Сировинна валюта

01 April, Розділ Новини, переглядів 1 643

Боротьбу вітчизняних виробників продовольства за просування готової продукції на зовнішніх ринках поступово замінюють локальні конфлікти за сировину. «Коментарії» проаналізували найгучніші скандали останніх днів

МОЛОЧНІ БУНТИ

Минулого тижня молокопереробні підприємства Херсонської і Миколаївської областей через Європейську Бізнес Асоціацію звернулися до уряду з проханням розібратися в безконтрольному вивезенні молочної сировини в Крим.

Суть конфлікту — дисбаланс, що склався в граничних із півостровом регіонах через активні закупівлі молока кримськими переробниками. Посередники перекуповують сировину набагато дорожче середньоринкового рівня цін. «Співвідношення вартості закупівлі — на 30–40% не на користь українських підприємств», — зазначає директор консалтингового агентства «Інфагро» Василь Вінтоняк.

Голова Спілки директорів молочних підприємств України Вадим Чагаровський каже, що виробники обурені тим, що в регіонах, в яких вони так довго і скрупульозно налагоджували роботу з виробниками сирого молока, в останні місяці працювати стало неможливо. Вони змушені або переплачувати за молоко, що автоматично здорожує їх продукцію, роблячи її неконкурентоспроможною на внутрішньому ринку, або скорочувати виробництво.

За інформацією ЄБА, втрати молочників (переважно двох транснаціональних компаній Danone і Lactalis, чиї потужності в Україні зосереджено в цих областях) становлять близько 60 т сировини щодня. В «Данон Україна» підтвердили, що за підсумками 2014 року компанія недоотримала близько 10% молока від кооперативів у Херсонській та Миколаївській областях, незважаючи на те, що протягом попередніх років інвестувала чималі кошти в їх розвиток.

Як зазначає Вінтоняк, в боротьбі за збереження сировинної бази бізнес сподівається на чиновників: «У направленому на ім’я прем’єрміністра листі ЄБА пропонує прирівняти поставки сирого необробленого молока в Крим до митного режиму експорту (тобто пролобіювати їх обмеження), а також переглянути тарифне регулювання вивезення сировини на півострів.

БОРОТЬБА ЗА НАСІННЯ

Незважаючи на багатий урожай соняшнику, зараз більшість олієекстракційних заводів не можуть закупити сировину для переробки, заявляючи, що галузь знаходиться за крок від кризи. Між олієекстракційними заводами розгорілася божевільна конкуренція за насіння соняшнику. «Ціни на внутрішньому ринку б’ють всі рекорди», — говорить керівник аналітичного департаменту консалтингового агентства «ААА» Марія Колесник.

За даними Держстату, на сьогодні запаси сировини на складах переробників становлять всього 1,8 млн. т. Це на 40% менше, ніж на аналогічну дату минулого року. У деяких компаніях заявляють, що вже в березні їм буде нічого переробляти і вони перейшли на економний режим роботи. У січні виробництво соняшникової олії у країні скоротилося, в порівнянні з аналогічним періодом минулого року, майже на 9%, в порівнянні з лютим — на 13,6%.

Це автоматично потягнуло за собою обвал також інших ринків. Наприклад, обсяги виробництва маргарину і харчових жирів знизилися майже на 27%.

За словами експерта відділу агропромислового комплексу ДП «Держзовнішінформ» Євгена Томашевського, головна причина істерії — різкі цінові стрибки. «За один тиждень закупівельні ціни на соняшник в Україні збільшилися на 8% — до 8,8–9,2 тис. грн./т», — уточнює він.

З початку сезону вартість насіння виросла в рази, а ще у вересні селяни відкривали торги новим урожаєм з цінової планки всього в 2,5–3 тис. грн./т. Такі високі апетити пов’язані з небажанням віддавати врожай «за безцінь».

Наслідки сировинного дефіциту в повній мірі вже встигли відчути на собі вітчизняні споживачі — ціни на рафіновану соняшникову олію всього за місяць зросли на 60–70%. Дотувати навіть мізерні обсяги споживання всередині країни (всього близько 0,4 млн. т) переробники не бажають.

Останнім часом регулярно піднімають питання про скасування 10% експортного мита на насіння соняшнику. Якщо це відбудеться, до олієжирової війни активно підключаться ще й трейдери.

Щоб завантажити потужності переробних заводів і забезпечити роботою масложирові комбінати асоціація «Укроліяпром» звернулася до парламенту з пропозицією внести зміни до чинних законів і встановити експортне мито на насіння сої та ріпаку.

ЗЕРНОВИЙ КОЛАПС

Експортні пріоритети аграріїв зіграли злий жарт і з підприємствами, чий бізнес сильно залежить від зерна. Особливо лютневий стрибок закупівельних цін в Україні у трейдерів: до 5 тис. грн./т — на продовольчу пшеницю другого класу і до 4,5 тис. грн./т — на фуражну кукурудзу. І хоча вже в середині березня трейдери знизили пропозицію по цих культурах на 26–33%, особливих змін для внутрішнього ринку це не принесло.

Хлібозаводи та горілчані компанії виявилися не готовими до нових цін. Перші грішать на борошномелів, які й самі потрапили в залежність від дорогої сировини. Через подорожчання пшениці вартість борошна з січня до березня зросла на 55–70%. За словами співголови асоціації «Борошномели України» Родіона Рибчинського, навіть на піку ажіотажу (при ціні зерна в 5 тис. грн./т) відпускна ціна борошна у більшості підприємств не перевищувала 6,5 тис. грн./т. При цьому в роздробі борошно злетіло до небачених раніше 11–12 грн./кг.

Закупівля борошна великими виробниками хліба через Аграрну біржу від дефіциту сировини пекарів не рятує. «Навіть при задекларованих на біржі необхідних обсягах, за результатами реальних торгів сировина до нас в потрібному обсязі не надходить», — скаржиться генеральний директор «Концерну «Хлібпром» Владислав Аверченко.

ЧАС ТВЕРЕЗОСТІ

Виробники горілки сировину купують не на аукціонах, а ціни їм диктує монополіст. Нове керівництво ДП «Укрспирт» з початку року неодноразово змінювало відпускні ціни на спирт, який виробляється з пшениці та кукурудзи.

Справжнім шоком для лікерогорілчаних заводів стало повідомлення про підвищення «Укрспиртом» з першого березня цін в півтора разу на етиловий ратифікований спирт класу «люкс» до 265 грн./дал всього лише за один день до подорожчання. Щоправда, згодом в. о. директора держпідприємства Роман Іванюк оголосив про зниження ціни до 244 грн./дал мінімум до кінця березня.

Але навіть із урахуванням сировинної і паливної інфляції, на яку посилаються в ДП, ціни на спирт зросли набагато більше, ніж повинні, упевнені експерти. А скачки вартості пояснюють прагненням керівництва монополії містити величезні неефективні потужності за рахунок ще діючих виробництв.

На думку директора асоціації «Укргорілка» Володимира Остапюка, економічно обґрунтованою на сьогодні є вартість спирту на рівні 200–220 грн./дал. «Незрозуміло, навіщо п’ять заводів «Укрспирту» годують інші чотири десятки підприємств. І чому ми — виробники — повинні платити за це?», — дивується він.

Але в кінцевому підсумку за цінові маніпуляції з сировиною заплатять українці. Найближчим часом роздрібна мінімальна ціна на горілку (0,5 л) складе 55 грн. на полицях супермаркетів.