- Сівба ярих. ОСОБЛИВОСТІ підготовки та проведення
- В умовах поточного року
- Застосування карбамідо-аміачної суміші (КАС) під агрокультури
- Застосування карбамідо-аміачної суміші (КАС) під агрокультури
- Застосування карбамідо-аміачної суміші (КАС) під агрокультури
ПІДГОТОВКА ДО СІВБИ ЯРИХ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР В УМОВАХ ПОТОЧНОГО РОКУ
В.М. Юла, В.В. Камінська - кандидати с.-г. наук, В.П. Величко, О.Ф. Дудка
Зерновий клин України в останні роки складає 15,0 - 15,5 млн га, або 55 - 57 % у структурі посівних площ, з них під ярі зернові культури щорічно відводиться 7,0-7,5 млн га. Структура зернового клину під урожай 2012 р. буде скорегована залежно від стану перезимівлі озимих культур, але вже на даний час вірогідний пересів посіяних площ озимини, за даними Міністерства аграрної політики та продовольства України, майже на 1750 тис. га.
Для пересівання і підсівання озимини найдоцільніше використовувати високопродуктивні сорти пшениці ярої, які характеризуються високою врожайністю (4,5-5,0 т/га) та якістю зерна не нижче ніж у пшениці озимої. Традиційною культурою для пересіву довгі роки був ячмінь. У випадках, коли оптимальні строки сівби для ранніх ярих культур минули, пересів озимих проводять просом, соєю, гречкою, кукурудзою. Посівні площі кукурудзи під урожай 2012 р. можуть бути розширені до 4,5 млн га (+25% до площ 2011 р.). Виробництво кукурудзи в Україні збільшується вже 10 років: валовий збір цієї культури зріс з 3,6 млн т у 2001 р. до рекордної позначки в 22,5 млн т у 2011 р.
Сучасні сорти ячменю, пшениці, вівса та тритикале ярого за сприятливих погодних умов і дотримання всіх вимог агротехніки забезпечують формування 6,0-7,0 т/га зерна, гібриди кукурудзи – 10-12 т/га. Для одержання високих врожаїв зерна ярих зернових культур необхідно сформувати відповідну структуру їх агрофітоценозів. Так, у ячменю кількість продуктивних стебел має становити 650-700 шт./м2, кількість зерен в колосі 19-20 шт., маса 1000 зерен – 48-50 г, у вівса дані параметри повинні складати, відповідно – 500-600 шт./м2, 35-40 шт. зерен на волоть за маси 1000 зерен – 35- 38 г, у пшениці ярої і тритикале ярого, відповідно – 550-600 шт./м2, 35-45 зерен в колосі за маси 1000 зерен 40-42 г.
Для досягнення таких параметрів морфоструктури посівів ранніх ярих зернових культур в умовах поточного року необхідно всі технологічні заходи спрямувати на отримання дружних і своєчасних сходів, забезпечення рослин елементами живлення, досягнення оптимального розвитку 2-3 синхронно розвинених стебел на рослину, захисту посівів від бур'янів, хвороб і шкідників.
Підготовка до сівби ярих зернових культур передбачає ряд агротехнічних операцій, з яких найважливішими є підбір попередників і сортів, підготовка ґрунту, внесення добрив, підготовка насіння.
Для забезпечення оптимальних умов розвитку в технологічному процесі вирощування ранніх ярих зернових культур і кукурудзи важливим прийомом є правильне розміщення їх у сівозміні.
Ячмінь ярий внаслідок недостатнього розвитку кореневої системи, короткого вегетаційного періоду, підвищених вимог до структури ґрунту є найвимогливішим серед ранніх ярих зернових культур до попередників. Кращі попередники для них просапні культури (картопля, буряки цукрові), а також соя, кукурудза на зерно і силос. Після удобрених коренеплодів слід у першу чергу розміщувати посіви пшениці ярої і ячменю, а овес як пластичнішу культуру - після кукурудзи на зерно, пшениці озимої, соняшника та інших наявних попередників.
Ячмінь є однією з найкращих покривних культур для підсіву багаторічних трав унаслідок відносної низькорослості і скоростиглості. За розміщення ранніх ярих зернових колосових культур у короткоротаційних сівозмінах не бажано висівати повторно ячмінь по ячменю або пшеницю по пшениці. Не рекомендується висівати овес після буряків цукрових, які мають спільних з ним шкідників. Недоцільно вирощувати пшеницю яру після ярих зернових, соняшнику, сорго, суданки, а в сухі роки – після буряків цукрових. У роки з недостатніми запасами вологи в ґрунті доцільніше висівати пшеницю яру тверду.
Кращими попередниками для кукурудзи є озимі і ярі колосові, кукурудза, картопля, гречка і інші. Оскільки буряки цукрові більш висушують нижні прошарки ґрунту, урожайність кукурудзи після них в посушливі роки може бути нижчою ніж по інших попередниках. Кукурудза не належить до культур, дуже вимогливих до попередників, тому допускається вирощування її як монокультури.
Високу врожайність ранніх ярих культур можна отримати лише за підбору високопродуктивних сортів, стійких до абіотичних і біотичних факторів. З метою кращого використання екологічних умов та різноманітного агротехнічного фону, особливо попередників, у господарствах доцільно вирощувати 2-3 сорти ранніх ярих зернових культур різних екологічних і біологічних груп, що дає можливість стабілізувати виробництво зерна і знизити навантаження на збиральну техніку в період жнив.
Серед сортів ячменю ярого високу врожайність зерна забезпечують нові сорти інтенсивного типу Інклюзив, Авгій, Хадар, Псьол, Взірець, Гося, Сонцедар, Незабудка, Здобуток, Лофант та ін. Високі пивоварні властивості мають сорти Анабель, Джерзей, Цезар, Толар, Целінка, Гетьман, Еней, Командор, Набат, Юкатан, Оболонь. До цінних сортів належать Південний, Вакула, Адапт, Палідум 107, які характеризуються високою стійкістю до посухи.
Сорти пшениці ярої м’якої у переважній більшості рекомендовані для Лісостепу і Полісся, серед них слід відмітити: сорти сильної пшениці – Аранка, Елегія миронівська, Сюїта, Ажурная; цінної – Вітка, Етюд, Краса Полісся, Рання 93, Стависька, Струна миронівська, Трізо. З районованих сортів твердої пшениці придатні до поширення у лісостеповій зоні Нащадок, Славута, Спадщина, Харківська 27, Кучумовка; у лісостеповій та поліських зонах – Жізель, Ізольда, Харківська 41, Чадо, Букурія.
Сортовий склад вівса плівчастого представлений 19 сортами, найпоширенішими з яких є Парламентський, Закат, Зірковий, Дарунок, Спурт, Бусол; вівса голозерного – Абель, Скарб України, Саломон, Самуель, Марафон.
Сорти тритикале ярого здебільшого районовані для лісостепової та поліської зон вирощування – Арсенал, Вікторія, Вересоч, Всеволод, Жайворонок харківський, Оберіг харківський, Соловей харківський.
Правильний підбір гібридів кукурудзи по групах стиглості дозволяє проводити збирання в оптимальні для кожного гібриду строки, зменшує втрати від вилягання і забезпечує високі врожаї зерна. В господарствах лісостепової та поліської зон доцільно висівати 45-50 % ранньостиглих і 50-55 % середньоранніх гібридів кукурудзи, серед яких можна відмітити ранньостиглі: Буг СВ, Остер СВ, Остреч СВ, Смотрич МВ, Дніпровський 181 МВ, Дніпровський 196 СВ, Кадр 195, Кишкун 4194 СК, Ятрань МВ; середньоранні: Бершадь, Десна СВ, Кремінь 200 СВ, Олдхем, Хорол МВ.
Головною особливістю технології передпосівного обробітку під ярі культури є складність прогнозування її заздалегідь, адже на фізичні властивості посівного шару значною мірою впливають водний і температурний режими, які складаються взимку та у період весняного сніготанення, а також умови фізичного „достигання” ґрунту в допосівний період. Комбінації погодних умов щороку різні і у зв’язку з цим вимагають відповідного корегування вже напрацьовані технологічні схеми обробітку ґрунту до сівби ярих культур, незалежно від строків її проведення.
Весняний обробіток починають за настання фізичної стиглості ґрунту, ознаками якої є добре кришіння, відсутність прилипання ґрунту до робочих органів знарядь, посвітління гребенів та грудок на полі. На перезволожених ґрунтах з важким механічним складом і в умовах прохолодної затяжної весни передпосівний обробіток ґрунту полягає у його розпушуванні на 5-6 см і доведенні, в міру дозрівання, до посівного стану. На легких ґрунтах і за посушливих умов передпосівний обробіток спрямовується на збереження вологи, що досягається шляхом його мінімалізації з використанням комбінованих агрегатів, які в своєму складі мають розпушуючі, вирівнюючі робочі органи і котки та забезпечують рівномірність обробітку ґрунту по глибині, що значно підвищує польову схожість, синхронність розвитку рослин на початкових етапах органогенезу та підвищує врожайність. Основне знаряддя передпосівного обробітку за сучасних умов – культиватор типу Європак, який добре зарекомендував себе для підготовки ґрунту під сівбу більшості польових культур.
Передпосівний обробіток ґрунту під кукурудзу передбачає проведення ранньовесняного боронування з метою закриття вологи і вирівнювання поверхні фізично стиглого ґрунту. Після появи сходів бур'янів проводять першу культивацію на глибину 10-12 см. Другу хвилю пророслих бур'янів знищують за допомогою комбінованих агрегатів типу РВК-3,6, Європак, КОМБІ-8,8 і БП-8 або культиваторами УСМК-5,4, КФГ- 4,2 і іншими. Передпосівний обробіток проводять на глибину загортання насіння. Якщо строки сівби пізніші, проводять 2-3 культивації, знищуючи при цьому проростаючі бур'яни. Розрив у часі між передпосівним обробітком і сівбою повинен бути якнайменшим. Перед сівбою або зразу після неї вносять гербіциди ґрунтової дії.
Під ярі зернові колосові культури вносять повне мінеральне добриво, в якому найважливіше значення належить азоту, дози якого слід диференціювати залежно від ґрунтової відміни, попередника і, особливо, його удобрення. Доза внесення азоту на високому агрофоні має бути в межах 45-60 кг/га. Після малоцінних попередників та на ґрунтах з відносно низькою родючістю її підвищують до 60-80 кг/га. При цьому на відміну від озимих культур 50 % загальної дози азоту необхідно обов'язково внести до сівби. Фосфорні і калійні добрива вносять під зяблеву оранку, що сприяє перемішуванню з ґрунтом на всю глибину орного шару і забезпечує кращий розвиток кореневої системи та рослини в цілому. Найбільшу потребу у фосфорі рослини мають на початку кущіння – виходу в трубку. При весняному внесенні добрив фосфор залишається малодоступним для рослин, оскільки не засвоюється так швидко ґрунтовим комплексом. Калій підвищує стійкість соломини до вилягання, зменшує ураження кореневими гнилями і прискорює рух вуглеводів зі стебел і листків у колос.
За узагальненими результатами досліджень наукових установ на родючих ґрунтах (чорноземи, темно-сірі та ін.) під ярі зернові культури після кращих попередників необхідно вносити N45-60P45-60К45-60. На бідніших ґрунтах (дерново-підзолисті, світло-сірі тощо) дозу добрив збільшують до N60-90P60-90K60-90. Високопродуктивні, чутливі до добрив і стійкі до вилягання сорти забезпечують максимальні врожаї з підвищенням дози до N90-120P90K90.
За вирощування пивоварного ячменю, а також при підсіві багаторічних бобових трав дозу азотних добрив зменшують на 25-30 %. Вона не повинна перевищувати після удобрених просапних культур N30, а після інших попередників N60.
Кращі результати у зоні достатнього зволоження для підвищення врожайності і якості зерна пшениці ярої забезпечує підживлення азотом на початку трубкування (30 % від загальної дози) і у фазі колосіння (решту 20 % дози).
Залежно від особливостей ґрунту і попередників під овес добрива вносять з розрахунку від 30 до 60-90 кг/га діючої речовини азоту, фосфору і калію. Азотні добрива, якщо розрахункова доза їх не перевищує 40-60 кг/га, краще вносити під передпосівну культивацію. Якщо доза вища ніж 60 кг/га, то частину азотних добрив слід вносити в підживлення на початку трубкування.
За нестачі добрив та їх високої ціни ефективне використання поживних речовин забезпечується припосівним локальним внесенням комплексних добрив у дозах 10-18 кг/га NPK. Останні забезпечують найвищу окупність елементів живлення врожаєм. Коефіцієнти використання поживних речовин порівняно до основного внесення подвоюються.
За нестачі мікроелементів в ґрунті, їх вносять при підготовці насіння до сівби або під час вегетації обприскують посіви.
Можливим доповненням до системи удобрення є використання асоціативних бактеріальних препаратів типу агробактерин, ризоагрін для обробки насіння зернових культур.
Ефективним є також заорювання побічної продукції попередників, яка, за даними ННЦ „Інститут землеробства НААН”, забезпечує підвищення врожаю ярих зернових культур на 0,5-0,8 т/га.
За вирощування кукурудзи добрива дають найвищий ефект при внесенні восени під оранку. Під зяб вносять 40-50 т/га гною і фосфорно-калійні добрива із розрахунку Р60-90К90-120. Якщо органічні добрива не вносили, то дози мінеральних збільшують до N120-150Р90-120К120-150. У світовому рослинництві, найширше – у країнах Західної Європи, використовується зелене добриво. Для сидерації слід застосовувати люпин, суріпицю, ріпак, гірчицю білу, редьку олійну та ін. Приорювання зеленої маси післяукісного люпину можна прирівняти до внесення 20-30 т/га гною. Азотні добрива у вигляді аміачної селітри у дозах N120-150 ефективніше вносити навесні під культивацію. Норму внесення мінерального азоту орієнтовно встановлюють з розрахунку N15 на 1 т зерна на родючих ґрунтах і N20 на 1 т зерна на бідніших ґрунтах. Під кукурудзу вносять також мікродобрива як безпосередньо в грунт, так і при передпосівній обробці насіння або одночасно з позакореневим підживленням рослин. З мікродобрив під кукурудзу використовують: бормагнієві добрива (30 - 35 кг/га), сульфат цинку (0,8-1 кг/т), спідфол бор (1-3 кг/га), марганізований суперфосфат (2-3 ц/га).
Значним резервом підвищення врожайності з покращенням якісних показників зернової продукції є застосування регуляторів росту, а саме: Вимпел-к (300-600 г/га), Гумісол (8-10 л/га), Емістим С (15-20 мл/т) та ін. Вони сприяють покращенню росту і розвитку рослин та підвищують їх стійкість проти стресових факторів навколишнього середовища, що сприяє збільшенню врожайності на 10-15%.
Обов’язковим профілактичним заходом підготовки насіння до сівби є протруювання насіння, яке проводять одним із рекомендованих препаратів, що входять до “Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні”. Протруюванням досягається знезараження насіння від збудників зовнішньої інфекції (твердої, стеблової та карликової сажок, ріжків, пліснявіння) та внутрішньої (летючої сажки, фузаріозів), захист проростаючого насіння та проростків від ураження в ґрунті збудниками стеблової та карликової сажок, кореневих гнилей, підвищення польової схожості. Крім того, протруйники з широким спектром дії забезпечують захист сходів від таких небезпечних хвороб як борошниста роса, іржа, септоріоз та інших плямистостей.
При виборі протруйника необхідно керуватися спектром його фунгіцидної дії та результатами фітоекспертизи насіння, яку проводять лабораторії діагностики і прогнозів, що дозволяє забезпечити економію до 30-40 % дороговартісних препаратів. Слід пам’ятати, що за тривалого використання одних і тих же протруйників патогени набувають резистентності до них. Тому протруйники слід чергувати.
Потрібно дотримуватись рекомендованих норм витрат протруйників. За їхнього зменшення не досягається бажаного ефекту, а завищення призводить до зниження схожості насіння унаслідок утворення аномальних проростків, нездатних до подальшого розвитку, які з часом гинуть. Особливо небезпечне підвищення норм витрати препаратів для травмованого насіння.
Протруювати насіння можна як завчасно (за 2-3 тижні), так і безпосередньо перед сівбою. Завчасне протруювання особливо ефективне для захисту рослин від сажкових хвороб.
В останні роки набула поширення технологія обробки насіння регуляторами та стимуляторами росту і штамами асоціативних азотфіксувальних бактерій, але при цьому протруєння насіння слід провести за 10-12 днів до обробки препаратами.
Організація робіт з протруювання насіння в господарстві визначається, в основному, умовами зберігання насіння і наявною в конкретному господарстві технікою для його обробки і використання.
Насіння кукурудзи до сівби готують на насінницьких заводах. Воно мусить мати високу (95 %) схожість, енергію проростання – 90 %, гібридність - 95 % і чистоту – 98 %, що особливо важливо для одержання дружних сходів та формування вирівняних посівів. Насіння висушують до вологості 13-14 %, калібрують, протруюють препаратами фунгіцидної й інсектицидної дії. У процесі калібрування насінний матеріал сортують на фракції. Для додаткової стимуляції росту коренів насіння може інкрустуватися мікродобривами.
Ярі зернові культури є найхолодостійкішими культурами, тому в умовах поточного року їх слід висіяти у якомога ранні строки, як тільки дозволить стан ґрунту. Критерієм початку сівби є стиглість ґрунту, коли досягається якісне його кришення при обробітку. Запізнення з сівбою за оптимальних умов зволоження зумовлює недобір урожаю 0,1-0,5 т/га на кожен день запізнення, а за посушливої весни цей недобір може зростати. Особливо негативно реагують на запізнення з сівбою овес і пшениця яра.
Дотримання основних агротехнічних вимог у ранньовесняний період 2012 р., забезпечить високий рівень реалізації потенціалу ранніх ярих зернових культур і кукурудзи.
В.М. Юла, В.В. Камінська - кандидати с.-г. наук, В.П. Величко, О.Ф. Дудка
