Органічні продукти: попит перевищує пропозицію

20 May, Розділ Рослинництво, переглядів 7 208

Наприкінці минулого століття у розвинених країнах найбільш вираженою тенденцією у споживанні харчових продуктів став інтерес до так званої органічної їжі.

Високі темпи споживання й розширення асортименту продуктів з одного боку та розповсюдження органічного агровиробництва з іншого дають змогу вважати органічну їжу чи не найпріоритетнішим напрямом у харчуванні людини в нинішньому столітті. Однак цей вид їжі – не нове віяння і не сучасний винахід учених. По суті, це втрачена нами за час існування техногенної цивілізації екологічно чиста їжа.

Походження руху «органічного» харчування

Виникненню органічної їжі передувала поява аграрної культури органічних ферм у Європі, й передусім – в Англії в середині ХХ століття. Засновниками руху органічної агрокультури були автор методу біодинамічного руху Рудольф Стейнер і його послідовник Вальтер Норзборн. Рух стихійно підтримали ті фермерські господарства, які негативно відреагували на застосування неорганічних речовин (пестицидів, мінеральних добрив) у культурі сільгоспвиробництва і залишилися прибічниками традиційних методів. Споживачі також виявили інтерес до «чистих від хімікатів» чи «органічних» харчових продуктів, що й визначило подальший успіх органічної їжі на споживчому ринку.

Важливою історичною віхою було створення 1972 року у Версалі (Франція) Міжнародної федерації руху органічної агрокультури (International Federation of Organic Agriculture Movements – IFOAM), яка нині об’єднує 750 організацій із 108 країн. Ця організація визначає «роль органічної агрокультури у виробництві, переробленні, розподілі чи споживанні для підтримання й поліпшення здоров’я екосистем і живих істот від мікроорганізмів ґрунту до людини». IFOAM у своїй діяльності керується чотирма принципами, які «застосовуються в агрокультурі в широкому розумінні, включаючи культивацію ґрунту, води, рослин і тварин для виробництва, приготування і розподілу продовольства»: принцип здоров’я – підтримувати і поліпшувати здоров’я ґрунтів, рослин, тварин і людини як єдиного й неподільного; принцип екології – базуватися на живих екологічних системах і циклах, кооперуватися з ними, наслідувати їх і підтримувати їхню самостійність; принцип чистоти – будувати стосунки, які забезпечують сприятливий розвиток навколишнього середовища, живих організмів; принцип турботи – обережно і відповідально захищати здоров’я й добробут навколишнього середовища, а також нинішнього і майбутніх поколінь.

Органічні продукти – чисті продукти

Органічна їжа з’явилася як продукція органічної агрокультури. Її визначення не є універсальним. Як розширене, узагальнене можна використати формулювання департаменту сільського господарства США (United States Department of Agriculture – USDA): органічна їжа – це продукт, «...вироблений за використання матеріалів і процедур, які забезпечують екологічний баланс та інтегрують частини сільськогосподарського виробництва в екологічне ціле...».

У більш конкретній формі USDA визначає органічну їжу як продукт, вироблений без використання пестицидів, гербицидів, іонізуючої радіації, генетично модифікованих організмів (ГМО), мінеральних добрив чи гною – у випадку продуктів рослинництва; антибіотиків, гормональних препаратів, ГМО – у випадку продуктів тваринного походження.

Різні країни мають власні визначення органічних продуктів, які несуттєво різняться за використанням чи ступенем використання хімічних засобів або технологій. Дуже показовим є ставлення до ГМО. Європейський Союз змінив допустимі рівні вмісту в органічній їжі інгредієнтів із ГМО з гранично мінімального 0,1% до 0,9%. На Кубі ігнорують харчові компоненти ГМО як критерій органічних продуктів.

Натуральний –не означає «органічний»

Варто зазначити, що органічний продукт не тотожний натуральному. Визначення першого поняття сформульовано, і в багатьох країнах воно має законодавче трактування, підтримується системою сертифікації й маркування. Термін «натуральний продукт» не має такої регламентації і вживається в широкому розумінні стосовно продукту, виготовленого з мінімальним ступенем культивації й переробки.

З 1990-х років ринки органічної продукції виникають у багатьох країнах світу. У більшості з них вони перебувають у стані стрімкого росту. Каталізатором цього процесу стали різні екологічні катастрофи і скандали навколо харчових продуктів. Зростає рівень свідомості споживачів. У деяких країнах фермери, які займаються органічним сільським господарством, фінансово підтримуються державою.

Довідково:

«Органічне сільське господарство – це комплексна система управління виробництвом, яка стимулює і підсилює здоров’я аграрної екосистеми, включаючи біологічну різноманітність, біологічні цикли і біологічну активність ґрунту, що досягається використанням по можливості агрономічних, біологічних і механічних методів на противагу застосуванню синтетичних матеріалів для виконання специфічних функцій всередині системи» (Комісія Кодекса аліментаріус ФАО/ВООЗ «Основні керівні принципи виробництва, перероблення, маркування і торгівлі органічними харчовими продуктами», 1999).

Нарешті починається формування засобів держрегулювання органічного сільського господарства. Виникає потреба в чіткій диференціації, сертифікації і маркетинговій стратегії стосовно органічних продуктів. Споживачів активно інформують про їх переваги, що зумовлює зростання попиту. Виникають національні й міжнародні організації споживачів екологічно чистої продукції.

Увесь світ надає перевагу чистим продуктам

Сьогодні площі вирощування органічних продуктів у світі становлять приблизно 31 млн. га (0,7% загальної оброблюваної площі). Лідерами є Австралія (11,8 млн. га), Аргентина (3,1 млн. га), Китай (2,3 млн. га), США (1,6 млн. га). Найбільший приріст площ, відведених під органічні культури за останні 3 роки, продемонстрували США – 30%. Лідером за асортиментом треба визнати Італію, котра, за даними на 2007 рік, посідає перше місце у виробництві 5-ти видів органічної їжі серед 12-ти проаналізованих. Прогресуючий характер розвитку органічної агрокультури та органічних харчових продуктів очевидний як у кількісному, так і в якісному аспекті. Світовий обсяг продажу органічних продуктів збільшився з 23 млрд. дол. США у 2002 році до майже 40 млрд. дол. у 2006-му. Потенційний обсяг ринку 2008 року – 100 млрд доларів. Основні ринки збуту органічної продукції – Німеччина, Великобританія, Франція, США, Канада і Японія.

У Німеччині більшість продуктів для вигодовування немовлят є органічними. Практично все сільське господарство Куби ведеться методами органічної агрокультури. В США 49 із 50 штатів їх практикують. 28% сільськогосподарських угідь Ліхтенштейну використовується для виробництва органічних продуктів.

Попит на органічні продукти за останні десятиліття ХХ століття перевищив рівень пропозиції окремих розрізнених фермерських магазинів і набув масового характеру на споживчому ринку всієї планети. Органічні харчові продукти становлять 1-4 % від загального обсягу продажу продуктів, однак приріст складає 10-20% щороку, залишаючись у деяких країнах досить стабільним впродовж двох останніх десятиліть. При цьому приріст продажу звичайних харчових продуктів становить всього 2-3% на рік. З’явилися мережі спеціалізованих виробників, переробників і дистриб’юторів органічної їжі в США (Organic Valley, Whole Food Stores, SunOrganic), Англии (Better Food, Organic Foods), Австралії (Australian Organics) та інших країнах. Збут органічних харчових продуктів сприяв появі нових явищ у торговельному бізнесі. Ми стали віддавати перевагу свіжим продуктам місцевих виробників, бажаючи купувати органічні продукти безпосередньо у виробника, минаючи «невідомого» посередника/переробника.