В умовах поточного року

01 October, Розділ Рослинництво, переглядів 3 993

Початок статті читайте в №29 нашої газети.

Обробіток ґрунту під озимі

Вибір способу основного обробітку під сівбу озимини залежить від ґрунтово-кліматичних умов регіону, попередників, забур’яненості, ступеня окультурення ґрунту, наявності відповідних агрегатів у господарствах, стану кожного поля. Головними принципами підготовки ґрунту під посіви озимих зернових культур є: максимальне збереження і накопичення продуктивної вологи у допосівний період, якісне заробляння добрив та післяжнивних решток попередників, доведення поля до посівного стану в єдиному технологічному циклі з основним обробітком незалежно від способу та глибини його проведення.

Обов’язковими заходами основного обробітку ґрунту є: післязбиральне лущення полів на глибину від 5-6 до 8-10 см дисковими знаряддями або важкими культиваторами в єдиному технологічному циклі зі збиральними роботами з мінімальним (у декілька годин) розривом у часі між звільненням поля від попередника і наступним обробітком; проведення наступного обробітку через 10-14 днів після лущення з одночасним вирівнюванням та ущільненням поверхні ґрунту.

При розміщенні озимини після гороху і всіх попередників, які відносно пізно звільняють поле, рекомендується проводити поверхневий обробіток ґрунту дисковими знаряддями або широкозахватними культиваторами типу КЧП-5,4; КТС-10-01. Високу якість обробітку ґрунту майже після всіх попередників забезпечує плоскоріз-щілювач типу КР-4,5, який проводить плоскорізне розпушування ґрунту на глибину до 18 см з одночасним щілюванням, вирівнюванням поверхні поля і подрібненням грудок.

Після багаторічних трав у більш зволожених правобережних районах доцільнішою є оранка, а в посушливих лівобережних районах – оранка і поверхневий обробіток забезпечують практично однаковий ефект.

Після пізнозібраних попередників, коли розрив між їх збиранням і сівбою мінімальний, основний, передпосівний обробіток і сівбу проводять в єдиному технологічному циклі, використовуючи при цьому дискові борони чи лущильники та комбіновані агрегати типу «Європак», які забезпечують високу якість підготовки ґрунту до сівби за один прохід.

За несприятливих умов, які складаються у післязбиральний період, коли у верхньому шарі ґрунту (0-10 см) міститься менше 10 мм продуктивної вологи, ефективнішим є безполицевий обробіток із використанням комбінованих дискових агрегатів, культиваторів-плоскорізів, щілювачів-плоскорізів з негайною розробкою ґрунту після дискування комбінованими агрегатами з одночасним боронуванням і ущільненням кільчасто-шпоровими котками.

Після основного обробітку площі під озимину за потреби боронують або культивують, підтримуючи їх у чистому від бур’янів, розпушеному стані.

Вимоги до передпосівного обробітку ґрунту під озимі зернові культури при їх вирощуванні за інтенсивними технологіями високі. В першу чергу, це відноситься до утворення якісного дрібногрудочкуватого стану посівного шару, ущільнення його та вирівнювання поверхні поля, забезпечення оптимальної, однакової глибини обробітку, проведення цього агрозаходу в єдиному технологічному циклі з сівбою. Для передпосівного обробітку ґрунту доцільно використовувати широкозахватні комбіновані агрегати системи «Європак».

Підбір сортів

До Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні на 2012 р., занесені 247 сортів пшениці озимої м’якої, в т.ч. 159 - сильних пшениць, 74 – цінні, 17 - пшениці озимої твердої, 32 сорти жита озимого, 33 - тритикале озимого, 46 - ячменю озимого.

При виборі сортів озимих культур для сівби під урожай-2013 перевагу слід надавати адаптованим до вирощування в тій чи іншій області та рекомендованим обласною службою сортовипробування.

В кожному господарстві необхідно висівати не менше 3-5 сортів культури з різними біологічними властивостями. За швидкістю достигання необхідно до 15% площ засівати ранньостиглими сортами, до 15% - середньоранніми, до 20% – пізньостиглими, решту – середньостиглими сортами.

Сорти пшениці озимої м’якої за ступенем інтенсивності можна поділити на три групи: високоінтенсивні, напівінтенсивні та універсальні.

Сорти напівінтенсивного типу найпридатніші для розміщення по гірших попередниках, на менш родючих землях і при вимушених відхиленнях у строках сівби від оптимальних. Потенціал їх урожайності становить 6,0-7,5 т/га. До таких можемо віднести сорти Одеська 267, Коломак 3, Київська 8, Миронівська 66, Харківська 105, Копилівчанка, Елегія, Диканька, Донський сюрприз, Поліська 90 та інші.

Сорти універсального типу вирізняються не тільки високим потенціалом продуктивності, а й підвищеною витривалістю до середніх і низьких агрофонів, стресових факторів (низька температура, посуха), вищою адаптивністю до несприятливих умов вирощування та менше реагують на відхилення строків сівби від оптимальних. Використовуючи їх, можна стабільно отримувати достатньо високі врожаї зерна. Ця група найчисленніша за кількістю сортів. Останнім часом вона поповнилася такими як Перлина Лісостепу, Крижинка, Херсонська безоста, Веста, Повага, Подолянка, Єрмак, Сніжана, Переяславка, Василина, Веснянка, Дальницька, Добірна, Перемога 50, Столична та інші.

Сорти високоінтенсивного та інтенсивного типу найпридатніші для вирощування по кращих попередниках. Це найпродуктивніші за генетичним потенціалом сорти. Посіяні в оптимальні строки, за сприятливих умов та інтенсивних технологій вирощування, вони здатні формувати врожай зерна 10 т/га і навіть більше. Здебільшого це цінні та сильні за якістю зерна сорти, із середніми або добрими показниками зимостійкості та посухостійкості. До цієї групи належать: Селянка, Харус, Колумбія, Артеміда, Бенефіс, Ремеслівна, Смуглянка, Фаворитка, Володарка, Ліона, Сонечко, Золотоколоса, Землячка одеська, Батько, Вдала, Супутниця, Либідь, Заможність, Литанівка, Бунчук, Годувальниця одеська, Благодарка одеська, Славна, Ужинок, Заграва одеська, Чорнява, Акратос, Нива Київщини, Іришка, Пошана, Прима, Українка одеська, Турунчук та інші.

За даними ННЦ «Інститут землеробства НААН» та інших наукових установ, кращими за врожайністю в центральному та північному Лісостепу в умовах 2012 року були такі сорти пшениці озимої: Артеміда, Бенефіс, Столична, Калинова, Волошкова, Сніжана, Жайвір, Заграва одеська, Благодарка, Ларс, Комплімент, Смуглянка, Фаворитка, Відрада, Царівна, Романтика, Славна, Лісова пісня, Розкішна, Гордовита, Василина, Золотоколоса та інші.

Для сівби тритикале озимого під урожай-2013 перевагу необхідно надавати сортам, внесеним у Держреєстр в останні роки. Нові сорти характеризуються високими продуктивністю, зимостійкістю, посухостійкістю, стійкістю до вилягання, осипання і хвороб, вони найбільш адаптовані до конкретних ґрунтово-кліматичних умов. Серед сортів тритикале озимого слід відмітити Пурпурний, АДМ 11, Поліський 7, Ратне, Раритет, Харроза, Гарне, Славетне, Амур та інші.

Більшість сортів жита озимого належать до диплоїдної групи (кількість хромосом n=14). В останні роки широко використовуються і тетраплоїдні сорти (кількість хромосом n=28). Ці групи сортів відрізняються між собою за показниками біологічної та господарської цінності. Диплоїдні сорти мають краще розвинуту кореневу систему, більшу кущистість, стійкіші до вимерзання і випрівання. Тож тетраплоїдні сорти жита озимого потрібно висівати в західній частині Лісостепу, бо перезимівля тут менш складна, а в північній і східній частині, де зимові погодні умови суворіші, більшість площ повинні займати диплоїдні сорти жита озимого. Для вирощування у лісостеповій зоні пропонується ряд сортів і гібридів культури – це як добре відомі Боротьба, Інтенсивне 95, Інтенсивне 99, Харківське 98, так і нові – Хасто, Сіверське, Клич, Пам’ять Худоєрка, Синтетик 38, Хлібне, Дозор, Забава, а також перші вітчизняні гібриди Первісток F1, Юр’ївець F1, Слобожанець F1, Харлей F1. Високу врожайність мають іноземні сорти Пікассо, Аскарі.

Серед сортів ячменю озимого для вирощування в лісостеповій зоні слід відмітити Миронівський 87, Паллідум 77, Борисфен, Ковчег, Сейм, Тутанхамон, Зубен, Достойний, Основа, Зимовий, Снігова королева, Буревій, Росава, Академічний, Абориген та інші.

Підготовка насіння до сівби

Для сівби озимих зернових культур потрібно використовувати насіння лише з насінницьких посівів, яке за посівними кондиціями відповідає вимогам чинного ДСТУ.

Обов’язковим профілактичним заходом підготовки насіння до сівби є його протруювання, яке проводять одним із рекомендованих препаратів, що ввійшли до «Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні» в 2012 році. При виборі протруйника необхідно керуватися спектром його фунгіцидної дії та результатами фітоекспертизи насіння, яку проводять лабораторії діагностики і прогнозів, що дозволяє забезпечити економію до 30-40% коштів на придбання і застосування препаратів.

Протруювати насіння можна як завчасно (за 2-3 тижні), так і безпосередньо перед сівбою. Завчасне протруювання особливо ефективне для захисту рослин від сажкових хвороб.

Для підвищення стійкості рослин проти вірусних хвороб та зниження шкідливої дії інших факторів одночасно з протруюванням можлива обробка насіння мікроелементами і біостимуляторами росту рослин, але ні в якому разі не можна допускати заміну протруйника біостимуляторами, азотфіксаторами та іншими препаратами, які не мають зареєстрованої фунгіцидної дії. За певних умов, альтернативою хімічному протруюванню можуть бути зареєстровані біологічні фунгіциди.

Отже, особливості проведення сівби озимих культур в умовах осені 2012-го залежатимуть, перш за все, від погодних умов серпня - початку вересня (температурний режим, кількість опадів), матеріально-технічного забезпечення господарств засобами виробництва (насіння, добрива, пальне, ґрунтообробні та посівні агрегати), прогнозу фітосанітарного стану посівів озимих зернових культур у осінній період.

В. ЮЛА, П. РОМАНЮК, Л. КОНОНЮК, К. ОЛІЙНИК, Т. ЄГУПОВА,

кандидати с.-г. наук, ННЦ «Інститут землеробства НААН»