Аграрний тиждень. Україна
» » Олександр Демидов: «Роботи – непочатий край»
» » Олександр Демидов: «Роботи – непочатий край»

    Олександр Демидов: «Роботи – непочатий край»



    Торік на одній із нарад в Миронівському інституті пшениці ім. В. Ремесла (МІП) я почула серед інших і таку фразу: «… колись село Центральне було державою в державі. Інститут фінансувався окремим рядком у державному бюджеті СРСР, тож всі, хто тут працював, були майже «небожителями»…»

    А й справді, експортуючи пшеницю в різні країни світу, Кабінет Міністрів радянської країни добре знав ціну українського зерна. Знали її і науковці, і сільгоспвиробники, пишаючись своїми селекційними досягненнями, високими врожаями культури і якістю її зерна. Тому й не шкодувались гроші для наукових досліджень.

    Миронівська селекційно-дослідна станція мала на той час всі умови для результативної роботи: найкраще обладнання, найліпше оснащені лабораторії, родючі землі, а головне – досвідчений і напрочуд творчий колектив селекціонерів на чолі із Василем Миколайовичем Ремеслом. А маючи відповідне ставлення з боку держави, вчені, агрономи, механізатори станції просто не могли не відповідати покладеній на них відповідальності. Як результат, за багаторічну історію свого існування колектив колишньої станції, а тепер інституту, створив і передав на державне сортовипробування понад 300 сортів 19 сільськогосподарських культур, а планеті презентував буквально шедеври світової селекції – сорти озимої пшениці Українка та Миронівська-808.

    Чимало змінилося в установі за роки перебудови і незалежності. Причому, не на краще. Та у будь-кого є право на шанс. І у відомого інституту він з’явився торік, коли працівникам представили їхнього нового керівника – досвідченого менеджера, серйозного та вимогливого управлінця, людину, що добре знайома з наукою - доктора сільськогосподарських наук Олександра Демидова.

    - Для мене було великою честю, коли президент НААН Ярослав Гадзало, після кількох зустрічей і співбесід, все ж саме мені запропонував очолити інститут, - пригадує Олександр Анатолійович. – Думаю, таке рішення було прийняте тому, що колектив МІП має високий науковий хист, але не обізнаний у хитрощах сучасного ринку. А час вимагає не лише створювати високоякісний продукт, а й активно його пропагувати. І це чи не головне завдання, яке я перед собою поставив.

     

    - Пригадуєте, що найбільше вас вразило і що засмутило, коли ви почали вивчати стан речей в МІП?

    - Вразили умови роботи науковців, відверто кажучи. Ці люди – справжні фанати своєї професії. За будь-якої погоди, за будь-якого настрою, фактично без державної допомоги, а протягом останніх років фінансування аграрної науки невпинно зменшується, вони продовжують творити дива. Адже практично щороку наші лабораторії передають на сортовипробування одразу кілька сучасних сортів пшениці, ячменю, тритикале, а ряд із них поповнюють Державний реєстр сортів країни. Всі новостворені сорти мають високий генетичний потенціал продуктивності, підвищену стійкість до екстремальних умов довкілля, високу якість зерна. А отже, затребувані у аграріїв.

    Ще один позитивний момент, який я відмітив, - компактне і дуже зручне розташування земельних ділянок для ведення науково-дослідних робіт.

    Взагалі ж у селі Центральне (Миронівський район Київщини), де власне розміщено будівлі МІП, все нагадує про радянські часи: і будівля інституту, і його науково-технічна база. Один фітотрон чого вартий! Свого часу він був зведений, аби селекціонери могли випробовувати культури при штучно створеному кліматі - при сильному морозі, нестерпній пустелі або штормовому вітрі та граді… Нині - це такий собі пам’ятник минулим часам. І його вже відновити неможливо. Як і всю іншу, збіднілу в науковому сенсі, базу. Її можна лише замінити. Щоб якісно і потужно посилити ефективність наукових досліджень.

     

    - То якими стали ваші перші кроки?

    - Перш за все, уважно придивлявся до людей. Знав: не можу їх підвести, мушу виправдати їхні сподівання, допомогти відродити славу установи, якій вони присвятили своє життя. Тому детально вивчав документи. Даючи розпорядження і контролюючи їх виконання, малював собі «портрет» кожного співробітника, щоб розуміти: на кого можна покластися в роботі. Поступово обійшов усі приміщення, занурився, як кажуть, в кожну деталь роботи наукового закладу. Сьогодні знаю всі «больові точки» МІП і бачу рішення: як і що змінити.

    Втім, зміни вже розпочалися. Ми провели досить потужний захід - День поля - 2015. У серпні до нас завітало більше двох сотень гостей і партнерів, тож ми повністю оновили нашу базу контактів, а участь у ряді інших подій її доповнила і зміцнила. Також влітку ми залучили до співпраці іноземних партнерів для поступового «завоювання» європейського ринку. Повністю оновили склад вченої ради, аби вчасно реагувати на проблеми, що виникають, і впливати на ефективність селекційних робіт. До речі, деякі наші науковці, маючи досить потужні результати і водночас надто непробивний характер, ніяк не могли наважитися захистити кандидатські і докторські дисертації. За підтримки вченої ради сьогодні 10 фахівців активно готуються до захисту.

    Нам вдалося створити кафедру селекції пшениць в Білоцерківському національному агроуніверситеті й запросити на роботу до МІП завідувача кафедри генетики, селекції і насінництва агробіологічного факультету Білоцерківського НАУ, доктора сільськогосподарських наук, професора Станіслава Васильківського. І вже цього літа ми чекаємо групу студентів на практику. А щоб молоді було комфортно у нас, у співпраці з ректоратом університету ми починаємо ремонт старого гуртожитку в с. Центральне. Між іншим, в самому селі до зими встигли перекрити дахи кількох будинків, реконструювали автобусні зупинки, плануємо ремонт доріг, вирішуємо й інші соціально-побутові проблеми жителів нашого села, допомагаючи сільській раді.

    - Ви вже бачите, на яких із співробітників інституту можете реально спиратися в роботі і хто є вашими однодумцями?

    - Сьогодні на більшість своїх колег я цілком можу покластись. За рік, що минув, вони проявили і жваву зацікавленість, і бажання оновлюватись, і різні цікаві ініціативи. Тож у 2016-му ми хочемо реалізувати ряд нових ідей, пов’язаних зокрема з організацією кількох значних заходів, удосконаленням технологічного супроводу наукових досягнень інституту, створенням і акредитацією на базі нашої установи насіннєвої лабораторії, підвищенням наукового статусу МІП тощо.

     

    - Школа селекціонерів Миронівського інституту пшениці ім. В. Ремесла – одна з найцікавіших і шанованих не лише в Україні. Якими іменами і досягненнями МІП може пишатися нині?

    - У створенні авторитетної школи селекціонерів нашого інституту великою є заслуга Василя Миколайовича Ремесла і науковців, які працювали разом із ним. Але часи минають, і «росте», якщо можна так сказати, нове покоління вчених-селекціонерів, котрі добре засвоїли методики і напрацювання Василя Миколайовича і його колег, ретельно вивчили їхній досвід. Це – кандидати сільськогосподарських наук Володимир Гудзенко, Світлана Хоменко, Сергій Волощук, Віра Кириленко, Олександр Буняк, Олександр Гуменюк. Вони і їхні авторські колективи зробили чимало. Так, лише на 2015 рік у Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні, внесені 75 сортів зернових колосових культур нашої, миронівської селекції. Ці культури нині займають в країні близько 1,5 млн гектарів. Ще 10 сортів зернових з високою якістю зерна – на державному випробуванні. У 2016-му для сортового випробування передаємо 9 нових сортів озимих культур.

    А ще великі надії ми покладаємо на раду молодих вчених, яка нині активно працює в інституті і сприяє підтриманню та посиленню наукових традицій Миронівського інституту пшениці ім. В. М. Ремесла. Торік у квітні на базі інституту відбулася Міжнародна наукова конференція молодих вчених, подібний захід заплановано і цього року.

     

    - Які стратегічні завдання ви ставите перед собою для відродження слави інституту? На які проблеми, питання спрямуєте свою першочергову, головну увагу?

    - Якщо говорити тезисно, то маємо амбітні цілі: в Україні розширити у найближчі три роки площі зернових культур, засіяних сортами МІП, та відновити міжнародні зв'язки та співробітництво, зокрема для реєстрації наших сортів за кордоном. У планах - збільшення кількості власних сортів, які передамо насортовипробування і які будуть занесені до Державного реєстру сортів рослин.

    У 2015-му в МІП побільшало науковців вищого рівня акредитації: залучили до роботи 4 докторські с.-г. наук і 5 – кандидатських. Фактично готові до захисту 6 кандидатських і одна докторська дисертації. Передбачаємо, що вже час відкрити аспірантуру і створити спеціалізовану вчену раду із захисту дисертацій. Словом, роботи – непочатий край.

     

    - Отже, рік роботи на директорській посаді не минув для вас дарма…

    - Так, але зроблено ще дуже мало. Втім, те, що вдалось здійснити за такий короткий час, перш за все в організаційному та науковому плані, додає мені впевненості та оптимізму. І я анітрохи не шкодую, що прийшов працювати саме в цей інститут. Бо вірю: колективу МІП вистачить сил повернути установі її колишню славу.

    Ольга МОРОЗОВА

     





    Схожі новини
  • Реалізація насіння 2015
  • Приборкати європейський ринок
  • Потенціал зернових української селекції
  • ДЕНЬ ПОЛЯ «Сучасні сорти зернових культур та особливості технології їх вирощування».
  • ДЕНЬ ПОЛЯ «Сучасні сорти зернових культур та особливості технології їх вирощування».

  • Додати комментар
    reload, if the code cannot be seen

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

Олександр Демидов: «Роботи – непочатий край»



Торік на одній із нарад в Миронівському інституті пшениці ім. В. Ремесла (МІП) я почула серед інших і таку фразу: «… колись село Центральне було державою в державі. Інститут фінансувався окремим рядком у державному бюджеті СРСР, тож всі, хто тут працював, були майже «небожителями»…»

А й справді, експортуючи пшеницю в різні країни світу, Кабінет Міністрів радянської країни добре знав ціну українського зерна. Знали її і науковці, і сільгоспвиробники, пишаючись своїми селекційними досягненнями, високими врожаями культури і якістю її зерна. Тому й не шкодувались гроші для наукових досліджень.

Миронівська селекційно-дослідна станція мала на той час всі умови для результативної роботи: найкраще обладнання, найліпше оснащені лабораторії, родючі землі, а головне – досвідчений і напрочуд творчий колектив селекціонерів на чолі із Василем Миколайовичем Ремеслом. А маючи відповідне ставлення з боку держави, вчені, агрономи, механізатори станції просто не могли не відповідати покладеній на них відповідальності. Як результат, за багаторічну історію свого існування колектив колишньої станції, а тепер інституту, створив і передав на державне сортовипробування понад 300 сортів 19 сільськогосподарських культур, а планеті презентував буквально шедеври світової селекції – сорти озимої пшениці Українка та Миронівська-808.

Чимало змінилося в установі за роки перебудови і незалежності. Причому, не на краще. Та у будь-кого є право на шанс. І у відомого інституту він з’явився торік, коли працівникам представили їхнього нового керівника – досвідченого менеджера, серйозного та вимогливого управлінця, людину, що добре знайома з наукою - доктора сільськогосподарських наук Олександра Демидова.

- Для мене було великою честю, коли президент НААН Ярослав Гадзало, після кількох зустрічей і співбесід, все ж саме мені запропонував очолити інститут, - пригадує Олександр Анатолійович. – Думаю, таке рішення було прийняте тому, що колектив МІП має високий науковий хист, але не обізнаний у хитрощах сучасного ринку. А час вимагає не лише створювати високоякісний продукт, а й активно його пропагувати. І це чи не головне завдання, яке я перед собою поставив.

 

- Пригадуєте, що найбільше вас вразило і що засмутило, коли ви почали вивчати стан речей в МІП?

- Вразили умови роботи науковців, відверто кажучи. Ці люди – справжні фанати своєї професії. За будь-якої погоди, за будь-якого настрою, фактично без державної допомоги, а протягом останніх років фінансування аграрної науки невпинно зменшується, вони продовжують творити дива. Адже практично щороку наші лабораторії передають на сортовипробування одразу кілька сучасних сортів пшениці, ячменю, тритикале, а ряд із них поповнюють Державний реєстр сортів країни. Всі новостворені сорти мають високий генетичний потенціал продуктивності, підвищену стійкість до екстремальних умов довкілля, високу якість зерна. А отже, затребувані у аграріїв.

Ще один позитивний момент, який я відмітив, - компактне і дуже зручне розташування земельних ділянок для ведення науково-дослідних робіт.

Взагалі ж у селі Центральне (Миронівський район Київщини), де власне розміщено будівлі МІП, все нагадує про радянські часи: і будівля інституту, і його науково-технічна база. Один фітотрон чого вартий! Свого часу він був зведений, аби селекціонери могли випробовувати культури при штучно створеному кліматі - при сильному морозі, нестерпній пустелі або штормовому вітрі та граді… Нині - це такий собі пам’ятник минулим часам. І його вже відновити неможливо. Як і всю іншу, збіднілу в науковому сенсі, базу. Її можна лише замінити. Щоб якісно і потужно посилити ефективність наукових досліджень.

 

- То якими стали ваші перші кроки?

- Перш за все, уважно придивлявся до людей. Знав: не можу їх підвести, мушу виправдати їхні сподівання, допомогти відродити славу установи, якій вони присвятили своє життя. Тому детально вивчав документи. Даючи розпорядження і контролюючи їх виконання, малював собі «портрет» кожного співробітника, щоб розуміти: на кого можна покластися в роботі. Поступово обійшов усі приміщення, занурився, як кажуть, в кожну деталь роботи наукового закладу. Сьогодні знаю всі «больові точки» МІП і бачу рішення: як і що змінити.

Втім, зміни вже розпочалися. Ми провели досить потужний захід - День поля - 2015. У серпні до нас завітало більше двох сотень гостей і партнерів, тож ми повністю оновили нашу базу контактів, а участь у ряді інших подій її доповнила і зміцнила. Також влітку ми залучили до співпраці іноземних партнерів для поступового «завоювання» європейського ринку. Повністю оновили склад вченої ради, аби вчасно реагувати на проблеми, що виникають, і впливати на ефективність селекційних робіт. До речі, деякі наші науковці, маючи досить потужні результати і водночас надто непробивний характер, ніяк не могли наважитися захистити кандидатські і докторські дисертації. За підтримки вченої ради сьогодні 10 фахівців активно готуються до захисту.

Нам вдалося створити кафедру селекції пшениць в Білоцерківському національному агроуніверситеті й запросити на роботу до МІП завідувача кафедри генетики, селекції і насінництва агробіологічного факультету Білоцерківського НАУ, доктора сільськогосподарських наук, професора Станіслава Васильківського. І вже цього літа ми чекаємо групу студентів на практику. А щоб молоді було комфортно у нас, у співпраці з ректоратом університету ми починаємо ремонт старого гуртожитку в с. Центральне. Між іншим, в самому селі до зими встигли перекрити дахи кількох будинків, реконструювали автобусні зупинки, плануємо ремонт доріг, вирішуємо й інші соціально-побутові проблеми жителів нашого села, допомагаючи сільській раді.

- Ви вже бачите, на яких із співробітників інституту можете реально спиратися в роботі і хто є вашими однодумцями?

- Сьогодні на більшість своїх колег я цілком можу покластись. За рік, що минув, вони проявили і жваву зацікавленість, і бажання оновлюватись, і різні цікаві ініціативи. Тож у 2016-му ми хочемо реалізувати ряд нових ідей, пов’язаних зокрема з організацією кількох значних заходів, удосконаленням технологічного супроводу наукових досягнень інституту, створенням і акредитацією на базі нашої установи насіннєвої лабораторії, підвищенням наукового статусу МІП тощо.

 

- Школа селекціонерів Миронівського інституту пшениці ім. В. Ремесла – одна з найцікавіших і шанованих не лише в Україні. Якими іменами і досягненнями МІП може пишатися нині?

- У створенні авторитетної школи селекціонерів нашого інституту великою є заслуга Василя Миколайовича Ремесла і науковців, які працювали разом із ним. Але часи минають, і «росте», якщо можна так сказати, нове покоління вчених-селекціонерів, котрі добре засвоїли методики і напрацювання Василя Миколайовича і його колег, ретельно вивчили їхній досвід. Це – кандидати сільськогосподарських наук Володимир Гудзенко, Світлана Хоменко, Сергій Волощук, Віра Кириленко, Олександр Буняк, Олександр Гуменюк. Вони і їхні авторські колективи зробили чимало. Так, лише на 2015 рік у Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні, внесені 75 сортів зернових колосових культур нашої, миронівської селекції. Ці культури нині займають в країні близько 1,5 млн гектарів. Ще 10 сортів зернових з високою якістю зерна – на державному випробуванні. У 2016-му для сортового випробування передаємо 9 нових сортів озимих культур.

А ще великі надії ми покладаємо на раду молодих вчених, яка нині активно працює в інституті і сприяє підтриманню та посиленню наукових традицій Миронівського інституту пшениці ім. В. М. Ремесла. Торік у квітні на базі інституту відбулася Міжнародна наукова конференція молодих вчених, подібний захід заплановано і цього року.

 

- Які стратегічні завдання ви ставите перед собою для відродження слави інституту? На які проблеми, питання спрямуєте свою першочергову, головну увагу?

- Якщо говорити тезисно, то маємо амбітні цілі: в Україні розширити у найближчі три роки площі зернових культур, засіяних сортами МІП, та відновити міжнародні зв'язки та співробітництво, зокрема для реєстрації наших сортів за кордоном. У планах - збільшення кількості власних сортів, які передамо насортовипробування і які будуть занесені до Державного реєстру сортів рослин.

У 2015-му в МІП побільшало науковців вищого рівня акредитації: залучили до роботи 4 докторські с.-г. наук і 5 – кандидатських. Фактично готові до захисту 6 кандидатських і одна докторська дисертації. Передбачаємо, що вже час відкрити аспірантуру і створити спеціалізовану вчену раду із захисту дисертацій. Словом, роботи – непочатий край.

 

- Отже, рік роботи на директорській посаді не минув для вас дарма…

- Так, але зроблено ще дуже мало. Втім, те, що вдалось здійснити за такий короткий час, перш за все в організаційному та науковому плані, додає мені впевненості та оптимізму. І я анітрохи не шкодую, що прийшов працювати саме в цей інститут. Бо вірю: колективу МІП вистачить сил повернути установі її колишню славу.

Ольга МОРОЗОВА

 





Схожі новини
  • Реалізація насіння 2015
  • Приборкати європейський ринок
  • Потенціал зернових української селекції
  • ДЕНЬ ПОЛЯ «Сучасні сорти зернових культур та особливості технології їх вирощування».
  • ДЕНЬ ПОЛЯ «Сучасні сорти зернових культур та особливості технології їх вирощування».

  • Додати комментар
    reload, if the code cannot be seen

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.