- Два врожаї на одному полі
- Високоврожайні сорти сої
- Для Полісся і Західного регіону
- Сортові ресурси сої для Степу
- Сортові ресурси сої
Стан та перспективи виробництва сої в Україні
Початок теми читайте в №40 нашої газети.
Завдяки плідній роботі українських селекціонерів Україна має найбільший у Європі генофонд і сортовий асортимент сої. Сорти української селекції не генетично модифіковані, за урожайністю (30-45 ц/га) і вмістом білка (39-41%) не поступаються іноземним сортами, а чимало навіть кращі за них, бо адаптовані до наших місцевих умов і можуть повністю забезпечити потребу внутрішнього ринку. Завезені іноземні сорти в зовсім інших ґрунтово-кліматичних умовах часто не дають очікуваних результатів. У посушливий 2010 рік у Полтавській, Кіровоградській, Сумській, Харківській, Луганській, Донецькій, Дніпропетровській областях завезені іноземні сорти були вражені хворобами, мали велику абортивність квіток і бобів, щупле, дрібне, зелене, недозріле насіння, низьку схожість і врожайність. В нинішньому році під засуху в серпні – вересні потрапили середньостиглі сорти сої в Луганській, Донецькій, Вінницькій, Хмельницькій, Тернопільській та інших областях.
Соя - це стратегічна культура у розв’язанні продовольчої проблеми в Україні. Від її виробництва залежить стабілізація землеробства, ліквідація дефіциту білка і поповнення ресурсів жирів, підвищення урожайності інших культур, бо соя збагачує ґрунт запасами азоту, - тобто економіка господарств. Соя продукує найдешевший рослинний білок. Її можна вирощувати в основних весняних, післяукісних і післяжнивних посівах.
Урожайність сої можна збільшити на 30-45% - якщо освоїти адаптивну сортову технологію вирощування, оновити, замінити сорти. Біологічний потенціал продуктивності сортів нового покоління поки що реалізується на 38-56%, а стоїть завдання досягти 78-92%. У зв’язку з тим, що при вирощуванні сої практично в усіх ґрунтово-кліматичних зонах бувають посушливі роки або посушливі періоди, застосовують штучне зрошення дощуванням, яке в звичайні роки збільшує урожайність в 1,5-2 рази, в посушливі і гостропосушливі – в 3-5 разів. Чим гостріший дефіцит вологи для рослин, тим більша віддача від зрошення. Великі перспективи має також розширення посівів сої на зрошуваних землях. Ось приклад: її урожайність на зрошуваних землях Херсонської області в 2011 р. становить 31,8 ц/га, АР Крим – 25,3 ц/га - це при середній урожайності по країні 20,3 ц/га. Кращі господарства збирають на зрошуваних землях по 42-50 ц/га цієї культури.
До Державного реєстру сортів рослин України занесено 110 сортів сої, придатних для кожної ґрунтово-кліматичної зони. Серед них є нейтральні до фотоперіоду сорти, які рекомендують вирощувати в основній і суміжних зонах. Але немає сорту-монополіста, який би висівався на великій території в усіх зонах, бо нейтральними до фотоперіоду є переважно скоростиглі сорти, які менш урожайні, ніж середньостиглі, сильно реагують на фотоперіод і можуть давати високі врожаї лише у відповідному географічному поясі. Асортимент українських сортів дозволяє уникнути епіфітотій на посівах сої, тоді як за умов поширення макросортів або сортів-монополістів це не виключено. Отже, в разі необхідності можна вчасно вносити корективи в розміщення сортів, проводити заміну.
Потенціал урожайності вітчизняних ранньостиглих сортів сої становить 25-30 ц/га, середньостиглих – 30-40, середньопізньостиглих – 41-45 ц/га. Для підтвердження цього наведемо результати Вінницького обласного центру експертизи сортів рослин. У 2011 р. проаналізували урожайність сортів селекції Інституту кормів і сільського господарства Поділля, вона становила: Золотиста – 39 ц/га, Хуторяночка – 46, Артеміда – 39, КиВін – 38, Омега вінницька – 40, Феміда – 37, Діона – 34, Смолянка – 49, Говерла – 33, Монада – 44, Анатоліївка – 37, Оксана – 37 ц/га. Це при тому, що в Лісостепу сорти середньостиглої групи зазнали жорсткої засухи.
Тож, маючи високопродуктивні сорти сої української селекції, на наш погляд, немає необхідності завозити невідомі іноземні сорти, що створювалися для зовсім інших природно-кліматичних умов: вони в умовах України уражаються хворобами, погано реагують на посушливі і гостропосушливі періоди, тому дуже знижують урожай. Наша країна ще ніколи не мала такого цінного власного сортового складу цієї культури: скоростиглих – 13 сортів, ранньостиглих – 30, середньоранньостиглих – 47, середньостиглих – 20, і всі вони адаптовані до місцевих умов. Це відкриває великі можливості для більшого виробництва в нашій країні цієї стратегічної культури, а відтак для розв’язання продовольчої проблеми.
Сучасним сортам українського різновиду притаманна нова архітектоніка рослин: при оптимальній густоті вони прямостоячі, мають обмежену гіллястість, потовщене стебло, крупне насіння, різний ступінь опушення, можуть висіватися широкорядно, зі звуженими міжряддями, суцільним рядковим способом, з більшою густотою рослин. За оптимальної густоти рослин основна кількість і маса бобів та насіння на них формується на головному стеблі, менша – на бокових гілках. Завдяки вищому прикріпленню бобів нижнього ярусу на рослинах зменшуються втрати врожаю при збиранні.
Але для високого врожаю в 2012 р. необхідно відвести під сою кращі за родючістю поля і попередники, висівати високопродуктивні сорти, освоїти адаптивну сортову технологію вирощування. Варто врахувати: через тривалу літню й осінню посуху цього року на частині площ сходи озимих зернових і озимого ріпаку з’явилися пізно. У зв’язку з цим наступної весни сою можна з успіхом використати як страхову культуру.
У підсумку: сою як стратегічну для українського землеробства культуру можна висівати на великій території соєвого поясу, який включає Лісостеп, північний, центральний і південно-західний Степ, лісостепові райони Полісся та зрошувані землі південного Степу, де можна збільшити площу її посівів до 4 млн. га, виробництво – до 8,5-9,8 млн. т, при надходженні в ґрунт понад 450-600 тис. т біологічного азоту. Соя - найкращий попередник у сівозміні для зернових культур - відкриє реальні перспективи для одержання додатково 80 млн. т зерна. Без сої як високоінтенсивної зернобобової культури досягти таких обсягів виробництва зерна малоперспективно. З соєю наша країна вийде на стратегічний напрям розвитку аграрного сектору, зміцнить економіку, розв’яже продовольчу проблему.
Анатолій БАБИЧ,
д. с.-г. н., професор, академік НААНУ, завідувач відділу селекції і насінництва сої і зернобобових культур Інституту кормів і сільського господарства Поділля НААН, м. Вінниця
