Аграрний тиждень. Україна
» » Майбутнє творять власними руками
» » Майбутнє творять власними руками

    Майбутнє творять власними руками


    Як вдається державному господарству, віддаленому від районного та обласного центрів, не тільки вижити в суворих умовах сьогодення, але й стати епіцентром наукового прогресу? Питанням цим вже 16 років поспіль задаються фахівці.
    А відповідь прихована не тільки в грамотній економічній стратегії господарства, але й в глибокому духовному корінні тих, хто працює в херсонському спекотному краї.

    Шлях до успіху через храм
    Знайомим шляхом, виходженим не один десяток років, йде керівник ДПДГ «Асканійське» до храму. Щоразу вона підходить до ікони Миколи Угодника, безшумно ворушить губами, припадаючи до образу святого. Що просить ця жінка, яку тут звуть по-сільському просто і тепло: «наша мама»?
    Кожна матір, як відомо, просить хорошої долі своїм дітям. Порушити таємницю молитви Віри Опанасівни не гріх, бо вона не носить особистого характеру. Жінка молиться за жителів України, за владу, за всіх односельців і трудівників свого господарства. Жінка благає у Бога милосердя до багатої та занедбаної української землі, для її талановитих людей... І такі щирі молитви не залишаються без відповіді.

    Майбутнє творять власними руками

    Віра Опанасівна й сама чимало зробила, щоб побудувати цей храм у рідному селі Тавричанка Каховського району, зі святою вірою в те, що тому, хто подає, і Бог дає.
    Заслужений робітник сільського господарства, почесний академік Української академії аграрних наук, почесний професор Херсонського аграрного інституту, власниця ордена княгині Ольги, церковний староста села Тавричанка, і нарешті, представник обласної організації Аграрної партії України сьогодні живе однією метою та мрією: щоб українська наука таки створила диво, яке дозволило б Україні стати в ряд цивілізованих держав.

    Завтрашній день сьогодні
    До «Асканійського» частенько заїздять ті, хто хоче перейняти досвід успішного господарювання. Вони засипають Віру Найдьонову запитаннями:
    «Скільки, ви сказали, укосів люцерни берете за літо?» – «П’ять-шість». – «Неймовірно!» Тут багато очевидного-неймовірного: майже шеститисячні (в літрах) надої молока на корову, більш як кілограмові добові прирости бичків, найбільша в області овеча отара…
    - Все у нас прекрасно приживається, - неодноразово повторює директорка господарства. - Ось дослідні поля сої… Ми вже вирощуємо кращі сорти і гібриди озимих пшениць та ріпаків, льону і кукурудзи вітчизняної селекції. Менше 60-70 центнерів ранніх зернових із гектара «Асканійське» не збирає! Пшениця одеської, херсонської, донецької, харківської селекцій перевищує 100-центнерні хлібозбори.
    В «Асканійське» принципово не завозять заморське насіння. Тому що вітчизняне краще пристосоване до суворої зими і спекотного літа, менше реагує на різкі перепади температури, рясніше врожаїться. Навіть у зовсім посушливі роки.
    Саме з ініціативи Найдьонової «Асканійське» стало своєрідним сортовим полігоном: спільно з фахівцями Інституту землеробства південного регіону (м.Херсон) та Інституту олійних культур (м.Запоріжжя), підпорядкованих, як і саме господарство, Українській академії аграрних наук, тут п’ятий рік поспіль здійснюють післяреєстраційне вивчення нових сортів озимої і ярої пшениць, ячменю, сої, гібридів кукурудзи, олійного льону.
    Крім того, у зоні посушливого Степу в експерименті перевіряються 120-150 районованих і перспективних сортів та гібридів різних сільгоспкультур. Через те тут рідко яке поле без табличок-вказівників: що посіяно, звідки насіння, яка врожайність.

    Майбутнє творять власними руками

    На проблеми не жаліються, їх вирішують
    Гадаєте труднощі обходять господарство як зачароване? Виявляється ні. Їх не менше, якщо не більше, ніж у інших сучасних агропідприємств. Наприклад, поголів’я овець через щорічний брак кормів і особливо зернофуражу стало швидко зменшуватися та втрачати якісні показники.
    Та не в характері Найдьонової впадати у відчай. Господиня приймає рішення обновити маткове поголів’я. Віра Опанасівна розповідає як цілеспрямовано та наполегливо працювали спеціалісти господарства спільно з науковими співробітниками інституту «Асканія-Нова». Особливо відзначає невтомну працю старшого чабана Олександра Попова. За кілька років вдалося не тільки збалансувати кормову базу: у 2003 році вівцеферму атестовано як племрепродуктор, а з 2004 року – племінний завод з розведення овець таврійського типу асканійської тонкорунної породи. Отож, ще одне переконливе свідчення, що тільки той, хто не жаліється на проблеми, а прикладає зусилля для їх вирішення, досягає успіху.

    Майбутнє закладається сьогодні
    Справжній господар не зупиняється на досягнутому. Сьогодні Віра Опанасівна ставить за мету збільшити кількість маток у структурі господарства до 55-60%. При цьому загальну кількість овець заплановано залишити на рівні 1700 голів. Звісно причини для цього не найкращі – не вистачає приміщень для їх утримання. Та це лише черговий стимул до встановлення нових планок.
    З кожним роком племзавод поліпшує класний склад отари. За даними бонітування, на 22 травня 2007 року налічується: баранів-плідників – 94,5% еліти, баранів ремонтних – 95,3% еліти, переярків – 98% еліти, ярків – 80,4% еліти, маточного поголів’я – 100% еліти. Все це – надійна база для проведення поглибленої селекції овець асканійської тонкорунної породи, що забезпечує вдосконалення племінних та продуктивних якостей стада, подальший розвиток цінних особливостей, властивих даному заводу, вдосконалення існуючих та виведення нових ліній.
    Для відтворення стада в «Асканійському», як правило, використовують баранів тільки з власного господарства. Та в окремих випадках, коли йдеться про поглиблену селекцію, використовують баранів-плідників іншої породи або інших заводів цієї породи.
    В господарстві одержують та вирощують висококласний племінний молодняк для поповнення власного стада і на продаж. Селекційна робота в ДПДГ «Асканійське» спрямована на досягнення показників продуктивності, які відповідають класу еліта. Так живу масу планують збільшити у баранів-плідників до 110-120 кг, ремонтних баранів – до 75-80 кг, баранів для продажу – 60-65 кг і ярок – 51-56 кг.

    Майбутнє творять власними руками

    Настриг немитої вовни, переконані фахівці племзаводу, має бути суттєво підвищений у баранів-плідників і ремонтних баранів до 13-14 і 7,4-8,0 кг відповідно. Таких показників заплановано досягти за рахунок збільшення живої маси та площі шкіри у тварин, густоти вовнових волокон, довжини вовни, поліпшення оброслості черева та спини, а також – високого виходу чистої вовни.
    Особливу увагу звернено на відбір баранів-плідників з високим настригом і процентом виходу митої вовни. Спеціалісти запевняють, що саме вони здатні суттєво впливати на підвищення цих важливих ознак в цілому по стаду.
    Надзвичайну увагу приділено кормовій базі. В буферній зоні біосферного заповідника «Асканія-Нова», що належить ДПДГ «Асканійське», розпочато роботу по залуженню понад 1500 га землі для використання під пасовища й сінокоси. Це дозволить суттєво поліпшити кормову базу для більш інтенсивного розвитку племінного вівчарства значним 2-3-разовим збільшенням поголів’я, як це передбачено державною програмою формування конкурентоспроможної галузі вівчарства на 2002-2010 роки.
    Звісно, перешкод вистачає: відсутність у племзаводу сучасної матеріально-технічної бази, незначний на сьогодні попит на племінні тварини тощо. Та головне, що керманичі та працівники «Асканійського» готові невтомно рухатися вперед, творячи своє майбутнє власними руками.
    Дарина ПОЛІЩУК





    Схожі новини
  • Досвід створення і розведення овець таврійського типу
  • Забезпечує рентабельність і високу конкурентоздатність
  • Золоте руно Асканії
  • «Дні поля» у «Асканійському»
  • Господарство, що крокує серед перших

  • Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

Майбутнє творять власними руками


Як вдається державному господарству, віддаленому від районного та обласного центрів, не тільки вижити в суворих умовах сьогодення, але й стати епіцентром наукового прогресу? Питанням цим вже 16 років поспіль задаються фахівці.
А відповідь прихована не тільки в грамотній економічній стратегії господарства, але й в глибокому духовному корінні тих, хто працює в херсонському спекотному краї.

Шлях до успіху через храм
Знайомим шляхом, виходженим не один десяток років, йде керівник ДПДГ «Асканійське» до храму. Щоразу вона підходить до ікони Миколи Угодника, безшумно ворушить губами, припадаючи до образу святого. Що просить ця жінка, яку тут звуть по-сільському просто і тепло: «наша мама»?
Кожна матір, як відомо, просить хорошої долі своїм дітям. Порушити таємницю молитви Віри Опанасівни не гріх, бо вона не носить особистого характеру. Жінка молиться за жителів України, за владу, за всіх односельців і трудівників свого господарства. Жінка благає у Бога милосердя до багатої та занедбаної української землі, для її талановитих людей... І такі щирі молитви не залишаються без відповіді.

Майбутнє творять власними руками

Віра Опанасівна й сама чимало зробила, щоб побудувати цей храм у рідному селі Тавричанка Каховського району, зі святою вірою в те, що тому, хто подає, і Бог дає.
Заслужений робітник сільського господарства, почесний академік Української академії аграрних наук, почесний професор Херсонського аграрного інституту, власниця ордена княгині Ольги, церковний староста села Тавричанка, і нарешті, представник обласної організації Аграрної партії України сьогодні живе однією метою та мрією: щоб українська наука таки створила диво, яке дозволило б Україні стати в ряд цивілізованих держав.

Завтрашній день сьогодні
До «Асканійського» частенько заїздять ті, хто хоче перейняти досвід успішного господарювання. Вони засипають Віру Найдьонову запитаннями:
«Скільки, ви сказали, укосів люцерни берете за літо?» – «П’ять-шість». – «Неймовірно!» Тут багато очевидного-неймовірного: майже шеститисячні (в літрах) надої молока на корову, більш як кілограмові добові прирости бичків, найбільша в області овеча отара…
- Все у нас прекрасно приживається, - неодноразово повторює директорка господарства. - Ось дослідні поля сої… Ми вже вирощуємо кращі сорти і гібриди озимих пшениць та ріпаків, льону і кукурудзи вітчизняної селекції. Менше 60-70 центнерів ранніх зернових із гектара «Асканійське» не збирає! Пшениця одеської, херсонської, донецької, харківської селекцій перевищує 100-центнерні хлібозбори.
В «Асканійське» принципово не завозять заморське насіння. Тому що вітчизняне краще пристосоване до суворої зими і спекотного літа, менше реагує на різкі перепади температури, рясніше врожаїться. Навіть у зовсім посушливі роки.
Саме з ініціативи Найдьонової «Асканійське» стало своєрідним сортовим полігоном: спільно з фахівцями Інституту землеробства південного регіону (м.Херсон) та Інституту олійних культур (м.Запоріжжя), підпорядкованих, як і саме господарство, Українській академії аграрних наук, тут п’ятий рік поспіль здійснюють післяреєстраційне вивчення нових сортів озимої і ярої пшениць, ячменю, сої, гібридів кукурудзи, олійного льону.
Крім того, у зоні посушливого Степу в експерименті перевіряються 120-150 районованих і перспективних сортів та гібридів різних сільгоспкультур. Через те тут рідко яке поле без табличок-вказівників: що посіяно, звідки насіння, яка врожайність.

Майбутнє творять власними руками

На проблеми не жаліються, їх вирішують
Гадаєте труднощі обходять господарство як зачароване? Виявляється ні. Їх не менше, якщо не більше, ніж у інших сучасних агропідприємств. Наприклад, поголів’я овець через щорічний брак кормів і особливо зернофуражу стало швидко зменшуватися та втрачати якісні показники.
Та не в характері Найдьонової впадати у відчай. Господиня приймає рішення обновити маткове поголів’я. Віра Опанасівна розповідає як цілеспрямовано та наполегливо працювали спеціалісти господарства спільно з науковими співробітниками інституту «Асканія-Нова». Особливо відзначає невтомну працю старшого чабана Олександра Попова. За кілька років вдалося не тільки збалансувати кормову базу: у 2003 році вівцеферму атестовано як племрепродуктор, а з 2004 року – племінний завод з розведення овець таврійського типу асканійської тонкорунної породи. Отож, ще одне переконливе свідчення, що тільки той, хто не жаліється на проблеми, а прикладає зусилля для їх вирішення, досягає успіху.

Майбутнє закладається сьогодні
Справжній господар не зупиняється на досягнутому. Сьогодні Віра Опанасівна ставить за мету збільшити кількість маток у структурі господарства до 55-60%. При цьому загальну кількість овець заплановано залишити на рівні 1700 голів. Звісно причини для цього не найкращі – не вистачає приміщень для їх утримання. Та це лише черговий стимул до встановлення нових планок.
З кожним роком племзавод поліпшує класний склад отари. За даними бонітування, на 22 травня 2007 року налічується: баранів-плідників – 94,5% еліти, баранів ремонтних – 95,3% еліти, переярків – 98% еліти, ярків – 80,4% еліти, маточного поголів’я – 100% еліти. Все це – надійна база для проведення поглибленої селекції овець асканійської тонкорунної породи, що забезпечує вдосконалення племінних та продуктивних якостей стада, подальший розвиток цінних особливостей, властивих даному заводу, вдосконалення існуючих та виведення нових ліній.
Для відтворення стада в «Асканійському», як правило, використовують баранів тільки з власного господарства. Та в окремих випадках, коли йдеться про поглиблену селекцію, використовують баранів-плідників іншої породи або інших заводів цієї породи.
В господарстві одержують та вирощують висококласний племінний молодняк для поповнення власного стада і на продаж. Селекційна робота в ДПДГ «Асканійське» спрямована на досягнення показників продуктивності, які відповідають класу еліта. Так живу масу планують збільшити у баранів-плідників до 110-120 кг, ремонтних баранів – до 75-80 кг, баранів для продажу – 60-65 кг і ярок – 51-56 кг.

Майбутнє творять власними руками

Настриг немитої вовни, переконані фахівці племзаводу, має бути суттєво підвищений у баранів-плідників і ремонтних баранів до 13-14 і 7,4-8,0 кг відповідно. Таких показників заплановано досягти за рахунок збільшення живої маси та площі шкіри у тварин, густоти вовнових волокон, довжини вовни, поліпшення оброслості черева та спини, а також – високого виходу чистої вовни.
Особливу увагу звернено на відбір баранів-плідників з високим настригом і процентом виходу митої вовни. Спеціалісти запевняють, що саме вони здатні суттєво впливати на підвищення цих важливих ознак в цілому по стаду.
Надзвичайну увагу приділено кормовій базі. В буферній зоні біосферного заповідника «Асканія-Нова», що належить ДПДГ «Асканійське», розпочато роботу по залуженню понад 1500 га землі для використання під пасовища й сінокоси. Це дозволить суттєво поліпшити кормову базу для більш інтенсивного розвитку племінного вівчарства значним 2-3-разовим збільшенням поголів’я, як це передбачено державною програмою формування конкурентоспроможної галузі вівчарства на 2002-2010 роки.
Звісно, перешкод вистачає: відсутність у племзаводу сучасної матеріально-технічної бази, незначний на сьогодні попит на племінні тварини тощо. Та головне, що керманичі та працівники «Асканійського» готові невтомно рухатися вперед, творячи своє майбутнє власними руками.
Дарина ПОЛІЩУК





Схожі новини
  • Досвід створення і розведення овець таврійського типу
  • Забезпечує рентабельність і високу конкурентоздатність
  • Золоте руно Асканії
  • «Дні поля» у «Асканійському»
  • Господарство, що крокує серед перших

  • Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.