Вітчизняні виробники прагнуть об’єднання

11 June, Розділ Новини, переглядів 3 605

Нещодавно в Києві обговорювали стан справ в агропромисловому комплексі України та ситуацію на ринку сільгосппродуктів.

СОТ. Чи захистить держава вітчизняного виробника?

У залі, де відбувалося засідання ради Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств (ВССП), не панував парадний настрій. Ніхто не звітував про рекорди, хоча похвалитися багатьом учасникам зборів є чим. Про важку роботу на землі, про справжню ціну кожної зернини чи краплини молока всі вони знають не з офіційних доповідей.

У кожного за плечима – повчальні й незабутні уроки школи виживання і становлення сільськогосподарської справи в умовах «розбрату й хитання». Вони зуміли встояти за часів руйнації й згуртувати навколо себе працьовитих сільських трударів, довести, що їхня праця, їхній розум, їхнє завзяття потрібні саме Україні, а не закордонним панам. Вони залишаються працювати вдома, на власній землі, передаючи дітям споконвічні традиції любові до своїх джерел.

Але яким буде загадкове завтра вітчизняних сільгоспвиробників? Що станеться з ними після вступу до СОТ? Прогнози різні. Чимало й невтішних. Із цього приводу голова ВССП Олександр Боровик зазначив:

- Вступ до Світової організації торгівлі вимагає нових підходів до підтримки розвитку окремих галузей сільського господарства. В першу чергу це стосується тваринництва, зокрема молочного скотарства, відгодівлі та вирощування свиней, овочівництва, садівництва і виноградарства, а також переробних підприємств, що використовують цю сировину. Окрім того, членство в СОТ вимагає певних змін в державній бюджетній підтримці АПК. Нам потрібні такі зміни в оподаткуванні, державній бюджетній підтримці галузей, щоб вони не погіршували умови господарювання на землі.

Заступник міністра аграрної політики Ярослав Гадзало теж не обійшов «сотівської теми»:

- Треба врахувати все, адже в цьому питанні не може бути другорядних деталей. Щоб наш агросектор успішно адаптувався до умов СОТ, треба прораховувати кожен крок, заздалегідь передбачаючи його наслідки. Зупинюсь на «зерновому питанні». Зважаючи на те, що в подальшому обмеження експорту зерна стане проблематичним, слід забезпечити формування державних ресурсів зерна в обсягах, достатніх для гарантування продовольчої безпеки, вчасно виділивши для цього необхідні державні асигнування. І тут важливу роль має зіграти Аграрний фонд. Головне, щоб він був забезпечений необхідними фінансами, адже відтак матиме змогу купувати в господарів зерно за вищими цінами, ніж диктуватимуть інші покупці.

Лунали заклики створити політичну партію, яка б опікувалася інтересами сільгоспвиробника. Та переважна більшість учасників засідання не підтримала ідею походу в політику. Президент Української аграрної конфедерації Леонід Козаченко переконаний:

- Потрібно менше політики й більше ринку. У нас забагато думають про вибори й щоб таке «смачне» пообіцяти. А на популізмі поле не зореш. Наша справа – виро***ти якісні вітчизняні продукти й просувати їх на світові ринки. 11 мільйонів людей щороку гинуть на нашій планеті від голоду. Сотні мільйонів не доїдають. А за оцінками експертів, Україна може нагодувати понад 300 мільйонів чоловік. За наші високоякісні продукти платитимуть чималі гроші. Ці харчі треба лише вдосталь виробити…

Гуртом легше й рейдерів бити…

Вони йдуть. Хтось їх називав рекетирами, а хтось – рейдерами. Про цю навалу говорили всі учасники засідання ради Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств. Ще донедавна ми взагалі таких слів не знали. Хоча з уроків історії добре відомо, скількох загарбників вабили українські чорноземи та як завойовники поневолювали наших працьовитих селян.

Чи не повернуться ті жахливі часи в наше сьогодення? Чи не станеться так, що ми залишимося і без землі, й без даху в рідній «незалежній країні»? Побоювання не безпідставні. Хто вони, оті штурмовики в масках, що серед біла дня, з мовчазної згоди правоохоронних органів, мов сарана налітають на успішні підприємства? І це вже не кіно…

В Інтернеті нескладно відшукати рейтинги цих рейдерів. До речі, з іменами. Ні, не в тюрмах вони сидять, а в «царських селах» розкошують. З їхнього зонівського лексикону вже словники складені. Читаймо (мовою оригіналу).

«Болото», «ежики» - акціонери облюбованого рейдерами підприємства.

«Вход» - силове заволодіння адміністративною будівлею жертви рейдерства.

«Закошмарить» - зіпсувати життя законним керівникам підприємства всіма доступними методами.

«Взять скипетр и державу» - силоміць привласнити атрибути влади керівника підприємства: печатку, право підпису, кабінет.

«Вынести тело» - із застосуванням грубої сили видворити генерального директора

«Прикормить» - дати хабара відповідальній посадовій особі.

Не буду продовжувати перелік цих «понятій». Залишається хіба що сподіватися: ця жахлива лексика не стане нормою нашого повсякденного життя. Може, я перебільшую, а селяни надійно захищені від вторгнення рейдерів? Але ж голова Всеукраїнського союзу сільськогосподарських підприємств Олександр Боровик відверто заявив:

- Надходить тривожна інформація з окремих регіонів, що на селі розгортається масовий рекет, у першу чергу, проти кращих господарств. Лунають погрози керівникам, використовуються всілякі напрацьовані схеми щодо того, як відібрати землю і майно в успішних господарств. Подібні зазіхання здійснюються навіть перед очима адміністративних органів. Для належної відсічі потрібна добра організованість та згуртованість наших структур на місцях, їх взаємодія з органами місцевої влади, судами, прокуратурою, законодавчими органами, співпраця з пресою, радіо, телебаченням. Зі свого боку, Всеукраїнський союз сільгосппідприємств надаватиме підтримку всім господарствам, що потребують допомоги.

Та у вітчизняному законодавстві немає й натяку на такі поняття як рейдер, рейдерство. Відтак і «проблеми нема». Хоча саме явище псує життя багатьом успішним господарствам вже понад десять років. Ще б рейдерству не процвітати, адже в наших законах стільки шпарин! Особливою волею відібрати успішне підприємство з абиякого приводу наділені суди. Скажімо, будь-який суддя районного суду, що перебуває за сотні кілометрів від місця розташування облюбованого рейдерами підприємства, не вдаючись до «деталей» справи, протягом кількох годин може встигнути «ознайомитися» з усіма матеріалами й одноосібно ухвалити рішення про арешт майна підприємства, про яке він хіба що чув з вуст позивача. І ніякої відповідальності за наслідки!

Але ж і в суддів, що «помиляються» на користь рейдерів, є імена. Чому б їх не назвати голосно? Втім, крик на самоті – що писк у пустелі. Не почують. А якщо гуртом і вголос? Тоді хоч-не-хоч, а замислиться той самий рейдер, чи варто йому своїми безмірними «подвигами» насторожувати, відлякувати цивілізованих партнерів. Та й деякі судді відчуватимуть, що «диму без вогню не буває» (можливо їх теж колись судитимуть…). Отож, учасники засідання ради ВССП одноголосно вирішили боротися з рейдерами гуртом, усім аграрним світом. І вони впевнені, що рейдери на українські лани не пройдуть!

Первинному виробнику – первинну увагу

- В усіх цивілізованих країнах первинний виробник перебуває в центрі уваги, - підкреслив директор Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» Петро Саблук. - На Заході сільські господарі навіть не беруться обро***ти землю, якщо вона не даватиме прибуток 500 євро. Наші первинні виробники через невідлагоджений економічний механізм на кожному гектарі втрачають понад 1000 гривень. Економічним регулятором має стати норма прибутку. А запрацює первинна ланка – запрацює все.

Чимало говорилося й про відсутність славнозвісного «паритету цін». Нині переробні підприємства організовано продиктували селянам занижені закупівельні ціни на молоко. Дійшло до того, що за 8 літрів свіжого життєдайного продукту можна придбати лише 1 літр солярки. Хто ж буде корів тримати за таких умов?

Але первинні виробники не складатимуть рук, вони вирішили гуртом вимагати належної уваги до себе, належної оцінки своєї нелегкої праці на землі. Задарма вони свій продукт не віддаватимуть.

В. ШАЛО