- 07 вересня 2013 р. у центрі Києва - на Контрактовій площі, в рамках Органічного тижня в Україні, відбудеться Всеукраїнський ярмарок органічних продукт
- Узаконені правила для органіки
- Учасники ринку стурбовані зростанням кількості псевдоорганічної продукції в Україні
- Продукти з іншою долею
- Органічне виробництво в Україні: чи є успіхи?
Світ екзаменує... органічне виробництво
Ноїв ковчег чи досвід Австралії?
Якщо песимісти, з огляду на глобальні екологічні проблеми, нині готові заради порятунку зводити власні «Ноєві ковчеги» («бункери виживання» і т.п. вже мають місце) на випадок кінця світу, то оптимісти роблять все можливе, аби реально повернути планеті Земля і людству на ній гармонію існування.
Напрямків задля цього чимало - від агітації за збереження довкілля до відповідних урядових постанов. Але чи не найважчий тут тягнуть «плуг» саме ті аграрії, які стали на шлях виробництва органічної сільгосппродукції. Ілюзій у них немає: перехід від традиційної на таку форму роботи одразу далеко не прибутковий і має свої, як мовиться, підводні камені.
Але долає шлях той, хто іде. Тож у багатьох країнах світу давно на прилавках (де 80, а де 30 років поспіль) - сертифікована за міжнародними стандартами органічна продукція. Коштує, зрозуміло, дорожче за звичайну «індустріальну», але хто вибирає здоров’я та життя і має на це кошти – купує саме такий товар. Бо органічний продукт – це продукт харчування, вирощений (вироблений) у результаті ведення сертифікованого органічного виробництва, що передбачає заборону використання синтетичних пестицидів і добрив, інших штучних речовин та генетично модифікованих організмів. Важливо, зі слів менеджера з якості ТОВ «Органік Стандарт» Оксани Гладченко (Україна), що органічна сировина для виготовлення органічних продуктів харчування має надходити з перевірених джерел: у ґрунт, на якому вирощуються сільгоспкультури, протягом 3 років заборонено вносити будь-які речовини хімічного походження. Тільки по закінченню цього «перехідного періоду» продукція отримує статус органічної. Далі органічна сировина надходить до переробних підприємств, де переробляється окремо від традиційної сировини, щоб уникнути змішування. Головне, кожен етап виробництва має бути під суворим контролем органу сертифікації, який засвідчує дотримання вимог і стандартів органічного виробництва шляхом видачі відповідного сертифікату.
Оскільки споживачів органічної продукції помітно додається, то і збільшується кількість її виробників. За цьогорічною статистикою (джерело: FIBL та IFOAM), вже у 162 країнах має місце сертифіковане органічне сільське господарство. Країнами-лідерами є Австралія (12 млн. га), Аргентина (3,8 млн. га), США (1,9 млн. га). Частка органічної площі становить понад 80% від загальної сільгоспплощі на Фолклендських островах, у Ліхтенштейні, Австрії. За кількістю виробників органічної продукції (понад мільйон у кожній країні) країнами-лідерами є Індія, Уганда, Мексика. Найвище споживання згадуваної продукції на душу населення у Швейцарії, Данії, Люксембурзі. Поважають органічну продукцію і у Німеччині, Франції. В усьому світі при тому застосовуються однакові засади органічного сільського господарства: принципи здоров’я, екології, справедливості, турботи.
Сказати пестицидам «ні!» і дочекатись закону
Що мають знати ті українські аграрії, котрі вже виробляють органічну, як вони вважають, продукцію або збираються цим зайнятись? Про це чимало корисної і до роздумів інформації дав недавній Органічний тиждень в Україні і, зокрема, проведений у його рамках з ініціативи Федерації органічного руху в Україні (голова правління - Євген Милованов) Міжнародний симпозіум «Органічні продукти: обличчям до споживача» за участі делегацій з Росії, Молдови, представників від Мінагрополітики, ТОВ «Органік Стандарт», Всеукраїнської федерації споживачів «Пульс», ВГО «Жива планета», виробників і продавців органіки.
Отже, ситуація в Україні така: якщо у світі на цей час 86 країн має законодавство з органічного виробництва, то у нас лише цього року Верховна Рада переважною більшістю голосів (302!) прийняла відповідний законопроект, і тепер слово за Президентом України. «Навздогін» ведуться напрацювання підзаконних актів, що доповнять закон і зроблять його в усіх відношеннях реальним для запровадження на практиці. Якщо взяти до уваги, що цей закон років із десять урядовці намагалися, але не змогли «спекти» з різних на те причин, то цьогорічна ситуація (хай навіть із подальшими допрацюваннями) багатьох радує. Бо «дитя» давно вже є (на ринках Європи українські виробники сертифікованої органіки вже 15 років), а «тата-мами» (тобто закону) ще немає, як говорилось на симпозіумі.
Інша проблема: просто органічний продукт і дійсно справжній органічний продукт - це, як сказали б в Одесі, дві великі різниці. Покупець йде на базар, сподіваючись, що там купить якісні овочі, фрукти, м’ясо. Та, на жаль, товар тут часто з тими ж нітратами, гормонами тощо. І не треба надто довіряти «гаслам» на етикетках товару! Мовляв, натуральне. Зрозуміло, не селікон, а звичайне масло чи мед, молоко. Але що у їх складі? Тому мудріше купувати ті органічні продукти, які супроводжуються відповідними сертифікатами, мають особливе маркування. На полицях багатьох українських магазинів такі продукти мають місце. Бо вони все більше у попиті в споживачів, то, зрозуміло, аграріям вигідно їх виробляти.
Проте шлях до сертифікованої органіки, при тому з перспективою реалізовувати її не лише у нашій країні, а й за кордоном, непростий. На симпозіумі акцентувалось, що органічне виробництво – цілісна система господарювання та виробництва харчових продуктів, що поєднує у собі найкращі практики з огляду на збереження довкілля, рівень біологічного розмаїття, збереження природних ресурсів, застосування високих стандартів належного утримання (добробуту) тварин та метод виробництва, який відповідає певним вимогам до продуктів, виготовлених із використанням речовин та процесів природного походження (Постанова ЄС 834/2007). Як бачимо, ставиться чимало вимог до аграріїв, у т.ч. до збереження ними у процесі роботи гумусу, дотримання сівозмін, використання органічних добрив тощо. У Федерації органічного руху України (є дійсним членом Міжнародної федерації органічного сільськогосподарського руху (IFOAM)) не без підстав вважають, що на відміну від великих агрохолдингів саме дрібним фермерським господарствам, одноосібникам, а також сільським кооперативам вигідно займатись виробництвом сертифікованої органічної сировини чи продукції з неї. Це дасть і робочі місця, і надійні заробітки, а, заразом, відродить села, збереже для нащадків чисте довкілля.
«Партизани», виходьте з підпілля...
Інше питання, яке цікавило багатьох: до кого може звернутись виробник чи переробне підприємство, аби пройти процедуру сертифікації органічного виробництва? В Україні працюють 12 іноземних та 1 український сертифікаційні органи, де орієнтуються на євростандарти. Виробник може звернутись до будь-якого сертифікаційного органу, який є міжнародно акредитованим. Треба мати на увазі таке: у нас ще не створено національних стандартів, бо немає закону про органічне виробництво. Тому сертифікація й проводиться за міжнародними стандартами країн або об’єднань країн та приватними стандартами, що визнаються на міжнародному ринку.
Знаючи це чи не знаючи (пропаганда сертифікованої органіки у нас ще молода – лише 5 років тому у Львові пройшов перший Органічний тиждень в Україні, а недавно такий, як бачимо, у Києві) чимало аграріїв намагається «пробивати» до споживача свою так звану натурпродукцію без сертифікацій. Можливо, вона й дійсно якісна, та все ж – «фальсифікат». Бо немає офіційних підтверджень якості. Тож на симпозіумі доброзичливо прозвучало, що час таким «партизанам» виходити зі свого підпілля. Тим більше, що сертифікувавши свою органіку, вони отримають надійні перспективи для свого бізнесу.
А ось що отримаємо із того ми з вами – прості споживачі: органічне молоко, м’ясо, яйця без антибіотиків, гормонів та синтетичних консервантів; органічні крупи, борошно, олію без агрохімікатів, синтетичних міндобрив та пестицидів; органічні овочі та фрукти без синтетичних пестицидів, гідропоніки та інших неприродних речовин; органічний мед без антибіотиків, акарицидів, парафінів та цукру; органічні соки, напої, сиропи, джеми без штучних консервантів, барвників та смакових добавок. Це можливо.
Зважте: вже 10 наших господарств, нехай і малими обсягами, вирощують сертифіковану органічну картоплю. Якось, виходить, «обдурюють» колорадського жука і не використовують у боротьбі з ним «хімії»!
Як було сказано на симпозіумі: торік лише один чеський підприємець закупив і вивіз у свою країну із Рівненської області близько 400 тонн чорниці! Але і на наших столах така органіка була б не зайвою...
Отже, повага до українського органічного продукту є за кордоном, зростає вона і на внутрішньому ринку. Бо вітчизняне має бути ще кращим. Тоді, орієнтуючись на це, збережуться щедрі українські чорноземи, здоров’я нації, екологія. Повинні вже корисне робити і для себе, і для планети, як те роблять десятки років інші.
Валентина ПИСЬМЕННА
