УРОКИ ВЕСНЯНОЇ ПОСУХИ НА ЧЕРКАЩИНІ

10 July, Розділ Агрополітика / Екологія, переглядів 6 663

Початок статті читайте в №23 нашої газети.

Велику шкоду для ефективного впровадження мінімального обробітку в господарствах області приносить психологічна непідготовленість спеціалістів до нової системи землеробства.

alt Попередити цей бар'єр можна за рахунок закладки виробничих дослідів з дотриманням технологічних операцій в часі й на прикладі таких дослідів переконувати виробничників в ефективності мінімального обробітку. Потрібно обробити свою свідомість, перевернути пласт набутого, добре випробуваного досвіду, та відмовитися від застарілих стереотипів в землеробстві.

Наше землеробство перебуває під постійним впливом надбань зарубіжного досвіду застосування новітніх технологій обробітку ґрунту, які, як правило, не отримують всебічної наукової об'єктивної оцінки. Цей досвід і можливості запровадження визначаються не ґрунтово-кліматичними особливостями господарств, станом родючості ґрунтів, а, головним чином, факторами соціально-економічними, що часто призводить до серйозних економічних витрат, небажаних соціальних і економічних наслідків, які особливо гостро проявлються в умовах критичного прояву кліматичних факторів.

Зміна клімату в бік потепління є об'єктивною реальністю, яка впливає на ефективність ведення землеробства на Черкащині. Так, за останні 30 років в умовах центральної частини Лісостепової зони області середньодобова температура повітря взимку підвищилася на 3,1⁰С і досягла - 2,4⁰С при нормі 4,2⁰С. Щодо кількості зимових опадів, то вона знизилася на 24 мм, а по відношенню до норми - на 39 міліметрів. Зимовий період за сумою від'ємних температур став теплішим на 274⁰С, опадів випадає 69% від норми.

Середньодобова температура весною зросла на 0,9⁰С, а по відношенню до значень за 1913-1976 рр. - на 1,7⁰С. Літній період став теплішим на 1,8⁰С, а середньодобова температура досягла +20.4⁰С при нормі +18,8⁰С. Осінь стала теплішою на +0,5⁰С, а весь теплий період року - на +0,8⁰С. Суттєво, на 987⁰С, зросла сума активних температур за теплий період року, весна потеплішала на 85⁰С; літо - на 802⁰С, осінь - на 101⁰С. Різко, на 256⁰С, зросла сума ефективних температур улітку. Якщо сума опадів весною і влітку за 30 років була на рівні 89-93% від норми, то в осінній зменшилася на 13-18 міліметрів.

Особливо критичними за кліматичними показниками бувають окремі періоди вегетації, як весною, так у літній період і восени. Показовим прикладом є весна 2009 року. Агрометеорологічні умови вегетації озимих і ярих культур в квітні були критичними: в Городищенському, Корсунь-Шевченківському та Смілянському районах середньодобова температура повітря склала 8,5-8,9⁰С, відхилення від норми складало +1⁰С. максимальна температура досягла 23-24⁰С, а мінімальна - 4-4,5⁰С. Максимальна температура на поверхні ґрунту досягла 37-40⁰С, а мінімальна - 7⁰С. Середня на глибині 0-10 см - +10⁰С. Опади були відсутні. Відносна вологість повітря складала 50-56% при максимальній швидкості вітру 12-14 м/секунду. Звенигородський, Чигиринський та Шполянський райони мали дещо жорсткіші агрокліматичні показники: середньодобова температура складала 9,2-10,1⁰С, відхилення від норми досягло +2-3⁰С, максимальна температура повітря досягла 23-25⁰С, а максимальна температура ґрунту 37-41⁰С при мінімальних значеннях - 3-5⁰С. кількість опадів становила 0,3-0,5 мм, що становило 3-5% від норми. Середня відносна вологість повітря становила 48-55% при максимальній швидкості повітря 12-14 м/с. Сума ефективних температур вище +5⁰С по зазначених районах складала 35-45⁰С при нормі 24-31⁰С. Аналогічна кліматична ситуація в квітні складалася по всій області.

Не дивлячись на оптимальне співвідношення параметрів ґрунтів, у перші роки переходу на систематичний мінімальний обробіток чорноземів можуть виникати обставини, що призводять до часткової або повної дискридитації основної ідеї мінімального і "нульового" обробітку. Особливо показово це проявляється в умовах різкого погіршення погодно-кліматичних умов до критичного рівня, коли коефіцієнт зволоженості за Шашко (КЗ) знижується до значень 0,55, а гідротермічний коефіцієнт (ГТК) за Селяніновим знижується до значень 0,5-0,61 і нижче протягом 1-1,5 місяців періоду вегетації польових культур. Спостереження показують: коли погодно-кліматичні умови досягають критичних показників, у квітні-травні-червні слід чекати зниження продуктивності посівів зернобобових та ярих зернових культур, а якщо критичність умов росту для культурних рослин зберігається до 2 місяців, то знижується продуктивність посівів кукурудзи на зерно і силос, соняшник, цукровий буряк.

За реакцією на критичність погодно-кліматичних умов росту на 2-3 річних агротехнічних фонах систематичного мінімального обробітку та нульового обробітку на чорноземах, які знаходяться в стані агрофізичної деградації, польові культури можна розташувати в наступному порядку: ярі зернові та зернобобові, кукурудза на зерно та силос, соняшник, цукрові буряки, горох, озима пшениця. Серед просапних культур цукровий буряк є найбільш стійкою культурою по відношенню до критичності погодно-кліматичних умов росту, що пов'язано з особливостями росту самої культури, яка починає формувати коренеплід й активно нарощувати його масу з другої половини серпня до кінця жовтня.

Спостереження показали: на 2-3 річних фонах мінімального обробітку, в умовах коли ГТК в квітні-травні-червні знижувався до значень 0,3-0,5 (дуже посушливі умови), а кількість опадів у цей період становила 25-30% від норми, врожайність озимої пшениці знижувалась на 2-3 ц/га, однорічних трав - на 10-15, соняшнику - на 1,5-2, кукурудзи на силос - 10-15, кукурудзи на зерно - на 3-4 ц/гектар. На варіантах, де виконувалась оранка і безполицевий обробіток на глибину 22-32 см, посіви польових культур були менш пригніченими. Ймовірність повторення сухих і посушливих років для Лісостепової зони України складає 34-38%, що свідчить про великий ризик зниження продуктивності посівів польових культур у перші роки застосування систематичного мінімального обробітку в сівозміні.

Недобір урожаю і зниження якості зерна відбувається з причин збідненності на поживні речовини при недостатньому внесенні мінеральних добрив та позиційної недоступності елементів живлення за пересихання верхньої третини гумусного горизонту. За значної виснаженості ґрунтів області середнього і важкого гранулометричного складу при залишенні їх без обробітку у перші роки запровадження мінімального обробітку та no-till системи спостерігається явище сезонної цементації зі значним підвищенням щільності будови ґрунту та різким зниженням продуктивності агрофітоценозів, що ми спостерігали у квітні 2009 року. Відновлення оптимальних параметрів щільності будови ґрунту відбувається поступово протягом 3-4 років за рахунок використання зростаючої кількості органічних добрив рослинного походження. Через це пройшли всі господарства, які вибрали шлях мінімалізації обробітку ґрунту.

Так, на Дніпропетровщині в умовах центрального Степу відмовилися від виконання оранки одноразово, а у перші три роки за мінімального обробітку врожайність зернових культур знизилася на 2-3 ц/га, кукурудзи- на 3-4 ц/га. Проте вибраний шлях мінімалізації обробітку ґрунту був продовжений, що дало позитивний результат у подальшому .

В умовах центральної частини лівобережного Лісостепу (Шишацький р-н Полтавської області) на великих площах застосування системи технологічних операцій ґрунтозахисного різноглибинного безполицевого обробітку забезпечило зростання урожайності зерно-бобових культур через 5 років - на 5,1 ц/га, через 10 і 25 років - на 22-23ц/га, через 30 років - на 24,3 ц/гектар. Чим довше у часі виконувалися технологічні операції мінімального обробітку ґрунту в сівозмінах, тим більшою була сумарна енергія гумусу і мікроорганізмів в 0-15 см шарі ґрунту: через 30 років вона зросла на 147-155%, що вплинуло на врожайність просапних культур: врожайність соняшнику зросла на 10,5-12,2 ц/га, кукурудзи на зерно - на 34,8-38,1 ц/га, а буряка цукрового - на 124-190 ц/гектар. Обробіток ґрунту від різноглибинного безполицевого ставав поверхневим на 10-12 см, мінімальним - на 5-6 см і нульовим. Аналогічні результати отримано в умовах північної частини правобережного Лісостепу України (Попільнянський р-н Житомирської області): майже вдвічі зросла врожайність зернових і зернобобових культур, на 102 ц/га урожайність буряка цукрового і на 21-25 ц/га зерна кукурудзи.

Олександр ДЕМИДЕНКО,

заступник директора з наукової роботи

Черкаського інституту АПВ УААН, кандидат с.-г. наук

Закінчення - в наступному номері.