Аграрний тиждень. Україна
» » ЗАСТОСУВАННЯ НОВИХ СХЕМ КРЕДИТУВАННЯ
» » ЗАСТОСУВАННЯ НОВИХ СХЕМ КРЕДИТУВАННЯ

    ЗАСТОСУВАННЯ НОВИХ СХЕМ КРЕДИТУВАННЯ


    Одним з найпоширеніших нетрадиційних методів кредитування у світовій практиці є факторинг. Це основна форма рефінансування дебіторської заборгованості, що використовується в теперішній час.

    При стрімкому зростанні обсягів кредитування підприємств агропромислового комплексу (за останні п'ять років більше ніж у двадцять разів) все ж спостерігається велика потреба у збільшенні обсягів кредитування, оскільки навіть такий обсяг залучення кредитних ресурсів не є достатнім.
    Необхідність оновлення основних фондів, а також гостра нестача виробничого технологічного обладнання та техніки вимагає пошуку нових схем залучення довгих грошей, в тому числі застосування нетрадиційних форм і схем кредитування підприємств АПК. У цьому і наступних матеріалах спробуємо розглянути нові схеми кредитування підприємств.
    До нових схем кредитування, які широко використовуються у світовій практиці та починають застосовуватися на вітчизняному кредитному ринку, можна віднести: факторингові операції, форфейтування, проектне та торгове фінансування, постімпортне фінансування і фінансовий лізинг.
    Одним з найпоширеніших нетрадиційних методів кредитування у світовій практиці є факторинг. Це основна форма рефінансування дебіторської заборгованості, що використовується в теперішній час.

    Факторинг. Це фінансова операція, яка полягає в поступках підприємством-продавцем права отримання грошових коштів за платіжними документами за поставлену продукцію на користь банку чи спеціалізованої компанії.

    Відмінність від банківського кредиту. Існує досить поширена думка, що між факторингом і банківським кредитом немає великої різниці. Тим часом, це цілком різні фінансові інструменти. Якщо ми зробимо порівняння механізму дії факторингу з кредитною операцією, то побачимо ряд відмінностей.
    Так, кредит повертається банку позичальником, факторинг погашається за рахунок грошей, виплачуваних дебіторами клієнта; кредит видається на фіксований термін, факторинг надається на термін фактичної відстрочки платежу; кредит видається в обумовлений кредитним договором день, а при факторингу постачальнику сума виплачується в день постачання товару; кредит видається під заставу (забезпечення), а факторингу ніякого забезпечення не потрібно; кредит видається в заздалегідь обумовленій сумі, при факторингу розмір фінансування не обмежений; кредит погашається в заздалегідь обумовлений день, при факторингу заборгованість погашається в день фактичної оплати покупцем поставленого йому товару; кредит вимагає оформлення багатьох документів, а факторинг виплачується після висновку договору і надання накладної та рахунку-фактури (на відвантажену продукцію).

    Переваги факторингу для сільгоспвиробників. Для підприємств АПК застосування факторингу має незаперечні переваги, оскільки на факторингове обслуговування можуть бути прийняті поставки навіть на невеликі суми. Пред'являється лише вимога до наявності у потенційного клієнта диверсифікованої дебіторської заборгованості.
    У більшості випадків підприємства АПК вкрай зацікавлені у скороченні касових розривів, викликаних поставками на умовах відкритого рахунку. Факторингове обслуговування – найкоротший шлях до розв'язання цієї проблеми, оскільки фактор (факторингова компанія або банк, що надає факторингові послуги) має змогу виплачувати авансовий платіж у розмірі від 50 до 90% від суми акцептованого рахунку-фактури у день передачі його документів на здійснену поставку.
    Процент фінансування залежить від платіжної дисципліни дебітора. А 10%, що залишилися, перераховуються постачальникові після отримання платежу від дебітора, за відрахунком комісійної винагороди фактора, яка зазвичай складається зі сплати обслуговування та плати за фінансування, якщо таке надавалося. Але навіть при найвищих ставках вважається, що факторинг відпрацьовує затрачені на нього кошти, оскільки дозволяє наростити обсяги продажів продукції на 15-20%. Значна перевага факторингу для підприємств АПК в тому, що це – беззаставна форма фінансування.
    При вирішенні питання щодо укладання факторинговою компанією договору про факторингове обслуговування з постачальником, як правило, збирають таку інформацію: чи користується попитом вироблена фірмою продукція, чи виконується робота на високому рівні; які темпи зростання виробництва та їх перспективи; дані про кваліфікованість управлінського персоналу фірми, налагодженість внутрішнього контролю, чіткість визначення умов торгівлі з контрагентами.
    У світовій практиці вартість факторингових послуг складається з двох елементів: комісії та відсотків, стягнутих за дострокової оплати поданих документів. Комісійний збір зазвичай складає 0,5-3% загальної суми куплених рахунків. Його розмір залежить від торгового обігу клієнта, ступеню ризику та обсягу необхідної конторської роботи. Ступінь ризику залежить від платоспроможності боржників клієнта, а обсяг конторської роботи – від кількості рахунків-фактур.
    Окрім того, клієнт сплачує банку позичковий процент із щоденного залишку попереднього платежу за рахунками. Процент за факторинговий кредит зазвичай на 2-4% перевищує офіційну облікову ставку. Строк кредиту – 90-120 днів. Здебільшого банк оплачує одноразово 60-90% вартості рахунку-фактури.
    Іншу частину, за винятком факторингової комісії, клієнт отримує уже після оплати товарів чи послуг його контрагентом, тобто 10-40% – це резерв, що буде повернутий після погашення дебітором усієї суми боргу. Наприкінці кожного місяця банк підраховує належні йому комісійні відсотки, а також визначає залишок неінкасованих фактур, на який виписується рахунок і передається клієнтові.
    Існує низка причин, за яких факторинговій компанії невигідно попередньо оплачувати повну вартість боргових зобов'язань. Насамперед, можливе виникнення спірних моментів і помилок у рахунках. Якщо постачальник припиняє свою діяльність або з будь-яких причин порушує умови договору, то факторинговий відділ не має іншого страхового покриття попередньо сплачених сум, крім самих платіжних вимог. Таким чином, різниця 10-20% вартості рахунків-фактур потрібна для того, щоб за необхідності можна було компенсувати попередньо сплачені суми.
    Підприємства отримують такі вигоди від користування факторингом:
    n можливість поповнити обігові грошові кошти;
    n перспектива отримати кращі цінові та інші умови при розрахунках зі своїми постачальниками (ліквідація касових розривів);
    n можливість забезпечення зростання продажів (ширший асортимент, довша відстрочка, більші ліміти покупцям);
    n обсяг фінансування зростає пропорційно до обсягів продажів;
    n страхування від ризиків неплатежу, курсових ризиків;
    n фактор бере на себе роботу з дебіторами з метою інкасації дебіторської заборгованості.

    Факторинг в Україні. У нашій державі факторингові послуги, окрім банків, можуть надавати фінансові установи – кредитні спілки, факторингові компанії тощо, винятковим видом діяльності яких є надання фінансових послуг. В Україні починають з'являтися перші факторингові компанії, що є свідченням актуальності та своєчасності науково-практичних досліджень цього сегмента ринку фінансових послуг. Всього в Україні на 1 січня 2005 р. зареєстровано 11 фінансових компаній з надання таких послуг.
    Щодо методики надання факторингових послуг в Україні, то потенційні клієнти виконують обмежену кількість вимог. У сьогоденній діловій практиці вітчизняні фінансові установи керуються здебільшого тим, щоб компанія працювала чи хотіла працювати зі своїми споживачами на умовах відстрочки платежу і мала кілька постійних клієнтів.
    Також важливо, щоб у майбутньому клієнта факторингової компанії була досить довгострокова програма розвитку, яка містить цілі щодо розширення й поліпшення якості асортименту, збільшення обсягів випуску та виходу на нові ринки збуту. Фактори мають змогу надати фінансові й організаційні ресурси, але програма просування товару на ринок є завданням клієнта. Також від факторів не залежить якість товару та упакування, повнота та легітимність супровідної документації тощо.
    Українські банки, наприклад, застосовують власні ноу-хау в контексті запобігання ризику споживача, постійно здійснюючи моніторинг за допомогою закритих і відкритих джерел, працюючи з державними органами влади.
    Негативною рисою розвитку факторингових послуг в Україні є великий відсоток перепоступки боргу, котрий сьогодні застосовують вітчизняні банки у тарифах за обслуговування. У розвинених країнах вартість факторингу становить у середньому близько 1,5-2% від суми постачання. В Україні середньозважений відсоток для ринку становить 70-80% від зазначених сум. Хоч варто зауважити, що вітчизняні банки, намагаючись продати такі послуги, використовують регресивну шкалу комісійних. Комісія зменшується по мірі збільшення обсягу дебіторської заборгованості.
    Окрім того, розвиток факторингу стримують:
    n відсутність принципу пріоритетності захисту судами прав кредиторів (незалежно від того, хто виступає кредитором – фінансова установа чи будь-який інший суб'єкт господарювання);
    n податкові обмеження. Дохід, який банк отримує у вигляді дисконту, позичальник має віднести не на валові витрати, а до фінансового результату (збиток від торговельної діяльності). У разі, якщо банк отримує дохід від факторингових операцій як комісійну винагороду, такий платіж підлягає оподаткуванню ПДВ. Даний підхід робить операції факторингу менш привабливими, ніж кредити, оскільки при кредитних операціях доходи банку від сплачених відсотків за кредитом не оподатковують ПДВ, а підприємства відносять сплачені відсотки на валові витрати підприємств;
    n неприєднання України до Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг.

    Існуючі ризики. З погляду на кредитний ризик, принципово відрізняються один від одного факторинг без регресу (зі страхуванням ризику неплатежу) і з регресом (без страхування). За факторингу без права регресу достроковий платіж фактора на користь постачальника для останнього є реалізацією, він уже не повертається на вимогу фактора.
    А у випадку схеми з регресом компанія-фактор, не отримавши суми заборгованості з дебітора, має право через визначений термін вимагати гроші з клієнта. Факторинг із регресом фактично зводиться до короткострокового фінансування – у такому випадку кредитний ризик залишається на продацеві, хоча ліквідний ризик банк бере на себе. На Заході співвідношення цих видів – 60:40 на користь схеми без регресу. Зрозуміло, що у східноєвропейському економічному середовищі для повного страхування клієнта факторинговим компаніям поки що не вистачає фінансових ресурсів, тому в регіоні поширений факторинг із регресом.
    Проте усі інші ризики схема без регресу покриває досить успішно: наприклад, відсотковий. Як правило, банк гарантує постачальнику, що вартість грошових ресурсів, наданих останньому, залишається незмінною упродовж досить тривалого періоду. Крім того, актуальним є валютний ризик: наприклад, ризик зміни курсу долара у період відстрочки. При факторингу ймовірність втрат, пов'язаних з цим ризиком, різко знижується, оскільки гроші виплачуються відразу усупереч товаророзпорядчим документам.
    Як бачимо, даний вид фінансових послуг є надзвичайно зручним для сучасних агропромислових підприємств, які функціонують в умовах ризику та економічної нестабільності.

    Олена ГУДЗЬ

    Далі буде...





    Схожі новини
  • Банки стали більше цікавитися кредитуванням АПК - експерт
  • Агрохолдинг "Кернел" залучив синдикований кредит на 170 млн дол
  • КРЕДИТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ CІЛЬГОСПВИРОБНИКІВ
  • КРЕДИТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ CІЛЬГОСПВИРОБНИКІВ
  • КРЕДИТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ CІЛЬГОСПВИРОБНИКІВ

  • Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

ЗАСТОСУВАННЯ НОВИХ СХЕМ КРЕДИТУВАННЯ


Одним з найпоширеніших нетрадиційних методів кредитування у світовій практиці є факторинг. Це основна форма рефінансування дебіторської заборгованості, що використовується в теперішній час.

При стрімкому зростанні обсягів кредитування підприємств агропромислового комплексу (за останні п'ять років більше ніж у двадцять разів) все ж спостерігається велика потреба у збільшенні обсягів кредитування, оскільки навіть такий обсяг залучення кредитних ресурсів не є достатнім.
Необхідність оновлення основних фондів, а також гостра нестача виробничого технологічного обладнання та техніки вимагає пошуку нових схем залучення довгих грошей, в тому числі застосування нетрадиційних форм і схем кредитування підприємств АПК. У цьому і наступних матеріалах спробуємо розглянути нові схеми кредитування підприємств.
До нових схем кредитування, які широко використовуються у світовій практиці та починають застосовуватися на вітчизняному кредитному ринку, можна віднести: факторингові операції, форфейтування, проектне та торгове фінансування, постімпортне фінансування і фінансовий лізинг.
Одним з найпоширеніших нетрадиційних методів кредитування у світовій практиці є факторинг. Це основна форма рефінансування дебіторської заборгованості, що використовується в теперішній час.

Факторинг. Це фінансова операція, яка полягає в поступках підприємством-продавцем права отримання грошових коштів за платіжними документами за поставлену продукцію на користь банку чи спеціалізованої компанії.

Відмінність від банківського кредиту. Існує досить поширена думка, що між факторингом і банківським кредитом немає великої різниці. Тим часом, це цілком різні фінансові інструменти. Якщо ми зробимо порівняння механізму дії факторингу з кредитною операцією, то побачимо ряд відмінностей.
Так, кредит повертається банку позичальником, факторинг погашається за рахунок грошей, виплачуваних дебіторами клієнта; кредит видається на фіксований термін, факторинг надається на термін фактичної відстрочки платежу; кредит видається в обумовлений кредитним договором день, а при факторингу постачальнику сума виплачується в день постачання товару; кредит видається під заставу (забезпечення), а факторингу ніякого забезпечення не потрібно; кредит видається в заздалегідь обумовленій сумі, при факторингу розмір фінансування не обмежений; кредит погашається в заздалегідь обумовлений день, при факторингу заборгованість погашається в день фактичної оплати покупцем поставленого йому товару; кредит вимагає оформлення багатьох документів, а факторинг виплачується після висновку договору і надання накладної та рахунку-фактури (на відвантажену продукцію).

Переваги факторингу для сільгоспвиробників. Для підприємств АПК застосування факторингу має незаперечні переваги, оскільки на факторингове обслуговування можуть бути прийняті поставки навіть на невеликі суми. Пред'являється лише вимога до наявності у потенційного клієнта диверсифікованої дебіторської заборгованості.
У більшості випадків підприємства АПК вкрай зацікавлені у скороченні касових розривів, викликаних поставками на умовах відкритого рахунку. Факторингове обслуговування – найкоротший шлях до розв'язання цієї проблеми, оскільки фактор (факторингова компанія або банк, що надає факторингові послуги) має змогу виплачувати авансовий платіж у розмірі від 50 до 90% від суми акцептованого рахунку-фактури у день передачі його документів на здійснену поставку.
Процент фінансування залежить від платіжної дисципліни дебітора. А 10%, що залишилися, перераховуються постачальникові після отримання платежу від дебітора, за відрахунком комісійної винагороди фактора, яка зазвичай складається зі сплати обслуговування та плати за фінансування, якщо таке надавалося. Але навіть при найвищих ставках вважається, що факторинг відпрацьовує затрачені на нього кошти, оскільки дозволяє наростити обсяги продажів продукції на 15-20%. Значна перевага факторингу для підприємств АПК в тому, що це – беззаставна форма фінансування.
При вирішенні питання щодо укладання факторинговою компанією договору про факторингове обслуговування з постачальником, як правило, збирають таку інформацію: чи користується попитом вироблена фірмою продукція, чи виконується робота на високому рівні; які темпи зростання виробництва та їх перспективи; дані про кваліфікованість управлінського персоналу фірми, налагодженість внутрішнього контролю, чіткість визначення умов торгівлі з контрагентами.
У світовій практиці вартість факторингових послуг складається з двох елементів: комісії та відсотків, стягнутих за дострокової оплати поданих документів. Комісійний збір зазвичай складає 0,5-3% загальної суми куплених рахунків. Його розмір залежить від торгового обігу клієнта, ступеню ризику та обсягу необхідної конторської роботи. Ступінь ризику залежить від платоспроможності боржників клієнта, а обсяг конторської роботи – від кількості рахунків-фактур.
Окрім того, клієнт сплачує банку позичковий процент із щоденного залишку попереднього платежу за рахунками. Процент за факторинговий кредит зазвичай на 2-4% перевищує офіційну облікову ставку. Строк кредиту – 90-120 днів. Здебільшого банк оплачує одноразово 60-90% вартості рахунку-фактури.
Іншу частину, за винятком факторингової комісії, клієнт отримує уже після оплати товарів чи послуг його контрагентом, тобто 10-40% – це резерв, що буде повернутий після погашення дебітором усієї суми боргу. Наприкінці кожного місяця банк підраховує належні йому комісійні відсотки, а також визначає залишок неінкасованих фактур, на який виписується рахунок і передається клієнтові.
Існує низка причин, за яких факторинговій компанії невигідно попередньо оплачувати повну вартість боргових зобов'язань. Насамперед, можливе виникнення спірних моментів і помилок у рахунках. Якщо постачальник припиняє свою діяльність або з будь-яких причин порушує умови договору, то факторинговий відділ не має іншого страхового покриття попередньо сплачених сум, крім самих платіжних вимог. Таким чином, різниця 10-20% вартості рахунків-фактур потрібна для того, щоб за необхідності можна було компенсувати попередньо сплачені суми.
Підприємства отримують такі вигоди від користування факторингом:
n можливість поповнити обігові грошові кошти;
n перспектива отримати кращі цінові та інші умови при розрахунках зі своїми постачальниками (ліквідація касових розривів);
n можливість забезпечення зростання продажів (ширший асортимент, довша відстрочка, більші ліміти покупцям);
n обсяг фінансування зростає пропорційно до обсягів продажів;
n страхування від ризиків неплатежу, курсових ризиків;
n фактор бере на себе роботу з дебіторами з метою інкасації дебіторської заборгованості.

Факторинг в Україні. У нашій державі факторингові послуги, окрім банків, можуть надавати фінансові установи – кредитні спілки, факторингові компанії тощо, винятковим видом діяльності яких є надання фінансових послуг. В Україні починають з'являтися перші факторингові компанії, що є свідченням актуальності та своєчасності науково-практичних досліджень цього сегмента ринку фінансових послуг. Всього в Україні на 1 січня 2005 р. зареєстровано 11 фінансових компаній з надання таких послуг.
Щодо методики надання факторингових послуг в Україні, то потенційні клієнти виконують обмежену кількість вимог. У сьогоденній діловій практиці вітчизняні фінансові установи керуються здебільшого тим, щоб компанія працювала чи хотіла працювати зі своїми споживачами на умовах відстрочки платежу і мала кілька постійних клієнтів.
Також важливо, щоб у майбутньому клієнта факторингової компанії була досить довгострокова програма розвитку, яка містить цілі щодо розширення й поліпшення якості асортименту, збільшення обсягів випуску та виходу на нові ринки збуту. Фактори мають змогу надати фінансові й організаційні ресурси, але програма просування товару на ринок є завданням клієнта. Також від факторів не залежить якість товару та упакування, повнота та легітимність супровідної документації тощо.
Українські банки, наприклад, застосовують власні ноу-хау в контексті запобігання ризику споживача, постійно здійснюючи моніторинг за допомогою закритих і відкритих джерел, працюючи з державними органами влади.
Негативною рисою розвитку факторингових послуг в Україні є великий відсоток перепоступки боргу, котрий сьогодні застосовують вітчизняні банки у тарифах за обслуговування. У розвинених країнах вартість факторингу становить у середньому близько 1,5-2% від суми постачання. В Україні середньозважений відсоток для ринку становить 70-80% від зазначених сум. Хоч варто зауважити, що вітчизняні банки, намагаючись продати такі послуги, використовують регресивну шкалу комісійних. Комісія зменшується по мірі збільшення обсягу дебіторської заборгованості.
Окрім того, розвиток факторингу стримують:
n відсутність принципу пріоритетності захисту судами прав кредиторів (незалежно від того, хто виступає кредитором – фінансова установа чи будь-який інший суб'єкт господарювання);
n податкові обмеження. Дохід, який банк отримує у вигляді дисконту, позичальник має віднести не на валові витрати, а до фінансового результату (збиток від торговельної діяльності). У разі, якщо банк отримує дохід від факторингових операцій як комісійну винагороду, такий платіж підлягає оподаткуванню ПДВ. Даний підхід робить операції факторингу менш привабливими, ніж кредити, оскільки при кредитних операціях доходи банку від сплачених відсотків за кредитом не оподатковують ПДВ, а підприємства відносять сплачені відсотки на валові витрати підприємств;
n неприєднання України до Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг.

Існуючі ризики. З погляду на кредитний ризик, принципово відрізняються один від одного факторинг без регресу (зі страхуванням ризику неплатежу) і з регресом (без страхування). За факторингу без права регресу достроковий платіж фактора на користь постачальника для останнього є реалізацією, він уже не повертається на вимогу фактора.
А у випадку схеми з регресом компанія-фактор, не отримавши суми заборгованості з дебітора, має право через визначений термін вимагати гроші з клієнта. Факторинг із регресом фактично зводиться до короткострокового фінансування – у такому випадку кредитний ризик залишається на продацеві, хоча ліквідний ризик банк бере на себе. На Заході співвідношення цих видів – 60:40 на користь схеми без регресу. Зрозуміло, що у східноєвропейському економічному середовищі для повного страхування клієнта факторинговим компаніям поки що не вистачає фінансових ресурсів, тому в регіоні поширений факторинг із регресом.
Проте усі інші ризики схема без регресу покриває досить успішно: наприклад, відсотковий. Як правило, банк гарантує постачальнику, що вартість грошових ресурсів, наданих останньому, залишається незмінною упродовж досить тривалого періоду. Крім того, актуальним є валютний ризик: наприклад, ризик зміни курсу долара у період відстрочки. При факторингу ймовірність втрат, пов'язаних з цим ризиком, різко знижується, оскільки гроші виплачуються відразу усупереч товаророзпорядчим документам.
Як бачимо, даний вид фінансових послуг є надзвичайно зручним для сучасних агропромислових підприємств, які функціонують в умовах ризику та економічної нестабільності.

Олена ГУДЗЬ

Далі буде...





Схожі новини
  • Банки стали більше цікавитися кредитуванням АПК - експерт
  • Агрохолдинг "Кернел" залучив синдикований кредит на 170 млн дол
  • КРЕДИТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ CІЛЬГОСПВИРОБНИКІВ
  • КРЕДИТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ CІЛЬГОСПВИРОБНИКІВ
  • КРЕДИТНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ CІЛЬГОСПВИРОБНИКІВ

  • Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.