- Україна експортувала більше мільйона зернових
- Україна встановила новий рекорд експорту зернових
- У поточному МР експорт зернових становитиме 24,4 мільйона тонн
- Експорт української кукурудзи до кінця поточного маркетингового року може перевищити 14 мільйонів тонн
- Україна експортувала 11,5 мільйона тонн зерна
Реалії і прогнози
Виходимо з різдвяних свят, і дуже хочеться, щоби піднесений настрій та райдужні надії не розгубилися у робочих буднях. Але чи сприяють цьому економічні реалії, від яких напряму залежить, чи стануть наші мрії та плани здійсненними?
Тому, випереджаючи запитання, намагатимуся зробити короткий аналіз ситуації в АПК та харчовій промисловості на старті 2022 року, вималювати можливі перспективи країни, яка зібрала рекордний врожай.
У 2021-2022 маркетинговому році Україна вже експортувала станом на 6 січня 32,2 мільйона тонн зернових та зернобобових культур, що на 6,79 мільйона тонн більше, ніж у 2021 році. Експортовано 16,1 мільйона тонн пшениці, 10,8 мільйона тонн кукурудзи, 5,1 мільйона тонн ячменю, 59,3 тисяч тонн борошна. Це є результатом високих досягнень АПК. Ми й далі входимо у число провідних аграрних держав світу.
Проте експерти стверджують, що цьогорічний дохід від такого хорошого експорту не буде високим. Світ перебуває в інфляційному процесі, а зерно купують у нас не найбагатші країни. Та ж Туреччина баражує над дефолтом. Проте, це валютна виручка, яка дуже потрібна державі, котра має зовнішні боргові зобов'язання.
Але при цьому, людей не менше цікавить ситуація з продуктами харчування на внутрішньому ринку.
Простий приклад: гречки цього врожаю ми зібрали понад 113 тисяч тонн - на 9% більше, ніж торік. Проте на внутрішньому ринку продовжується ріст цін на гречану крупу. Так, станом на 2 січня 2022 року в найбільших роздрібних супермаркетах крупа реалізовувалася за середньою ціною 50-60 гривень за кілограм. Лише за місяць ціна на гречку підскочила щонайменше на 10 гривень за кілограм.
Тобто наші аграрії зробили все, щоби продовольча криза в Україні виникнути не могла, проте енергетичний компонент може призвести до того, що прилавки магазинів будуть переповнені, а люди не зможуть купувати продукти за такими цінами. Це один зі сценаріїв.
У грудні уряд обмежив зростання вартості газу, максимум до 24%. Добре, щоб це спрацювало, інакше ціни на хліб та іншу енергозалежну продукцію можуть вирости на 30%.
Але у переліку тих, хто матиме газову пільгу, лише виробники борошна, пастеризованого молока 2,5% у поліетиленовому пакеті, пшенично-житнього хліба, батона, олії, курятини у тушці, яєць категорії С1.
При цьому передбачено, що граничний рівень надбавки у торговельній мережі не може перевищувати 10% від оптово-роздрібної ціни. Чи можна такі заходи назвати революційними? Не думаю. Тим більше, як писав Марк Твен, революції ніколи не полегшують тягар тиранії, вони лише перекладають його з одного плеча на інше.
Оскільки більшість компаній купують газ за ціною 50-52 тисячі гривень за тисячу кубометрів. Тож вони працюють у нуль, а невдовзі не матимуть чим виплачувати зарплати.
І навіть соціальний хліб може вийти на вартість 40-50 гривень за буханець. Та це не найгірше, є загроза зупинок та перебоїв у хлібопекарській продукції з виникненням дефіциту хліба на прилавках. Країни колишнього СРСР добре знають, що це означає для кожного конкретно. Економічно, соціально, політично.
Попри хліб, і цінові стрибки на молокопродукти, через зростання ціни газу у 8 разів, а електроенергії у 2 рази, теж швидко можуть сягнути 25%, і це не межа. Але ж молоко, сметана, сир і кефір - теж соціальні продукти. Ці ж фактори б'ють і по вітчизняній кондитерці, а це сектор інтересів наших дітей, які є найбільш важливими споживачами. 
Б'є зростання ціни газу у 50-60 гривень за кубометр і по птахівництву. Без можливості обігріву та вентилювання курятників є загроза масової загибелі птиці, не кажучи вже про повну втрату конкурентних переваг наших виробників у експортному сегменті. Тож курятина та яйця теж можуть зрости у цінах на внутрішньому ринку на 30-40%.
Вже зараз ціни на продукти в Україні вищі, ніж у Європі, при значно більших зарплатах там. Ті ж поляки витрачають на продукти 12% сімейного бюджету, ми - до 50%. Це при тому, що ПДВ на продукти там не перевищує 5%, проти наших 20%. В ЄС взагалі з другого півріччя, на тлі здорожчання енергоносіїв та пандемії, збираються скасувати ПДВ на харчі.
Не забуваємо, що сільське господарство ЄС ще й дотується державою на 60%, а наші сільгоспвиробники жодних дотацій не отримують.
Крім того, через фактор енергоносіїв, у наступному році Україна також може повністю втратити тепличну галузь. Станом на зараз, вже 30% тепличників зупинили роботу. А тепличні технології, на відміну від молокозаводів, на паузу не поставиш.
У собівартості продукції тепличних господарств частка енергоресурсів становить 50-60%, тому через газові тарифи ціна на українські овочі та зелень стає абсолютно неконкурентною порівняно з імпортною продукцією. Річ у тому, що у країнах ЄС, Ізраїлю та Туреччині держава компенсує виробникам частину вартості енергоносіїв, чого немає в Україні.
Чого нам очікувати? Найнегативніший сценарій означатиме, що виробникам доведеться суттєво підняти відпускні ціни, автоматично на 50-80% зросте вартість продуктів у роздрібу. Чи зможе врятувати уряд ситуацію соціалістичними методами держрегулювання цін, у тому числі непопулярною картковою системою, яка вже викликає скепсис не лише в економістів, а й у простих громадян - питання складне. Якщо інструменти будуть половинчатими, або ж несвоєчасними, продовольчі товари зникатимуть з продажу один за одним. Бо виробництва зупинятимуться.
Нинішня сповільнена реакція уряду на загрозливі тенденції лише драматизує ситуацію. А вона вимагає щонайменше негайного створення міжгалузевого антикризового центру як для переговорів з постачальниками енергоносіїв, так і для діалогу з харчовою промисловістю. Навіть ціною можливого робочого конфлікту з МВФ, найперше, що потрібно врегулювати - це ціни на газ та електроенергію для харчовиків. До цін, які не будуть кілерами сільгоспіндустрії. 
Крім того, зростання споживчої вартості продуктів, непідйомні ціни на енергоносії можуть спровокувати галопуючу інфляцію, яка вдарить по пересічних українцях і по держбюджету загалом. Якщо їх не вдасться загнуздати, ми точно отримаємо інфляцію у 10%. Тому фінансисти вже передбачають можливе просідання гривні до 30-32 за долар.
Іншим ризиком майбутнього сільськогосподарського сезону є здорожчання та дефіцит добрив. Через дорогий газ мінеральні добрива вже підскочили на 35%. І є загроза, що аграрії будуть спроможні придбати лише 30% від необхідного обсягу добрив.
На все ще й накладається деградація ґрунтів, яка вимагає термінового переведення виробництва на ґрунтозберігаючі технології з мінімальним механічним порушенням ґрунту та компостуванням.
Вже необхідно реально виходити на принцип сівозмін з 3-5 культур, практикувати покриття поля рослинними рештками, переходити на вертикальний обробіток ґрунту без перевертання скиб. Це так, до слова. І це лише один з масивів негативних факторів, бо ми наразі перебуваємо у ситуації нависання чергової хвилі епідемії коронавірусу, з усіма її економічними компонентами.
Президент України Володимир Зеленський у своєму прогнозі на 2022 рік слушно зауважив, що суспільства, які відставатимуть у вакцинації, відставатимуть і в економічному розвитку.
Цікавою є і теза про позбавлення залежності від агробізнесу та родючості ґрунтів у наступних поколінь українців. На користь створення у нас найбільшого ІТ-хабу Східної Європи, виготовлення розумних продуктів, що змінюватимуть світ, та впровадження інновацій.
Це чудова різдвяна мрія, яка таки може стати реальною, якщо не станеться згаданих вище форс-мажорів та зовнішньої агресії, що відкоригує все. Але той же Марк Твен слушно зауважив, що ми не маємо права споживати щастя, не виробляючи його.
А поки що у 2021 році на роботу за кордон виїхало 600 тисяч українців. Це не тільки у Польщу і країни Європи, а й у США та Канаду. Якраз це є реальним.
Ануш Балян,
віце-президент НААН, академік НААН, доктор економічних наук, професор
