Агровиробництво та мікробіологія

09 January, Розділ Рослинництво, переглядів 8 674

Мікробіології належить особлива роль у пізнанні живої природи. Використання досягнень цієї науки відкривають широкі можливості для розвитку низки наукових напрямів, важливих для розвитку людства.
Результати досліджень науковців, які працюють над вирішенням проблем в окреслених напрямах мікробіології, без перебільшення, заклали основи найповнішої реалізації потенціалу аграрного виробництва. Однак сьогодні перед мікробіологами України постає багато питань як наукового, так і організаційного характеру. Не можна не погодитися з думкою В.В. Докучаєва: «Стан ґрунтів – це дзеркало, в якому відбивається матеріальний і духовний світ людини». Немає також сумніву в тому, що сучасний стан ґрунтів нашої країни можна визначити словами «сильна деградація».
В існуючих системах землеробства біологічна суть виникнення родючості ґрунтів, на жаль, практично не береться до уваги, бо вже понад століття беззастережно панує теорія мінерального живлення рослин Ю. Лібіха. Між тим, класичні роботи В.В. Докучаєва і П.А. Костичева свідчать: утворення родючого шару ґрунту є процесом комплексним – одночасно геологічним і біологічним. Зараз, на жаль, у ґрунті вже відсутні деякі види мікроорганізмів, які завжди вважалися індикаторами родючості. Їх місце зайняли нетипові для ґрунтотворного процесу бактерії.
В останні роки в США, Ізраїлі, Індії, Бразилії та інших країнах досить інтенсивно застосовують біологічні препарати на основі відселекціонованих мікроорганізмів, інтродукція яких у кореневу зону рослин протягом певного вегетаційного періоду забезпечує більш комфортний розвиток агрокультур. У нашій країні теж зареєстровано кілька вітчизняних препаратів: Ризобофіт (на основі Rhizobium spp.) для бобових; Клепс (на основі Klebsiella spp.) для кукурудзи і гречки; Поліміксобактерин (на основі Paenobacillus polymyxa) та Альбобактерин (на основі Achromobacter album ) для цукрового буряку. Крім того, на стадії завершення - розробка десятка інших мікробних препаратів для низки сільгоспкультур.
Разом із тим, упровадження біопрепаратів у виробництво стримується. Причин цьому - організаційних, технологічних, технічних та інших - досить багато, але в цій публікації обмежимося причинами суто науковими. Мікробні препарати за незаперечної екологічної доцільності їх застосування мають такий недолік, як нестабільність їхніх дій. Достовірний господарчий ефект вони забезпечують лише на 60-70%.
На ефективність бактеріальних препаратів може негативно вплинути вологість та температура ґрунту. Скажімо, висівання бактеризованого насіння у сухий чи холодний ґрунт не дасть позитивного ефекту від інокуляції. Тому вкрай необхідно розробити біопрепарат або способи його використання, які б забезпечували високу і стабільну ефективність.
Одним із перспективних шляхів вирішення цього завдання, на наш погляд, є створення препаратів комплексної дії, зокрема таких, які б поєднували в собі азотфіксуючу дію та рістстимулювальний ефект. Як відомо, вплив інокуляції на рослину є комплексним, незалежно від виду застосовуваного препарату. Серед складових, що впливають на ріст і розвиток макросимбіонта, крім активного зв’язування атмосферного азоту (або іншої функції), є здатність мікроорганізмів до продукування речовин ауксинової та цитокінінової природи, вітамінів тощо.
Отже, робимо висновок, що в найближчі роки пробіотичні препарати значною мірою витіснять традиційні та небезпечні кормові консерванти та хіміотерапевтичні препарати.
М. БОНДАР, асистент,
Вінницький національний аграрний університет