- Українцям дозволять купувати не більше 100 га сільгоспземлі
- Рада скасувала державні акти на землю з 2013 року
- Верховна Рада прийняла закон "Про державний земельний кадастр"
- Ключ до ринку української землі знайдено
- ХТО ПІДГОТУЄ ЗЕМЛЮ ДО РИНКУ?
«СІМ РАЗІВ РІЗАЛИ А РАЗ – МІРЯЛИ», АБО ЩО РОБИТИ ІЗ ЗЕМЕЛЬНИМИ ПАЯМИ
Про шляхи врегулювання наявних проблем земельних відносин в Україні та перспективи їх розв’язання продовжує розповідати заступник директора Департаменту врегулювання відносин власності та соціального розвитку села Мінагрополітики України, залужений працівник сільського господарства України, кандидат економічних наук Олександер КОВАЛІВ.
Пропаганда серед населення того, що після зняття мораторію і запровадження вільного ринку запрацюють вигідні для селян інститути застави та іпотеки земель сільгосппризначення, і люди внаслідок цього одержать великі кредити, є міфічною. Так само, як і те, що сусіди (власники) земельних паїв скористаються своїм першочерговим переважним правом купити паї в інших, таких самих як вони, і таким чином протистоятимуть сьогоднішнім орендарям-інвесторам чи «грошовитим мішкам».
Очевидним також є те, що в умовах, де високі банківські відсотки (20%) і низька орендна плата (1,5% від вартості паю), вартість земельних паїв (ділянок) із впровадженням пропонованого “вільного ринку” зменшиться у десять, а можливо й більше разів. Цього допустити не можна.
- То яким чином захистити селян від непередбачуваного вільного ринку і які пропонуєте механізми ефективної протидії тіньовому продажу земель сільськогосподарського призначення?
- Насамперед, доцільно підтримати на найвищому державному рівні напрацьовані мною комплексні заходи і впровадити прозорі та зрозумілі механізми ринкових земельних відносин. Цей процес потребує серйозного державного супроводження.
А як один із головних механізмів протидії тіньовому продажу земель сільгосппризначення пропоную законодавчо визначити і терміново впровадити такий механізм: перші трансакції чи зміна цільового призначення на всі розпайовані сільськогосподарські землі, незалежно від того, хто ними фактично володіє, користується чи розпоряджається, проходять лише через відповідну державну установу (її філії).
Тобто у разі виникнення бажання здійснити будь-які трансакції, за винятком успадкування родичами першої черги, чи намірів змінити їх цільове функціональне призначення, всі розпайовані земельні ділянки сільськогосподарського призначення, не залежно від того, хто ними фактично володіє, користується чи розпоряджається, викуповуються лише відповідною державною установою за ціною, яка встановлюється чи складається для сільгоспземель. 
При цьому необхідно негайно (до прийняття законів про ринок землі та про державний земельний кадастр) надати можливість відчужувати (продавати до державної власності) земельні паї, набуті безоплатно у власність всім тим, кому вони не потрібні, і кому нагально треба гроші. А не просто накладати мораторій чи відпускати всіх селян у «вільне ринкове плавання», з яких більше половини пенсіонерів. Адже так і не дочекавшись зняття мораторію і можливості продати свої паї, багато людей вже померло.
Вважаю, питання землі та її природних ресурсів, які конституційно визнано основним національним багатством, і до яких мають відношення майже всі галузі народного господарства і всі громадяни України, є пріоритетом держави. Тим більше, що це єдина конституційна норма, яка дозволяє нам законно робити власні кроки і не вступати в конфлікт з міжнародними нормами й вимогами, в тому числі – СОТ.
А щоб унеможливити тіньові схеми обігу землі та усунути посередників, поряд із пропонованими заходами необхідно формувати стабільні й ефективні сільськогосподарські землекористування та мінімально неподільні земельні масиви (лоти), в тому числі земельні ділянки, змінені за їх цільовим функціональним призначенням земельних ділянок(УДАЛИТЬ) лише в процесі комплексного науково-обґрунтованого державного землеустрою. Такі лоти (ділянки) мають прозоро і відкрито виставлятися на продаж (оренду, оренду з викупом) згаданою державною установою на вторинний ринок.
Функції такої державної установи повинен виконувати вже давно пропонований мною Національний земельний банк України разом із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Наступні трансакції із придбаними землями, а також проведення застави, іпотеки, внесення до статутних фондів або установчих (засновницьких) документів таких земель, можуть здійснюватися через комерційні установи після набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель. Вони відбуватимуться на вільному відкритому ринку через аукціони.
Одночасно необхідно посилити вимоги до визнання недійсними угод і запровадити кримінальну відповідальність за порушення чинного законодавства, зокрема за вчинені під час дії мораторію на відчуження землі.
Також визнавати конфіскованими (повернутими до державної власності) нелегально відчужені або необґрунтовано змінені за цільовим функціональним призначенням земельні ділянки (паї), незалежно від того, хто ними фактично володіє, користується чи розпоряджається, а також внаслідок будь-якої іншої афери.
Щоб не кортіло порушувати закон, доцільно встановити кримінальну відповідальність за невиконання вище вказаних вимог, в першу чергу працівників органів державної влади і місцевого самоврядування, які мають будь-яке відношення до здійснення управління і контролю за використанням та охорони земельних ресурсів.
- Чому саме так?
- Оскільки держава Україна єдиною в світі визначила кому, скільки і яких земель сільгосппризначення подарувати шляхом розпаювання і приватизації, визначила ціну паїв, не гарантуючи її, потім насильно замінила сертифікати на держакти, тому лише вона (держава) має першочергове право на купівлю таких земель у разі первинного відчуження їх чи необхідності зміни цільового призначення.
Вважаю, що саме цього прагне Прем’єр-міністр України Юлія Володимирівна Тимошенко. Адже в процесі так званої «земельної реформи», всупереч здоровому глузду і відомій народній мудрості «сім раз міряй, а раз – ріж», в Україні майже 26 млн. га, в т.ч. 18 млн. га родючих великих полів, розділили майже на 7 мільйонів клаптиків землі (переважно на папері, бо більшість полів не розмежовано), куди потрапили не лише еродовані крутосхили, заболочені та природоохоронні землі, але й ті, що підлягають забудові, видобутку корисних копалин тощо. Фактично вийшло, що «сім разів різали, а раз – міряли». А головне, земля так і не належить тим, хто її обробляє, хоч боротьба за оренду паїв і тіньовий ринок землі дійсно йде повним ходом.
Очевидно, що у таких «танцях» хтось або щось постійно заважає…
Наприклад, на засіданні РНБО три роки тому запитують «земельних реформаторів»: чому не знаєте кому, де і скільки дали землі? Відповідають: «Не знаємо»… «Чому?» – «Потрібно проводити інвентаризацію землі». «А чого не проводите?» – «Бо немає закону»… Вирішили: розробити і прийняти Закон України «Про державну інвентаризацію земель».
У професіоналів таке рішення викликає сміх. Тому, що повноцінне виконання Закону України "Про землеустрій" (2003 р.), хоча б в частині проведення інвентаризації земель (ст.35 «Інвентаризація земель при здійсненні землеустрою» та інш.) на основі грамотно складеного завдання замовником, дозволяє повноцінно провести інвентаризацію земель і вирішити комплекс заходів, в тому числі з перевірки в натурі (на місцевості) всіх земель первинного ринку (його частини) та кожної земельної ділянки в розрізі регіону (його частини), їх меж, розмірів, умов використання та відображення фактичного стану або виявлення змін у документації із землеустрою.
Тут криється інше, й можливо надто підступне: коли шляхом інвентаризації узаконювали самовільно зайняті чи незаконно придбані землі за тими, хто фактично використовує такі землі.
Або, давайте з’ясуємо: хто і що має продавати чи купувати?
Розпитувала Ольга Лук’янова
ПРОДОВЖЕННЯ ЧИТАЙТЕ В НАСТУПНИХ НОМЕРАХ НАШОЇ ГАЗЕТИ
