- Переформатування галузі свинарства
- Сумнівні ліміти
- Через насичення ринку в Україні скорочується імпорт свинини
- У листопаді відбулося найбільше скорочення поголів’я свиней за останні два роки
- Свині в господарстві – добробут у домі
«Свиняча яма»
Нотатки зі щорічних зборів корпорації «Тваринпром»
Висловом, винесеним у заголовок, фахівці вітчизняного свинарства характеризують періоди його найнижчого падіння. Подібне мало місце в 2003 та 2007 роках, і ось знову схоже на те, що галузь летить у яму, яку вирили для неї не свині, а урядовці. Відпускна ціна на свинину дострибалася протягом останнього часу до того, що зрештою впала навзнаки і становить нині 13 гривень за кілограм за собівартості виробництва 16,5 гривні. Це пояснюється передусім тим, що чиновники Мінекономіки та Мінагропроду більше дбають про підтримку іноземного фермера, ніж вітчизняного.
Торік через гостинно відкриті кордони нашої країни було завезено близько 180 тисяч тонн м’ясної продукції, з якої лише 28 відсотків надійшло у вигляді напівтуш та четвертин туш, а решта — так звані каркаси, «баки», м’ясні пасти та інші відходи, які навіть собакам згодовувати страшно. Величезними партіями завозилося і сало (ясна річ, низькосортне), що взагалі можна вважати образою честі і гідності українських селян, навіть спробою підірвати здоров’я нації. Великої шкоди галузі завдало скасування дотації на кілограм реалізованої живої ваги, яка діяла з 2003-го по 2008 рік і довела свою ефективність. Хвалену компенсацію за збудовані тваринницькі комплекси одержали лише три аграрних магнати, і лише один із них є виробником свинини, та й той — із Донецької області. Тим часом підскочили ціни на пальне, газ, електрику, корми та інші складові виробничого процесу. Плюс до цього катастрофічно впала купівельна спроможність населення. Воно переходить на найдешевше — макарони, картоплю, курятину, яйця. Але, за словами генерального директора корпорації «Тваринпром» Сергія Гнатюка, до всіх бід, які випали на долю галузі цього року, може додатися ще одна: згідно із сотівською угодою, буде скасоване 10-12-відсоткове ввізне мито на м’ясну продукцію.
Як на месію дивилися керівники сільгосппідприємств, які входять до корпорації, на заступника міністра аграрної політики і продовольства Володимира Ладику, який брав участь у зборах, про які мова. Він пообіцяв, що уряд цього року зменшить імпорт м’яса до 100 тисяч тонн, закупить до Держрезерву 10-20 тисяч тонн свинини за стабільними цінами, які гарантуватимуть виробникам мінімальну рентабельність, відновить дотацію на кілограм реалізованої живої ваги свиней в розмірі однієї гривні. Механізм реалізації цієї підтримки розроблено, документ перебуває на затвердженні. Проте одержати компенсацію за реконструкцію та будівництво свинокомплексів членам корпорації, які належать до категорії середніх за потужністю виробників, вочевидь, не світить, бо в законі про підтримку сільського господарства чітко зазначено, що виплачувати її слід тим підприємствам, де утримується не менш як 1200 свиноматок, тобто фактично гігантам. Замміністра пообіцяв також створити моніторингову групу, яка вивчатиме питання ефективності використання бюджетних коштів. Таке зазвичай обіцяють, коли нема чого конкретного сказати.
Словом, проповідь «месії» тваринницької галузі розчарувала учасників зібрання. Ледь її скінчивши, він помчав далі — вішати локшину на вуха фермерам на їхньому черговому з’їзді. А фахівці свинарства залишилися біля розбитого корита. «Вже маємо досвід: обіцяне хтозна-коли справдиться, а як нам бути сьогодні, коли зазнаємо величезних збитків у зв’язку з перетримкою свиней на відгодівлі. Через неперспективність галузі не паруємо свиноматок, збуваємо поголів’я, скорочуємо працівників. Лише протягом останніх трьох місяців поголів’я свиней в Україні зменшилося на 500 тисяч. Що робити?» — криком кричали учасники зібрання.
— Ми так і не почули, що ж нам робити в цей критичний момент, коли стоїть питання, бути свинарству чи не бути. Ось подивіться, що я записав після виступу замміністра: його прізвище, ім’я, по батькові, і все, — показує свого блокнота присутнім директор агрофірми «Степова» з Миколаївської області Володимир Погорєлов.
Стали тоді учасники зібрання самі шукати вихід зі скрутної ситуації, в яку потрапила галузь, бо «людям треба платити зарплату, і ніхто не буде проклятий, окрім керівника». Директор агрофірми «Оржицька», що в Полтавській області, Володимир Несен запропонував діяти у відповідності з реаліями ринку. Чому сьогодні виробництво гречки і цукру стало рентабельним? Бо їх бракує. Який із цього напрошується висновок? Треба на 30-50 відсотків зменшити поголів’я свиней. І тримати його постійно на такому рівні, аби в країні відчувався дефіцит свинини.
Проте директор ТОВ «Фрідом Фарм Бекон» із Херсонщини Віктор Лісний дотримується інших поглядів. Не варто, каже, добровільно поступатися завойованими позиціями на ринку, бо нішу, яка звільниться, обов’язково заповнить хтось інший, і цілком можливо, що це будуть закордонні виробники зі своєю низькосортною продукцією або аграрні гіганти, яких нині викохує влада. Сьогодні в жодному разі не можна зменшувати обсяги роботи щодо запліднення свиноматок, бо таким чином підприємство руйнує свою господарську перспективу на 2012 рік. Відновити ж утрачене і повернутися на ринок буде дуже важко, вважає В. Лісний. Він поділився досвідом виживання очолюваного ним виробництва. 2003 року ціна на свинину теж була катастрофічно низькою. Інвестори підприємства в цих умовах мали намір позбутися свинарства. Проте В. Лісний переконав їх цього не робити, а натомість розробити стратегію виробництва, в основу якої покласти підвищення якості продукції. Він дійшов висновку, що вихід м’яса із забитих свиней української селекції недостатньо великий, до того ж на їх відгодівлю витрачається значно більше кормів, ніж на тварин іноземної генетики. А тому поголів’я свиней у господарстві було значною мірою оновлено високопродуктивними м’ясними породами. Це дало змогу збільшити щодобові прирости, зменшити собівартість свинини, завдяки чому рентабельність її виробництва 2005 року сягнула 100 відсотків. Цей досвід застосовується і під час нинішньої кризи. Наприкінці минулого року підприємство придбало в Угорщині кнурів породи П’єтрен та Дюрок, завдяки чому планує запровадити сучасну систему гібридизації, що дасть змогу підвищити вихід м’яса. На цьому підприємстві поставлено завдання збільшити обсяги запліднення свиноматок на 10-15 відсотків.
Ми не повинні чекати, поки державна машина ухвалить якесь рішення у відповідь на наші звернення, а мусимо мобілізувати всі резерви задля виживання, говорив гендиректор корпорації «Тваринпром» Сергій Гнатюк. А цих резервів, виявляється, — сила-силенна. Висока собівартість виробництва на деяких підприємствах пояснюється низькою питомою вагою комбікормів у раціонах годівлі свиней, багато продукції недобирається через забій некондиційного за вагою поголів’я, ще не всі підприємства досягли досконалості в застосуванні технології трипородного схрещення за схемою «велика біла – дюрок — ландрас» із метою одержання молодняку свиней беконних і м’ясних порід.
— Я вчора розмовляв з голландськими колегами. Так от, у них кілограм забійної свинини коштує 32 євро, у нас же — 13 гривень. До того ж кредити в них надаються не під 20, а під два-чотири відсотки. Мабуть, у тій країні є кому подбати про фермерів, а ми живемо за принципом: порятунок потопаючих — справа рук самих потопаючих. Усім виробникам свинини в країні треба об’єднатися, щоб під знаменами «Тваринпрому» було їх не 20 відсотків від загальної кількості, як нині, а не менш ніж 50. Лише за цієї умови до нас будуть прислухатися, — пропонував увазі присутніх директор ТОВ «Ефект-плюс» із Житомирщини Петро Жук.
Лунали й радикальніші пропозиції: «Треба брати поросят і йти під Кабмін, може, тоді нас почують»…
Ох, таки дограється влада. Страшенний безлад панує на ринку сільгосппродукції: постійно виникають то дефіцити, то перевиробництво якихось харчів, що свідчить про незнання урядовцями азів ринкової економіки, невміння і небажання думати, аналізувати, планувати, впливати, регулювати.
Сільські вісті
