Лохина (Vaccinium coviulianum L.), завдяки смаковим і лікувальним властивостям плодів та листя, все більше привертає увагу спеціалістів як перспективна ягідна культура. ЇЇ здатність рости на кислих заболочених ґрунтах, не придатних для вирощування інших сільгоспкультур, робить цю рослину привабливою для аматорського й промислового ягідництва. На своїй батьківщині, у Північній Америці, вона популярніша за чорну смородину та інші ягідні культури. Там її культивують з початку ХХ століття на промислових і присадибних ділянках. У США плантації лохини займають майже 30 тис. гектарів. Нещодавно такі плантації з'явились у Німеччині, Голландії, Франції, Польщі, Португалії, Іспанії, а також в Японії, Чилі, Новій Зеландії, Австралії, Білорусі. Діаметр плодів лохини сягає 10-25 мм, урожайність на шостий - восьмий роки - 10 кг з куща. Плодоносити ця культура починає на третій рік після посадки і не втрачає продуктивності до 20 років. Ягоди лохини високорослої багаті на органічні кислоти, фенольні сполуки, які приймають участь у фізіологічних процесах в організмі людини. Наявні в плодах пектини та клітковина, дубильні та інші речовини сприяють виведенню з організму важких металів і радіонуклідів. Темно-сині ягоди містять багато цукристих речовин, аскорбінової кислоти, вітамінів групи В, РР, інші біологічно активні речовини, що сприяють покращенню засвоєння глюкози тканинами організму і можуть використовуватись як допоміжний засіб при лікуванні цукрового діабету. Сьогодні культивується понад 130 сортів лохини. Для вирощування в умовах України підходять не всі зарубіжні сорти, а лише раннього (Блурей, Бруетта, Патріот, Спартан та інші) й середнього (Блукроп, Рубел, Нортленд та інші) строків дозрівання. Пізньостиглі сорти дозрівають лише на 30 відсотків. Зазвичай рослини лохини самоплідні, але сукупні посадки двох чи більше сортів з різними строками дозрівання продовжують сезон збору врожаю, сприяють швидкому дозріванню та збільшенню розміру ягід. Культура краще росте на відкритих, добре освітлених місцях на торф'янистих ґрунтах кислотністю рН 4,5-5,0 з хорошою аерацією. Коренева система лохини знаходиться у верхньому шарі на глибині до 15 см. Корені волокнисті, чутливі до ущільнення ґрунту та надмірного зволоження. Оптимальний для культивування рослини рівень стояння ґрунтових вод - 40-60 см від поверхні ґрунту. Рослина чутлива до щорічного мульчування торфом шаром до 5 см, внесення азотних добрив і поливів. Лохина добре реагує на щорічне ранньовесняне формування куща: вирізку старих гілок на рівні поверхні ґрунту, санітарну обрізку, омолодження в кроні. Розмножується ж лохина насінням та вегетативно - зеленими здерев'янілими живцями, а також поділом кореневища. В дикій природі - це чагарник 20-120 см висотою, з темно-сірими або рудувато-бурими циліндричними пагонами. Листочки обернено-овальні чи обернено-яйцеподібні, короткі, з суцільними, дещо загнутими вниз краями. Квітки блідо-рожеві чи зеленувато-білі, сидячі, розміщені в пазухах листків. Цвіте лохина в червні, плоди дозрівають в липні-серпні. Садова високоросла лохина (Vaccinium corymbosum L) - це листопадний кущ висотою 1,5-2,5 м з пагонами двох типів: формування і галуження. Пагони формування розвиваються із надземних бруньок або бруньок, розташованих біля основи старих стебел. Вони потужні, ростуть енергійно і за сезон можуть досягти 1,5 м у довжину. Ріст цих пагонів починається у травні і продовжується до кінця серпня - початку вересня. Іноді вони не встигають закінчити ріст до морозів і верхівки вимерзають. Наступного року на пагонах формування розвиваються пагони галуження. Приріст їх за сезон досягає 8-20 см, ріст починається в кінці квітня і продовжується до середини - кінця червня. В червні на верхівках і в пазухах верхніх листків закладаються квіткові бруньки, які формують врожай наступного року. В пазухах нижніх листків закладаються вегетативні бруньки, з яких наступного року розвиваються пагони другого порядку, і так - щороку. Культура лохини краще всього вдається на легких, добре провітрюваних і прогрітих ґрунтах з вмістом гумусу 3-5%. При рН 5,0-6,0 рослини уражуються хлорозом, вище рН 6,0 - припиняють ріст і через деякий час гинуть. Лохина не переносить високого рівня (10 см) ґрунтових вод. У таких умовах рослини пригнічуються від нестатку повітря, необхідного для нормального функціонування кореневої мікоризи, яка замінює рослині відсутність кореневих волосків. Нормою вважається вміст повітря у кореневому шарі ґрунту 20-30% від його об'єму. Водночас лохина негативно реагує на недостаток вологи. При вологості нижче 60% від повної вологоємкості знижуються темпи росту і розвитку, а при вологості нижче 30% рослини гинуть. Найвища продуктивність лохини формується при 70% від повної вологоємності при рівні ґрунтових вод 35-55 см. Довготривалу посуху, як і довготривале перезволоження, лохина не витримує. Подовженість вегетаційного періоду культури складає не менше 160 днів при сумі позитивних температур вище 23000С. Лохина добре росте на відкритих ділянках, при затіненні вона знижує врожайність. Розмноження кількох інтродукованих сортів лохини розпочали в Інституті садівництва УААН за рахунок коштів, виділених Мінагрополітики України на наукові дослідження. Хоча ще у 2006 році в Україні за підтримки міністерства лохину розпочали вирощувати промислово у ПП "Флора" Шацького району Волинської області. На підприємстві проведено весь комплекс робіт, передбачених проектно-кошторисною документацією, і посаджено 47,4 га лохини. Схема посадки - 3,5 м х 0,9 м (3070 шт./га). Саджанці для цього були придбані у Польщі за відповідним дозволом Мінагрополітики (156,2 тис. шт.). Середньорічна сума активних температур на території закладеної ділянки лохини складає 2400-25000С, опадів - 590 мм. Ґрунтові води залягають на глибині 0,9-1,2 м, гумусу у 20 см - 2,06%, 29-40 см - 1,7%, рН на 0-20 см - 4,6; 20-40 см - 4,4. Тож агрокліматичні умови вирощування цієї плантації сприятливі. Підприємство вже має плодоносну плантацію лохини сорту Блукроп (4 га) віком 12 років. Нова плантація на 70% посаджена також саджанцями цього дослідженого сорту. В.М. КОСТЕНКО, заступник начальника відділу Департаменту ринків рослинництва, садівництва, виноградарства та виноробства Мінагрополітики України, кандидат с.-г. наук, А.М. ІЛЛЯШ, кандидат с.-г.наук