Без мікрозрошення не вижити

11 May, Розділ Рослинництво, переглядів 6 394

Чимало наших читачів, дізнавшись, що вперше за роки незалежності прийнято Концепцію розвитку мікрозрошення в Україні до 2020 року (стаття «Краплинне зрошення порятує землян», №15 за 23-29 квітня), просять більш розширено зупинитись на її головних аспектах, у т.ч. деталізувати: що це дасть їм на практиці, якщо концепція запрацює на державному рівні.

Тому до розмови ми запросили одного з авторів цієї концепції – доктора технічних наук, професора, академіка НААН України, директора Інституту водних проблем і меліорації НААН України Михайла Ромащенка.

- На побутовому рівні термін «мікрозрошення» сприймається спрощено. Сказати б так, навіть дещо з іронічним підтекстом... Тож, Михайле Івановичу, хотілося б почути його характеристику в науковому значенні.

- Мікрозрошення (із грецької мови - «малий») - термін, який об’єднує способи поливу, за яких вода подається в зону найбільш інтенсивного розвитку кореневої системи рослин. Цей термін введено у практику в 1986 році на конференції Міжнародної комісії з іригації та дренажу у місті Будапешті. Мікрозрошення включає такі способи локального зволоження ґрунту: краплинне зрошення із наземним і підземним розміщенням поливних трубопроводів, краплинно-ін’єкційне, краплинно-імпульсне, мікродощування (підкроноване та надкроноване), мікроструминне зрошення. Основними технологічними ознаками мікрозрошення є локальний, як правило, характер зволоження ґрунту в зоні розвитку основної маси кореневої системи рослин; подача води малими дозами та під відносно низьким тиском (порівняно із системами дощування); подача води з розчиненими в ній макро- та мікроелементами, засобами захисту, стимуляторами і регуляторами росту рослин відповідно до біологічних особливостей розвитку рослин та ґрунтово-кліматичних умов вирощування; застосування інертних до навколишнього середовища матеріалів, перш за все полімерних, для виготовлення елементів систем мікрозрошення.

Без мікрозрошення не вижити Порівняно із традиційними способами поливу (дощуванням, поливом за борознами і смугами) мікрозрошування має такі головні переваги:

- економія поливної води складає від 50% до 5 разів, електроенергії - від 50 до 70%, добрив – від 20 до 50 відсотків. Ефективність використання поливної води сягає від 85 до 98%, оскільки воду подають безпосередньо до кореневмісного шару ґрунту;

- забезпечення оптимальних витрат води і добрив відповідно до фізіологічних потреб рослини для створення сприятливого водного і поживного режимів ґрунту, що, у свою чергу, є основою для істотного збільшення врожайності сільгоспкультур (від 20% до 5 разів) та поліпшення якості продукції;

- високий рівень механізації та автоматизації технологічних процесів (поливів, внесення добрив тощо), який забезпечує високий ступінь контрольованості екологічних навантажень на природне середовище;

- скорочення обсягу застосування засобів захисту рослин, бо істотно зменшується забур’яненість і ураження рослин грибковими і бактеріальними хворобами;

- зменшення експлуатаційних витрат на 20-30%;

- виключення впливу вітру на процес зрошення;

- можливість проведення агротехнологічних робіт синхронно з проведенням поливів;

- можливість використання слабомінералізованих вод, які є непридатними для поливу іншими способами зрошення;

- відсутність поверхневого стоку, що виключає ерозію ґрунту;

- можливість освоєння земель (схилів) із складним рельєфом, а також малопридатних земель;

- зниження трудовитрат на будівництво, експлуатацію та технічне обслуговування завдяки високій готовності вузлів і автоматизації управління процесом зрошення;

- відсутність потреби у виконанні базового планування поверхні ґрунту.

Відтак, завдяки високій економічній ефективності та екологічній безпеці, мікрозрошення набуває широкого застосування для поливу сільгоспкультур: за оцінками Міжнародної комісії з іригації і дренажу, нині у світі локальними способами поливу зрошують понад 10,5 млн. гектарів.

Без мікрозрошення не вижити Утім, до вищесказаного є ще й інші причини, чому мікрозрошення здобуває все більшу повагу аграріїв. Загальновідомо, що ґрунтово-кліматичні умови України є досить сприятливими для вирощування багатьох видів продукції рослинництва, насамперед плодоовочевої. Саме тому рішенням продовольчої і сільськогосподарської комісії ООН (ФАО) Україну віднесено до числа держав, які у недалекому майбутньому мають стати донорами продовольства у світі. Зважаючи на це, а також враховуючи прогнози експертів стосовно загострення дефіциту прісної води у найближчі 15-20 років, стає очевидним, що Україна має значний потенціал у подальшому розвитку і застосуванні мікрозрошення агрокультур.

- Але воно у нас вже є. Тож із якою метою розроблена згадана концепція?

- Це зумовлене тим, що до сьогодні застосування мікрозрошення відбувається переважно на стихійних засадах: меліорація, яка за колишнього СРСР активно поширювалась на його теренах, у тому числі в Україні, знаємо, зазнала у перші роки незалежності нашої країни відчутних руйнувань. Час із такого стану виходити. А тому, вивчивши кращі надбання, що є у світі по мікрозрошенню, ми поставили за мету вивести вітчизняне мікрозрошення на рівень європейського. У концепції, над розробкою якої, хочу наголосити, працювали провідні фахівці нашого інституту, Національної академії аграрних наук України, ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського», Мінагрополітики та продовольства України дано не лише детальний стан мікрозрошення в Україні, а й визначені проблеми, які необхідно вирішити, у т.ч. на рівні держави, аби потяг, як мовиться, рушив.

- То які ці проблеми, першочергові завдання, котрі варто вирішити?

- Це розробка фінансово-економічних та організаційних механізмів довгострокового пільгового кредитування робіт з будівництва СКЗ(систем краплинного зрошення), можливо – фінасуваня таких робіт з боку обласних, районних бюджетів; створення цілісної системи законодавчих та нормативно-правових основ впровадження мікрозрошення; завершення розробки комплексу стандартів, пов’язаних з мікрозрошенням, та розроблення нормативно-правової бази із обов’язковою сертифікацією технічних засобів СКЗ як іноземного, так і вітчизняного виробництва. Необхідно розробити і реалізувати інвестиційний бізнес-проект будівництва спеціалізованого заводу з виготовлення комплектуючих для СКЗ, потужності якого дозволили б повністю забезпечити ними внутрішній ринок; підвищити адміністративно-правову відповідальність за забруднення території елементами СКЗ, що відпрацювали свій нормативний термін експлуатації; розробити нормативно-правові та організаційні механізми створення в системі НААН, Мінагрополітики чи Держводагентстві Центру мікрозрошення, головною функцією якого була би координація всіх питань, пов’язаних з розвитком в Україні локальних способів зрошення.

Також потрібно розробити цільову науково-технічну програму з мікрозрошення на 2013-2017 роки, яка має стати основою для розширення фундаментальних і прикладних досліджень з цього напрямку, і перспективний план розширення міжнародного співробітництва з питань мікрозрошення.

Ось такі поставлені завдання. Тим паче, що відступати нікуди: обмежені запаси прісної води в Україні, посухи та інші кліматичні негаразди, зокрема, спека влітку там, де колись небо часто затягували хмари та йшли проливні дощі, зникнення малих рік, підземних джерел у великій кількості, глобальні й безповоротні не на краще людині інші проблеми довкілля вже давно підштовхують до радикальних дій по розширенню обсягів застосування мікрозрошення у технологіях вирощування сільгоспкультур.

Нині ще маємо час, як модно зараз казати, реформуватись, інвестуватись, вийти на сучасні прогресивні рівні меліорації. Тому працюємо над цим.

Спілкувалась Валентина ПИСЬМЕННА