Сортові ресурси сої для Степу

27 April, Розділ Рослинництво, переглядів 9 625

Для вирощування сої зона Степу має родючі чорноземні ґрунти, сприятливий тепловий режим, тривалий вегетаційний період, але недостатнє і нестійке вологозабезпечення по роках у період формування її урожаю. Тут соя надійно дозріває, але часто піддається впливу посух, суховіїв та пилових бур.

Торік у Степу врожайність сої склала в АР Крим – 25,3 ц/га (при зрошенні), Херсонській області – 30,8 ц/га (зрошення), Запорізькій – 21,9, Кіровоградській – 19,0, Миколаївській – 17,0. Вперше на Херсонщині її вироблено 283 тис. т, на Кіровоградщині – 236 тис. тонн. А врожайність зросла на 6,2 ц/га до 2010 р., незважаючи на найсильнішу літньо-осінню посуху за останнє століття.

За багаторічними даними стаціонарного досліду Інституту кормів і сільського господарства Поділля та Ерастівської дослідної станції ІСГСЗ НААН, найефективнішими є короткоротаційні сівозміни «соя - кукурудза», «соя - озима пшениця», «соя – ячмінь». У цих сівозмінах на незрошуваних землях Північного, Центрального і Південно-західного Степу врожайність сої може становити 25-28 ц/га, кукурудзи – 71-80 ц/га і більше, на зрошуваних: сої – 35-40 ц/га, кукурудзи – 110-120 ц/га і більше.

Соя біологічно фіксує в Степу на незрошуваних землях 138-160 кг/га азоту атмосфери, на зрошуваних – 180-190 кг/га, залишаючи після себе в ґрунті значну частину біологічно фіксованого азоту. Тому врожайність зернових, що сіють після неї, вища на 10-14 ц/га порівняно з посівом після соняшнику, яким перенасичені сівозміни степової зони. До того ж у Степу врожайність сої на 9,1 ц/га вища, ніж соняшнику. Слід пам’ятати, що водний режим ґрунту після соняшнику відновлюється лише через 3 роки або посилює дефіцит вологи в ґрунті. Збільшення посівів сої, замість соняшнику, покращить склад попередників у сівозміні, поліпшить азотний баланс ґрунту, покращить ґрунтотворний процес, відкриє шлях до значного нарощування і стабілізації виробництва зерна.

Структура посівів у зоні Степу потребує докорінної перебудови. На жаль, сівозміни тут перенасичені соняшником, але мало висівають зернобобових культур (соя, горох, квасоля, нут, чина та ін.), їх частка у загальній посівній площі в 2011 р. склала 3,4%. В Донецькій, Луганській і Запорізькій областях ці культури займають всього 0,6-2,1% посівних площ (найменше в країні).

За даними академіка Є.М. Лебедя (Інститут с.-г. степової зони НААН), урожайність зернових після сої на 10 ц/га більша, ніж після соняшнику. Часте повторення посухи у цій зоні та висока насиченість сівозмін соняшником посилюють дефіцит вологи в ґрунті, тож урожайність зернових тут значно нижча, ніж могла бути.

В Степу, в самих посушливих областях країни, порушені сівозміни, надмірна їх насиченість соняшником. Тому й не дивно, що тут найнижча урожайність зернових культур: у Луганській – 25,5 ц/га, Запорізькій – 26 ц/га, що на 10-12,2 ц/га менше, ніж в країні. Особливо низька урожайність кукурудзи, що розміщується після соняшнику. А от в областях лісостепової зони, де частка сої у посівах зернових складає 13-15% (Вінницька, Київська, Полтавська і Черкаська обл.), врожай кукурудзи - 75-91 ц/га.

За останні роки значно оновився асортимент сортів сої для Степу, тепер він включає: 24 ультраскоростиглих сорти, 28 ранньостиглих, 34 середньоранньостиглих, 17 середньостиглих. Сорти української селекції не генетично модифіковані, за урожайністю в цій зоні (26-35 ц/га) і вмістом білка (38-41%) не поступаються іноземним сортам. Краще переносять посуху і суховії, краще адаптовані до місцевих умов, можуть формувати добру врожайність і повністю забезпечити потребу внутрішнього ринку, сформувати експортний потенціал сої.

Для зони Степу до Держреєстру сортів рослин на 2012 р. занесені нові сорти, і тепер для поширення в країні придатні такі різні за стиглістю сорти сої:

- ультраскоростиглі – Аннушка, Антрацит, Білявка, Валлас, Вільшанка, Ворскла, Галі, Єлена, Знахідка, Княжна, Коннор, Ксеня, Лариса, Легенда, Либідь, Меркур, Танаіс, Терек, Хуторяночка, Фея, Фортуна, Хорол, Чемпіон;

- ранньостиглі – Аметист, Аполон, Білосніжка, Бояна, Валлас, Говерла, Десна, Донька, Коннор, Кубань, Лара, Лариса, Мальвіна, Медея, Мрія, ПВС 008, Подяка, Протеїнка, Романтика, Святкова, Седмиця, Спонсор, Срібна рута, Сузір’я, Фаетон, Черемош, Ювілейна, Юг-30;

- середньоранньостиглі – Антарес, Аркадія одеська, Артеміда, Берегиня, Богеміанс, Валюта, Васильківська, Вежа, Вілана, Вінні, Георгіна, Горлиця, Даная, Данко, Ельдорадо, Золотиста, Ізумрудна, Корсака, Оксана, Оріана, Офелія, Прикарпатська 96, Равніца, Смуглянка, Сонячна, Спринт, Стратегія, Супра, Східна, Сяйво, Таврія, Чернівеціка 9, Юг 40, Ятрань;

- середньостиглі – Агат, Анатоліївка, Антошка, Вінні, Вітязь 50, Галина, Деймос, Інна, Ірина, КСБ 938, Моравія, Одеська 150, Подільська 1, Полтава, Срібна, Феміда, Чемпіон.

За результатами післяреєстраційного вивчення Вінницького облцентру експертизи сортів рослин в 2011 р., урожайність сортів сої селекції Інституту кормів і сільського господарства Поділля, які занесені в Реєстр сортів рослин для Степу і Лісостепу, становила: Анатоліївка, Оксана, Феміда – по 37 ц/га, КиВін – 38, Артеміда і Золотиста – по 39, Омега вінницька – 40, Монада – 44, Хуторяночка – 46, Смолянка – 49. Середня урожайність склала 39,7 ц/га і є самою високою у Європі.

Сортові ресурси сої для Степу У цих же умовах завезені в Україну сорти сої іноземної селекції забезпечили меншу урожайність на 3-12 ц/га, ніж нові високопродуктивні українські сорти. Часто іноземні сорти генетично модифіковані, не дають очікуваних результатів, вони пізньостиглі, не дозрівають до перших осінніх морозів, уражаються хворобами, у посушливі роки мають щупле насіння, низький вміст білка.

Урожайність сої в Степу можна збільшити за рахунок відновлення сівозмін і чіткого виконання агротехнологій на 4-7 ц/га і більше. Величезні перспективи у нарощуванні виробництва сої тут відкриває зрошення. Торік її урожайність на зрошуваних землях підвищилася до 30 ц/га, в кращих господарствах – 40-45 ц/га. Потенційна урожайність ще більша – 147 ц/га.

Незабаром виробництво сої в країні в значній мірі приростатиме за рахунок зони Степу. Тут першими висівають середньостиглі сорти, за ними – середньоранньостиглі. Спосіб сівби і густоту рослин обирають з урахуванням посушливості клімату. Цією весною сою можна з успіхом використати як кращу страхову культуру для пересіву озимих зернових і ріпаку озимого, які взимку загинули від морозів.

Анатолій БАБИЧ,

д. с.-г. н., проф., академік НААН України,

завідувач відділу селекції і насінництва сої і зернобобових культур

Інституту кормів і сільського господарства Поділля НААН,

м. Вінниця