Хміль потрібно не саджати, а вирощувати. Думка експертів

08 October, Розділ Аналітика, переглядів 8 988

Якщо хмільник буде прийнятий Державною памологічною інспекцією, а Інститут сільського господарства Полісся видасть паспорт на сорт, зможемо сподіватись на державну підтримку: з бюджету хмелегосподарствам повертають приблизно 9 грн. за саджанець хмелю (10,80 грн. з ПДВ). Якщо до того ж шишки міститимуть достатню кількість альфа-кислоти, то вирощування культури буде рентабельним. За проведеним аналізом цей відсоток цього року складає 9-11%. Найбільші прибутки сподіваємось отримати у 2008-му і наступні роки.

Станіслав Іванченко,
заст. голови райдержадміністрації: В нашому районі хміль вирощують з 1976 року. Свого часу був навіть трест спеціалізованих радгоспів. Сильніші хмелегосподарства отримували щороку до мільйона і більше карбованців прибутків, слабкіші – до півмільйона. Не хочу згадувати часи занепаду галузі. Скажу впевнено: і матеріальну базу, і людський ресурс для вирощування хмелю ми зберегли. Культура важка, вибаглива. А ми знаємо як її вирощувати, хочемо це робити, маємо висококласних спеціалістів.
За два останні роки створили 8 підприємств, цього ще року -2. До НАУ ставимося дуже позитивно: почали з ними працювати у 2003 році. Вже в перший рік плантації хмелю in vitro дали по 10-12 ц/га шишки. Сьогодні всі господарства району, які вирощують хміль за новою технологією, всі в лідерах. І ми бачимо: за три місяці можна на цих плантаціях отримувати промислову шишку. Тобто у перший рік господарства вже через три місяці вирощування хмелю компенсують свої затрати.
Сьогодні нам деякі інспекції та селекціонери закидають, мовляв, треба було показати плантації навесні. Та якби ми так зробили, нам би не дозволили виростити цей хміль!
Я глибоко переконаний, не можна сьогодні працювати за технологіями 30-ти літньої давнини. Тому все зробимо, щоб впровадити технологію in vitro. Нас спонукають до цього самі результати.

Йосип Юрківський,
кандидат с/г наук, зав. відділом розсадництва хмелю,
Інститут с/г Полісся: Молоді науковці нині активно піднімають питання про необхідність згадати все те, що вже винайдено вченими старших поколінь. Щось нове сказати у аграрній науці дуже важко. Вітчизняні вчені чимало винаходів зробили, але ніколи не патентували їх, не було такої потреби, не було юридичної захищеності.
Сьогодні зрозуміло, що подальше розмноження культури традиційними черенками це вже пройдешнє. Потрібно вже братися до впровадження більш прогресивних технологій, в т.ч. in vitro. Ця технологія дорога. Але за нею майбутнє. Без державної підтримки її важче буде застосовувати.
Чехи стверджують, що у нас науки по хмелю немає. Готові запропонувати нам супровід галузі чеськими науковцями. Але
ми самі маємо шанс завдяки технології in vitro запропонувати господарствам здорові саджанці, захистити свій ринок від іноземних, зробити хмелесировину конкурентноспроможною і запропонувати її на експорт.