- Мікробні препарати для сільськогосподарських культур
- Особливості вирощування ячменю ярого при застосуванні Мікрогуміну
- МІКРОБІОЛОГІЯ НА СЛУЖБІ УРОЖАЮ
- Біологічний стан і родючість ґрунтів України
- ЕФЕКТИВНІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ МОЖУТЬ БУТИ НЕДОРОГИМИ
ЕФЕКТИВНІ АГРАРНІ ТЕХНОЛОГІЇ МОЖУТЬ БУТИ НЕДОРОГИМИ
Науковці Інституту сільськогосподарської мікробіології Української академії аграрних наук, що знаходиться в м. Чернігові, стверджують: за використання сучасних мікробних препаратів землеудобрювальної дії можна суттєво зменшити рекомендовані дози мінеральних добрив.
Вплив біопрепаратів на продукційний процес культурних рослин, як правило, є еквівалентним дії 40-60 кг/га мінерального азоту, 20-30 кг/га фосфору.
В існуючих системах землеробства біологічна суть утворення родючості ґрунтів, на жаль, практично не береться до уваги, оскільки в центрі уявлень про формування врожайності сільськогосподарських культур знаходиться відома теорія мінерального живлення Ю. Лібіха. Ідеї «першого агрохіміка» сприйняли надто буквально його прихильники і послідовники, однак з появою теорії бурхливо розвивалась, як ми можемо бачити сьогодні, агрохімія, а не землеробство.
Наслідком глобальної хімізації є деградовані ґрунти, які не можуть забезпечити реалізацію потенціалу сільгоспкультур. Неспроможність більшості сучасних агроценозів бути високопродуктивними значною мірою пояснюється тим, що у другій половині ХХ ст., через безсистемне застосування агрохімікатів, у ґрунтах порушено гармонійне співвідношення різних груп мікроорганізмів. У свою чергу, це надзвичайно негативно позначається на розвитку культурних рослин.
Як відомо, коріння рослин знаходиться в оточенні мікроорганізмів, які формують так звану ризосферу - щільне заселення прикореневого ґрунту специфічними мікроорганізмами, які в симбіозі або в асоціації з рослиною виконують своєрідні функції - забезпечення комфортності кореневого живлення.
Уявлення частини агрохіміків щодо живлення рослин при вирощуванні їх у ґрунті як суми процесів, які мають місце за умов гідропоніки, є помилковими.
Але це зовсім не означає, що теорія мінерального живлення в принципі є невірною. Вона правильна, та не враховує роль ризосферних мікроорганізмів як посередницької ланки у засвоєнні рослинами поживних речовин. Якщо її застосувати до піщаної культури або до умов гідропоніки, можна бути абсолютно впевненим у правильності висновків агрохіміків. Якщо ж її автоматично перенести до ґрунтів, це буде некоректно, оскільки внесені в ґрунт добрива будуть негайно піддані хімічній і біологічній трансформації. Значна частина туків буде закріпленою внаслідок вищезгаданих процесів і на певний час (а то й назавжди) стане недоступною для рослин. При цьому, якщо ґрунт є біологічно активним, і в ньому не буде порушеним гомеостаз, ступінь засвоєння добрив значно підвищиться у порівнянні з умовами деградованих ґрунтів, де окремі корисні мікроорганізми знаходяться на межі зникнення. Тобто, культурні рослини, забезпечені комплексом корисних ґрунтових мікроорганізмів, здатні створити для себе комфортні умови щодо мінерального живлення. За виразом відомого російського мікробіолога І.А. Тихоновича, рослини в ході еволюції «довірили» ризосферним мікроорганізмам низку своїх функцій. Інший видатний мікробіолог ХХ ст. М.О. Красильников порівнював ризосферні мікроорганізми з органами травлення теплокровних.
Що ж ми маємо сьогодні? Висновки з теорії мінерального живлення є значно спотвореними. При цьому практика застосування мінеральних добрив не враховує одну «дрібницю» - ступінь засвоєння азотних добрив не перевищує 35-50%, фосфорних - 20% і калійних - 25-60% залежно від типу ґрунту.
Якщо розглядати доцільність застосування найбільшого забруднювача агроценозів - азотних добрив, то дійдемо висновку, що половина добрив свідомо планується на забруднення довкілля, оскільки невикористана їх частина внаслідок біологічної денітрифікації перетворюється в закис азоту та газоподібний азот і потрапляє в атмосферу, але більшою мірою - вимивається в нижні горизонти ґрунтового профілю і потрапляє в ґрунтові води. Звичайно, що це неприйнятно з екологічних міркувань. Це незрозуміло також і з міркувань економічних, адже 50% енергії, що використовується в сільськогосподарському виробництві, припадає на виробництво, транспортування і застосування азотних добрив. З урахуванням ступеню засвоєння рослинами азоту з добрив, 25% енергії (і, відповідно, коштів) аграрне виробництво свідомо спрямовує на забруднення довкілля і недоотримання прибутків.
Зрозуміло, на екологічний бік проблеми звертало і звертає увагу багато дослідників. Так, зокрема, пропонується локальне внесення гранульованих добрив. При цьому, на думку окремих вчених, через високу концентрацію азотних сполук пригнічуються процеси нітрифікації та денітрифікації, знижується іммобілізація азоту та рівень нітратів у продукції. Проте ця ідея є досить суперечливою, оскільки за наявності локального гіпертрофовано високого фону мінерального азоту в зоні його впливу буде пригнічуватись не тільки діяльність нітрифікаторів і денітрифікаторів, а мікробіоти в цілому. Тож, покращуючи ситуацію з рівнем нітратів у продукції таким чином, ми порушуємо екологічну рівновагу в ґрунті. Що краще? Відповіді не маємо. Але спрогнозувати поширення деградаційних процесів, у тому числі і руйнування мікробних угруповань ґрунтів, можемо.
Широко відомими є такі способи збільшення коефіцієнтів засвоєння азоту з добрив як комплексне їх застосування, використання мікроелементів. Доцільне також роздрібне внесення, використання добрив разом зі зрошувальною водою тощо. Пропонується також внесення добрив пролонгованої дії. Це, безперечно, є важливим кроком в екологізації агровиробництва, але проблеми оптимальної кількості азотного удобрення повністю не вирішує.
Сучасні мікробні препарати землеудобрювальної дії
Інститут сільськогосподарської мікробіології УААН,
м. Чернігів, вул. Шевченка, 97
тел.: (04622) 3-21-57
е-mail: rifam@ukrpost.ua
Продовження теми читайте, будь ласка, в наступному номері нашої газети.
