РІПАК – КУЛЬТУРА ВЕЛИКИХ МОЖЛИВОСТЕЙ

10 December, Розділ Аналітика, переглядів 5 447

В структурі сучасного світового сільськогосподарського виробництва особливе місце посіли олійні культури. В Україні, головним чином, вирощуються три з них: соя, соняшник і ріпак. Соняшник – це традиційна для України культура. Соя довела своє право вирощуватися на українських ланах, зайнявши міцні позиції на вітчизняному ринку. А ось із ріпаком ситуація залишається непевною. Здавалося б – звичайна сільськогосподарська рослина, що має ряд позитивних з точки зору аграріїв рис: достатньо висока врожайність, здатність відновлювати родючість ґрунтів, отримання в процесі переробки корисної для організму людини рослинної олії та шротів для тваринництва. Проте віднедавна ріпак став ще й джерелом отримання біопалива, що спричинило у світі певний розкол між виробниками: одні пропонують якомога більше земель засівати ріпаком, інші прагнуть не змінювати структуру посівних площ.
Про потенційні переваги, які ріпак може принести в українську аграрну галузь, ми дізнавалися у першого заступника міністра аграрної політики України, кандидата економічних наук Бориса Супіханова.
А.Т. - Борисе Карабайовичу, прокоментуйте, будь ласка, підвищений у суспільстві інтерес до нашого питання. В який бік за останній час змінилася структура посівних площ, зайнятих ріпаком у світі?
Б.С. - По-перше, цієї проблеми ми не маємо права ігнорувати, адже у світі за останні роки ріпаку присвячені сотні статей, у т.ч. й українських дослідників. Тому доцільно, на мій погляд, простежити розвиток сировинної бази олії на різних рівнях: світ, регіони, окремі країни.
Насамперед, слід зазначити, що за період з 1965 по 2006 рік зросла провідна роль трьох регіонів планети: Північної Америки, Далекого Сходу та ЄС, країни яких разом зібрали у 2006 році понад 38,5 млн. т ріпаку, або 78,7% світових його обсягів (у 1965 році - відповідно 2,8 млн. т або 53,1%).
Зростання у 13,8 разів обсягів його виробництва в зазначених регіонах зумовило дев’ятикратне збільшення виробництва ріпаку на світовому рівні – від 5,23 до 48,97 млн. тонн. При цьому тільки у Північній Африці, країни якої почали вирощувати ріпак у промислових обсягах у 80-ті роки ХХ ст., відбулося зниження обсягів виробництва, яке майже не вплинуло на загальносвітові обсяги, оскільки у 1965 році питома вага цього регіону становила 0,36%, а у 2006 році – лише 0,06% (табл. 1).
Таблиця 1. Динаміка виробництва ріпаку у світі та його регіонах, млн. тонн
Світ, регіони 1965 р. 1975 р. 1985 р. 1995 р. 2006 р. 2006 р. до
1965 р., разів
Світ 5,23 8,79 19,24 34,19 48,97 9,4
Північна Америка 0,52 1,85 3,50 6,69 9,82 19,0
Південна Америка 0,08 0,06 0,04 0,06 0,23 2,9
Північна Африка 0,07 0,03 0,03
Далекий Схід 1,24 1,58 5,62 9,78 12,65 10,2
ЄС-15 0,96 1,66 4,59 8,22 12,39 12,9
Нові члени ЄС 0,60 0,94 1,48 2,31 3,71 6,2
ЄС-27 1,56 2,60 6,07 10,53 16,10 10,3
СНД* 0,01 0,01 0,07 0,20 0,81 97,1
Примітка: * - до 1991 р. СРСР.

Наочну зміну питомої ваги регіонів наведено на діаграмі 1.

Діаграма 1. Зміна питомої ваги регіонів світу у виробництві ріпаку

А.Т. - Із чим пов’язане таке зростання виробництва?
Б.С. - Збільшення обсягів вирощування ріпаку відбулося в поєднанні екстенсивних та інтенсивних факторів виробництва. При цьому перевагу мали екстенсивні фактори. Загальносвітові площі ріпаку зросли з 7 до 27,8 млн. га, або у 3,9 разів, тоді як урожайність підвищилася лише у 2,4 рази – від 7,4 до 17,6 ц/га (табл. 2 і 3).
Таблиця 2. Збиральні площі ріпаку у світі та його регіонах, тис. га
Світ, регіони 1965 р. 1975 р. 1985 р. 1995 р. 2006 р. 2006 р. до
1965 р., разів
Світ 7065,2 9911,4 14755,6 23815,6 27796,5 3,9
Північна Америка 586,7 1835,2 2783,3 5448,6 5774,1 9,8
Південна Америка 65,5 45,7 33,2 33,0 128,2 2,0
Північна Африка 33,6 19,0
Далекий Схід 1933,9 2345,6 4500,2 6909,5 6741,5 3,5
ЄС-15 473,5 821,8 1660,2 2854,4 3808,9 8,0
Нові члени ЄС 340,9 431,9 698,4 998,4 3808,9 8,0
ЄС-27 814,4 1253,7 2358,6 3852,8 5407,8 6,6
СНД* 7,8 12,7 123,0 420,1 750,0 96,4

Примітка: * - до 1991 р. СРСР.

Найбільші площі ріпаку зосереджені в далекосхідному регіоні – 6,7 млн. га у 2006 році (24,2% світових площ). У 1965 році питома вага площ цього регіону дорівнювала 27,3%, тобто зменшилася на 3,1%. Зумовлено це помітнішим зростанням площ ріпаку в Північній Америці – від 8,3% у 1965 році до 20,8% у 2006-му та в країнах ЄС – відповідно від 11,5 до 19,4%. При найбільших темпах зростання в країнах СНД площ ріпаку (у 96,4 рази), вони й нині залишаються незначними – 0,8 млн. га у 2006 році, або 1,6% світових.
Таблиця 3. Урожайність ріпаку у світі та його регіонах, ц/га
Світ, регіони 1965 р. 1975 р. 1985 р. 1995 р. 2006 р. 2006 р. до
1965 р., разів
Світ 7,41 8,87 13,04 14,35 17,62 2,4
Північна Америка 8,80 10,05 12,57 12,27 17,01 1,9
Південна Америка 11,82 13,47 12,94 16,89 17,80 1,5
Північна Африка 19,85 17,27 16,25
Далекий Схід 6,43 6,74 12,48 14,16 18,77 2,9
ЄС-15 20,34 20,23 27,65 28,79 32,53 1,6
Нові члени ЄС 17,60 21,76 21,19 23,13 23,20 1,3
ЄС-27 19,12 20,76 25,73 27,33 29,77 1,6
СНД* 10,67 7,17 6,02 4,77 10,75 1,0

Примітка: * - до 1991 р. СРСР.

Саме цей регіон майже не покращив урожайність: у 2006 році вона була найнижчою у світі, становлячи лише 61% від середньосвітової, або лише 33% від середньої врожайності в країнах ЄС-15.
Як свідчать дані рисунку 2, чотири регіони - основні виробники сої значно підвищили врожайність ріпаку.

Рис. 2. Динаміка зростання врожайності ріпаку в регіонах -
основних його виробниках

А.Т. – А яке місце України у світовому виробництві насіння ріпаку?
Б.С. - Зараз головними виробниками ріпаку у світі є Китай – 12,6 млн. т, або 25,9% світових обсягів, Канада – 9,11 і 18,6%, Індія – 8,13 і 16,6%, Німеччина – 5,34 і 10,9%, Франція – 4,14 і 8,4%, Велика Британія – 1,87 і 3,8% та Польща – 1,65 і 3,3%. Разом ці сім країн у 2006 році зібрали 42,9 млн. т ріпаку, або 87,5% світових обсягів.
Україна, де промислове вирощування культури розпочалося лише у 90-ті роки, за період від 1995 до 2006 року збільшила виробництво ріпаку з 0,04 до 0,12 млн. т при найбільшому обсязі в 2005 році – 0,28 млн. тонн. Таким чином питома вага країни в загальносвітових обсягах виробництва становить лише 0,2%, або 0,28% до обсягів семи провідних країн світу (табл. 4).

Таблиця 4. Динаміка виробництва ріпаку в провідних країнах світу, тис. тонн
Країна 1965 р. 1975 р. 1985 р. 1995 р. 2005 р. 2006 р. 2006* р. до
1965 р., разів
Китай 1,11 1,54 5,61 9,78 13,05 12,65 11,4
Канада 0,51 1,84 3,5 6,44 9,66 9,11 17,8
Індія 1,47 2,25 3,07 5,76 7,59 8,13 5,5
Німеччина 0,32 0,56 1,18 3,1 5,05 5,34 16,7
Франція 0,33 0,51 1,42 2,79 4,53 4,14 12,4
Велика Британія 0,003 0,06 0,89 1,23 1,9 1,87 623,3
Польща 0,50 0,73 1,07 1,38 1,45 1,65 3,3
Чехія 0,66 0,77 0,88 1,3
США 0,25 0,72 0,72 2,8
Росія 0,12 0,30 0,52 4,3
Австралія 0,01 0,09 0,56 1,44 0,44 44
Данія 0,05 0,13 0,54 0,31 0,34 0,43 8,7
Пакистан 0,22 0,25 0,23 0,23 0,35 0,35 1,6
Словаччина 0,15 0,24 0,26 1,7
Бангладеш 0,09 0,12 0,29 0,25 0,19 0,24 2,6
Швеція 0,22 0,33 0,37 0,2 0,2 0,22 1,0
Білорусь 0,03 0,15 0,12 4,0
Україна 0,00752 0,0082 0,018 0,04 0,28 0,12 15,9
Разом 4,83 8,32 18,29 33,26 48,22 47,18 9,8
До світу, % 92,3 94,6 95,0 97,3 96,7 96,3 4,0

Примітка: * - 2006 р. до року, в якому вперше наведені дані по країні.

За врожайністю Україна у 2006 році зайняла тільки передостаннє місце серед 18-ти наведених вище країн, а й то через значне (більш ніж у 3 рази) зниження внаслідок жорсткої посухи врожайності ріпаку в Австралії, яка посіла останнє місце за цим показником (табл. 5).
А.Т. - Чи не означають вищенаведені цифри, що Україна залишається осторонь від світових процесів?
Б.С. – Ні в якому разі. Тим більше, що динаміка нарощування виробництва ріпаку у передових країнах світу, зростання кількості підприємств з переробки ріпакової олії на біопаливо та їх потужностей підкреслює необхідність в Україні зміни ставлення до цієї перспективної культури.
І для цього є всі можливості. Тільки за офіційними даними в Україні виведено з користування близько 4 млн. га ріллі, більшість якої розташована в зоні радіаційного забруднення.

Таблиця 5. Урожайність ріпаку в провідних країнах світу, ц/га
Країна 1965 р. 1975 р. 1985 р. 1995 р. 2005 р. 2006 р. 2006* р. до
1965 р., разів
Німеччина 19,41 25,36 28,88 31,87 37,59 37,34 1,9
Данія 18,38 18,2 25,09 20,55 30,64 34,67 1,9
Велика Британія 25 15,64 30,1 28,11 32,09 32,52 1,3
Чехія 26,21 28,8 30,12 1,1
Франція 19,29 18,01 29,94 32,28 36,81 29,49 1,5
Польща 18,42 23,5 22,96 22,7 26,35 26,47 1,4
Швеція 25,34 19,19 22,12 18,74 24,13 24,35 1,0
Словаччина 22,03 22,13 21,19 0,9
Китай 6,04 6,65 12,48 14,16 17,93 18,77 3,1
Канада 8,83 10,05 12,57 12,21 18,29 17,11 1,9
США 14,32 15,88 15,89 1,1
Росія 4,47 13,34 11,66 2,6
Індія 5,07 6,12 7,71 9,5 10,38 11,17 2,2
Білорусь 5,35 12,29 10,74 2,0
Пакистан 4,41 5,49 6,77 7,63 9,64 9,59 2,2
Україна 11,22 7,45 9,33 8,49 14,59 9,37 0,8
Бангладеш 4,92 5,93 7,41 7,28 7,92 7,58 1,5
Австралія 7,51 11,74 14,79 14,98 4,82 0,6
Примітка: * - 2006 р. до року, в якому вперше наведені дані по країні.

Дослідження вітчизняних вчених свідчить, що при досягненні середньосвітової врожайності рентабельність вирощування ріпаку становитиме 100%, а при такій його врожайності, як у країнах ЄС – близько 200%. Прості розрахунки показують: при освоєнні площ виведеної з користування ріллі Україна може вирощувати до 8 млн. т ріпаку і стати лідером в Європі, забезпечуючи сировиною для виробництва біопалива і європейські, і вітчизняні підприємства.
Переробка такої кількості ріпаку в Україні дасть змогу отримувати до 3 млн. т моторного пального, яке забезпечить до 75% річних потреб аграріїв.
Тому надзвичайно важливим для країни є виконання Міністерством аграрної політики за підтримки Кабінету Міністрів України „Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року„ (затверджена Постановою Кабміну за № 1158774 від 19 вересня 2007 року).
Розвиток виробництва ріпаку – це значне збільшення інвестицій, впровадження новітніх технологій, створення додаткових робочих місць. Перспективне будівництво переробних заводів потужністю до 1000 т біопалива безпосередньо у районах вирощування ріпаку. Крім того, як свідчать вітчизняні та закордонні дослідження, ріпак – це 500-550 кг шроту з кожної переробленої тонни насіння, екологічно чисте паливо, сировина для виробництва паперу, пресованих плит для виготовлення меблів, джерело зелених кормів для тварин, підвищення родючості ґрунту внаслідок того, що заорювання 20-25 т зеленої маси ріпаку дорівнює внесенню 10-15 т гною на 1 га.
Все це є свідченням високої конкурентоспроможності цієї культури, яка може стати двигуном технічного й економічного прогресу українського сільського господарства.

Розпитував Дмитро Пекарчук