Аграрний тиждень. Україна
» » НАВІЩО НАМ «М'ЯСО НЕВІДОМОГО ПОХОДЖЕННЯ», ЯКЩО СВОЇ УГІДДЯ ПОРОЖНІЮТЬ?..
» » НАВІЩО НАМ «М'ЯСО НЕВІДОМОГО ПОХОДЖЕННЯ», ЯКЩО СВОЇ УГІДДЯ ПОРОЖНІЮТЬ?..

    НАВІЩО НАМ «М'ЯСО НЕВІДОМОГО ПОХОДЖЕННЯ», ЯКЩО СВОЇ УГІДДЯ ПОРОЖНІЮТЬ?..


    Думка про це не раз переслідувала учасників Всеукраїнської науково-практичної конференції «Проблеми та шляхи розвитку м'ясного скотарства в сучасних умовах», присвяченої 15-річчю створення волинської м'ясної породи великої рогатої худоби.

    altРайон - як чотири області. Разом узяті

    Протягом січня - червня цього року сільгосппідприємства Волинської області, попри вкрай несприятливі умови для економічної діяльності внаслідок світової економічної кризи, на 9,1% наростили у порівнянні з відповідним періодом минулого року обсяги випуску валової продукції.

    Тут на 22,3 % зросли вирощування птиці, на 16,4% - свиней; збільшилося і стадо великої рогатої худоби (ВРХ). І що особливо важливо - в крупнотоварних підприємствах намітилася тенденція до все ширшого впровадження у виробництво новітніх технологічних, селекційних і генетичних досягнень в роботі з ВРХ. 

    Про це свідчать не тільки сухі відсотки статистики, а й цифри абсолютних показників. У Ковельському районі, де впродовж двох днів проходив престижний для регіону захід, нині племінної худоби м'ясного напрямку більше, ніж в окремих чотирьох областях, разом узятих.

    В Україні торік на душу населення вироблено лише 46 кг м'яса при майже вдвічі більшій раціональній нормі здорового харчування, - це і стало приводом та темою для компетентної, зацікавленої дводобової розмови майже двох сотень фахівців держави . Як про власне волинську м'ясну породу, так і про нинішній стан та перспективи розвитку стратегічно важливого сектора українського аграрного бізнесу.

    Отож не дивно, що участь в ній взяли керівники і спеціалісти Мінагрополітики України, Української академії аграрних наук, галузевої виробничо-наукової асоціації «М'ясне скотарство», начальники Головних управлінь агропромислового розвитку облдержадміністрацій, автори волинської м'ясної породи ВРХ, члени державної експертної комісії, провідні вчені та науковці в галузі м'ясного скотарства України, керівники 13 племзаводів і 23 племрепродукторів із розведення волинської м'ясної породи, їхні ведучі колеги з усієї держави, фахівці з Франції та Республіки Білорусь.

    altАктуальність та важливість проведення заходу підкреслила й участь в ній першого заступника міністра аграрної політики України Юрія Лузана.

    - Ринок продукції тваринництва нині має чимало проблем, що потребують вирішення. Це і питання формування цін на тваринницьку продукцію, і тиск на наш ринок імпортованого м'яса, і блок ветеринарних питань, і селекція... - зазначив він. - Наскоком, звісно, їх не вирішиш. Але наше міністерство постійно приділяє їм увагу. Саме тому й було прийнято рішення: розмову на таку важливу для кожного з нас тему провести саме на Волині, де є чому повчитися. Бо не можна миритися з тим, що нині в структурі споживання м'яса українцями яловичина - найцінніша для раціону людини - становить лише 17%, а майже половина - м'ясо птиці... Це зовсім не той раціон, який рекомендує Міністерство охорони здоров'я! Тому й постало завдання збільшити в Україні виробництво яловичини. І таким чином подолати дефіцит вітчизняного продукту.

    За словами першого заступника міністра, головною перепоною до оптимального заповнення м'ясних прилавків нині виступає низька купівельна спроможність населення. Натомість із Заходу після нашого вступу до СОТ йде значно дешевша м'ясна продукція. Попри те, що далеко не завжди вона належної якості... Отож, нам не залишається іншого виходу, як учитися господарювати і конкурувати в нових умовах, адже взамін для українських товарів західні ринки теж відкриті.

    Уряд добре розуміє це. І тому для підтримки вітчизняного товаровиробника розробив систему дотацій для тих, хто займається племінною роботою в скотарстві. Зокрема, за кожну наявну корову м'ясного напрямку продуктивності держава нині виплачує племзаводу до 1400, племрепродуктору - до 700 і товарним господарствам - до 450 гривень, а за добавлену порівняно із початком року - ще до 3 тисяч гривень.

    altКрім того, існують дотації на реалізоване м'ясо, здане на переробні підприємства, пільги з нарахування податку на додану вартість. Тобто, нині держава робить для підтримки тваринництва усе, що в її можливостях.

    - Ймовірно, далеко не всіх сільгоспвиробників така підтримка нині задовольняє... - зауважив Юрій Лузан. - Але сьогоднішня наша зустріч у центрі створення волинської м'ясної породи, де зібралася потужна команда її фанатів, дає нам можливість не тільки по-новому глянути на існуючі в державі проблеми, а й наочно переконатися: Україна має потенціал для вирішення своїх «м'ясних» проблем!

    ВРХ - і без рогів!..

    У правдивості слів високопосадовця дала можливість переконатися своєрідна екскурсія Ковельським районом, організована для гостей поліського краю.

    Попри надокучливий дощ, що супроводжував практичну частину конференції під час огляду племінних стад господарств «Васюти», «Заповіт», „Пісочне», «Колос», «Ранок», «Прометей», «Дружба», «Зоря», дух непідробного інтересу і захвату від побаченого не полишав гостей з усіх куточків України до завершення дня.

    І причина для цього була...

    Тридцять п'ять літ тому постало завдання створити нову породу великої рогатої худоби. Вона мала б характеризуватися високою продуктивністю, інтенсивністю росту, великою вагою. А також, із врахуванням специфіки Полісся, невибагливістю до кормів і умов утримання.

    altЗа цю непросту роботу взялася група фахівців Волинського інституту агропромислового виробництва на чолі із Тимофієм Янком.

    Шляхом «розхитування» генетичних стандартів, завезених в область абердин-ангусів, герефордів, лімузинів і місцевої чорно-рябої і червоної польської порід та відбору кращих їх спадкоємців від схрещування впродовж двадцяти років тривала копітка, зрозуміла лише вузьким спеціалістам-генетикам, робота зі створення нової породи. Вона мала би бути максимально адаптована до утримання на пасовищах із мінімальними затратами праці впродовж 8-9 місяців протягом року.

    Справа це була настільки малозрозумілою, що один із перших секретарів обкому компартії навіть категорично наказав нині знаному і шанованому в області селекціонеру-практику, одному із авторів волинської м'ясної породи, а тоді голові колгоспу Володимиру Потапчуку «негайно спровадити оце незрозуміле стадо на м'ясокомбінат і завести нормальних корів!».

    Але той зігнорував вказівку найголовнішої (і, зрозуміло ж, - найзнаючої!) людини області. А щоб відвести від себе потенційний удар, поруч з експериментальним завів ще одне стадо - поширеної по всій області чорно-рябої ВРХ.

    У передостанній день 1994 року Міністерство сільського господарства і продовольства України видало наказ «Про виведення волинської м'ясної породи великої рогатої худоби». У ньому зазначалося, що внаслідок цілеспрямованої багаторічної роботи створена нова порода, якій присвоєно назву волинської м'ясної.

    Тварини нової м'ясної породи характеризуються, як зафіксував міністерський документ, високою продуктивністю. Бугайці у віці 15-18 місяців досягають живої маси 472-500 кг, середньодобовий приріст у них становить 1010-1200 г, витрати кормів на кілограм приросту - 6,2-8,0 кормових одиниць. Забійний вихід - 60-66%. Тварини нової породи перевищують однолітків місцевих молочних порід за живою масою на 28-34, за приростами - на 18-34, забійним виходом - на 5-10%. Вищим є і вихід м'якуша на кілограм кісток - 5,1-6,1 кілограмів.

    Високі продуктивні якості тварин нової породи дають змогу використовувати бугаїв у промисловому схрещуванні з молочними породами, що забезпечує підвищення м'ясної продуктивності помісей на 8-10%.

      Характерною особливістю тварин нової породи, як констатував наказ, є й висока відтворювальна здатність, легкість отелень, пристосованість до природно-кліматичних умов західного регіону, добре використання пасовищ, грубих і соковитих кормів.  

    Сотенні стада цієї худоби, що обходиться в основному підножним кормом, і оглядали з захопленням учасники науково-практичної конференції. Особливі емоції викликали потужні, плавних ліній, бугайці та спокійні бугаї, що пасуються разом із стадом... Цікаво, що корів ніхто не доїть, адже їхнє молоко йде на вигодовування телят, які також пасуться в стаді.

    І побачене учасниками конференції - лише частина із 17 тисяч наявних в області голів м'ясного стада, яким опікується більше десятка обласних племзаводів і вдвічі більше - племрепродукторів.

    - Волинська м'ясна порода має ще одну перевагу, надзвичайно важливу, оскільки сільгоспвиробники лічать кожну копійку!.. - пояснив перший заступник голови облдержадміністрації, заслужений працівник сільського господарства України Віталій Заремба. - Маю на увазі економію на капітальних приміщеннях, яких вона потребує значно менше, оскільки цілорічно її можна утримувати на випасах і майданчиках... А зекономлені кошти - вкласти в культурні пасовища, розташовані на осушених болотах. Це, в свою чергу, може десятикратно збільшити врожай трав, а відтак - у 3-4 рази збільшити навантаження тварин на гектар пасовищ. Волинська м'ясна потребує і вдвічі менше концентрованих кормів. Енергоємність роботи із цією породою теж вп'ятеро менша, ніж в молочній галузі, а затрати праці - в 10-15 разів!

       Учасникам наради просто під час оглядин одного із господарств було запропоновано придбати стадо з трьохсот голів цієї породи ВРХ.

    Яка, до речі, комола. Тобто, безрога.

    Волинські селекціонери подбали і про таку «дрібничку», наявність якої на головах селянських корівок іноді призводить до зайвих клопотів, а то й - нещасних випадків...

    Відбивну проблемами не заміниш!

    Поруч із вивченням позитивного досвіду Волині в розмові, у якій взяли участь заступник міністра аграрної політики України Анатолій Мирошніков, голова облдержадміністрації Микола Романюк, голова обласної ради Анатолій Грицюк, академік-секретар відділення зоотехнії УААН Сергій Рубан, голова Української галузевої виробничо-наукової асоціації «М'ясне скотарство» Олег Білозерський, заступник директора з наукової роботи Інституту розведення і генетики тварин Ігор Гузєв, завідувач лабораторією генофонду порід Західного регіону Інституту розведення і генетики тварин УААН Тимофій Янко, завідувач лабораторії селекції м'ясної худоби Інституту тваринництва Національної академії наук Білорусі Сергій Петрушко та інші виступаючі, не обійшлося й без аналізу проблем у м'ясному тваринництві.

    Показники виробництва м'яса за перше півріччя поточного року, як зазначив А. Мирошніков, свідчать про те, що споживання цього цінного продукту населенням залишається на рівні минулорічного показника. А той становить лише 55% від норми. Реалізація ж яловичини до загального виробництва м'яса в цілому становить лише 14%, що явно недостатньо для вирішення загальнодержавної проблеми - належного забезпечення ним населення.

    Один із виходів тут може бути в інтенсифікації тваринництва, в тому числі через розведення і використання високопродуктивних тварин. На жаль, із цим в державі, яка має лише сто тисяч голів ВРХ м'ясного напряму, не все добре. Бо поголів'я саме м'ясних порід становить нині менше 2-х відсотків від загального.

    Протягом останніх семи літ сільгоспвиробникам спрямовано 133,3 млн. грн. з державного бюджету лише за програмою підтримки виробництва продукції тваринництва за наявне поголів'я корів м'ясного напряму.

    Голові Української галузевої виробничо-наукової асоціації «М'ясне скотарство» Олегу Білозерському прикро про це було говорити, та він зазначив: з різних причин, зокрема - непроведення належним чином ідентифікації та реєстрації тварин, утримання тварин не за технологією м'ясного скотарства, неподання необхідних документів, заборгованість перед бюджетом - окремі господарства не забезпечили виконання усіх вимог постанови Кабінету Міністрів України №282 від 18.03.2009 року і втратили можливість отримати фінансову підтримку держави.

    За останні сім літ - не мало, не багато - на 10 млн. гривень!

    Тривожною нотою на конференції прозвучали слова фахівця про те, що «добра половина областей практично не займається розвитком галузі, про що свідчить тенденція до зменшення поголів'я корів і збільшення невикористаних коштів, які виділяються на утримання поголів'я м'ясного напряму продуктивності».

    Головний же висновок учасників наради полягає в тому, що Україна все ж таки має потенціал, аби врешті-решт на повну силу розвернути роботи - як це вже є на Волині! -  з розвитку м'ясного скотарства. І через стабілізацію та нарощування поголів'я ВРХ м'ясного напряму, запровадження сучасних ресурсо- та енергозберігаючих технологій утримання й годівлі худоби, створення дочірніх господарств племінних заводів може значно поліпшити забезпечення населення яловичиною власного виробництва.

    Вирощеною, до речі, на екологічно чистих кормах. І спроможною в майбутньому витіснити з наших тарілок відбивну із, як пишуть журналісти при затриманні чергової партії контрабанди, «м'яса невідомого походження».

    Але без наукового забезпечення, впровадження найновітніших світових технологій аграрного виробництва і, головне, реального лобіювання з боку всіх без винятку державних інституцій інтересів власного сільгоспвиробника зробити це не вдасться!

     

     

    Валерій МЕЛЬНИК,

    власний кореспондент «Урядового кур'єра»

    по Волинській області,

    на замовлення «Аграрного тижня. Україна»





    Схожі новини
  • У Львівській області виробництво м'яса збільшилося на 11,4%
  • М’ясні перспективи
  • М'ясний симентал для передгір’я Карпат
  • На Волині збільшено поголів'я великої рогатої худоби
  • Є генофонд! М’ясному скотарству - бути

  • Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.

НАВІЩО НАМ «М'ЯСО НЕВІДОМОГО ПОХОДЖЕННЯ», ЯКЩО СВОЇ УГІДДЯ ПОРОЖНІЮТЬ?..


Думка про це не раз переслідувала учасників Всеукраїнської науково-практичної конференції «Проблеми та шляхи розвитку м'ясного скотарства в сучасних умовах», присвяченої 15-річчю створення волинської м'ясної породи великої рогатої худоби.

altРайон - як чотири області. Разом узяті

Протягом січня - червня цього року сільгосппідприємства Волинської області, попри вкрай несприятливі умови для економічної діяльності внаслідок світової економічної кризи, на 9,1% наростили у порівнянні з відповідним періодом минулого року обсяги випуску валової продукції.

Тут на 22,3 % зросли вирощування птиці, на 16,4% - свиней; збільшилося і стадо великої рогатої худоби (ВРХ). І що особливо важливо - в крупнотоварних підприємствах намітилася тенденція до все ширшого впровадження у виробництво новітніх технологічних, селекційних і генетичних досягнень в роботі з ВРХ. 

Про це свідчать не тільки сухі відсотки статистики, а й цифри абсолютних показників. У Ковельському районі, де впродовж двох днів проходив престижний для регіону захід, нині племінної худоби м'ясного напрямку більше, ніж в окремих чотирьох областях, разом узятих.

В Україні торік на душу населення вироблено лише 46 кг м'яса при майже вдвічі більшій раціональній нормі здорового харчування, - це і стало приводом та темою для компетентної, зацікавленої дводобової розмови майже двох сотень фахівців держави . Як про власне волинську м'ясну породу, так і про нинішній стан та перспективи розвитку стратегічно важливого сектора українського аграрного бізнесу.

Отож не дивно, що участь в ній взяли керівники і спеціалісти Мінагрополітики України, Української академії аграрних наук, галузевої виробничо-наукової асоціації «М'ясне скотарство», начальники Головних управлінь агропромислового розвитку облдержадміністрацій, автори волинської м'ясної породи ВРХ, члени державної експертної комісії, провідні вчені та науковці в галузі м'ясного скотарства України, керівники 13 племзаводів і 23 племрепродукторів із розведення волинської м'ясної породи, їхні ведучі колеги з усієї держави, фахівці з Франції та Республіки Білорусь.

altАктуальність та важливість проведення заходу підкреслила й участь в ній першого заступника міністра аграрної політики України Юрія Лузана.

- Ринок продукції тваринництва нині має чимало проблем, що потребують вирішення. Це і питання формування цін на тваринницьку продукцію, і тиск на наш ринок імпортованого м'яса, і блок ветеринарних питань, і селекція... - зазначив він. - Наскоком, звісно, їх не вирішиш. Але наше міністерство постійно приділяє їм увагу. Саме тому й було прийнято рішення: розмову на таку важливу для кожного з нас тему провести саме на Волині, де є чому повчитися. Бо не можна миритися з тим, що нині в структурі споживання м'яса українцями яловичина - найцінніша для раціону людини - становить лише 17%, а майже половина - м'ясо птиці... Це зовсім не той раціон, який рекомендує Міністерство охорони здоров'я! Тому й постало завдання збільшити в Україні виробництво яловичини. І таким чином подолати дефіцит вітчизняного продукту.

За словами першого заступника міністра, головною перепоною до оптимального заповнення м'ясних прилавків нині виступає низька купівельна спроможність населення. Натомість із Заходу після нашого вступу до СОТ йде значно дешевша м'ясна продукція. Попри те, що далеко не завжди вона належної якості... Отож, нам не залишається іншого виходу, як учитися господарювати і конкурувати в нових умовах, адже взамін для українських товарів західні ринки теж відкриті.

Уряд добре розуміє це. І тому для підтримки вітчизняного товаровиробника розробив систему дотацій для тих, хто займається племінною роботою в скотарстві. Зокрема, за кожну наявну корову м'ясного напрямку продуктивності держава нині виплачує племзаводу до 1400, племрепродуктору - до 700 і товарним господарствам - до 450 гривень, а за добавлену порівняно із початком року - ще до 3 тисяч гривень.

altКрім того, існують дотації на реалізоване м'ясо, здане на переробні підприємства, пільги з нарахування податку на додану вартість. Тобто, нині держава робить для підтримки тваринництва усе, що в її можливостях.

- Ймовірно, далеко не всіх сільгоспвиробників така підтримка нині задовольняє... - зауважив Юрій Лузан. - Але сьогоднішня наша зустріч у центрі створення волинської м'ясної породи, де зібралася потужна команда її фанатів, дає нам можливість не тільки по-новому глянути на існуючі в державі проблеми, а й наочно переконатися: Україна має потенціал для вирішення своїх «м'ясних» проблем!

ВРХ - і без рогів!..

У правдивості слів високопосадовця дала можливість переконатися своєрідна екскурсія Ковельським районом, організована для гостей поліського краю.

Попри надокучливий дощ, що супроводжував практичну частину конференції під час огляду племінних стад господарств «Васюти», «Заповіт», „Пісочне», «Колос», «Ранок», «Прометей», «Дружба», «Зоря», дух непідробного інтересу і захвату від побаченого не полишав гостей з усіх куточків України до завершення дня.

І причина для цього була...

Тридцять п'ять літ тому постало завдання створити нову породу великої рогатої худоби. Вона мала б характеризуватися високою продуктивністю, інтенсивністю росту, великою вагою. А також, із врахуванням специфіки Полісся, невибагливістю до кормів і умов утримання.

altЗа цю непросту роботу взялася група фахівців Волинського інституту агропромислового виробництва на чолі із Тимофієм Янком.

Шляхом «розхитування» генетичних стандартів, завезених в область абердин-ангусів, герефордів, лімузинів і місцевої чорно-рябої і червоної польської порід та відбору кращих їх спадкоємців від схрещування впродовж двадцяти років тривала копітка, зрозуміла лише вузьким спеціалістам-генетикам, робота зі створення нової породи. Вона мала би бути максимально адаптована до утримання на пасовищах із мінімальними затратами праці впродовж 8-9 місяців протягом року.

Справа це була настільки малозрозумілою, що один із перших секретарів обкому компартії навіть категорично наказав нині знаному і шанованому в області селекціонеру-практику, одному із авторів волинської м'ясної породи, а тоді голові колгоспу Володимиру Потапчуку «негайно спровадити оце незрозуміле стадо на м'ясокомбінат і завести нормальних корів!».

Але той зігнорував вказівку найголовнішої (і, зрозуміло ж, - найзнаючої!) людини області. А щоб відвести від себе потенційний удар, поруч з експериментальним завів ще одне стадо - поширеної по всій області чорно-рябої ВРХ.

У передостанній день 1994 року Міністерство сільського господарства і продовольства України видало наказ «Про виведення волинської м'ясної породи великої рогатої худоби». У ньому зазначалося, що внаслідок цілеспрямованої багаторічної роботи створена нова порода, якій присвоєно назву волинської м'ясної.

Тварини нової м'ясної породи характеризуються, як зафіксував міністерський документ, високою продуктивністю. Бугайці у віці 15-18 місяців досягають живої маси 472-500 кг, середньодобовий приріст у них становить 1010-1200 г, витрати кормів на кілограм приросту - 6,2-8,0 кормових одиниць. Забійний вихід - 60-66%. Тварини нової породи перевищують однолітків місцевих молочних порід за живою масою на 28-34, за приростами - на 18-34, забійним виходом - на 5-10%. Вищим є і вихід м'якуша на кілограм кісток - 5,1-6,1 кілограмів.

Високі продуктивні якості тварин нової породи дають змогу використовувати бугаїв у промисловому схрещуванні з молочними породами, що забезпечує підвищення м'ясної продуктивності помісей на 8-10%.

  Характерною особливістю тварин нової породи, як констатував наказ, є й висока відтворювальна здатність, легкість отелень, пристосованість до природно-кліматичних умов західного регіону, добре використання пасовищ, грубих і соковитих кормів.  

Сотенні стада цієї худоби, що обходиться в основному підножним кормом, і оглядали з захопленням учасники науково-практичної конференції. Особливі емоції викликали потужні, плавних ліній, бугайці та спокійні бугаї, що пасуються разом із стадом... Цікаво, що корів ніхто не доїть, адже їхнє молоко йде на вигодовування телят, які також пасуться в стаді.

І побачене учасниками конференції - лише частина із 17 тисяч наявних в області голів м'ясного стада, яким опікується більше десятка обласних племзаводів і вдвічі більше - племрепродукторів.

- Волинська м'ясна порода має ще одну перевагу, надзвичайно важливу, оскільки сільгоспвиробники лічать кожну копійку!.. - пояснив перший заступник голови облдержадміністрації, заслужений працівник сільського господарства України Віталій Заремба. - Маю на увазі економію на капітальних приміщеннях, яких вона потребує значно менше, оскільки цілорічно її можна утримувати на випасах і майданчиках... А зекономлені кошти - вкласти в культурні пасовища, розташовані на осушених болотах. Це, в свою чергу, може десятикратно збільшити врожай трав, а відтак - у 3-4 рази збільшити навантаження тварин на гектар пасовищ. Волинська м'ясна потребує і вдвічі менше концентрованих кормів. Енергоємність роботи із цією породою теж вп'ятеро менша, ніж в молочній галузі, а затрати праці - в 10-15 разів!

   Учасникам наради просто під час оглядин одного із господарств було запропоновано придбати стадо з трьохсот голів цієї породи ВРХ.

Яка, до речі, комола. Тобто, безрога.

Волинські селекціонери подбали і про таку «дрібничку», наявність якої на головах селянських корівок іноді призводить до зайвих клопотів, а то й - нещасних випадків...

Відбивну проблемами не заміниш!

Поруч із вивченням позитивного досвіду Волині в розмові, у якій взяли участь заступник міністра аграрної політики України Анатолій Мирошніков, голова облдержадміністрації Микола Романюк, голова обласної ради Анатолій Грицюк, академік-секретар відділення зоотехнії УААН Сергій Рубан, голова Української галузевої виробничо-наукової асоціації «М'ясне скотарство» Олег Білозерський, заступник директора з наукової роботи Інституту розведення і генетики тварин Ігор Гузєв, завідувач лабораторією генофонду порід Західного регіону Інституту розведення і генетики тварин УААН Тимофій Янко, завідувач лабораторії селекції м'ясної худоби Інституту тваринництва Національної академії наук Білорусі Сергій Петрушко та інші виступаючі, не обійшлося й без аналізу проблем у м'ясному тваринництві.

Показники виробництва м'яса за перше півріччя поточного року, як зазначив А. Мирошніков, свідчать про те, що споживання цього цінного продукту населенням залишається на рівні минулорічного показника. А той становить лише 55% від норми. Реалізація ж яловичини до загального виробництва м'яса в цілому становить лише 14%, що явно недостатньо для вирішення загальнодержавної проблеми - належного забезпечення ним населення.

Один із виходів тут може бути в інтенсифікації тваринництва, в тому числі через розведення і використання високопродуктивних тварин. На жаль, із цим в державі, яка має лише сто тисяч голів ВРХ м'ясного напряму, не все добре. Бо поголів'я саме м'ясних порід становить нині менше 2-х відсотків від загального.

Протягом останніх семи літ сільгоспвиробникам спрямовано 133,3 млн. грн. з державного бюджету лише за програмою підтримки виробництва продукції тваринництва за наявне поголів'я корів м'ясного напряму.

Голові Української галузевої виробничо-наукової асоціації «М'ясне скотарство» Олегу Білозерському прикро про це було говорити, та він зазначив: з різних причин, зокрема - непроведення належним чином ідентифікації та реєстрації тварин, утримання тварин не за технологією м'ясного скотарства, неподання необхідних документів, заборгованість перед бюджетом - окремі господарства не забезпечили виконання усіх вимог постанови Кабінету Міністрів України №282 від 18.03.2009 року і втратили можливість отримати фінансову підтримку держави.

За останні сім літ - не мало, не багато - на 10 млн. гривень!

Тривожною нотою на конференції прозвучали слова фахівця про те, що «добра половина областей практично не займається розвитком галузі, про що свідчить тенденція до зменшення поголів'я корів і збільшення невикористаних коштів, які виділяються на утримання поголів'я м'ясного напряму продуктивності».

Головний же висновок учасників наради полягає в тому, що Україна все ж таки має потенціал, аби врешті-решт на повну силу розвернути роботи - як це вже є на Волині! -  з розвитку м'ясного скотарства. І через стабілізацію та нарощування поголів'я ВРХ м'ясного напряму, запровадження сучасних ресурсо- та енергозберігаючих технологій утримання й годівлі худоби, створення дочірніх господарств племінних заводів може значно поліпшити забезпечення населення яловичиною власного виробництва.

Вирощеною, до речі, на екологічно чистих кормах. І спроможною в майбутньому витіснити з наших тарілок відбивну із, як пишуть журналісти при затриманні чергової партії контрабанди, «м'яса невідомого походження».

Але без наукового забезпечення, впровадження найновітніших світових технологій аграрного виробництва і, головне, реального лобіювання з боку всіх без винятку державних інституцій інтересів власного сільгоспвиробника зробити це не вдасться!

 

 

Валерій МЕЛЬНИК,

власний кореспондент «Урядового кур'єра»

по Волинській області,

на замовлення «Аграрного тижня. Україна»





Схожі новини
  • У Львівській області виробництво м'яса збільшилося на 11,4%
  • М’ясні перспективи
  • М'ясний симентал для передгір’я Карпат
  • На Волині збільшено поголів'я великої рогатої худоби
  • Є генофонд! М’ясному скотарству - бути

  • Додати комментар
    Кликните на изображение чтобы обновить код, если он неразборчив

    Забороняється використовувати не нормативну лексику, принижувати інших користувачів, розміщувати посилання на сторонні сайти, та додавати рекламу в коментарях.