Контрольно – насіннєва справа в Україні

Своє існування в Україні, як вдалося архівно довести, насіннєвий контроль веде від 1 березня 1897 року: з моменту призначення Міністерством землеробства завідувачем Контрольно – насіннєвою станцією і сільськогосподарською лабораторією Київського Землеробського Синдикату відомого у країні вченого аграрія - Сльозкіна Петра Родіоновича (1862 – 1927). І цього року виповнюється 145 років від дня його народження та 110 років від заснування найкращого й системного його дітища на українських землях - Української державної насіннєвої інспекції.

Петро Родіонович був яскравим дослідником, ґрунтознавцем, аграрним економістом, фахівцем з птахівництва, землеробом, який вільно володів чотирма іноземними мовами, а ще чудово музицирував та писав вірші. На жаль, його творча спадщина із різних суб’єктивних причин швидко забулася. А дарма. У сільськогосподарському відділенні Київського політехнічного інституту - структурній фундації сучасного Національного аграрного університету Петро Сльозкін був професором, завкафедрою, деканом і навіть виконував обов’язки ректора. До речі, Київський національний економічний університет ім. В.Гетьмана сьогодні достойно згадує свого другого (після М.В.Довнар-Запольського) ректора та одного із фундаторів економічного факультету. Чи не варто нам, аграріям, повчитися у інших?
Справжнім відкриттям Сльозкіна на ниві світової агрономії став особливий спосіб, застосований при вивченні живлення у рослин: «метод ізоляції». Вітчизняна аграрна наука також завдячує наполегливості вченого, який низкою своїх фундаментальних праць довів, що потрібно вивчати не лише зовнішні фактори (обробіток грунту, удобрення та ін.), але й саму рослину. Так після 1910 року з’явились селекційні поля і станції, на яких досліджували культурні рослини. Монографія П.Р.Сльозкіна «Сахарная свекла и ее культура» (1908) для свого часу була визнана кращою у країні науковою працею про цю важливу для сільського господарства України культуру.
Росіянин за походженням, П.Р.Сльозкін віддав тридцять останніх років свого життя українській аграрній науці. Сьогодні росіяни з гордістю згадують про Петра Родіоновича і його внесок у розвиток галузевої науки. Широко відома у світовому середовищі Тимірязєвська сільськогосподарська академія називає вченого четвертим після Д.Прянішнікова, В.Вільямса та П.Коссовича найбільш видатним своїм випускником.
Народився Петро Сльозкін 10 серпня 1862 року у Москві. Протягом 1874 – 1881рр. навчався на механічному відділенні Московського реального училища, а у 1881-1885рр. – сільськогосподарському відділенні Петровської землеробської та лісової академії, отримавши згідно рішення її Ради 21 грудня 1885 року ступінь кандидата сільського господарства. За фінансової підтримки Т.С.Морозова у 1886-1887рр. вивчає культуру бавовнику у США, а потім втілює отримані знання, створюючи спеціальну плантацію на казенно -орендованій зрошуваній землі біля Тбілісі (1887 – 1889 р.).
У грудні 1889 року Департамент землеробства та сільської промисловості відряджає його за кордон для підготовки до викладацької роботи. Петро Родіонович вивчає організацію галузевої науково-освітньої діяльності Національного агрономічного інституту (Франція) та Мюнхенського політехнічного інституту. А по поверненні викладає курс приватного землеробства разом із курсом видатного вітчизняного вченого аграрія І.О.Стебута. У лютому – листопаді 1893 року керує сільськогосподарським і лісовим відділом на Всесвітній виставці у Чикаго. Потім знову викладає і керує спеціальними кабінетами і пасікою Петровської Академії.

На запрошення генерала М.І.Каралькова у 1894-1895рр. організовує структуру державного майна Туркестанського краю, згодом завідує Сочинською сільськогосподарською та садовою дослідною станцією. А коли сподівання повернутися до рідної Петровської Академії залишаються марними, приймає пропозицію Департаменту землеробства очолити новостворену Київську контрольно – насіннєву станцію та лабораторію при ній.
За перший рік своєї роботи станція проаналізувала більше 1000 зразків насіння, а також ґрунту та удобрювальних матеріалів. Її керівник швидко довів необхідність цієї важливої ланки для успішного на рівні світових стандартів галузевого сільськогосподарського виробництва. І головне, що вдалося Петру Родіоновичу довести або вирішити – це рентабельність у діяльності при відповідальному державницькому відношенні до справи. Не випадково через півроку перший ректор Київського політехнічного інституту професор В.П.Кирпичов, після узгодження з різними інстанціями, забрав Сльозкіна на посаду екстраординарного професора кафедри хліборобства.
Жодне вирішальне рішення і обговорення науково – освітнього забезпечення галузевого виробництва кінця XIX – першої чверті XX століття не відбувалось без участі Петра Родіоновича. Ним підготовлено сотні спеціалістів для аграрного сектору держави. А ще були фундаментальні підручники для освітнього процесу, за якими навчалась вся країна, чисельні монографії, а також статті у провідних фахових виданнях. За 4-х томну монографію, що описує маєтки Балашова, а також регіони, у яких вони функціонують у природничому, економічному та географічному відношенні, вчений отримав велику золоту медаль Всеросійської сільськогосподарської виставки у 1913 році.
Старообрядець за віросповіданням та вихованням, монархіст за переконанням, П.Р.Сльозкін важко зустрів зміни у соціально – політичному устрої країни після 1917 року. Однак, вже на початку 20-х активно включився у будівництво нової країни. Він викладає, консультує у Цукротресті та Коопсоюзі, працює у комісіях УАН, пише прекрасною українською мовою свої наукові праці.
У 1924 році ініціює створення краєвого сільськогосподарського і промислового музею у Києві, який розташовувався до 1936 року у сучасному президентському Маріїнському палаці. На жаль, сьогодні подібного музею у незалежній Україні, де сільське господарство є однією з провідних ланок економіки, не існує. Радянська подяка за щирість вченому– заслуженому ординарному професору, дійсному статському раднику, кавалеру орденів Св. Анни 3-го і 2-го ступенів та Св. Володимира 4-го та 3 ступенів – можливість піти самому з життя у 1927 році, а не стати об’єктом політичних процесів, що на той час набирали оберти.
Більш деталізований аналіз багатогранної наукової спадщини вченого зроблено автором у спеціальному нарисі, що вийшов 19-ю книгою в історико-бібліографічній серії Державної наукової сільськогосподарської бібліотеки УААН «Аграрна наука України в особах, документах, бібліографії» (видавництво «Аграрна наука») до ювілеїв Української державної насіннєвої інспекції та її фундатора.

Віктор Вергунов,
Державна наукова сільськогосподарська
бібліотека УААН

Схожі новини

Додати комментар

Додати

Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.