Відродимо нашу славу – козацьку справу

23 April, Розділ Особистість, переглядів 7 110

Мета проекту – сприяння духовному відродженню Сумщини, зокрема, історичної правди про козацтво Сумщині та його яскравих представників, у числі яких – легендарна постать останнього Кошового отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського тощо.

Козацькому роду нема переводу

Відомо, що перспективи розвитку будь-якої країни можна вибудовувати лише, проектуючи їх через призму історичної спадщини. Виходить, що ентузіасти, які не тільки не цураються минулого, але й прагнуть зберегти його для нащадків, власноруч творять майбутнє держави.

У числі палких патріотів України, як і своєї малої Батьківщини – Роменщини, є голова правління ДАК «Хліб України» Іван Рішняк. Славний нащадок козацького роду він – організатор і засновник Всеукраїнського благодійного фонду імені Петра Калнишевського. Саме за його ініціативи та підтримки здійснюється систематична робота з увічнення пам’яті лицаря слави, мужнього українського гетьмана.

Є у Івана Миколайовича й прибічники серед науковців, істориків, письменників, художників, фахівців кінематографу тощо.

Щорічно на Сумщині, де народився Петро Калнишевський, проводиться Всеукраїнське свято «Калнишева рада» за участю молоді та козацьких загонів. Традиційно дні козацької слави проходять на День Петра і Павла (12 липня). До 300 річчя з дня народження Петра Калнишевського на місці, де стояла церква Покрови Пресвятої Божої Матері в місті Ромен, побудована колись на кошти Кошового отамана, закладено кам’яний знак.

Розроблений і діє місцевий туристичний маршрут «Місцями козацької слави». На території двох районів – Недригайлівського та Роменського – на базі пам’яток історії та культури Роменського та Недригайлівського краю, пов’язаних з ім’ям славетного кошового, створений Державний історико-культурний заповідник «Посулля».

Саме на його території планується проведення Міжнародного мистецького проекту «Історія та сучасність». У рамках заходу відбудеться майстер-клас для творчої молоді, художні виставки, випуск каталогу, круглий стіл і театралізоване дійство «Від легенд до музейних реліквій». Також відбудеться аукціон живопису, кошти від якого підуть на користь будинку сімейного типу. У перспективі – організація та показ виставки «Історія та сучасність» у Сеулі (Корея).

Об’єднані любов’ю до рідної землі

На зібранні пленеру художників, метою якого є висвітлення та популяризація життя Калнишевського, - присутніх об’єднувало надзвичайне взаєморозуміння. І це не дивно. Адже зібралися ті, для кого поняття «патріотизм» не перетворилося на затертий архаїзм.

З програмою проведення пленеру присутніх ознайомила заслужений працівник культури України, член Спілки художників та Спілки журналістів України Валентина Єфремова. Захід відбудеться у липні цього року, на Сумщині. Упродовж двох тижнів у мальовничому Посуллі мешкатимуть і відтворюватимуть на художніх полотнах історичні мотиви та природну красу землі, звідкіля родом останній український козацький гетьман, художники з різних куточків України, а також з Кореї, США, Грузії. 12 липня у селі Пустовійтівці відбудеться виставка мистецьких робіт.

Організатори прагнуть, донести історичну правду про останній оплот українського демократизму й національної незалежності.

Легендарний кошовий Запорізької Січі

Хто ж він, славнозвісний Петро Калнишевський? Про ранній період його життя існують лише легенди та усні перекази. Відомо, що у зрілі роки Петро Калнишевський побудував у рідному містечку Ромни церкву. У документах, пов’язаних із її будівництвом, фіксується місце народження Калнишевського та ім’я його батьків: мати – Агафія, батько – Іван.

Ім’я Петра Калнишевського виринає з архіву Коша Запорізької Січі (поч. 50-х рр. XVIII ст.), коли він займає вищі старшинські посади: військового осавула, військовим суддею, тобто третьою особою після Кошового отамана, у складі Коша (запорізького уряду). З 1762 р. Петро короткий час був Кошовим. І, нарешті, в 1764-1775 роках Калнишевський — беззмінний Кошовий отаман. Він керує Запорозькою Січчю упродовж понад десятиліття, що передувало остаточному її знищенню російським царатом.

До кінця XVIII ст. Запорозька Січ зберігала автономію й українську державність, які великою мірою базувалися на давніх традиціях і корінням пірнали в історичне минуле українського народу.

Політична автономія, самобутній республіканський лад Січі з його демократичними порядками, виборністю старшини, місцевим самоврядуванням, своїм судом — усе це було яскравим протиставленням російському самодержавству та абсолютній монархії. Проводячи політику ліквідації автономії України, імперський уряд, звісно, не міг оминути запорізької республіки.

Царизм скасував Січ через 15 років після ліквідації Гетьманщини (1764 р.), хоча ще раніше розгорнув тотальний наступ на її вольності та землі, права та особливий устрій. Саме в таких історичних умовах Запорозька рада на Січі вручала булаву Петру Калнишевському, обиравши його неодноразово Кошовим отаманом. Посівши місце голови уряду запорізької республіки, Калнишевський виявив талант державного діяча й адміністратора, дипломата і воєначальника.

В економічній політиці Кошовий отаман дбав про розвиток сільського господарства, поширення торгівлі, енергійно займався колонізацією Запоріжжя. На рахунок плідної економічної діяльності Калнишевського історики відносять той факт, що останній період в історії Запоріжжя позначився помітним економічним піднесенням. Значно зросла кількість запорозьких зимівників — багатогалузевих господарств фермерського типу, що базувалися на власній і найманій праці.

Цікаво, на Запоріжжі існувала розвинута статистична служба - виняткове явище на той час, яке свідчило про досконалість системи управління. Статистичні відомості фіксувалися в численних «переписах», «реєстрах», «відомостях», «описах», «компутах», «списках», «екстрактах» та ін. Там є зведені дані про населення, кількість дворів, хат, худоби, майна в селах, слободах, селищах, зимівниках кожної з дев'яти адміністративно-територіальних областей. Діяла митна система.

Володіючи узагальнюючою, всебічною інформацією, в якій, ніби у фокусі, концентрувалися дані про різноманітні явища та події, що відбувалися на запорізьких землях, Кошовий отаман Калнишевський мав змогу певною мірою коригувати й спрямовувати процеси їхнього розвитку. Наприклад, у 1768 р. зібрано статистичні відомості по областях про кількість загиблих під час лютої зими 1767-1768 років. Тоді у господарствах селян критично не вистачало коней, рогатої худоби, овець тощо. Виявивши тяжкий стан у скотарстві, запорозький уряд ужив заходів до його поліпшення. І таких історичних відомостей про мудре керівництво Петра Калнишевського існує чимало.

Закінчив своє довге життя останній український Кошовий в одному із Соловецьких монастирів (прожив Калнишевський 112 років, захопивши три століття). Волелюбний українець був ув’язнений тут впродовж 27 років царицею Єлизаветою II.

Отож, занурюючи підростаючі покоління в історію своєї держави, всеукраїнський благодійний фонд імені Петра Калнишевського сприяє пізнанню глибин душі українського народу, відроджує його гідність і безцінну духовну спадщину.

Оксана Шаповал