Створення зони вільної торгівлі з ЄС – не мета, а інструмент

11 June, Розділ Аналітика, переглядів 4 923

Створення зони вільної торгівлі з ЄС – не мета, а інструмент

Процес інтеграції України до світових ринків товарів, фінансів і послуг відбувається надзвичайно швидкими темпами. Не встигла Україна потрапити до СОТ, а вже почались переговори щодо створення Зони вільної торгівлі з ЄС (ЗВТ). Тож аграрії часто просто не встигають слідкувати за розвитком подій, не кажучи вже про здатність швидко адаптуватися до умов, що динамічно змінюються. Чого варто чекати сільгосппідприємствам в подальшому – на це та інші запитання від нашої газети відповідає керівник групи експертів Асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Володимир Лапа.

У попередні роки багато говорилося про шкоду, яку принесе вступ України до СОТ аграріям. Зараз стало очевидним, що колапсу не відбулось. Ми можемо вважати, що небезпека позаду, чи варто очікувати негативних змін у майбутньому?

- Дійсно, процес вступу України до СОТ супроводжувався значною кількістю міфів та спекуляцій, а проблеми шукали часто там, де їх не було. Я б виділив дві основні групи проблемних питань: перше – це низький рівень інформаційного супроводу процесу вступу до СОТ і друге – це неготовність реально адаптуватись до умов роботи в СОТ.

По першому питанню наведу лише один приклад: мені особисто в досить високих кабінетах доводилось чути тезу про те, що пільги з податку на додану вартість для аграріїв вступають в протиріччя з вимогами СОТ. Насправді це не так – протиріччя є лише щодо застосування нульової ставки ПДВ при реалізації молока і м'яса живою вагою на переробні підприємства, але при бажанні навіть цей режим можна було б адаптувати до вимог СОТ. Що стосується акумуляції ПДВ на рахунках виробників рослинницької продукції, то тут взагалі ніяких проблем – ці кошти належать до непродуктової підтримки і не підпадають під обмеження фінансування в межах сукупного виміру підтримки, які взяла на себе Україна.

Важко уникнути враження, що Світовою організацією торгівлі просто прикриваються з тим, щоб переспрямувати ці кошти в інше русло. Припустімо, вони будуть розподілятися через програми прямої підтримки, але ми знаємо, що там дійсно є обмеження по розміру підтримки, а порядки виписані таким чином, що державною підтримкою важко скористатись. Потім аграріїв звинувачують, що є значні залишки невикористаних коштів і виникає ілюзія, що таке фінансування непотрібне. Насправді, зрозуміло, це все не так.

Що стосується адаптації до умов СОТ. Процес вступу до СОТ – це, по суті, гра в одні ворота. Ми виконали майже все, що від нас вимагали, але так захопились цим процесом, що не встигли адаптувати національну економіку до умов роботи в СОТ.

Наведу знову ж таки лише один приклад. Українська тваринницька продукція не може потрапити на ринок ЄС, адже процедура виходу на цей ринок є надзвичайно складною. Однією з передумов в цьому процесі є адекватне бюджетне фінансування заходів з моніторингу залишків забруднюючих речовин, для чого необхідно прийняти Закон України «Про Загальнодержавну цільову економічну програму моніторингу залишкових кількостей препаратів та забруднюючих речовин в живих тваринах, продуктах тваринного походження і кормах, а також в харчових продуктах, підконтрольних ветеринарній службі». Процес погодження цього документу затягується, і треба розуміти, що якщо законопроект не буде поданий до ВР та прийнятий найближчим часом, ми можемо втратити 2009 рік, і лише з 2010 року можна буде говорити про якийсь прогрес у переговорах щодо доступу на ринок ЄС. Не кажучи вже про те, що самі переговори триватимуть далеко не один місяць.

Я розповів лише про маленьку деталь, хоча проблематика набагато ширша, але ця деталь показує, що між розмовами про використання переваг СОТ і реальним використанням цих переваг є велика відстань (не хочеться в даному випадку вживати слово прірва). У результаті ми відкриваємо доступ на свій ринок і не отримуємо доступу на ринки інших країн.

По багатьох інших напрямках ситуація не набагато краща.

То, можливо, ліпше зупинитись із подальшою економічною інтеграцією і відпрацювати коректно ті питання, які стоять на порядку денному?

- У цьому є певна логіка. Але давайте подивимось на питання з іншого боку: кому потрібен доступ українських агровиробників на закордонні ринки? У першу чергу самим виробникам і державі. Ми можемо пригальмувати, але кому краще буде від того, що ми будемо вислуховувати претензії з боку європейських або російських колег щодо певних недосконалостей в нашій системі якості та безпечності? Хто найбільше має бути зацікавлений у тому, щоб програми державної підтримки стали більш дієвими і акцентованими?

Більш прийнятна альтернатива – це ефективний супровід інтеграційних процесів через удосконалення внутрішнього регулювання. Це важко, я б сказав, неймовірно важко, але чим ми гірші за ті країни, які вже успішно пройшли цей шлях? Ми повинні перетворити міжнародну інтеграцію із мети в інструмент досягнення власних цілей.

Що в таких умовах слід очікувати від створення ЗВТ з ЄС?

Перше питання, яке при цьому виникає, - чи поширювати ЗВТ на аграрну продукцію, чи зробити для неї виключення? Це питання непросте як для України, так і для ЄС. Про проблематику для нашої країни я вже часткового говорив. Але для ЄС це питання також непросте: ЄС через тарифну квоту лімітує доступ дешевого зерна, квотує виробництво цукру та молока, діють інші регуляторні механізми. Чи готовий буде ЄС «вписати» Україну в свою систему цінностей при регулюванні аграрних ринків, яка, не зважаючи на певну консервативність, є досить збалансованою – це також велике питання.

А взагалі, процес створення ЗВТ – це, я б сказав, шлях взаємних поступок. Важливо, щоб при цьому зберігався баланс інтересів, щоб поступки, на які готова буде йти Україна, кореспондувались із перевагами, які вона отримає.

І тут вкрай важливо, щоб аграрне співтовариство чітко сформувало і озвучило власну позицію – чого ми хочемо і, навпаки, які ризики для нас є небажаними.

Саме для цього Український клуб аграрного бізнесу, спільно з іншими організаторами, проводить 11 червня конференцію «Україна на шляху до Європи: ризики та можливості для аграрного сектору». Принагідно зазначу, що участь у конференції безкоштовна, тож всі бажаючі можуть знайти заявку на участь на Інтернет-сайті УКАБ за адресою //www.agribusiness.kiev.ua/uk/node/3435 і передати заповнену форму нам. Також, у разі наявності запитань, можна звернутись до нас за телефоном (044) 238-05-40.

Ми вважаємо, що ця конференція має стати одним із кроків, спрямованих на те, щоб не повторити помилки, зроблені при вступі України до СОТ. Передумови для цього є – учасниками конференції стануть представники органів державної влади України, народні депутати України, експерти, посадовці представництва Єврокомісії в Україні, представники бізнесу та численні закордонні колеги.

Тож запрошуємо всіх бажаючих взяти участь у цьому заході і отримати інформацію, як то кажуть, «з перших вуст».