора
Чи були його висновки “необтяжені» науковим обґрунтуванням та стаціонарними дослідами, а так звана безвідвальна система обробітку взагалі не мала наукового обґрунтування, як зараз пишуть в офіційних академічних виданнях? Чи варто називати професора М.К. Шикулу лише за рік по смерті “ентузіастом” і говорити, що тільки тодішня діюча влада на Полтавщині забезпечила “крамольну” ідею широкомасштабного впровадження у виробництво “безвідвалки”?
Починаючи з 1975 року, кафедрою грунтознавства та охорони грунтів (нині Національного аграрного університету) на теоретичне обґрунтування ефективності грунтозахисного обробітку та біологізація землеробства в умовах грунтозахисного обробітку проведено дослідження в довгострокових польових стаціонарних дослідах: 23-26 річні – 3 досліди; 10-15 річні -5 дослідів; 7-8 річні – 5; 4-6-річні -3 досліди. Всього за 27 років досліджень було проведено 195 роко-дослідів або 7 роко-дослідів щорічно. Чи може сучасна аграрна наука дозволити таку фундаментальність в дослідженнях ? Мабуть ні! Занадто дорого !
Із переліку мережі стаціонарних дослідів, їх географічного розміщення, а також розташування базових господарств для виробничої перевірки ефективності ґрунтозахисних технологій вирощування сільськогосподарських культур видно: дослідженнями кафедри ґрунтознавства та охорони грунтів при безпосередньому керівництві М.К. Шикули була охоплена вся територія України, що дало можливість розробити ґрунтозахисні технології вирощування сільськогосподарських культур для 8 зон і підзон України.
Замість висновку
Одже, ще в минулому сторіччі Науковою школою ґрунтозахисного і біологічного землеробства, яку створив Микола Кіндратович Шикула, закладено наукові засади, концептуальні положення та шляхи реалізації ідеї переходу до ґрунтозахисного мінімального обробітку, що суттєво прискорило зміну, в першу чергу, виробничої, згодом - офіційної наукової думки щодо проблеми захисту грунтів та відтворення родючості чорноземів в масштабах всієї України.
Глибоке, науково обґрунтоване переконання, саме відвага наукової думки, яка не згасала протягом 50 років наукової діяльності, прославили ім”я професора М.К. Шикули далеко за межами України ще за життя.
Настав час діяти, а не витрачати час, сили і додаткові кошти для перевірки існуючих розробок в галузі ґрунтозахисного землеробства. Вони потребують негайного та швидкого вровадження. Такими вченими, як М.К. Шикула, І.Е. Щербак, В.П. Стрельченко, О.Ф. Гнатенко зроблено значний внесок у справу національної безпеки України – захисту і збереження чорноземів для майбутніх поколінь.
Демиденко Олександр Васильович,
кандидат с.г. наук, учень та послідовник
