Мікробіологічний засіб підвищення продуктивності пшениці озимої та ріпаку озимого

29 August, Розділ Рослинництво, переглядів 7 627

Посівні площі пшениці озимої в Україні становлять 5-7 млн. гектарів. Як відомо, на утворення 1 ц зерна і відповідної кількості соломи пшениця озима використовує близько 3,2 кг азоту, 1,1 кг фосфору та 2,6 кг калію. Водночас пшениця володіє меншою здатністю засвоювати поживні речовини з важкодоступних сполук ґрунту і гірше переносить низьку температуру та посуху, ніж, наприклад, жито.

Рослини найбільш чутливі до недостатньої кількості фосфору в самому ранньому віці, коли їх слаборозвинена коренева система має низьку засвоювальну здатність до поживних речовин. Негативні наслідки від недостачі фосфору в цей період не можуть бути виправлені послідуючим достатнім фосфатним живленням. Тому забезпечення рослин фосфором з початку вегетації має виключно важливе значення для їх росту, розвитку і формування урожаю, хоча найбільше засвоєння відбувається у період інтенсивного росту вегетативних органів.

Для покрашення фосфатного живлення рослин і підвищення продуктивності у технологіях вирощування пшениці озимої використовується Поліміксобактерин (Посвідчення про державну реєстрацію. Серія А № 01582), розробником якого є інститут. Так, в умовах польового досліду на лучно-чорноземному вилугуваному ґрунті дослідного господарства ІСГМ НААН України виявлено, що бактеризація насіння пшениці озимої сорту Поліська 90 Поліміксобактерином забезпечує високий ступінь рухомості фосфатів у кореневій зоні рослин з 0,32 до 0,14 мг/л розчину, вміст фосфору у листо-стебловій масі рослин з 0,16 до 0,25%, що сприяє покращенню фосфорного живлення рослин – підвищенню вмісту Р₂О₅ у зерні з 0,78 до 0,90%. Бактеризація сприяла збільшенню виносу фосфору зерном з 28,4 кг/га до 38,1 кг/га та соломою – з 10,8 кг/га до 14,1 кг/га. Ефективність фосфорного живлення складає 13,0 кг/га або 33,2%. Покращення фосфатного живлення рослин сприяє приросту урожайності культури на 0,7 т/га, або 20,0%.

Білок є одним з важливих біохімічних показників якості зерна, що характеризує харчову цінність продукції. Його вміст у зерні коливається від 9% до 18-19%. Визначення вмісту білка у зерні пшениці озимої сорту Поліська 90 показало: під дією бактеризації відбувалося збільшення вмісту сирого протеїну в зерні від 14,9% (у контролі) до 16,3%.

Високу ефективність Поліміксобактерину встановлено в різних ґрунтово-кліматичних умовах.

Ріпак є однією з провідних олійних культур світового землеробства, площі його посіву останнім часом значно розширились і перевищують 30 млн. гектарів. Дослідженнями, які проводяться науковими установами Національної академії аграрних наук встановлено, що основними причинами низької урожайності ріпаку є недостатня забезпеченість технологій вирощування цієї культури необхідними ресурсами. Під неї вноситься лише по 30-40 кг/га NPK, посіви недостатньо захищаються від шкідників, майже не обробляються гербіцидами. В інституті розроблена нова технологія вирощування ріпаку озимого, яка включає застосування мікробного препарату Альбобактерину, біоагентом якого є фосфатмобілізуючі бактерії Achromobacter album 1122. Так, застосування Альбобактерину при вирощуванні ріпаку озимого сприяє збільшенню листової поверхні на 24,3% та утворенню потужної кореневої системи ріпаку.

Високу ефективність Альбобактерину в технології вирощування ріпаку озимого підтверджено в дослідженнях Івано-Франківського інституту АПВ НААН. Так, залежно від років випробування, приріст урожайності культури від бактеризації складав від 0,66 т/га до 0,91 т/га.

В умовах Одеської, Хмельницької, Київської, Запорізької, Херсонської й Чернігівської областей під дією Альбобактерину урожайність насіння ріпаку збільшувалася до 35%.

Як показують результати багаторічних досліджень, застосування Поліміксобактерину та Альбобактерину в землеробстві є мікробіологічним засобом поліпшення фосфатного живлення рослин, економії мінеральних фосфорних добрив і підвищення продуктивності пшениці озимої та ріпаку озимого. Одночасно бактеріальні добрива сприяють підвищенню вмісту органічної речовини в ґрунтах, збереженню їх родючості, поліпшенню фітосанітарного стану агроценозів. Крім того, виробництво й впровадження бактеріальних добрив є менш витратним, аніж мінеральних, і може розглядатися як елемент енергозберігаючої технології.

Л.М. ТОКМАКОВА,

А.О. ТРЕПАЧ,

Інститут сільськогосподарської мікробіології НААН України