Аграрний тиждень. Україна
» » Ясної долі Паша Ангеліна...
» » Ясної долі Паша Ангеліна...

    Ясної долі Паша Ангеліна...


    Їй судилось усього 46 земних літ. Але доля була настільки багатогранною, що не зникла за далекий обрій забуття, а вписалась золотими літерами у світову історію безсмертя: двічі Герой Соціалістичної Праці, засновник стаханівського руху у сільському господарстві Парасковія Ангеліна.

     

    Хтось завжди у перших рядах. У далекі 30-ті роки минулого століття саме таку долю обрала для себе проста дівчина з села Старобешеве (нині селище Старобешеве, Донеччина) Парасковія Ангеліна. Вона стала однією з перших жінок-трактористок у сільському господарстві колишнього СРСР. За нею пішли інші, звіряючи працю на її ударні вахти у полі. Такий був час: ентузіазм молоді країна, що розбудовувалась, вітала та заохочувала. У людях жив справжній дух патріотизму і працелюбності. А ще багато хто розумів: може бути війна. Тоді чоловіки-трактористи стануть танкістами, і їх буде кому замінити у полі.

    П. Ангеліна у 1929 р. закінчила курси трактористів і стала трактористкою Старобешівської машинно-тракторної станції, у 1933-му організувала першу в СРСР жіночу тракторну бригаду, 1938-го прославилась гаслом «Сто тисяч подруг – на трактор!», у війну ударно трудилась на полях Казахстану. Пізніше п’ять скликань обиралась депутатом Верховної Ради СРСР. Вперше – у 24 роки.

    Доля, як бачимо, яскрава. Тож минулого року на Донеччині шанобливо відзначили 100-річчя від дня народження Парасковії Ангеліної. А завершились ці урочистості на державницькому рівні у столиці. Нещодавно у стінах Національної наукової сільськогосподарської бібліотеки НААН України пройшов круглий стіл «Двічі Герой Соціалістичної праці П.М. Ангеліна (1913-1959) – засновник стаханівського руху у сільському господарстві». На захід прибули представники Мінагрополітики, науковці, чиновники, дипломати, земляки легендарної жінки – народний депутат України Андрій Пономарьов і голова Старобешівської райдержадміністрації Донецької області Василь Панько.

    Приїхали і шість жінок-механізаторів, які й нині (!) працюють на тракторах, комбайнах і мають за працю чимало нагород. І цього разу вони без них не залишились – отримали Почесні грамоти за трудові здобутки від Мінагрополітики, цінні подарунки, квіти. Фотографувались на згадку з присутніми, розповідали про свою роботу. Як щиро зізналась тракторист-машиніст агроцеху №6 ДП «Ілліч-Агро-Донбас» (Новоазовський р-н, Донеччина) Галина Баришовець: «Люблю пахощі поля. Поле – це моє життя».

    Любила поле, рідний край, вміла цінувати життя та людей і Паша Ангеліна. Під час круглого столу наводились цікаві факти її біографії. Так, Андрій Пономарьов, який чи не найбільше доклав старань, аби на державному рівні відзначили столітній ювілей Паші Ангеліної, акцентував увагу на її трудових подвигах, на людяності, щирості душі. Вже у ранзі депутата Верховної Ради СРСР могла з Москви у село привезти сільським дітям чималу кількість апельсинів, які вони саме завдяки їй побачили вперше і посмакували ними. А ще могла всьому класу, де навчалась її донька, пошити бальні сукенки на випускний...

    А Василь Панько розповів, що у селищі діє меморіальний музей, де зібрано понад 5 тисяч експонатів, що розповідають про їхню землячку. Проти музею – трактор на постаменті, яким виїжджала вона на поля. Цей трактор - і на гербі району. Паша мала чотирьох дітей, рідню. Тож нині у селищі проживають її родичі, нащадки. Пам’ять односельців про жінку тривка і вдячна, бо вміла і працювати, і добро людям робити. За часів Берії їй когось вдалося порятувати від біди, а комусь допомогала, як могла. Багато хто приїжджав до неї, як до депутата, зі своїми проблемами. І якщо бачила, що треба допомогти, то писала від руки записку у район чи село з проханням від себе посприяти вирішенню проблеми. На той час цього було достатньо, аби людині на місці допомогли...

    Але це, звичайно, лише окремі фрагменти з життя легендарної жінки, ім’я якої колись звучало на всю Країну Рад та за моря-океани. Бо і там із неї брали приклад жінки, освоюючи, як вона, техніку, запроваджуючи на полях нові прогресивні методи праці. Так, багато хто вже призабув про це. А хтось просто не знає, бо занадто молодий. Проте літопис історії відкритий для всіх. Лише перегорніть, вчитайтесь! Адже, як прозвучало у виступах, знаючи і шануючи минуле, надійніше планувати сьогодення і майбутнє. Бо це все – цеглини одного фундаменту.

    Залишається додати: по-своєму місію оберега ось таких знаменних постатей у сільському господарстві, як Парасковія Ангеліна, робить бібліотека, у стінах якої проходив круглий стіл. І не лише подібними культурно-просвітницькими заходами. Її фонди – це безцінні зібрання спеціалізованих агровидань. Тож приємним моментом на круглому столі стало нагородження трудового колективу бібліотеки за вагомий внесок у розвиток вітчизняного сільгоспвиробництва, інформаційне забезпечення АПК Грамотою Верховної Ради України. З рук народного депутата Андрія Пономарьова прийняв нагороду директор бібліотеки Віктор Вергунов. Щиро вітаємо!

     

    Олена СИДОРУК





    Схожі новини
  • До 100-річчя Парасковії Ангеліної
  • У Києві відбудеться святкування 100-річчя від дня народження Парасковії Ангеліної
  • На вірному шляху
  • Село – як цілюще джерело
  • СТЕПОВИК

  • Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

Ясної долі Паша Ангеліна...


Їй судилось усього 46 земних літ. Але доля була настільки багатогранною, що не зникла за далекий обрій забуття, а вписалась золотими літерами у світову історію безсмертя: двічі Герой Соціалістичної Праці, засновник стаханівського руху у сільському господарстві Парасковія Ангеліна.

 

Хтось завжди у перших рядах. У далекі 30-ті роки минулого століття саме таку долю обрала для себе проста дівчина з села Старобешеве (нині селище Старобешеве, Донеччина) Парасковія Ангеліна. Вона стала однією з перших жінок-трактористок у сільському господарстві колишнього СРСР. За нею пішли інші, звіряючи працю на її ударні вахти у полі. Такий був час: ентузіазм молоді країна, що розбудовувалась, вітала та заохочувала. У людях жив справжній дух патріотизму і працелюбності. А ще багато хто розумів: може бути війна. Тоді чоловіки-трактористи стануть танкістами, і їх буде кому замінити у полі.

П. Ангеліна у 1929 р. закінчила курси трактористів і стала трактористкою Старобешівської машинно-тракторної станції, у 1933-му організувала першу в СРСР жіночу тракторну бригаду, 1938-го прославилась гаслом «Сто тисяч подруг – на трактор!», у війну ударно трудилась на полях Казахстану. Пізніше п’ять скликань обиралась депутатом Верховної Ради СРСР. Вперше – у 24 роки.

Доля, як бачимо, яскрава. Тож минулого року на Донеччині шанобливо відзначили 100-річчя від дня народження Парасковії Ангеліної. А завершились ці урочистості на державницькому рівні у столиці. Нещодавно у стінах Національної наукової сільськогосподарської бібліотеки НААН України пройшов круглий стіл «Двічі Герой Соціалістичної праці П.М. Ангеліна (1913-1959) – засновник стаханівського руху у сільському господарстві». На захід прибули представники Мінагрополітики, науковці, чиновники, дипломати, земляки легендарної жінки – народний депутат України Андрій Пономарьов і голова Старобешівської райдержадміністрації Донецької області Василь Панько.

Приїхали і шість жінок-механізаторів, які й нині (!) працюють на тракторах, комбайнах і мають за працю чимало нагород. І цього разу вони без них не залишились – отримали Почесні грамоти за трудові здобутки від Мінагрополітики, цінні подарунки, квіти. Фотографувались на згадку з присутніми, розповідали про свою роботу. Як щиро зізналась тракторист-машиніст агроцеху №6 ДП «Ілліч-Агро-Донбас» (Новоазовський р-н, Донеччина) Галина Баришовець: «Люблю пахощі поля. Поле – це моє життя».

Любила поле, рідний край, вміла цінувати життя та людей і Паша Ангеліна. Під час круглого столу наводились цікаві факти її біографії. Так, Андрій Пономарьов, який чи не найбільше доклав старань, аби на державному рівні відзначили столітній ювілей Паші Ангеліної, акцентував увагу на її трудових подвигах, на людяності, щирості душі. Вже у ранзі депутата Верховної Ради СРСР могла з Москви у село привезти сільським дітям чималу кількість апельсинів, які вони саме завдяки їй побачили вперше і посмакували ними. А ще могла всьому класу, де навчалась її донька, пошити бальні сукенки на випускний...

А Василь Панько розповів, що у селищі діє меморіальний музей, де зібрано понад 5 тисяч експонатів, що розповідають про їхню землячку. Проти музею – трактор на постаменті, яким виїжджала вона на поля. Цей трактор - і на гербі району. Паша мала чотирьох дітей, рідню. Тож нині у селищі проживають її родичі, нащадки. Пам’ять односельців про жінку тривка і вдячна, бо вміла і працювати, і добро людям робити. За часів Берії їй когось вдалося порятувати від біди, а комусь допомогала, як могла. Багато хто приїжджав до неї, як до депутата, зі своїми проблемами. І якщо бачила, що треба допомогти, то писала від руки записку у район чи село з проханням від себе посприяти вирішенню проблеми. На той час цього було достатньо, аби людині на місці допомогли...

Але це, звичайно, лише окремі фрагменти з життя легендарної жінки, ім’я якої колись звучало на всю Країну Рад та за моря-океани. Бо і там із неї брали приклад жінки, освоюючи, як вона, техніку, запроваджуючи на полях нові прогресивні методи праці. Так, багато хто вже призабув про це. А хтось просто не знає, бо занадто молодий. Проте літопис історії відкритий для всіх. Лише перегорніть, вчитайтесь! Адже, як прозвучало у виступах, знаючи і шануючи минуле, надійніше планувати сьогодення і майбутнє. Бо це все – цеглини одного фундаменту.

Залишається додати: по-своєму місію оберега ось таких знаменних постатей у сільському господарстві, як Парасковія Ангеліна, робить бібліотека, у стінах якої проходив круглий стіл. І не лише подібними культурно-просвітницькими заходами. Її фонди – це безцінні зібрання спеціалізованих агровидань. Тож приємним моментом на круглому столі стало нагородження трудового колективу бібліотеки за вагомий внесок у розвиток вітчизняного сільгоспвиробництва, інформаційне забезпечення АПК Грамотою Верховної Ради України. З рук народного депутата Андрія Пономарьова прийняв нагороду директор бібліотеки Віктор Вергунов. Щиро вітаємо!

 

Олена СИДОРУК





Схожі новини
  • До 100-річчя Парасковії Ангеліної
  • У Києві відбудеться святкування 100-річчя від дня народження Парасковії Ангеліної
  • На вірному шляху
  • Село – як цілюще джерело
  • СТЕПОВИК

  • Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.