- Талісман вітчизняного свинарства
- «Дні поля» у «Асканійському»
- Велика біла – це те, що треба
- РАДИВОНІВСЬКИЙ «НОЇВ КОВЧЕГ»
- ЗАПИТУВАЛИ-ВІДПОВІДАЄМО: ВСЕ ПРО НОВУ ПОРОДУ ЧЕРВОНИХ БІЛОПОЯСНИХ СВИНЕЙ
Українська Швейцарія на Полтавських ланах
Мальовнича Полтавщина здавна славиться своїм мелодійним діалектом, який ліг в основу літературної української мови, біленькими глинобитними хатинками, писанками та вишиванками. Сьогодні цей мальовничий край є також взірцем племінного тваринництва. За 120 км від Полтави, неподалік від міста Миргород, розташувалося господарство, в якому розводиться унікальна і єдина в Україні порода свиней - миргородська. Господарство має давню історію. Ще у 1947 році промисловий свинарський радгосп, розташований на території селища Рокитино, реорганізували у племінний радгосп з вирощення свиней миргородської породи. В пам'ять про героїв-декабристів, які у 1825 році піднялися проти царського самодержавства, підприємство названо ім. 
Декабристів. У 1958 році господарство отримало статус племінного заводу з розведення свиней миргородської породи і по сьогодні є єдиним в Україні племінним заводом свиней цієї породи і дослідним господарством УААН. Тут ведуть багатогалузеве виробництво. Мають також статус племінного репродуктора по айшівській породі ВРХ. А як відомо, право займатися такою відповідальною роботою надається лише сільгосппідприємствам, що мають не тільки необхідну матеріальну базу, але й великий досвід роботи та спеціалістів високої кваліфікації. У 1980-1981 рр. в господарство було завезено 200 голів чистопорідних нетелів айширської породи з Фінляндії. А в 1987 р. підприємство набуло ще одного статусу - елітного насіннєвого господарства. Вирощене насіння закуповують в основному білоруські агропідприємства. Сюди нерідко приїздять делегації з інших господарств, щоб познайомитися з передовим досвідом. Директор господарства Володимир Цибенко, молодий та не по роках мудрий керівник, із задоволенням провів нас охайними підбіленими приміщеннями свиноферми. - Окрім племінної справи наше підприємство займається вирощуванням насіння зернових та кормових культур, - розповідає Володимир Цибенко, - вирощуємо насіння озимої пшениці, ячменю, гороху, люцерни, стоколосу, кормового буряка. Самі заготовляємо сіно, вирощуємо соняшник. Вирощуємо бобові, зокрема сою, якої під урожай 2009 року засіяно 450 га. Взагалі маємо непогані врожаї. Наприклад, торік зібрали 21 тис. т зернових при урожайності 42,4 ц/га. Плануємо додати кукурудзи приблизно до 10-11 тис. т і таким чином перейти 30-тисячний рубіж. Тож ми повністю забезпечуємо власні потреби у кормах. Маємо власний комбікормовий завод і екструдер кормової лінії соєвого молока, зерносушильний комплекс, 5 молокопроводів - 3 у приміщенні та 2 у літньому таборі. Суто українські свині - Миргородська порода унікальна тим, що вона вирощена саме на території нашого господарства. Шляхом складного відтворювального схрещування вона виведена і затверджена ще у 1948 році. Породі характерні високі смакові властивості м'яса. Мабуть, за рахунок того, що у ньому є тоненькі прожилки сала. Тож завдяки високій вологоутримуючій якості воно має надзвичайно приємний ніжний смак. Володимир Григорович розповів, що зараз у господарстві налічується 3 тисячі голів миргородської породи. На жаль, останнім часом попит на племінний молодняк цієї породи зменшився. Причиною цьому, на переконання керівника, став великий ввіз свинини. Тому заради економії всі незадіяні приміщення перебудовані у годівельні, які не потребують великих енергозатрат. - Утримання тварин у нас групове, - розповідає Володимир Цибенко, - є групова годівничка, є соскові поїлки. Відгодовування триває 3-3,5 місяці. Доводимо до ваги 100-105 кг, потім реалізуємо. Після цього проводимо очищення приміщення - утилізується гній, здійснюється дезінфекція, завозиться нова підстилка і запускається наступна партія свиней. У 2007 році ми відремонтували одне приміщення і за рік тут вигодовано 6 тис. свиней. 
Прирости ваги при такому утриманні сягають до 900 г, а в середньому - 750-800 грамів. - А який вид діяльності дає вам найбільші прибутки? - цікавимося. - У 2008 році 76% рентабельності дало тваринництво - зокрема свинарство та молочне скотарство. Собівартість - на 1 ц приросту - 700 грн. і, відповідно, прибуток 1250 гривень. Отож рентабельність понад 50%. До речі, від однієї свиноматки в середньому отримують 11,5 поросят. - Щомісяця реалізуємо близько 150 голів. Співпрацюємо з різними м'ясокомбінатами - Пирятинським, а також в Глобино, Кременчуку, Дніпропетровську. Сьогоднішня ціна нас влаштовує. Ще займаємося вівцями. Та це вже для душі. Торік завезли 45 голів. Порода - асканійський меринос або таврійська тонкорунна. Також маємо 880 голів птиці. - А чи ви отримуєте державну підтримку.? - Так. Ми є учасниками програми селекції у тваринництві. Зокрема у 2008 році отримали кошти від Мінагрополітики на утримання ВРХ, а від УААН - 105, 7 тисяч на миргородську чорно-рябу, бо співпрацюємо з Полтавським інститутом свинарства академії. Саме у нас раніше було сконцентровано роботи по селекції, а потім - по племінній справі миргородської породи. - А скільки у вас працюючих, чи задоволені вони заробітками? - Середня кількість працюючих у нас за рік складає 225 осіб. За 9 місяців фонд заробітної плати підприємства склав 2,5 мільйонів, а середня зарплата - 1225 грн. Я вважаю, що сьогодні це непоганий показник на селі. Не зважаючи на економічні проблеми в державі, у цій маленькій українській Швейцарії панують лад та самодостатність. Безперечно, досягнути таких результатів можна лише завдяки мудрому далекоглядному керівництву. І тут господарству поталанило двічі. Не тільки Володимир Цибенко дбає про стабільний розвиток підприємства - достойним прикладом для нього є власна матір Катерина Цибенко, яка довгий час керувала дослідним господарством ім. Декабристів, а тепер працює тут виконавчим директором. Заслужений працівник сільського господарства, людина з великим життєвим досвідом, а головне - закохана у свою справу та у рідну землю. Жінка переконана: справжній лідер повинен не тільки розумно говорити, а насамперед любити землю і не соромитись на ній працювати. Мабуть, саме з такого відношення й починається успіх. Коментар фахівця Віктор Ситник, перший віце-президент УААН, академік УААН, доктор сільськогосподарських наук: - У свій час ця порода була дуже популярна через чудове співвідношення сала-м'яса. Це суто українська порода. Вона розводилася і у приватних господарствах, і промислово. Миргородська добре показала себе під час гібридизації як материнська форма. Вона виступає як м'ясо-сальна, а гарне сало, як відомо, сьогодні у дефіциті. На мою думку, за цією породою - майбутнє. Зараз більшість господарств переходить на м'ясні генотипи, але академія розводитиме та зберігатиме нашу породу, адже це наше національне надбання. Вміле хазяйнування в дослідному господарстві ім. Декабристів - гідний приклад для наслідування, бо навіть у складні часи такі формування долатимуть перешкоди, допомагаючи залишатися на плаву всьому АПК України.
