Мікробіологічний засіб підвищення продуктивності пшениці озимої та ріпаку озимого

Посівні площі пшениці озимої в Україні становлять 5-7 млн. гектарів. Як відомо, на утворення 1 ц зерна і відповідної кількості соломи пшениця озима використовує близько 3,2 кг азоту, 1,1 кг фосфору та 2,6 кг калію. Водночас пшениця володіє меншою здатністю засвоювати поживні речовини з важкодоступних сполук ґрунту і гірше переносить низьку температуру та посуху, ніж, наприклад, жито.

Рослини найбільш чутливі до недостатньої кількості фосфору в самому ранньому віці, коли їх слаборозвинена коренева система має низьку засвоювальну здатність до поживних речовин. Негативні наслідки від недостачі фосфору в цей період не можуть бути виправлені послідуючим достатнім фосфатним живленням. Тому забезпечення рослин фосфором з початку вегетації має виключно важливе значення для їх росту, розвитку і формування урожаю, хоча найбільше засвоєння відбувається у період інтенсивного росту вегетативних органів.

Для покрашення фосфатного живлення рослин і підвищення продуктивності у технологіях вирощування пшениці озимої використовується Поліміксобактерин (Посвідчення про державну реєстрацію. Серія А № 01582), розробником якого є інститут. Так, в умовах польового досліду на лучно-чорноземному вилугуваному ґрунті дослідного господарства ІСГМ НААН України виявлено, що бактеризація насіння пшениці озимої сорту Поліська 90 Поліміксобактерином забезпечує високий ступінь рухомості фосфатів у кореневій зоні рослин з 0,32 до 0,14 мг/л розчину, вміст фосфору у листо-стебловій масі рослин з 0,16 до 0,25%, що сприяє покращенню фосфорного живлення рослин – підвищенню вмісту Р₂О₅ у зерні з 0,78 до 0,90%. Бактеризація сприяла збільшенню виносу фосфору зерном з 28,4 кг/га до 38,1 кг/га та соломою – з 10,8 кг/га до 14,1 кг/га. Ефективність фосфорного живлення складає 13,0 кг/га або 33,2%. Покращення фосфатного живлення рослин сприяє приросту урожайності культури на 0,7 т/га, або 20,0%.

Білок є одним з важливих біохімічних показників якості зерна, що характеризує харчову цінність продукції. Його вміст у зерні коливається від 9% до 18-19%. Визначення вмісту білка у зерні пшениці озимої сорту Поліська 90 показало: під дією бактеризації відбувалося збільшення вмісту сирого протеїну в зерні від 14,9% (у контролі) до 16,3%.

            Високу ефективність Поліміксобактерину встановлено в різних ґрунтово-кліматичних умовах.

Ріпак є однією з провідних олійних культур світового землеробства, площі його посіву останнім часом значно розширились і перевищують 30 млн. гектарів. Дослідженнями, які проводяться науковими установами Національної академії аграрних наук встановлено, що основними причинами низької урожайності ріпаку є недостатня забезпеченість технологій вирощування цієї культури необхідними ресурсами. Під неї вноситься лише по 30-40 кг/га NPK, посіви недостатньо захищаються від шкідників, майже не обробляються гербіцидами. В інституті розроблена нова технологія вирощування ріпаку озимого, яка включає застосування мікробного препарату Альбобактерину, біоагентом якого є фосфатмобілізуючі бактерії Achromobacter album 1122. Так, застосування Альбобактерину при вирощуванні ріпаку озимого сприяє збільшенню листової поверхні на 24,3% та утворенню потужної кореневої системи ріпаку.

       Високу ефективність Альбобактерину в технології вирощування ріпаку озимого підтверджено в дослідженнях Івано-Франківського інституту АПВ НААН. Так, залежно від років випробування, приріст урожайності культури від бактеризації складав від 0,66 т/га до 0,91 т/га.

В умовах Одеської, Хмельницької, Київської, Запорізької, Херсонської й Чернігівської областей під дією Альбобактерину урожайність насіння ріпаку збільшувалася до 35%.

Як показують результати багаторічних досліджень, застосування Поліміксобактерину та Альбобактерину в землеробстві є мікробіологічним засобом поліпшення фосфатного живлення рослин, економії мінеральних фосфорних добрив і підвищення продуктивності пшениці озимої та ріпаку озимого. Одночасно бактеріальні добрива сприяють підвищенню вмісту органічної речовини в ґрунтах, збереженню їх родючості, поліпшенню фітосанітарного стану агроценозів. Крім того, виробництво й впровадження бактеріальних добрив є менш витратним, аніж мінеральних, і може розглядатися як елемент енергозберігаючої технології. 

Л.М. ТОКМАКОВА,

 А.О. ТРЕПАЧ,

Інститут сільськогосподарської мікробіології НААН України

Схожі новини

Додати комментар

Додати

Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.