Національні особливості органічного землеробства

30 September, Розділ Рослинництво, переглядів 6 498

Як відомо, в Україні є всі умови для виробництва надзвичайно популярної у світі екологічно чистої продукції. Це, зокрема, ґрунти, які вже «відпочили» від надміру інтенсивного обробітку за радянських часів.

За чисту продукцію готові доплачувати

Органічне сільське господарство у світі досить популярне. За статистикою, у Європі під нього використовують 5,1 млн. га, Північній Америці — 1,5 млн., Латинській Америці — 4,7 млн., а в Австралії – цілих 10,6 млн. гектарів. Причому за останні роки частка європейських земель, переведених на органічне землеробство, значно зросла. Цьому сприяла започаткована ще в 1993 році спільна політика ЄС щодо підтримки фермерів у перші перехідні роки. Середній показник у країнах ЄС досяг близько 4% від загальної площі сільгоспземель, в Австрії та Італії – 8%, а у Швеції, яка є європейським лідером, - майже 12 відсотків.

Також виявили свій вплив економічні чинники. Як стверджують американські аграрії, якщо взяти втрати ґрунту у чорному пару за 100%, то при вирощуванні кукурудзи за загальноприйнятими технологіями з механічним обробітком вони становитимуть 60%, а за технологіями з мінімальним обробітком знижуються до 10%.

Споживачам також до вподоби чиста органічна продукція, за яку вони готові доплачувати 10-50% від її звичайної вартості. Тому нині в усіх розвинених країнах світу діють ринки органічної сільгосппродукції, успішно функціонує відповідна інфраструктура її сертифікації, маркетингу та реалізації. Попит на органічну продукцію постійно зростає: в середньому приблизно на 10-15% щорічно.

Довідково:

Всього в світі застосовують під «органічне» землеробство близько 25 млн. га, кожного року ця цифра збільшується на 5 млн. У країнах Євросоюзу кількість «зелених» господарств за 15 років зросла у 20 разів. Вже у 2003 році світовий ринок органічної продукції фахівці оцінювали в 23-25 млрд. доларів. Зокрема, в США — в 11-13 млрд., ЄС — в 10-11 мільярдів.

Українські землі готові до органічного господарювання

Україна, яка має всі передумови для вирощування екологічно чистої продукції, поки що відмовлятися від інтенсивного сільгоспвиробництва не поспішає. Звісно, перехід на нове завжди вимагає певних затрат і супроводжується ризиком. Та господарі, які вже спробували впровадити нові методики, стверджують: хоча зниження ефективності виробництва на початковому етапі може «підкосити» ентузіазм «зелених» фермерів, та з часом буде суттєво компенсовано значним зменшенням виробничих витрат.

Адже відмовившись від інтенсивного господарювання, аграрії зекономлять на дорогих хімікатах, зменшать енергомісткість виробництва, зокрема, мінімізують потреби у пальному, підвищать самодостатність і посла***ть залежність від зовнішнього фінансування. Крім того, збільшення на перших порах собівартості органічної продукції (фінансові витрати на закупівлю спеціальної техніки та обладнання і зменшення обсягів виробництва продукції) покриє відносно високі закупівельні ціни на натурпродукт.

Якщо ж проаналізувати сільськогосподарське виробництво в Україні у розрізі історії, то воно завжди було менш індустріалізованим, ніж в інших розвинутих країнах. Наприклад, на Заході відхід від землеробства із застосуванням хімікатів почався у 80-х роках минулого століття. Водночас вітчизняний аграрний сектор ніколи з головою і не пірнав у надто інтенсивне сільгоспвиробництво.

Присадибні приватні господарства і дачні ділянки з діда-прадіда плодоносили «натурально». До того ж, упродовж останнього десятиріччя «неглибоко» інтенсифіковані українські землі пройшли примусове оздоровлення, спричинене браком коштів на придбання хімічних засобів.

Отож, за ствердженням експертів, нині в Україні є значні площі екологічно чистих чорноземів, які легко можна перевести під органічний обробіток.

Як запевняють аналітики, потенціал українського органічного ринку сільгосппродукції – 98%. Водночас вони застерігають: у найближчі 10-12 років вітчизняний органічний ринок може стати мізерним.

Довідково:

За обсягом площ, призначених для органічного виробництва, Україна займає 16-те місце у світі серед 100 країн-виробників органічної продукції.

В Україні частка сертифікованих площ, порівняно з загальною площею с/г угідь, складає близько 0,5%. Водночас – в Чехії, Естонії, Угорщині – 5,0%.

Отримати «органічний» статус – справа нелегка

Та все ж не лише небажання ризикувати зупиняє українських аграріїв. Щоб пройти сертифікаційну процедуру й отримати відповідний статус, господарство повинно запастися терпінням на найближчі 4 роки. За цей період представники акредитованих іноземними компаніями вітчизняних структур проводитимуть регулярне інспектування господарства, щоб упевнитись у відповідності виробничого процесу органічним стандартам ЄС. Скорочення цього періоду можливе лише за умов подання претендентом на «органічний» статус документального підтвердження про відсутність хімічних засобів у виробничому процесі за попередні роки.

Також для впровадження органічного землеробства в Україні ще не розроблено законодавчу й нормативну бази, максимально інтегровані до готових норм і стандартів ЄС та IFOAM. Це теж не сприяє ентузіазму прихильників органічної продукції.

Довідково:

Вимоги до органічних підприємств (згідно міжнародних стандартів):

- відокремлення полів з органічною та звичайною системою землекористування так званими буферними зонами;

- наявність окремої бухгалтерської звітності для полів з органічним і звичайним землеробством; - забезпечення ретельного очищення машин і механізмів, які використовують у господарстві, задля запобігання змішування органічної та звичайної продукції; - зберігання заборонених у органічному виробництві матеріалів у спеціально відведених для цього місцях; - забезпечення візуальної різниці між органічною та звичайною продукцією; - забезпечення кількості тварин, яка встановлюється відповідно до площі землі для запобігання її занепаду, забрудненню поверхневих і підземних вод.

У невеличких господарств великі перспективи

В Україні, за даними статистичного бюлетеня IFOAM (Міжнародна федерація органічного сільського господарства), налічується 31 «зелене» господарство. Їх загальна площа становить близько 200 тис. га або 0,5% земель сільськогосподарського призначення. З кінця минулого року в країні триває робота зі створення сертифікаційних структур, які могли б «екзаменувати» господарства на «органічність» відповідно до євростандартів. Це допоможе стати «органічними» 5-30-гектарним господарствам, які завдяки своїй мобільності є найефективнішими виробниками овочевої продукції і мають великі перспективи її продажу на Захід. Натомість уже просертифіковані органічні виробники здебільшого експортують зерно та олійні культури.

Сім разів відмір, один – відріж

Попри всі очевидні переваги органічного землеробства, аналітики закликають зважено ставитись до зарубіжного досвіду, а особливо – інвестицій. Звісно, надто дешева робоча сила, відносна дешевизна оренди і низька вартість землі приваблюють іноземний капітал. До цього додається відносно дешева енергія та відсутність належної відповідальності за порушення екологічного стану довкілля. Тому є причини і для хвилювання. Щоб не стало гірким наслідком активного переходу на «органічний» обробіток надмірне техногенне навантаження на навколишнє середовище, армія безробітних і прибутки, що потечуть за кордон. Тож суто технологічні проблеми, які обіцяють лише позитивні наслідки, можуть мати і соціально-економічні складові. Останні можуть частково або ж повністю нівелювати очікувані переваги.

То чи варто забувати відоме народне прислів’я: «сім разів відмір, один – відріж»?

Оксана ШАПОВАЛ