- Присяжнюк: Україна планує цьогоріч експортувати 28 мільйонів тонн зерна
- Українська пшениця виходить на Чиказьку біржу
- Державна компанія при експорті має купувати зерно у безпосередніх товаровиробників - УКАБ
- Трейдери вкладають кошти тільки у власну логістику – І.Богословська
- КОМЕНТАР Олексій ВАДАТУРСЬКИЙ, генеральний директор ТОВ СП «НІБУЛОН»
І.Богословська: Україна повинна повернути собі славу країни-виробника і перестати робити ставку на спекулятивні операції
Комітет Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин на сьогоднішньому засіданні схвалив законопроект № 8163 від 25 лютого 2011 "Про внесення змін до Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні" (щодо експорту зерна за зовнішньоекономічними договорами (контрактами). Одним з авторів законопроекту є народний депутат України, член Партії регіонів, Інна Богословська.
"Коли ми в середині минулого десятиліття писали "План розвитку країни" та оцінювали можливості Україні, то говорили, що у нас є одна унікальна конкурентна перевага – сільськогосподарське виробництво. Його роль значно зростає з урахуванням того, що світ стрімко наближається до двох типів криз – енергетичної та продовольчої. І якщо людині запропонують вибрати: включити опалення, лампочку або купити їжу, – вона вибере їжу", – сказала політик в інтерв'ю ІМК.
- Тому Україна, – продовжила І.Богословська, – яка не має власних енергоресурсів, може отримати неймовірну конкурентну перевагу – можливість бути найбільшим гравцем на світовому ринку зерна. Адже наші чорноземи, наше зерно – це для країни практично те ж саме, що для Росії нафта і газ.
Сьогодні продовольство стає реальним фактором впливу, і якщо Україна як держава стане повноправним гравцем на світовому продовольчому ринку, то лампочку нам завжди буде за що купити.
- Інно Германівно, що нам заважає цим чинником користуватися?
- За останні 5-7 років Україна як держава втратила можливість повноцінно працювати на зерновому ринку. Сьогодні ми експортуємо практично половину того, що виробляємо – близько 20 млн тонн зерна (у різні роки ця цифра коливається). Але хто у нас стоїть на експорті? 5 компаній-трейдерів, які володіють приблизно 40% експортних контрактів, і ще 5 компаній, які володіють ще 20%. Користуючись монопольним становищем, вони купують зерно на внутрішньому ринку за мінімальними закупівельними цінами, продають його на зовнішніх ринках за світовими цінами і отримують високі прибутки. При цьому держава Україна, що входить в п'ятірку найбільших виробників зерна, взагалі не має власних запасів зерна, якими вона могла б оперувати на зовнішніх ринках і забезпечувати продовольчу безпеку всередині країни.
Більше того, іноземні трейдери і без того добре заробляють на нашому зерні, ще й одержують від держави відшкодування ПДВ, сума якого перевищує суму прямих дотацій, які виділяються на виробництво зерна за всіма держпрограмами! Тобто з кишень вчителів, лікарів забирають гроші, щоб повернути їх іноземним компаніям!
- Трейдери вкладають кошти у розвиток транспортної інфраструктури, будують елеватори...
- Вони інвестують виключно в об'єкти, орієнтовані на експорт, і не зацікавлені у вкладенні грошей у сільськогосподарське виробництво. Фактично, ми створюємо базу для отримання надприбутків на спекулятивних операціях, не отримуючи натомість капіталізації нашого сільського господарства. До речі, обсяг чистого прибутку на цьому ринку – 1 млрд доларів на рік.
Тому зараз стоїть завдання створення мотивації для трейдерів вкладати гроші у наше сільське господарство, дати можливість виробникам вийти на експорт, забезпечити Україні місце серед великих гравців на світовому зерновому ринку.
- Яким чином це передбачається зробити? Що пропонується законопроектом №8163?
- Із самого початку було зрозуміло, що необхідно ввести нові правила експорту зерна. Відповідно до законопроекту, продавати зерно зможуть самі виробники в обсягах виробленої ними продукції. Наші фермери, об'єднуючи лоти, навчаться торгувати, і замість 10 експортерів у нас має з'явитися кілька сотень. Тоді з'явиться конкуренція, реальна ціна, ніхто не буде вивозити зерно 1 класу як зерно 4-го, будемо мати більш чесну, прозору картину на ринку.
Торгувати зерном зможуть трейдери – за умови фінансування ними 50% за форвардними закупівлями або вже прямо в портах за ринковою ціною (сьогодні вони, користуючись своїм монопольним становищем, скуповують все зерно за найнижчими цінами, залишаючи фермерів практично без прибутку).
Також суб'єктом експорту стає компанія, у якій державі має належати не менше 25%, що виграла конкурс. Ця компанія буде фінансувати виробника, повністю кооперуватися з державою в плані проведення спільної політики на сільськогосподарському ринку, а також виконувати цілий ряд завдань із забезпечення сільгоспвиробників добривами, допомагати у вирішенні питань селекції, продуктивності і так далі.
Не можна забувати, що, окрім виходу на зовнішні ринки, не менш важливим є завдання підвищення ефективності використання того природного багатства, яке ми маємо.
Площу орних земель збільшити ми вже не можемо. За рахунок чого ж збільшувати обсяги? За рахунок збільшення продуктивності, підвищення врожайності. Це селекція, це правильне оснащення виробництва, сучасна техніка. Тільки через погане оснащення компаній комбайнами та іншою збиральною технікою ми втрачаємо на рік до 6 млн тонн зерна! Тому ми і говоримо трейдерам: хочете продавати наше зерно – будь ласка, ставайте виробниками або фінансуйте наших сільгоспвиробників. Профінансуйте 50% за форвардними контрактами, дайте ці гроші селу – і продавайте.
- Якраз проти цього і виступають західні лобісти, стверджуючи, що ніде в світі не привертають трейдерів до фінансування виробництва…
- У Канаді взагалі право експорту мають виключно виробники – і ніхто з цього приводу не обурюється. Трейдери зможуть купувати зерно і не вкладаючи кошти у виробництво, але тільки в портах і за реальною ринковою ціною, а не за безцінь. Зараз дуже важливо зробити акцент саме на вкладенні коштів у виробництво. Ми очікуємо, що умовно цей 1 млрд доларів чистого прибутку на експортному ринку перерозподілиться в середовищі нових гравців і цей перерозподіл повернеться в наше село. Україна повинна повернути собі славу країни-виробника і перестати робити ставку на спекулятивні операції.
Нинішня криза, як і кризи минулих років, наочно довела, що найкращим чином з кризи виходять ті країни, які займаються реальним виробництвом, а не фінансовими спекуляціями і побудовою фінанасових пірамід. У Європі Німеччина менше вивела виробництво зі своєї території: вона зберегла у себе й індустріальне, і постіндустріальне виробництво, і сьогодні вона краще за інші Європейські країни відчуває себе на виході з кризи.
У країнах Азії (Китай, Індія) зробили ставку на виробництво, і сьогодні вони демонструють найстабільнішу ситуацію щодо виходу з кризи. Ми повинні з цього зробити висновки, тому що криза не скінчилася: валютна криза буде ще більш глобальною і будуть вигравати ті, хто робить не гроші, а продукт.
ІМК
