- Розміщення посівів сої в Україні
- Официальный курс валют
- Официальный курс валют
- Стан та перспективи виробництва сої в Україні
- Виробництво та використання сої у молочному скотарстві, відгодівлі тварин і вирощуванні птиці
Розв’язує проблему кормового білка
В Україні соя вже вирощується в усіх 25 областях. За 2001-20012 рр. її посіви збільшилися з 73 до 1470 тис. га, урожайність зросла з 10,3 до 16,8 ц/га, виробництво – з 74 тис. т до 2,4 мільйонів. Україна за обсягами виробництва сої посіла перше місце в Європі.
У найближчі роки її посіви зростуть до 2 млн. га, в перспективі – до 4 млн. гектарів. Нові перспективи у розв’язанні проблеми кормового білка відкриває використання сортів сої, створених в Інституті кормів і сільського господарства Поділля (м. Вінниця), з високим потенціалом урожайності: Золотиста – 39 ц/га, КиВін – 38, Артеміда – 39, Омега вінницька – 40, Монада – 44, Княжна – 45, Хуторяночка - 46, Смолянка – 49 ц/га. Соя біологічно фіксує 155-198 кг/га азоту атмосфери, є одним із кращих попередників у сівозміні, стабілізуючим фактором росту виробництва зерна, зміцнення економіки господарств. Однак у ліквідації дефіциту кормового білка ще мало використовується нашими тваринниками, хоч увесь світ згодовує сою, щоб мати більше м’яса, молока і яєць.
Висока кормова цінність сої та продуктів її переробки полягає у високому вмісті білка: соя – 37-40%, соєва макуха – 36, соєвий шрот – 44-48, високобілковий соєвий шрот – 48-50, текстурований соєвий рослинний білок – 52, соєвий білковий концентрат – 70-75, соєвий білковий ізолят – 90-95%. Такого великого асортименту і обсягів високобілкових продуктів не виробляють з жодної іншої культури.
На світовий ринок надходить 99 млн. т сої, 60 млн. т соєвого шроту, 8,8 млн. т соєвої олії. У світових ресурсах рослинного білка соя зайняла перше місце серед усіх агрокультур.
При переробці її насіння методом екстрагування одержують соєвий шрот і соєву олію, і за рахунок реалізації цієї олії окупають всі прямі витрати на виробництво культури. Соєвий шрот є досить дешевим білковим кормовим інгредієнтом, широко використовується в країнах з розвиненим тваринництвом і птахівництвом.
У світі створена потужна мережа переробних олійно-екстракційних заводів. Основна кількість її (90%) переробляється на соєву олію і соєвий шрот, на харчові цілі використовується приблизно 4,5%, на насіння – 3%, втрати і інші – 2,5%. У світі частка сої, яка направляється на переробку, зросла з 63,6 до 90,1%. При промисловій переробці з 1 т насіння сої одержують 792 кг шроту, 178 кг олії, втрати становлять лише 30 кілограмів. Обсяги переробки сої значно зросли з 17,1 млн. т (1961 р.) до 267 млн. т (2012 р.), при цьому виробництво шроту збільшилося з 13,2 млн. т до 182 млн. т, олії – з 3 млн. т до 43 млн. тонн.
Соєвий шрот є основним продуктом переробки сої і містить 44-48% протеїну. При включенні в раціони він забезпечує високі прирости живої маси на відгодівлі молодняка великої рогатої худоби – 1200-1500 г за добу, свиней – 700-900 г, бройлерної птиці – 2,5 кг за 45 днів (завдяки згодовуванню високобілкового соєвого шроту і екструдованої повножирової сої).
З соєвих продуктів найбільше в домашніх умовах використовують на кормові цілі соєвий шрот – 180 млн. т: у Китаї – 51 млн., ЄС – 27-30 млн., США – 27 млн., Бразилії – 14,4 млн., Таїланді – 4,2 млн., Японії – 3,8 млн. тонн.
В США, наприклад, використовують цей шрот у годівлі бройлерної птиці – 12 млн. т, свиней – 6,3 млн., м’ясної худоби – 3 млн., молочних корів – 2,1 млн., інших – 1,6 млн. тонн. Застосування сої в годівлі тварин і птиці досягло значних обсягів. Навіть умовне виключення її з раціонів призвело б до зменшення продуктивності тваринництва і виробництва у світі м’яса, молока і яєць.
Використання соєвого шроту в складі комбікормів для годівлі молочних корів забезпечує високі надої молока, зокрема в Ізраїлі – 10033 кг, США – 9595, Данії – 8640, Швеції – 8337, Канаді – 8202, Великобританії – 7611, Японії – 7503, Німеччині – 7076, Франції – 6242, Бельгії – 6133, Україні – 4083 кілограмів. На жаль, в Україні соєвого шроту в годівлі тварин і птиці використовується мало.
Соєвий шрот порівняно з соняшниковим, ріпаковим і лляним містить більше білка, фосфору і кальцію, менше клітковини та відзначається вищою біологічною цінністю, перетравністю білка, жиру, екстрактивних речовин і особливо клітковини. Він виявився найефективнішим із високобілкових кормових інгредієнтів, тому його краще використовувати у вітчизняному тваринництві, а не експортувати на світовий ринок.
Анатолій БАБИЧ,
д. с.-г. н., проф., академік НААН України і Россільгоспакадемії, завідувач відділу селекції і насінництва сої і зернобобових культур Інституту кормів і сільського господарства Поділля НААН, м. Вінниця
Аліна БАБИЧ-ПОБЕРЕЖНА,
д. екон. н., завідувач кафедри менеджменту та адміністрування Київського університету ринкових відносин
