- Донеччина розширює двосторонню співпрацю з Нідерландами
- Як зробити українську упаковку кращою
- Присяжнюк: За два роки всі відходи деревини будуть перероблятися на паливні пеллети
- Експерти: у 2011-2012 рр. збитки від вирощування картоплі та овочів досягнуть 2,5млрд.грн.
- МХП сертифікує виробництво продукції рослинництва за системою ISO 22000
Українсько-Голандське співробітництво
В останні роки Україна інтенсивно розвиває зв’язки із Королівством Нідерландів, зокрема в аграрному напрямку. І зрозуміло чому. Нідерланди один із трьох найбільших експортерів сільськогосподарської продукції у світі.
За останні 10 років продуктивність голландського сільського господарства різко зросла і вже не є пріоритетним напрямом розвитку в країні. Вивільнені ресурси дають можливість голландцям сконцентрувати зусилля на таких аспектах як охорона довкілля, підвищення якості продукції, покращення умов утримання тварин.
Про двостороннє співробітництво України і Нідерландів у галузі сільського господарства, а також про його перспективи, ми розпитували у радника посольства Королівства Нідерландів з питань сільського господарства, природи та якості харчових продуктів пана Тона Ферхагена.
- Пане Ферхагене, добре відомо, що сьогодні вже реалізовано деякі спільні проекти України та Нідерландів. Наскільки вони є успішними, чи плануються до впровадження нові?
Т.Ф.: Так, ми маємо кілька спільних проектів, в рамках яких співпрацюємо з Україною. Всі вони різняться, як за джерелами фінансування, так і за своєю метою. Наприклад, один із успішних проектів, який має не зовсім комерційний характер, це «ДУКАТТ» (Українсько-Голландський Центр Аграрних Технологій). Проект передбачає тренінги у вирощуванні овочів і насіння картоплі, а також товарної картоплі. Дещо схожий з «ДУКАТТом» проект - «ТАК МОЛОКО». Це справжній центр навчання з молочного скотарства.
Перший проект працює вже 4 роки, другий близько 2 років. Обидва, на нашу думку, є досить успішними, оскільки вони зарекомендували себе як такі, що повністю відповідають потребам українських фермерів. Від початку ці проекти частково фінансувалися голландським урядом. Згодом же вони будуть забезпечувати свою роботу самостійно у повному обсязі. 
Також існує багато комерційних проектів, у яких співпрацюють українські та голландські компанії. Голландським бізнесменам досить не просто розпочинати економічну діяльність в Україні. Тому уряд Голландії допомагає бізнесменам подолати непевність перед іншими економічними умовами, труднощами, пов’язаними з іншою культурою, мовою. На цю програму підтримки уряд Нідерландів виділяє близько 70 млн. євро. Можна також додати, що приблизно половина усіх спільних проектів між Україною та Нідерландами це проекти в сільському господарстві.
- А у які галузі голландські інвестори вкладають гроші охочіше?
Т.Ф.: Вони не зосереджуються на чомусь одному. Наприклад, бізнесменів цікавлять проекти з енергозбереження. Здавалося б, сільського господарства це прямо не стосується. Та ваші цукрові заводи, споживаючи удесятеро більше енергії, ніж її потребують, представляють поле для активної діяльності. Поки що це не становить особливої проблеми, але якщо ціни на газ зростуть, реагувати буде складно. То чому ж не подбати про безпеку заздалегідь?
Взагалі, все, що стосується харчових продуктів, є для нас цікавим. Скажімо, транспортування, пакування, тощо. У нас є можливості імпортувати значно більше продукції, та процедура сертифікації в Україні надто складна. Після вступу України до СОТ процедура сертифікації стане не потрібною або необхідно буде отримувати тільки 1 сертифікат. Сьогодні ж від нас вимагають інколи й три сертифікати на один вид продукції.
Оскільки ми заговорили про енергозаощадження, скажіть, якої позиції дотримуються Нідерланди стосовно біопалива? Адже останніми роками у світі зростає підвищена увага до біопалива.
Т.Ф.: Виробництво біопалива не повинно відбуватися за рахунок земель, що первинно призначені для вирощування харчових продуктів. Існують інструкції (норми, вказівки, рекомендації) ЄС, якими передбачено, що незабаром нафтові компанії будуть зобов’язані додавати 5% біопалива до бензинів. Біопаливо також можна виробляти з відходів скотобоєнь. В Україні більшість фермерів спалюють солому після збирання врожаю, але з соломи, методом зброджування, можна отримувати енергію. Отже, ми за такі підходи, що не вимагають заміну традиційного виробництва. Ми не хочемо аби ціни на продукти харчування були високими. Взагалі, проблема розвитку нових джерел енергії налічує багато різних стратегій і підходів. Якісь із них, безумовно, можуть реалізовуватися спільно з Україною.
- Отже, у голландських бізнесменів є інтерес вкладати кошти у вирощування «енергетичної сировини» в Україні?
Т.Ф.: Так. І кілька компаній мають контракти на вирощування ріпаку. Мова вже йде про тисячі гектарів.
На Вашу думку, що з продукції українського сільського господарства може успішно продаватися на європейському ринку?
Т.Ф.: Як на мене, то усі ваші продукти, за умови досягнення необхідних стандартів, можуть продаватися у Європі. А допоки цього не буде зроблено, західноєвропейський ринок залишатиметься, на жаль, зачиненим для українських товарів.
Українська деревина, наприклад, досить добре продається у Західній Європі. Голландський уряд фінансує проект в Україні щодо запровадження сертифікації української деревини. Сертифікат буде гарантією того, що деревина виготовлена без нанесення шкоди екології. Незабаром дотримання таких умов буде неодмінною вимогою Євросоюзу.
Продукція українського тваринництва також може конкурувати на європейському ринку. Щоправда, тільки за умови виконання ветеринарних вимог ЄС. За кілька років, ми сподіваємось, це станеться.
Як відомо, Україна виділяє значні площі під вирощування овочів (500 тис. га) переважно для внутрішніх потреб. Європейські супермаркети мають специфічні вимоги до овочів: як до їх якості, так і до зовнішнього вигляду. Тож українським товаровиробникам варто звернути увагу на цей факт.
З іншого боку, у вас величезний потенціал у біовиробництві овочів: умови їх вирощування і основні показники майже на рівні біологічно-вирощених. І дуже невеликий крок потрібен, щоб біологічне виробництво овочів сертифікувати. Попит на таку продукцію в Європі швидко зростає. І ми, звісно ж, усіляко допомагаємо Україні у досягненні цієї мети.
У нас кажуть: «Розумний господар – це половина успіху». А як поставлено справу з освітою фермерів у Голландії?
Т.Ф.: Сьогодні, близько 90% голландських фермерів мають вищу освіту, на відміну від часів мого дитинства, коли це ремесло передавалось від батька до сина. Зараз же, робота в полі, з тваринами і рослинами – це лише половина айсберга. Другою половиною є робота із комп’ютером, вивчення маркетингової інформації, організація виробництва, звіти для ЄС, раціоналізація, тощо.
В Україні сільське господарство дуже перспективне, але потребує модернізації. Цей процес повинен відбуватися поступово, щоб підтримувати систему у рівновазі: якщо модернізувати одну ланку виробництва, то інші не зможуть наздогнати її.
Звісна річ, український уряд допомагає сільгосптоваровиробникам, дає можливість отримувати прибутки. Але надмірна допомога може зашкодити і фермери втратять стимул до вдосконалення виробництва. Якщо ви прибуткові, отримуючи 10 тонн з гектару, то навіщо витрачати зусилля для отримання 40 тонн з гектару? Проте, якщо ціни на продукцію в Україні знизяться, то фермеру потрібно буде отримувати більше врожаю на тій же площі, щоб отримати прибуток.
А чи важко голландським компаніям відшукати партнерів в Україні?
Т.Ф.: Більшість бізнесменів звертаються до посольства, щоб дізнатися про контакти. Є також посередники, що живуть в Україні або у Нідерландах, але дуже добре знають Україну і мають власний бізнес. Але, врешті-решт 95% бізнесменів прагнуть звертатися до посольства за інформацією, усвідомлюючи, що у випадку виникнення проблем, тут їм завжди нададуть кваліфіковану допомогу.
