- Відзначили кращих учнів та вчителів своїх підшефних шкіл
- ДРУГИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ВІК В ДЕРНІВЦІ
- Шкільна розбудова
- Скільки коштує першокласник?!
- Ювілейні святкування у Стритівці
Не відмовилася. Зважилася...
Ніскілечки не іронізую: у шкільництві гендерну рівність реалізувати було неможливо ні за старих добрих часів, ані тепер. І хоч Атланти педагогіки мають переважно чоловічі імена, так склалося, що освіта тримається переважно на жіночих плечах.
Ось і в цій школі: серед сорока учителів тільки троє представників сильної статі – фізик Георгій Тарангул, учитель трудового навчання Ігор Стефанків та філолог Володимир Присяжнюк. Не треба казати, якою повагою користуються вони серед колег у спідницях. Ольга Лупуляк жартує, що запровадить тут внутрішній конкурс "Учитель року", до якого допускатимуться тільки чоловіки. Упевнена: не лише у вихованні, а й під час викладання окремих предметів чоловіче слово має інший відтінок, а отже й вплив на учнів. Тож і в цьому плані, каже директорша, вони дещо роблять. Кілька випускників-юнаків навчаються на історичному і педагогічному факультетах. Згодом їх сподіваються побачити у школі в якості вчителів.
Загалом же практика сільських шкіл рекомендувати на навчання своїх вчорашніх вихованців, а відтак відчиняти їм двері вже як фахівцям виправдовує себе. У Коровійській загальноосвітній тільки цього року колектив поповнили троє молодих спеціалістів. У тому числі й Ольга Бульбук, яка закінчила біофак Чернівецького університету. Йдучи на перший урок, вона зізналася Ользі Георгіївні: "Дуже боюся"". "Розумію тебе", – відповіла директор, бо ще пам’ятає, як сама, вчорашня місцева випускниця, готувалася до першої зустрічі зі своїми учнями (її тезка була серед них). Адже всього через п’ять років після випускного стала колегою учителям, які навчали її. А ще згодом… очолила колектив. 
Чотири роки тому, коли у школярів були канікули, а вчителі пропадали у школі, готуючись до нового навчального, Ользі запропонували посаду директорки. Трохи злякалася такої пропозиції, та не відмовилася, зважилася. Як сприймають її старші колеги? На це запитання вона відповіла ухильно: мовляв, не їй воно адресоване, краще запитати у педколективу. А пам’ятаючи уроки-казки своїх учителів, переконана напевне: у тому класі, на цьому уроці все буде на вищому рівні… Тому й покладається передусім на досвід, професіоналізм педагогів старшого покоління.
З теплотою згадує п’ятьох вчителів вищої категорії, вчителів-методистів зі званнями Леонору Василівну Руснак, Катерину Іванівну Білоус, Віру Петрівну Зіневич, Валентину Антонівну Чобан, Юліану Василівну Рюхтіну. Серед них і рідна тітка, вчителька української мови і літератури Л.В.Руснак. Вона, котра знала успіхи Ольги-учениці, чи не найбільше наполягала, аби дівчина після закінчення школи вступала на філологічний. Ольга ж, передбачаючи перспективу сидіння над зошитами, планами уроків, категорично віднікувалася. І вибрала перспективний фах, економічний.
Але ж відомо: доля грається людиною. Суджено їй було повернутися в рідне село, у рідну школу. Спершу мала кілька годин основ економіки, відтак ще почала викладати предмет, більш звичний для вчителів-чоловіків – інформатику (для цього пройшла відповідну перекваліфікацію з педагогіки, методики навчання, адже у той час економфак таких знань не давав). Стала класним керівником, зайнялася обладнанням комп’ютерного класу. До речі, ця приміська школа у 2001-ому однією з перших отримала комп’ютерну техніку в рамках державної програми, підключена до Інтернету. Правда, як фахівець Ольга Георгіївна розуміє, що вже на сьогодні ця техніка дещо застаріла, і вже мріє про новітню апаратуру.
Думаю, їй усе вдасться. Чому? Бо цілеспрямована і відповідальна, бо, можливо, одна з небагатьох (якщо не єдина з директорів) має економічну освіту, що для сучасного керівника неабиякий козир, тому що покладається на команду, своїх заступників Марію Простебі та Лілію Білик, теж молодих жінок, прислухається до думки колег, хоча має на все свою. Дуже сподівається на учнівський актив і надає великого значення самоврядуванню (днями тут обирали свого президента). А ще, очевидно, не останню роль відіграє та обставина, що Коровія наближена до обласного центру, що чимало батьків учнів заробляють за кордоном, а потім повертаються з грошима і підставляють плече під шкільні проблеми. Фонд "Батьки – дітям" допомагає творити економічну базу. Тож ця сільська школа може конкурувати з деякими навчальними закладами обласного центру.
Певно ж, позитивним є й той факт, що місцеву сільську раду вже довгий час очолює батько директора Георгій Флюндра. Тож, можна сказати, творення іміджу школи стало сімейною справою. Бо ж, коли треба вирішити якусь господарську проблему, яка більше би "пасувала" чоловікові, а не молодій тендітній жінці, хто краще її зрозуміє, як не рідна людина? Отож на тлі деяких хронічних недуг освітянської галузі, пов’язаних із застрілою навчальною базою, оптимізм керівника втішає. Тут тепло, охайно, затишно і світло, як буває у доброї господині у домівці. І що важливо: кожен член родини (а школа це і є родина) розуміє, що порядок залежить від усіх. До речі, у районному рейтингу за усіма показниками (враховується і успішність, і перемоги на конкурсах і олімпіадах, і побутові умови, й поведінка учнів) Коровійська загальноосвітня цьогоріч має шосте місце серед сорок двох шкіл…
Знаєте, що найбільш незручне для Ольги Лупуляк як керівника? Не клопоти з трубами, світлом чи нестачею продуктів у шкільній їдальні… Паперотворчість. Необхідність на кожен інструктивний документ писати по кілька своїх. Але від цього нікуди не подінешся. І міркувати ще є над чим. Школа велика, розрахована на 600 учнів, а навчається менше 400. Щоправда, у наступні роки очікується більше першокласників. А, зважаючи на те, що відвідують уроки не тільки свої коровійські, а й діти з Валі Кузьміна, Волоки, Чагра, Грушівки, доводиться дбати про їх підвезення. Працює тут і вечірня школа, яку відвідує майже 70 юнаків та дівчат, котрі бажають отримати загальну середню освіту й відтак подбати про вищу…
Тож дивуватися, що в Ольги Георгіївни робочий день триває подекуди майже півдоби, не доводиться. Хоча, як в більшості сільських вчителів, їй доводиться копати картоплю, чистити кукурудзу, обходити господарство… Зарплата? Понад 800 гривень, на якусь сотню менше аніж у молодих спеціалістів. А вчителі зі стажем, котрі отримують надбавки за класне керівництво, вислугу, перевірку зошитів, кабінети тощо, отримують більше за директора. Така реальність, на яку Ольга Георгіївна не скаржиться.
Мені ж пані Ольга запам’яталася торік, коли підбивали підсумки обласного туру конкурсу "Вчитель року". Їй тоді дісталося друге місце у номінації "інформатика". До першого бракувало всього півбала. Журі відзначило як родзинку її ділову гру, в якій інші конкурсанти-педагоги тимчасово стали її учнями. Таку творчість вона проявляє завжди, готуючись до уроків. І на педрадах постійно наголошує на творчому ставленні до професії.
…Коровійська школа розташована на невеличкому пагорбку, ближче до сонця. Йдеш до неї по затишній алеї крізь стрункі ряди молодих берізок і вербичок. В історії приміського села Коровії жодного разу не була директором школи жінка. Ольга Лупуляк – перша.
Валентина МАЦЕРУК.
Фото Дмитра ЧОРНОКОЗИ.
Чернівецька область.
