- Держсільгоспінспекція: Львівщина готується виростити більше 700 тис. шт. садивного матеріалу
- Передумови для розвитку
- Перспективи вітчизняного хмілярства
- Галузь хмелярства залишається рентабельною
- Хміль потрібно не саджати, а вирощувати. Думка експертів
Хміль потрібно не саджати, а вирощувати.
Село Артинськ – околиця Олевського району Житомирщини. Оком лише кинь: до кордону з Білорусією - всього 30 км! Місцеві, подейкують, навіть за лікарською допомогою їдуть не в район, а до сусідньої держави. Так швидше і надійніше.
Саме тут, на околиці області селяни з давніх-давен буквально відвойовували у природи землі для ведення сільського господарства. Як правило, вирощували хміль. Він, а вірніше його плантації, давали людям роботу і пристойний заробіток, господарству - прибутки, району – чималі кошти для вирішення різних соціально-економічних проблем.
Щоправда, за роки незалежності хмільники на житомирській землі досить занепали. Якщо у 80-х роках тут вирощували більше однієї тисячі тонн хмелю, то у 2006 році валове виробництво не дотягнуло й до 500 тонн, а середня врожайність склала всього 5,3 ц/га! За таких показників, як-то кажуть, не до жиру - бути б живим.
Та оскільки проблеми поліщуків ніхто, окрім них самих, не вирішуватиме, в Олевському районі взялися за відродження хмелю.
Леонід Вардецький, директор «Агро-Полісся-2006», – не новачок у сільському господарстві, одним із перших відгукнувся на експеримент. Спочатку непокоївся, а тепер не жалкує. Подібного випадку за все своє життя керівник не пригадує: де таке бачене, щоб 5-ти сантиметрові саджанці хмелю, висаджені на плантацію в червні місяці, вже восени дали повноцінну промислову шишку із високими показниками якості?
Відверто кажучи, в ППСП «Агро-Полісся-2006» (с. Артинськ) експериментальні хмільники створювали з пересторогою. Ну хто, скажіть, захоче дарма витрачати кошти? Тим паче на Поліссі, де переважають дерново-опідзолені піщані грунти, більшість з яких мають низьку природну родючість (середній бал родючості земель в Олевському районі – 38%!).
Щоправда, думаючи про перспективу відродження поліського краю, два роки тому районна влада спільно з районною радою затвердила програму розвитку хмелярства в господарствах району на 2006-2010 роки. Цей документ і став поштовхом для роботи. А ще – непосидючі київські винахідники. Саме вони вселили в душі таких як Леонід Миколайович віру в досить швидку результативність хмелевих плантацій.
В чому криється суть експерименту, спитаєте? Спробуємо розібратись.
Економісти Олевщини прорахували: в районі найбільшу частину коштів господарства отримували саме від хмелярської галузі. Вона була заснована на цих землях більше 30-ти років тому. Тоді в Олевському районі було створено 17 хмелерадгоспів згідно до постанови Ради Міністрів СРСР. Більшість з них останній час не працювала, а сьогодні поступово відновлюється.
Аналізуючи стан справ у галузі, комісія Інституту сільського господарства Полісся УААН провела повну інвентаризацію хмелевих насаджень в районі та зробила висновок: у 35-40% випадках плантації експлуатуються по 20-25 років, зрідженість на них рослин становить 25-30%, практично всі вони інфіковані різними збудниками хвороб. То чи можна за таких умов досягти економічного успіху? Навряд. 
Вихід виробничники і науковці побачили у новітніх технологіях. Їх запропонували поліщукам молоді вчені Національного аграрного університету. Запатентована ними біотехнологія на основі методу in vitro надасть можливість господарствам щороку отримувати щонайменше 10 ц/га хмелесировини. Спільно з науково-виробничою компанією «Апекс» вчені НАУ масово втілюють у виробництво біотехнологію отримання оздоровлених високопродуктивних сортів хмелю вітчизняної селекції. Спочатку рослини оздоровлюють від фітопатогенів, далі в лабораторії клонують, адаптують до природних умов і висаджують прямо на промислові плантації. В такий спосіб високопродуктивні промислові хмільники створюються за скороченим на 1 рік терміном. Це також є проривом у галузі розсадництва хмелю. Адже відпадає необхідність створювати розсадники для дорощування хмелю, що позитивно впливає на біологію рослини – не відбувається механічного травмування рослини при пересаджуванні, не обривається її стрижневий корінь (формує матку хмелю). До цього ж не слід забувати, що в маточниках «чудово» зберігаються патогенні віруси, гриби і бактерії, які залишаються із попередніх років при дорощуванні саджанців.
До речі, метод in vitro вітчизняні вчені знали ще в 60-ті роки. Через різні причини він у рослинництві широко не застосовувався. Напевне, не був на часі. Нині ж, коли увесь світ працює за надсучасними технологіями, на in vitro у нас подивились по-новому.
Відомий вітчизняний селекціонер Майя Йосипівна Заграфова, до речі співавтор таких сортів хмелю як «Заграва», «Слов’янка», і доктор біологічних наук Максим Мельничук три роки тому вивели і зареєстрували в Україні новий сорт хмелю «Національний». Цей сорт уже на першому році свого масового вирощування вразив Олевських хмелярів та переробників сировини своїми біохімічними показниками, врожайністю та особливостями стійкості до ряду патогенів, які дошкуляють хмелю під час вегетативного періоду. «Національний» – це клонально мікророзмножений сорт, який дає до 25ц/га хмелешишки і має високі показники якості (вміст альфа-кислоти в межах 9-12%). Перш ніж виростити його біологічні клони, хміль випробовували у найжорстокіших умовах низьких і високих температур, хімічних обробок та електромагнітних коливань. Після таких «іспитів» вижили найсильніші, найздоровіші клітини. З них потім і виростили рослини, які цього року вразили своєю живучістю і плодоношенням хмелярів Житомирщини.
Виявляється, малесенька клітина має надзвичайну властивість: генетична пам’ять містить в собі інформацію про всю рослину. Отже, клітина відтворюється, даючи корені, стебло, квіти й плоди. Ось так вчені, запровадивши набутий світовий досвід у галузях клітинної селекції, рослинної біотехнології та вірусології, отримали новий сорт хмелю на безвірусній основі.
Сорт «Національний» оздоровлений від патогенних, грибкових, бактеріальних і вірусних інфекцій, має підвищений морфофізіологічний потенціал (енергетику росту, формування кореневої системи, плоду), стійкість до шкідників, особливо до вірусів.
Втім, наукові експерименти і промислові – річ взаємопов’язана. Так виникла ідея запропонувати саме господарствам Олевського району співпрацю. Адже і науковці, і виробничники прагнули єдиного результату: відродити хмелярство в Поліському краї.
- Отримані нами рослини, - розповідає Максим Мельничук, проректор із наукової та інноваційної діяльності НАУ, - вражають своєю якістю і дійсно відповідають усім стандартам. В лабораторних умовах за один рік ми можемо отримати 2-3 млн. штук, так би мовити, дзеркальних саджанців тієї вихідної рослини, яка була взята за основу. При потребі можемо зклонувати стільки рослин, скільки потрібно хмелярам, пивоварам, пекарям, фармацевтам. Побачені нами хмільники вражали красою рослин, їх міцністю, ароматом і кількістю шишок. За візуальним спостереженням експериментальні плантації хмелю in vitro вже першого року не змусили себе чекати і дали з гектара 5 центнерів шишки. Дотримуючись технології вирощування хмелю, особливо його захисту та збиранню врожаю, наступної осені хмелярі зможуть отримати як мінімум 10 ц/га. До речі, технологічних довідників з вирощування у хмелярів на місцях можна навіть і не запитувати, їх бракує у всіх господарствах. Немає комплексного видання, яке б відповідало всім вимогам СОТ та Євросоюзу, і як наслідок, наш хміль практично весь продається на заході як сортова суміш, і за половину ціни…
В районній адміністрації переконані: нові плантації не просто вдалий експеримент. І не просто нова технологія посадки саджанців прямо на промислову плантацію. Це зразкова агрономія, науковий підхід до землеробства. До такого ведення сільського господарства повинні прагнути всі аграрні підприємства краю.
Втім, у запропонованого методу є чимало й опонентів. Найперший – державний стандарт з хмелярства, розроблений ще у 60-ті роки минулого століття. Не певні у результативності in vitro і деякі вчені. На щастя Інститут сільського господарства Полісся УААН, як наукова установа Української академії аграрних наук, що займається дослідженнями в галузі хмелярства, і його директор академік Ю.І. Савченко підтримують новітні розробки і більше того, планують до запуску лабораторний модуль для покращення ситуації в розсадництві хмелю. Тож стандарти отримання саджанців хмелю будуть модернізовані під вимоги сьогодення.
Та, як відомо, нове завжди непросто пробиває собі шлях до життя. І поки галузь не модернізують, пивоварені комбінати України завозитимуть хміль для виробництва пива з Китаю, США, країн Європи. Адже дефіцит садивного матеріалу хмелю на ринку Україні складає більше 50%!
Щоб докорінно змінити ситуацію, вітчизняним хмелегосподарствам планово потрібно проводити сортозаміни та сортооновлення. Це в свою чергу потребує щонайменше 1,5 млн. саджанців на рік. Виростити їх дозволяє лише біотехнологічна практика. А старий, перевірений, підкріплений стандартами метод може стати і стримуючим фактором.
- Освоєння удосконалення та широке впровадження у виробництво технології вирощування саджанців за допомогою культури in vitro, - вважає Максим Мельничук, - забезпечить вирощування оригінального і оздоровленого садивного матеріалу зареєстрованих сортів у обсягах виробничої потреби. А ще з допомогою in vitro можна створити банк генетично і біохімічно ідентифікованих рослин, а також закладати високопродуктивні колекційні, маточні та промислові насадження.
Першими позитивними кроками ще у 2004 році відзначається прорив в галузі біотехнології хмелю. Це зрозуміли і підтримали українські хмелярі, які тоді впровадили оздоровлені саджанці в роботу хмелегосподарств, а сьогодні мають гарні прибутки з реалізації такого хмелю in vitro не тільки в Україні, а і за кордоном. А щоб ідеї були підкріплені справою, і в 2007 році олевські хмелярі уклали угоду на дорощування саджанців технології in vitro. Тому увага до таких плантацій і прискіплива, і цікава, і сувора водночас.
Від успіху цього року, переконані в районній адміністрації, залежить перспектива розвитку галузі в цілому. Бо не можна не думати про завтрашній день. Бо не хочеться відпускати дітей до міста на кращі хліби. Бо дуже віриться, що незабаром хміль дозволить і на Поліссі створювати нові робочі місця, будувати житло, розвивати сільську територію.
Перші ж кроки господарників переконують: Олевський район під надійним науковим забезпеченням Національного аграрного університету, Інституту сільського господарства Полісся УААН. Щоб переконатися у правильності вибраного шляху в галузі хмелярства, ще у липні в господарствах району побували міністр аграрної політики Юрій Мельник, губернатор Житомирщини Юрій Павленко, багато інших державних керівників та фахівців галузі. Тоді міністр агрополітики упевнено підкреслив, що вже назріло питання створити на базі одного з районів Житомирщини, скажімо Олевського, центр для проведення семінарів і практичних занять з випробовування перспективних сортів хмелю та впровадження в галузь нових технологій. А значить, Олевщині бути центром відродження хмелярства в Україні.
РАДА БОЖЕНОВА
