І знову до ідентифікації

26 January, Розділ Тваринництво, переглядів 5 466

Цікаво: яким чином прикріплена на вухо тварини бірка чи навіть дві впливають на її здоров’я? Адже лише за допомогою спеціальних лабораторних досліджень, огляду внутрішніх органів після забою тварини визначається її придатність для споживання чи переробки, тобто безпечність для споживача. Яке значення має наявність індивідуального номеру тварини до забою, якщо після забою номер втрачається, а туша йде на реалізацію без ідентифікаційного номера?

Не можу погодитися з автором, що ідентифікація є способом попередження епізоотій серед сільськогосподарських тварин. Хвороби поширюються і на тварин з номерами, і без них. Живі тварини чи птахи – це не продукти харчування. Навіть від здорових тварин після забою та під час зберігання м'ясо псується. Тож більша загроза для споживачів виникає від самих продуктів, які неправильно зберігаються.

Хворих тварин забивають, та їх м'ясо після обстеження ветеринарними фахівцями або дозволяють на промислову переробку, або утилізують. Стать, вік чи порода, або місце знаходження тварини не є ознаками якості продуктів харчування, отриманих після її забою. М'ясо свинки, безумовно, інше, ніж м’ясо кнурця, але його складно відрізнити від м’яса кабанчика (тобто кастрата), м'ясо підсвинків породи дюрок відрізняється від м’яса українських степової чи рябої порід свиней, але це не критерії оцінки придатності для споживання. Це смакові, технологічні особливості.

Посилання на Закон «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин» як надійний заслін неякісній тваринницькій продукції не є переконливим. Та інформація (про стать, вік, породу чи місце знаходження тварин), яку отримає державна структура, не є показниками якості продукції, яку потім отримують споживачі, коли цих тварин заб’ють. Навряд чи споживача буде цікавити стать або вік свині, сало якої він купує. Та й які шанси чи гарантії отримати від переробного підприємства, у магазині або на ринку цю інформацію? Тож для цього треба впроваджувати і маркування всієї продукції? Що в цьому напрямку робить міністерство?

Частіше на ринках та у магазинах з’являється неякісна продукція імпортного походження. На шпальтах різних газет і журналів часто висловлюються фахівці з приводу завозу різними ділками м’ясної продукції низької якості, різних субпродуктів, кісток тощо. Та чомусь ні депутати, ні митниця, ні аграрне відомство не вживають дієвих заходів для захисту вітчизняного ринку.

Бірка - це не профілактичний захід, не вакцина. Можливо, автор тексту вважає, що ідентифікація сприяє контролю за переміщенням тварин? То поясню, що протягом десяти останніх років завезти в господарство, навіть у дрібне фермерське, будь-яке поголів'я без дозволу ветеринарної служби неможливо. Яскравий приклад: фермерське господарство на Одесщині у 2008 році вирішило закупити племінних свиней червоної білопоясої породи. З племзаводу ТОВ „Фрідом Фарм Бекон” відібрані для реалізації тварини були двічі проідентифіковані (одна система - власна, племінного заводу, яка проводиться багато років, інша - єдина державна), проведені дослідження крові на відсутність інфекційних захворювань, але покупець так і не отримав дозволу від ветслужби Одещини через невідповідність приміщення у фермера певним вимогам. Тобто цей приклад яскраво свідчить, що вже існує система контролю за переміщенням тварин, жодна тварина не переміщається без оформлення свідоцтва, яке видається ветеринарною державною службою. Ветеринарні лікарі господарств позбавлені права виписувати документи, які підтвержують стан здоров’я тварин, хоча оглядають їх саме вони. Раніше ж мали право видавати і відповідне свідоцтво.

Якщо запобігти епізоотії пташиного грипу допоможе ідентифікація, то тоді треба негайно починати ідентифікувати всіх курчат? Звичайно, це жарт. Не можна сприймати ідентифікацію як панацею від розповсюдження хвороб. На мій погляд, ідентифікація тварин має більше значення для селекційної роботи. Можливо, саме тому під час візиту до України генерального секретаря Міжнародного комітету з обліку у тваринництві (ICAR) доктора Андреа Розатні розглядалися питання надання методологічної допомоги в питанні побудови й функціонування в Україні державних систем обліку продуктивності та оцінки племінної цінності сільськогосподарських тварин.

Враховуючи те, що державне підприємство „Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин” збирає інформацію протягом уже кількох років. Цікаво було би дізнатися не лише про мету та важливість ідентифікації, а і про тих тварин, які вже зареєстровані, про їхній породний склад, рівень продуктивності, статус здоров’я. Фахівцям господарств не просто цікаво знати реальний стан свого стада, а і порід тварин у масштабах певних регіонів і всієї країни. Тому доцільно на сторінках тижневика друкувати щорічні звіти агентства.

Якщо „Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин” прийнято до складу Міжнародного комітету з обліку у тваринництві, мета якого стимулювати удосконалення методів обліку сільськогосподарських тварин та бонітування, то слід конкретизувати: яким чином підприємство досягатиме цієї мети.

Інформація, яку збирають державні службовці, повинна не лише зберігатися, а й використовуватися фахівцями у селекційній роботі. Яку інформацію може надавати «Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин» підприємствам, селекційним службам?

Особисто я та інші фахівці надавали пропозиції щодо удосконалення системи ідентифікації тварин, в тому числі і зауваження до прийнятого вже закону, але, на жаль, невідомо, чи враховані ці зауваження та пропозиції агентством.

Закон ми виконуємо, та його треба удосконалювати. Сподіваюсь, що через тижневик нас, виробничників, почують державні службовці і врахують наші зауваження.

Віктор ЛІСНИЙ

директор ТОВ «Фрідом Фарм Бекон»,

кандидат с/г наук