- Обладнання для якісного подрібнення кукурудзи на силос
- Заготівля кормів в умовах 2013 року
- Організація повноцінної годівлі високопродуктивних корів
- Особливості використання сої на кормові цілі
- РЕЦЕПТ ВИЖИВАННЯ ДЛЯ ТВАРИННИКІВ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ
Особливості використання сої на кормові цілі
Продовження теми. Початок читайте, будь ласка, в №11 нашої газети.
Найкращим, на нашу думку, методом інактивації антипоживних речовин сої є обробка зерна в баротермічній камері, де відбувається його нагрівання шляхом контактної передачі тепла від поверхні нагрівальних елементів, активне перемішування зернової маси і пропарювання за рахунок вологи зерна сої. З участю наукових співробітників Інституту кормів сконструйована теплова камера КТС-02 (Патент №13957 від 25.04.1997), що забезпечує рівномірність термічної обробки зерна сої, яке використовується в годівлі молодняку тварин. Виробництво соєвого молока включає замочування зерна сої протягом 14-16 годин, гомогенізацію і варіння при температурі 103-105°С упродовж 40-60 хвилин.
Узагалі з обладнання, яке представлено нині на ринку, можна відзначити установки з виробництва соєвого молока серії УПСМ (ПП «Монтаж-сервіс», м. Жмеринка Вінницької обл.) і установку з виробництва соєвого молока і пасти ТЕК-СМ (ТОВ «Інженерно-технологічний центр «ТЕКМАШ», м. Херсон). Основним недоліком способу є високі енерговитрати, однак при поглибленій інактивації антипоживних речовин соєве молоко може використовуватись як замінник цільного молока для телят і поросят.
Необхідно акцентувати увагу, що при заготівлі кукурудзяно-соєвого силосу із сумісних посівів кукурудзи з соєю до недоліків заготівлі слід віднести наступне. При збиранні соя знаходиться в технічній фазі стиглості (вологість зерна близько 20%), тому погано піддається ферментації і містить значну кількість антипоживних речовин й значні втрати зерна при скошуванні. Для заготівлі високоякісного кукурудзяно-соєвого силосу необхідно висівати високорослі, пізньостиглі сорти сої з урожайністю до 300 ц/га і збирати в фазі наливу бобів нижнього ярусу. При такій вологості зерно піддається ферментації, достатній для руйнування антипоживних речовин. Технологія заготівлі такого силосу для дійних корів включає пошарове внесення вегетативної маси сої з обробкою біологічними консервантами в кількості 20 г/тонну.
З огляду на це, науковці Інституту кормів НААНУ досліджували біологічний метод інактивації антипоживних речовин у бобах сої і на його основі - розробку енергозберігаючої технології заготівлі високоенергетичних білкових кормів з вологих бобів сої та зернофуражу кукурудзи. У процесі силосування кукурудзяно-соєвих сумішей у співвідношенні 70:30 відбувається руйнування антипоживних речовин бобів сої, уреазна активність знижується з 2,6 до 0,03-0,05 од. рН, або на 98%, а вміст інгібіторів трипсину в силосованому кормі - на 71-87%. При силосуванні бобів сої у неподрібненому вигляді руйнування інгібіторів трипсину і уреази майже не відбувається, оскільки її активність знижується лише на 19,3% і становить 2,1 од. рН. Істотний вплив на інактивацію антипоживних речовин справляє ступінь подрібнення бобів сої в сумішах при їх силосуванні. Найбільше зниження активності антитрипсину відмічено при тонкому подрібненні бобів. На якість корму значно впливає вологість закладеної на зберігання суміші, оптимальна величина якої знаходиться в межах 31-39%. Слід зазначити, що глибша інактивація антипоживних речовин проходить у незрілих соєвих бобах.
Попередніми дослідженнями Інституту кормів НААНУ було встановлено, що згодовування в складі раціону 18 кг силосу з кукурудзи та сої, замість аналогічної кількості кукурудзяного силосу, позитивно впливає на молочну продуктивність корів і вміст жиру в молоці, показники яких зростають відповідно на 9,3% та 19,7%. В умовах зимової годівлі ремонтних телиць включення до раціону консервованої кукурудзяно-соєвої зерносуміші стимулює інтенсивність їх росту на 5,5%, а середньодобові прирости бичків на відгодівлі становлять 1085 грамів.
Прожарювання сої підвищує фракцію нерозчеплюваного в рубці білка приблизно від 25% для сирого зерна до 60% для прожареного. Також зменшується розчинний протеїн від 40% для сирого зерна до 10% для прожареного. У дослідах на відгодівельних бичках чорно-рябої породи при згодовуванні у складі раціону 0,3 кг прожареної сої відзначено підвищення середньодобових приростів на 14% порівняно з такою ж кількістю соєвого шроту. Максимальна кількість прожареної сої, яку можна згодовувати дійним коровам, становить 2,5 кілограми. Для прожареного зерна сої рекомендується проводити грубий помел, щоб зменшити доступність жиру для мікрофлори рубця. Прожарена соя також сприяє підвищенню жирності молока приблизно на 0,1%.
Для корів з удоєм понад 30-35 кг на добу кількість спожитого корму недостатня для забезпечення потреби в поживних речовинах, навіть при використанні повноцінних раціонів. Завдяки цьому в корів із продуктивністю понад 40 кг молока з резервів організму мобілізується понад 2 кг живої маси. Це дає підставу включати в раціони для високопродуктивних дійних корів екструдоване зерно сої і соняшникової макухи, оскільки інші концентрати такого рівня продуктивності не забезпечують.
Прикладом ефективного використання екструдованого зерна сої в годівлі високопродуктивних дійних корів є виробнича діяльність ПП «Юхимівське» Шаргородського р-ну Вінницької області. Так, при введенні до складу раціону корів живою масою 600 кг у зимовий період при однотипній годівлі 1 кг екструдованого зерна сої забезпечує одержання 15,8% молока при добовому надої 20 кілограмів. У літній період при такому ж типі годівлі ця ж кількість екструдованої сої забезпечує одержання 14,2% при добовому надої 22,5 кг молока.
Таким чином, однотипна годівля корів із продуктивністю 6-10 тис. кг молока за лактацію повинна базуватись на одержанні 60% продукції за рахунок концентрованих кормів, до складу яких повинна входити екструдована соя чи соєвий шрот або аналогічні корми інших високобілкових культур.
Василь ПЕТРИЧЕНКО,
директор Інституту кормів НААНУ,
член-кореспондент НААНУ
