Аграрний тиждень. Україна
» » Забезпечує рентабельність і високу конкурентоздатність
» » Забезпечує рентабельність і високу конкурентоздатність

    Забезпечує рентабельність і високу конкурентоздатність



    Асканійська каракульська порода овець – інноваційний продукт селекції. Вона створена в результаті багаторічної цілеспрямованої творчої селекційної роботи колективу вчених Інституту «Асканія-Нова», Буковинського інституту агропромислового виробництва НААН та спеціалістів племінних господарств і племпідприємств на основі класичних та новітніх методів селекції шляхом відтворювального схрещування чистопородних каракульських овець з романівськими, а в подальшому - з використанням баранів-плідників асканійського породного типу багатоплідних каракульських овець.

     

    Державна експертна комісія в 2008 р. апробувала нову породу, а Мінагрополітики України затвердило її своїм наказом (№176/36 від 18 березня 2009 р.), визнавши селекційним досягненням у тваринництві й рекомендувавши до широкого впровадження у виробництво.

    Селекційна структура породи складається з трьох внутрішньопородних типів (асканійського породного типу багатоплідних каракульських овець чорного забарвлення, асканійського породного типу каракульських овець сірого забарвлення, буковинського типу каракульських овець) та десяти генеалогічних ліній (№№ 297, 45, 211, 82, 04019, 04020, 04021 112, 204, 3044). Племінні ресурси зосереджені у 5 племзаводах і 6 племрепродукторах Херсонської, Одеської та Чернівецької областей. Загальна чисельність поголів’я в цих господарствах становить 9 тис. голів. Як показує досвід, в усіх названих регіонах вівці асканійської каракульської породи добре проявляють свої селекційні ознаки, продукують каракуль різного асортименту та забарвлення, із завитками цінних типів і форм.

    Тварини нової породи характеризуються комбінованою продуктивністю, високою адаптаційною здатністю до природно-екологічних умов у зонах їх розведення, міцною конституцією, підвищеними показниками відтворювальної здатності та продуктивності.

    Плодючість вівцематок знаходиться у межах 126-167%, жива маса баранів-плідників – 70-110 кг, вівцематок – 50-63 кг, ягнят при народженні: одинаків – 4,5-5,0 кг, двійневих – 3,5-4,0, трійневих – 3,0-3,5 кілогорами. Вихід смушків першого сорту – 71-93%. Шкурки крупного розміру, з легкою міздрею і укороченим волосом, мають довгі валькуваті завитки, середні за розміром від 4 до 8 мм, шовковистий і блискучий волосяний покрив, що відповідає вимогам стандарту на чистопородний каракуль. Крім того, тварини характеризуються високими показниками молочної та м’ясної продуктивності.

    Створені внутрішньопородні типи овець нової асканійської каракульської породи за племінними та продуктивними якостями не мають аналогів і відповідають вимогам світового рівня. Їх використовують як поліпшуючий генетичний матеріал для овець смушкового напряму продуктивності з метою підвищення плодючості, живої маси, смушкових якостей, скоростиглості, м’ясної та молочної продуктивності.

    Використання високопродуктивних генотипів цієї породи забезпечує у смушковому вівчарстві підвищення плодючості на 13-15%, молочної продуктивності – на 25-35%, м’ясної – на 20-25% та поліпшення смушкових якостей – на 15-20%.

    У сучасних економічних умовах розвиток вівчарства визначається головним чином його ефективністю та конкурентоздатністю. Каракулівництво є економічно вигідним при одночасному виробництві смушків, молока, м’яса, вовни тощо. Адже лише сукупний дохід від реалізації продукції цієї галузі здатний забезпечити її рентабельність.

    Основною продукцією, заради якої розводять овець асканійської каракульської породи, є шкурки – високоякісна хутрова сировина для легкої промисловості. Їх отримують при забої ягнят у 2-3-денному віці. Кон’юнктура ринку в останні роки потребує збільшення обсягів виробництва шкурок ребристої та плоскої груп. Тому в подальшому селекція з породою буде спрямована на підвищення частки тварин саме цих смушкових типів.

    При забої ягнят на смушки доцільно продовжувати доїння овець. Від вівцематок асканійської каракульської породи за лактацію одержують 120-140 кг молока, яке є високопоживним продуктом харчування та сировиною для виготовлення делікатесних м’яких і твердих сирів (бринза, рокфор, качковал та ін.). В ньому міститься 18-20% сухої речовини, 7-9% жиру, 5-7% білка.

    При правильній організації відтворення, відповідній структурі стада, інтенсивному вирощуванні та відгодівлі при високій скоростиглості овець новоствореної породи галузь має можливість виробляти високоякісну ягнятину та молоду баранину. Для цього ягнят з малоцінними завитками при народженні слід залишати на вирощування для реалізації на м’ясо. При забої ягнят у 4-місячному віці маса парної туші становить 12-13 кг, забійний вихід - 47-48%, вихід м’яса першого сорту – 76-77% при коефіцієнті м’ясності 3,2-3,3. У тварин 9-місячного віку відповідні показники складають: 18-20 кг; 48-50%; 78-80%; 3,9-4,0.

    Від овець асканійської каракульської породи отримують грубу вовну, придатну для виготовлення сукна різного асортименту, а також килимів і валяльно-повстяних виробів. Річний настриг вовни у баранів-плідників становить 4,0-5,0 кг, у вівцематок - 3,0-3,5, баранів-річняків - 3,5-4,0, ярок – 2,5-3,0 кілограми.

    Крім основної продукції (смушки, молоко, м’ясо, вовна) від каракульських овець можна отримати багато видів побічної продукції. Зокрема, із сичугів виробляють сичужно-ферментні препарати для потреб молокопереробної та фармацевтичної промисловості. З крові - кров’яне борошно, із тонкого відділу кишечника – музичні струни, оболонки для ковбас. А ще використовують гній - цінне органічне добриво для підвищення родючості ґрунтів.

    Отже, унікальна універсальна продуктивність овець асканійської каракульської породи, при відповідній організації виробництва і маловитратному технологічному забезпеченні галузі, має рентабельність і високу конкурентоздатність в умовах ринку.

     

    Неля КУДРИК,  

    кандидат с.-г. наук,

    Інститут тваринництва степових районів імені М. Ф. Іванова «Асканія-Нова» – Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства

     





    Схожі новини
  • Особливості вівчарства Хмельниччини
  • Витоки відродження
  • “Бідна” овечка, але своя (або що важить для України розвиток галузі вівчарства)
  • Азіатські вівці на українських ланах
  • Нова порода овець втілила найкраще

  • Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

Забезпечує рентабельність і високу конкурентоздатність



Асканійська каракульська порода овець – інноваційний продукт селекції. Вона створена в результаті багаторічної цілеспрямованої творчої селекційної роботи колективу вчених Інституту «Асканія-Нова», Буковинського інституту агропромислового виробництва НААН та спеціалістів племінних господарств і племпідприємств на основі класичних та новітніх методів селекції шляхом відтворювального схрещування чистопородних каракульських овець з романівськими, а в подальшому - з використанням баранів-плідників асканійського породного типу багатоплідних каракульських овець.

 

Державна експертна комісія в 2008 р. апробувала нову породу, а Мінагрополітики України затвердило її своїм наказом (№176/36 від 18 березня 2009 р.), визнавши селекційним досягненням у тваринництві й рекомендувавши до широкого впровадження у виробництво.

Селекційна структура породи складається з трьох внутрішньопородних типів (асканійського породного типу багатоплідних каракульських овець чорного забарвлення, асканійського породного типу каракульських овець сірого забарвлення, буковинського типу каракульських овець) та десяти генеалогічних ліній (№№ 297, 45, 211, 82, 04019, 04020, 04021 112, 204, 3044). Племінні ресурси зосереджені у 5 племзаводах і 6 племрепродукторах Херсонської, Одеської та Чернівецької областей. Загальна чисельність поголів’я в цих господарствах становить 9 тис. голів. Як показує досвід, в усіх названих регіонах вівці асканійської каракульської породи добре проявляють свої селекційні ознаки, продукують каракуль різного асортименту та забарвлення, із завитками цінних типів і форм.

Тварини нової породи характеризуються комбінованою продуктивністю, високою адаптаційною здатністю до природно-екологічних умов у зонах їх розведення, міцною конституцією, підвищеними показниками відтворювальної здатності та продуктивності.

Плодючість вівцематок знаходиться у межах 126-167%, жива маса баранів-плідників – 70-110 кг, вівцематок – 50-63 кг, ягнят при народженні: одинаків – 4,5-5,0 кг, двійневих – 3,5-4,0, трійневих – 3,0-3,5 кілогорами. Вихід смушків першого сорту – 71-93%. Шкурки крупного розміру, з легкою міздрею і укороченим волосом, мають довгі валькуваті завитки, середні за розміром від 4 до 8 мм, шовковистий і блискучий волосяний покрив, що відповідає вимогам стандарту на чистопородний каракуль. Крім того, тварини характеризуються високими показниками молочної та м’ясної продуктивності.

Створені внутрішньопородні типи овець нової асканійської каракульської породи за племінними та продуктивними якостями не мають аналогів і відповідають вимогам світового рівня. Їх використовують як поліпшуючий генетичний матеріал для овець смушкового напряму продуктивності з метою підвищення плодючості, живої маси, смушкових якостей, скоростиглості, м’ясної та молочної продуктивності.

Використання високопродуктивних генотипів цієї породи забезпечує у смушковому вівчарстві підвищення плодючості на 13-15%, молочної продуктивності – на 25-35%, м’ясної – на 20-25% та поліпшення смушкових якостей – на 15-20%.

У сучасних економічних умовах розвиток вівчарства визначається головним чином його ефективністю та конкурентоздатністю. Каракулівництво є економічно вигідним при одночасному виробництві смушків, молока, м’яса, вовни тощо. Адже лише сукупний дохід від реалізації продукції цієї галузі здатний забезпечити її рентабельність.

Основною продукцією, заради якої розводять овець асканійської каракульської породи, є шкурки – високоякісна хутрова сировина для легкої промисловості. Їх отримують при забої ягнят у 2-3-денному віці. Кон’юнктура ринку в останні роки потребує збільшення обсягів виробництва шкурок ребристої та плоскої груп. Тому в подальшому селекція з породою буде спрямована на підвищення частки тварин саме цих смушкових типів.

При забої ягнят на смушки доцільно продовжувати доїння овець. Від вівцематок асканійської каракульської породи за лактацію одержують 120-140 кг молока, яке є високопоживним продуктом харчування та сировиною для виготовлення делікатесних м’яких і твердих сирів (бринза, рокфор, качковал та ін.). В ньому міститься 18-20% сухої речовини, 7-9% жиру, 5-7% білка.

При правильній організації відтворення, відповідній структурі стада, інтенсивному вирощуванні та відгодівлі при високій скоростиглості овець новоствореної породи галузь має можливість виробляти високоякісну ягнятину та молоду баранину. Для цього ягнят з малоцінними завитками при народженні слід залишати на вирощування для реалізації на м’ясо. При забої ягнят у 4-місячному віці маса парної туші становить 12-13 кг, забійний вихід - 47-48%, вихід м’яса першого сорту – 76-77% при коефіцієнті м’ясності 3,2-3,3. У тварин 9-місячного віку відповідні показники складають: 18-20 кг; 48-50%; 78-80%; 3,9-4,0.

Від овець асканійської каракульської породи отримують грубу вовну, придатну для виготовлення сукна різного асортименту, а також килимів і валяльно-повстяних виробів. Річний настриг вовни у баранів-плідників становить 4,0-5,0 кг, у вівцематок - 3,0-3,5, баранів-річняків - 3,5-4,0, ярок – 2,5-3,0 кілограми.

Крім основної продукції (смушки, молоко, м’ясо, вовна) від каракульських овець можна отримати багато видів побічної продукції. Зокрема, із сичугів виробляють сичужно-ферментні препарати для потреб молокопереробної та фармацевтичної промисловості. З крові - кров’яне борошно, із тонкого відділу кишечника – музичні струни, оболонки для ковбас. А ще використовують гній - цінне органічне добриво для підвищення родючості ґрунтів.

Отже, унікальна універсальна продуктивність овець асканійської каракульської породи, при відповідній організації виробництва і маловитратному технологічному забезпеченні галузі, має рентабельність і високу конкурентоздатність в умовах ринку.

 

Неля КУДРИК,  

кандидат с.-г. наук,

Інститут тваринництва степових районів імені М. Ф. Іванова «Асканія-Нова» – Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства

 





Схожі новини
  • Особливості вівчарства Хмельниччини
  • Витоки відродження
  • “Бідна” овечка, але своя (або що важить для України розвиток галузі вівчарства)
  • Азіатські вівці на українських ланах
  • Нова порода овець втілила найкраще

  • Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.